Рішення № 141348186, 09.11.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1089/26

Номер провадження 2/350/904/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 листопада 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 129112 від 23.01.2025 у розмірі 7505,60 грн, яка складається з 4000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 2505,60 грн простроченої заборгованості за процентами та 1000,00 грн комісії за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до п. 1.4 договору. Також просить стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн. Просить розглянути справу за відсутності представника позивача, а у разі неявки відповідачки ухвалити заочне рішення за наявними доказами.

Позов мотивовано тим, що 23.01.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 129112, підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умовами договору сума кредиту становить 4000,00 грн, строк кредитування 90 днів, до 22.04.2025, фіксована процентна ставка 0,72 % на добу (262,8 % річних), комісія 25 % суми кредиту, тобто 1000,00 грн. За випискою з особового рахунка станом на 20.02.2026 розмір непогашеної заборгованості становить 7505,60 грн, із яких 4000,00 грн тіло кредиту, 2505,60 грн проценти, 1000,00 грн комісія.

Позивач зазначає, що 19.12.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, за яким первісний кредитор відступив новому кредиторові права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі. За твердженням позивача, до переліку відступлених вимог включено і право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 129112 від 23.01.2025.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подавала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

ІІ.Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши справу до розгляду із повідомленням учасників справи.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09.11.2026 суд постановив провести заочний розгляд цієї цивільної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

23.01.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 оформлено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 129112.

Відповідно до п. 1.1 договору товариство надає клієнтці фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, повернення та платності, а клієнтка зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 90 днів, до 22.04.2025. Строк дії договору 90 днів, однак у будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договором також передбачено, що клієнтка не має права ініціювати продовження строку кредитування.

Відповідно до п. 1.3 договору клієнтка сплачує товариству проценти за користування кредитом у розмірі 262,8 % річних, що становить 0,72 % на добу. Процентна ставка є фіксованою. Періодичність сплати процентів кожні 14 днів. Пунктом 2.6 договору визначено, що проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування.

Пунктом 1.4 договору передбачено комісію за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту у розмірі 25 % від суми кредиту, тобто 1000,00 грн. У пункті 2.7 договору комісію визначено як одноразову винагороду за підготовку, організацію та надання фінансової послуги. Вказана сума відображена також у графіку розрахунків (додаток № 1 до договору).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», ОСОБА_1 ідентифікована у системі шлюхом направлення на номер телефону позичальниці одноразового ідентифікатора KL9178. Цей же ідентифікатор зазначений у договорі та додатку № 1.

Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ грошових коштів 23.01.2025 о 16:46 на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену в кредитному договорі як картка позичальниці, за дорученням ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» перераховано 4000,00 грн із призначенням платежу «Выдача кредита #129112». Номер платіжної інструкції A769729B297260CLY129112T1452053, номер транзакції 43764-35691-61974, код авторизації 831708. Таким чином, матеріали справи містять документальне підтвердження фактичного надання кредитних коштів.

19.12.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, за яким первісний кредитор відступив новому кредиторові грошові вимоги до боржників, зазначених у реєстрі.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 129112 від 23.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 становить 7505,60 грн, з яких: 4000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 2505,60 грн простроченої заборгованості за процентами та 1000,00 грн комісії. У виписці зазначено, що новий кредитор не здійснював додаткового нарахування процентів, пені чи штрафів. Сума заявлених процентів є меншою, ніж наведені у графіку розрахунків 2592,00 грн за весь строк кредитування.

Згідно з письмовою вимогою від 20.03.2026 ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 129112 від 23.01.2025, зазначило заборгованість у розмірі 7505,60 грн та запропонувало її погасити.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо виконання зобов`язань за кредитним договором № 129112 від 23.01.2025 та наявності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 129112 від 23.01.2025, а також отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів від 23.01.2025. Відповідачка зазначених обставин не спростувала.

Умова про сплату комісії за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 25% від суми кредиту, що становить 1000,00 грн., міститься в п. 1.4 договору та передбачена графіком розрахунків, які підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Доказів сплати зазначеної комісії відповідачка суду не надала.

Разом з тим відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором № 129112 від 23.01.2025, яка, згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 20.02.2026 становить 7505,60 грн., з яких: 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 2505,60 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 1000,00 грн. простроченої заборгованості за комісією.

Доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування факту отримання нею кредитних коштів, а також не надала доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови укладеного кредитного договору № 129112 від 23.01.2025, зокрема у встановлені договором строки не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування ними, суд дійшов висновку про наявність непогашеної заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 7505,60 грн.

V. Розподіл судових витрат:

Питання розподілу судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3117 від 19.06.2026, прийнятою до виконання та виконаною банком 24.06.2026.

За умови повного задоволення позову судовий збір у розмірі 2662,40 грн відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04 (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (пункт 131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19 та від 03 лютого 2021 року у справі № 522/24585/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (відповідні критерії містяться у частині 3 статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.»

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн представник позивача посилається на договір 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026, акт про отримання правової допомоги від 21.09.2026, платіжну інструкцію №5177 від 21.09.2026. та рахунок № 21.09.2026-143 від 21.09.2026 на суму 15500,00 грн.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 15500,00 грн, суд бере до уваги предмет спору, ціну позову 7505,60 грн, типовий характер правовідносин, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, а також критерії дійсності, необхідності, розумності та пропорційності витрат. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, та критерії, визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що відшкодування всієї заявленої суми у розмірі 15500,00 грн є непропорційним ціні позову та характеру спору. За умови підтвердження факту надання правничої допомоги належними доказами суд вважає обґрунтованим покласти на відповідачку 3000,00 грн відповідних витрат, оскільки такий розмір є співмірним із характером і складністю справи та не становитиме надмірного тягаря для відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 626629, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 280284, 287, 288, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 129112 від 23.01.2025 у розмірі 7505 (сім тисяч п`ятсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, рахунок НОМЕР_2 в АТ «КОМІНБАНК», МФО 322540.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя А.М. Бейко