Рішення № 141348506, 09.11.2026, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1747/26 Провадження № 2/395/937/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Орендовського В.А.,

за участю секретаря Піддубної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказали, що 16.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 571573-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Позивачем 16.01.2026 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 571573-КС-001 про надання кредиту. 16.01.2026 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 571573-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони позивачем направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3816, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 16.01.2026 року між ТОВ «Бізнес Позика та ОСОБА_1 було укладено Договір № 571573-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). 17.01.2026 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №ДУ №1 до Договору № 571573-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 3 000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання, передбачені кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач передбачений кредитним договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 06.08.2026 року виникла заборгованість в розмірі 33 870 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 16 870,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 5 000,00 грн.; сума прострочених платежів за комісією - 2 000,00 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом та судові витрати.

Представник позивача повідомлений у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, проте в прохальній частині позову просить розглядати справу у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Згідно до ст. 128 ч.7 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи; відповідач письмових клопотань про відкладення розгляду справи і заперечень не надіслав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши письмові матеріали справи та письмові докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 16.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 571573-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. Даний договір відповідає вимогам, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3,11,12 ЗУ «Про електронну комерцію».

16.01.2026 року позивач направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 571573-КС-001 про надання кредиту.

16.01.2026 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 571573-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом підписання електронним підписом через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-3816, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено ОСОБА_1 у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий ним було введено/відправлено.

Крім того, 16.01.2026 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, що підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Відповідно до п.2.1., 2.3., 2.4., 2.5. Договору, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Строк кредиту становить 24 тижні. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Комісія за видачу кредиту становить 1 400,00 грн.

17.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 (оферта) до Договору № 571573-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. Даний договір відповідає вимогам, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3,11,12 ЗУ «Про електронну комерцію».

17.01.2026 року позивач направив ОСОБА_1 пропозицію укласти Додаткову угоду №1 (оферта) до Договору № 571573-КС-001 про надання кредиту.

17.01.2026 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Додаткової угоди №1 (оферта) до Договору № 571573-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом підписання електронним підписом через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-6412, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено ОСОБА_1 у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий ним було введено/відправлено.

Крім того, 17.01.2026 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, що підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Відповідно до п.2.1., 4, 5 Додаткової угоди до Договору кредит збільшується на 3 000 грн., та Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов`язується повернути, Кредит збільшений на 3 000 грн. у строки та на умовах викладених у Договорі. Кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення Додаткової угоди становить 168 календарних днів. Комісія за надання додаткової суми кредиту становить 600 грн.

Згідно візуальної форми послідовності дій клієнта прослідковується послідовність та порядок дій сторін кредитного договору щодо його укладення.

Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, ТОВ «ПрофітГід» перерахувало грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. на банківський рахунок, вказаний клієнтом у вказаному вище договорі, а саме на платіжну карту № НОМЕР_3 , що відповідає умовам договору та підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів.

Згідно інформації АТ «СЕНС БАНК» за № 17407-БТ-32.3/2026 від 02 жовтня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом Банку. На його ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_3 , повний номер картки № НОМЕР_2 , рахунок до картки № НОМЕР_4 (валюта Українська гривня), виписка про рух коштів по карті зазначеної особи за період з 16.01.2026 по 03.07.2026.

Як вбачається з виписки з рахунка приватного клієнта № 031997-2026/1002 ОСОБА_1 за період з 16.01.2026 по 03.07.2026 зарахування коштів відповідача в сумі 10 000,00 грн. здійснено на картку № НОМЕР_2 .

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року, станом на 06.08.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 33 870 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 16 870,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 5 000,00 грн.; сума прострочених платежів за комісією - 2 000,00 грн.

Так, ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦПК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

З наданих представником позивача суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 згідно укладеного Договору № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року отримав від ТОВ «Бізнес позика» кредит в сумі 10 000 грн. За вказаних обставин, на переконання суду вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн., комісії в розмірі 2 000,00 грн., підлягають до задоволення.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача за Договором № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року в частині суми прострочених платежів по відсоткам в розмірі 16 870 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ в розмірі 5000 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди до Договору № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 24 646,10 грн. та повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше 03.07.2026 року включно. При цьому суд враховує, що за Договором № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року відповідачу надано кредит строком до 03.07.2026 р. на 168 днів, розмір відсотків до цього договору становить 1% в день, тобто 12 346,88 грн., а тому відсотки в розмірі 12 346,88 грн. підлягають до стягнення за користування кредитом.

Позивачем нараховувалися відсотки після закінчення строку дії Договору № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року.

Велика палата Верховного суду у постанові від 23.10.2019 року, за результатами розгляду справи № 723/304/16-ц прийшла до такого висновку: стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима і після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтується на нормах матеріального права.

Кредитором також нараховано за ст. 625 ЦК України відсотки у розмірі 5 000 грн. за Договором № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року.

Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з наведеним, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення відсотків у розмірі 5 000 грн., які нараховано за ст. 625 ЦК України за Договором № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року в розмірі 24 346,88 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10 000 грн., заборгованість за відсотками становить 12 346,88 грн., комісія 2000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 71,88 % (24 346,88 х 100 / 33 870), судовий збір слід стягнути в розмірі 1 913,73 грн. (2 662,40 х 71,88 % : 100).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Згідно до ст.133 ч.3 п.1 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем до суду надані докази понесених стороною позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою Адвокатського об`єднання «Правовий баланс» у сумі 10 000 гривень. Зокрема, суду надано: Договір б/н про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 року, рахунок-фактура № 05-571573-КС-001 від 15 травня 2026 року.

Проаналізувавши зроблений адвокатом розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, її складності, усталеної судової практики з розгляду справ цієї категорії, а також критеріїв реальності адвокатських послуг, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та їх розмір має складати 3000 грн., що відповідає вимогам ст.141 ч.ч.2, 3 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 571573-КС-001 від 16.01.2026 року в розмірі 24 346 (двадцять чотири тисячі триста сорок шість) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1 913 (одна тисяча дев`ятсот тринадцять) гривень 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по справі, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 10 листопада 2026 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області В.А.Орендовський