Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 481/340/26
Провадж.№ 2/481/375/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: судді Васильченко-Дриги Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
УСТАНОВИВ:
16.03.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» М.Ткаченко звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за договором № 2107969917630 від 21.03.2021 року в розмірі 35 616,00 гривень та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та на правову допомогу у розмірі 13 000,00 гривень.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 21.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір №2107969917630 , відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4 200 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором № 2107969917630 від 21.03.2021 року, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
Крім того 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір факторингу 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором №2107969917630 від 21.03.2021 року, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
Тобто, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Служба миттєвого кредитування» втратив такі права.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на день підготовки позову відповідно до розрахунку заборгованості становить 71051,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 200 грн, заборгованість за процентами 66851,40 грн. Разом з тим позивач просив стягнути лише заборгованість у розмірі 35616,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 200 грн, заборгованість за процентами 31 416 грн, 2662,40 грн сплаченого судового збору, а також 13 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.03.2026 року матеріали справи передані до провадження судді Уманської О.В.
Ухвалою від 17.03.2026 року відкрито провадження в справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження.
25.03.2026 року відповідачем сформовано та подано до суду в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому останній просив застосувати наслідки спливу позовної давності та повністю відмовити у позові. Також зазначав на не співмірність розміру нарахованих за кредитним договором процентів сумі кредиту.
31.03.2026 року представником позивача сформовано та подано до суду в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, в якому зазначено про необґрунтованість відзиву в частині пропуску строку позовної давності щодо вимог, з огляду на продовження строків визначених ст.257 ЦК України на період дії карантину ( з 02.04.2020 року до 1130.06.2023 року) та їх зупинення в період дії воєнного стану ( з 24.02.2022 до 04.09.2025 року). Крім того вказано на правомірність нарахування вказаної у позові суми процентів, оскільки розмір процентів та строк кредитування був погоджений сторонами у Договорі, Заяві-Анкеті та відображений в графіку платежів в залежності від виконання позичальником умов договору.
03.04.2026 року відповідачем подано до суду заперечення (відповідь на відзив), в яких останній просив відхилити пояснення позивача та застосувати наслідки пропуску позовної давності з підстав зазначених у відзиві.
Крім того 08.04.2026 року представником позивача подано до суду письмові пояснення в яких зазначено розширене тлумачення процедури зупинення та відновлення перебігу строку позовної давності, а також вказано на відсутність підстав для врахування стану здоров`я відповідача при вирішенні даного спору по суті.
Натомість 08.04.2026 року відповідачем подано до суду письмові пояснення в яких повторюються аргументи зазначені у попередніх заявах.
31.08.2026 року проведено повторний автоматизований розподіл згаданої вище справи у зв`язку з відрахуванням судді Уманської О.В. зі штату Новобузького районного суду Миколаївської області з підстав призначення її на посаду судді Миколаївського апеляційного суду відповідно до Наказу від 24.08.2026 року №105-аг та передано судді Васильченко-Дризі Н.О. для розгляду.
Ухвалою судді від 11.09.2026 року справу прийнято до провадження та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (письмове провадження) головуючим одноособово.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.
Повідомлення сторін про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про прийняття справи до провадження, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення та внесення відомостей до системи "Електронний суд".
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2107969917630 «Стандартний», відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4 200 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами Договору кредиту.
Пунктом 1.4 Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: a) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.1.2, 1.3 договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Граничний строк кредитування (строк дії договору) - 1 рік (пункт 1.9).
Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Крім того у заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до Кредитного договору та в графіку платежів, який є додатком №2 до договору, сторони погодили, що відповідач зобов`язується повернути кредит до 06.04.2021 року у розмірі 4 200,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1 428 грн.
Також 21.03.2021 відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору було підписано паспорт споживчого кредиту в якому зазначено строк кредитування 17 днів та розмір процентів 1428 гривень.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Підписання/укладення кредитного договору відбувалось в електронному вигляді з використанням одноразових ідентифікаторів, що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладання договору про надання фінансових послуг №2107969917630 «Стандартний» від 21.03.2021 року.
21.03.2021 року первісним кредитором було здійснено зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 : дата транзакції 21.03.2021 року на суму 4200,00 грн, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» та не заперечується відповідачем.
Таким чином первісним кредитором прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором виконано своєчасно і повністю.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за Договором про надання фінансових послуг № 2107969917630 «Стандартний» від 21.03.2021, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 . Тобто, ТОВ «Вердикт капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Служба миттєвого кредитування» втратив такі права.
10.01.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» скористалося своїм правом згідно ст.512,514 ЦК України та відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр » згідно договору №10-01/23 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року право грошової вимоги до боржника за кредитним договором №2107969917630, при цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло статусу кредитора по відношенню до боржника.
Відповідно до п.1 ч.1ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1статті 514 ЦКУзазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст. 517 ЦКУпервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч.1ст.1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача по договору про надання фінансових послуг №2107969917630 «Стандартний».
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст.526,615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.
Згідно ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку заборгованості зробленого позивачем заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 27.02.2026 року (включно) складає 71 051,40 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 200,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами 66 851,40 гривень ( будь-яких оплат в рахунок погашення заборгованості відповідачем не здійснено). Натомість позивач просив стягнути з відповідача лише заборгованість у розмірі 35 616,00 гривень.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення суми кредиту в повній мірі не виконано.
Суд погоджується з розміром нарахованої позивачем заборгованості щодо тіла кредиту у розмірі 4200,00 гривень та вважає за необхідне стягнути зазначену заборгованість з відповідача на користь позивача.
Разом з тим суд не погоджується з розрахунками заборгованості позивача в частині нарахування процентів з огляду на наступне.
Встановлено, що у договорі про надання фінансових послуг № 2107969917630 від 21.03.2021 року сторони, зокрема, передбачили: проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 1.4; в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «б» пункту 1.4; г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «в» пункту 1.4; д) тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4); граничний строк кредитування (строк дії договору) - 1 рік (пункт 1.9).
У заяві-анкеті (для отримання кредиту) та графіку платежів, які є додатками № 1 та №2 до договору про надання фінансових послуг №2107969917630 від 21.03. 2021 року, та паспорті споживчого кредиту, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 4 200,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1 428,00 грн.
Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.
Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 1 428 грн.
Зазначене відповідає правовим висновкам сформульованим у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року справа № 552/672/23.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 4200 грн заборгованості за кредитом (за тілом кредиту), а також 1428 грн заборгованості за процентами.
Щодо клопотання відповідача про застосування до кредитних правовідносин наслідків спливу позовної давності судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 259 ЦК України встановлено можливість зміни тривалості позовної давності. Зокрема, п озовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Разом з тим у договорі про надання фінансових послуг № 2107969917630 від 21.03.2021 року в п.4.12 сторони у письмовій формі погодили збільшення строків позовної давності до всіх правовідносин пов`язаних з цим договором - до 10 років, що відповідає положенням ст.259 ЦК України.
Крім того Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин.
Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Натомість відповідно до пункту 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким пунктом 19 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року.
Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.
Ураховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, а також встановлення в договорі збільшеного строку позовної давності, при зверненні з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором укладеним 21.03.2021 року до суду 16.03.2026 року ТОВ « Коллект Центр» не пропустило строк позовної давності.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.
Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 13 000,00 грн, які підтверджуються: договором про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, заявою на надання юридичної допомоги №2560 від 01.01.2026 року, витягом з акту№18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 з детальним описом наданих послуг.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 13 000,00 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв`язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, часткового задоволення позовних вимог (15,80%), суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в даній справі повинні складати 2054,00 гривень (13 000,00 грн х 15,80%).
Крім того на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (15,80%) у вигляді судового збору в розмірі 420,66 гривень.
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості за договором №2107969917630 від 21.03.2021 року у розмірі 5 628,00 гривень, з яких 4 200,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 1 428,00 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 420,66 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 054,00 гривень.
В решті позовних вимог, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 10.11.2026.
Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА
Судове рішення № 141347796, Новобузький районний суд Миколаївської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 481/340/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: