Рішення № 141348179, 09.11.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3082/26

Номер провадження 2/350/845/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача - адвокат Гурський Г.Ю. - звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3499305711-583416 від 14.01.2022 у розмірі 6111,25 грн., а також судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір №3499305711-583416 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2050,00 грн. строком на 11 днів (лояльний період) з можливістю подовження. Договором передбачено дисконтну процентну ставку 0,01% на день у межах лояльного періоду та стандартну (базову) процентну ставку 2,20% на день від фактичного залишку кредиту у разі користування кредитом понад лояльний період, з подовженням строку користування кредитом не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, 14.01.2022 кредитні кошти у розмірі 2050,00 грн. перераховано на платіжну картку позичальника, однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит та проценти не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 6111,25 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2050,00 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4061,25 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак його представник у позовній заяві просив розглядати справу без участі позивача та його представника.

24.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав позовні вимоги та просив розглядати справу за його відсутності. Судові витрати зі сплати судового збору просив розподілити відповідно до ст. 142 ЦПК України. Водночас заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та визнанням позову до початку розгляду справи по суті, у зв`язку з чим просив зменшити їх розмір до 2000 грн

ІІ.Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.05.2026 справу передано на розгляд до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22.06.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2026 року суддя Бейко А.М. прийняв цивільну справу до свого провадження та призначив судове засідання.

24.06.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав позовні вимоги та просив розглядати справу за його відсутності. Судові витрати зі сплати судового збору просив розподілити відповідно до ст. 142 ЦПК України. Водночас заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та визнанням позову до початку розгляду справи по суті, у зв`язку з чим просив зменшити їх розмір до 2000 грн.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Враховуючи, що відповідач позов визнав, визнання ним позову не суперечить інтересам сторін, тому суд приймає визнання ним позову та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у судовому засіданні.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

14.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №3499305711-583416 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 9.5 договору сторони погодили, що в якості електронного підпису позичальника використовується одноразовий ідентифікатор. 14.01.2022 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 8060, направленого на номер телефону НОМЕР_1 , підписав пропозицію (оферту) ТОВ «Кошельок» про укладення договору та надав відповідь про її прийняття (акцепт). Також 14.01.2022 відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту до договору, у якому він підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування.

За умовами договору: сума кредиту - 2050,00 грн. (п. 1.1); кредит надається строком на 11 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору (п. 2.1); проценти за користування кредитом у межах лояльного періоду нараховуються за дисконтною ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування (п. 1.3.2, 1.3.3.1); стандартна (базова) процентна ставка становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.3.3); факт користування кредитом після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом, а зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після його закінчення (п. 3.6, 3.7); з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8). Графіком розрахунків (Додаток №1 до договору) загальну вартість кредиту у межах лояльного періоду визначено у розмірі 2053,00 грн.

Згідно з повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК», 14.01.2022 о 15:12:50 через платіжну систему було проведено успішне зарахування на банківську картку клієнта № НОМЕР_2 суми 2050,00 грн., призначення платежу: видача кредитних коштів, договір позики №3499305711-583416.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за договором №3499305711-583416 від 14.01.2022 станом на 24.04.2022 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 6111,26 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2050,00 грн.; заборгованість за процентами - 4061,26 грн. Із розрахунку вбачається, що всього видано кредиту 2050,00 грн., нараховано проценти в межах лояльного періоду (14.01.2022 - 24.01.2022) у розмірі 2,26 грн. та проценти за продовжений строк користування позикою (25.01.2022 - 24.04.2022, 90 днів, по 45,10 грн. щоденно) у розмірі 4059,00 грн., а платежів на погашення заборгованості відповідачем не здійснювалось. Позивач просить стягнути 6111,25 грн., у тому числі 4061,25 грн. процентів, тобто в розмірі, що не перевищує визначений розрахунком.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6670 від 11.05.2026.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору та непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу. Суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Судом встановлено, що 14.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3499305711-583416, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 2050,00 грн. відповідно до умов договору, що підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» про успішне зарахування коштів на картку відповідача.

У вказаному договорі визначені умови кредитування, серед іншого обумовлений і розмір процентів, які нараховуються на кредит, з чим відповідач погодився, підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів відповідач суду не надав.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував ні щодо факту отримання кредитних коштів, ні щодо складових суми заборгованості та порядку їх нарахування.

Перевіривши визнання позову відповідачем на відповідність вимогам закону, суд дійшов висновку, що воно не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, оскільки підтверджується наявними у справі письмовими доказами: договором, паспортом споживчого кредиту, повідомленням про перерахування кредитних коштів та розрахунком заборгованості.

Суд також враховує, що з наданого позивачем розрахунку вбачається нарахування процентів за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку кредитування (лояльний період та продовжений строк користування кредитом тривалістю 90 днів відповідно до п. 3.6, 3.7 договору), що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Позивачем не заявлено вимог про стягнення пені, штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору №3499305711-583416 від 14.01.2022, зокрема у встановлені строки не повернув кредит та не сплатив проценти за користування ним, а також визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 6111,25 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2050,00 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4061,25 грн. Позов підлягає задоволенню повністю.

V. Розподіл судових витрат:

Щодо судового збору. Позивачем при поданні позову через підсистему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується платіжною інструкцією №6670 від 11.05.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті (заява від 24.06.2026), а позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (50% від сплаченої суми), а інші 50% судового збору у розмірі 1331,20 грн. слід повернути позивачу з державного бюджету.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в рамках договору про надання правової допомоги від 12.02.2025. На підтвердження понесення таких витрат до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 з додатком (витягом) щодо розміру гонорару, акт №1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії та довіреність.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України»). Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №742/2585/19.

Відповідач заперечив проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи його неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних робіт та витраченим часом, і просив його зменшити, висловивши готовність відшкодувати позивачу такі витрати в розмірі 2000,00 грн.

Оцінивши подані докази, суд враховує, що договір про надання правової допомоги містить істотні умови, у тому числі щодо вартості послуг, а факт надання адвокатом послуг підтверджується актом приймання-передачі. Разом з тим суд зважає на те, що справа є малозначною та типовою для даної категорії спорів, не становить правової складності, ціна позову складає лише 6111,25 грн., підготовка процесуальних документів не потребувала значних витрат часу, відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті та не ухилявся від виконання вимог суду, а розмір заявлених витрат перевищує ціну позову та є неспівмірним з предметом спору.

Враховуючи викладене, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та обсягу виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у розмірі 2000,00 грн., з чим погоджується і відповідач. Зазначена сума, на переконання суду, є розумною, відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) та відповідає вартості однієї години роботи адвоката за умовами договору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3499305711-583416 від 14.01.2022 у розмірі 6111 (шість тисяч сто одинадцять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кошельок» з державного бюджету 50% судового збору, що складає 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок, сплаченого ним при зверненні до суду з позовом, згідно платіжної інструкції №6670 від 11.05.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» місцезнаходження: 08135, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, Бучанський район, Київська область, код ЄДРПОУ 40842831, р/р НОМЕР_3 в АТ «ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ банку 09806443, МФО 339500).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Бейко