Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 489/8150/26
Провадження № 2/489/4236/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
10 листопада 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Костюченко Г.С.,
із секретарем судового засідання Савковою К.А.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «ФК «Нові кредити» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 36 796,90 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Вимоги мотивує тим, що 05.01.2024 року між ТОВ «ФК «Нові Кредити» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №00-739511. За цим Договором Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту 3 500,00 грн. на строк 380 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, а також разовий платіж (за наявності) за послуги Кредитодавця, пов`язані з видачею Кредиту, відповідно до умов цього Договору, додатків до нього та Внутрішніх правил про надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на день звернення до суду заборгованість становить 36 796,9 грн., з яких 3 500,00 грн. - заборгованість по кредиту, 33 296,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погашено, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 08.09.2026 відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та доданих до неї документів. Направлена на його адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.
Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05.01.2024 року між ТОВ ФК "Нові Кредити" та ОСОБА_2 укладено електронний Договір про споживчий кредит № 00-739511.
Згідно п.2.1. Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти (у вигляді відновлювальної Кредитної лінії у розмірі Кредитного ліміту 3 500 грн. на строк 380 календарних днів, на споживчі цілі без конкретної споживчої мети, на умовах зворотності та платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, а також разовий платіж (за наявності) за послуги Кредитодавця, пов`язані з видачею Кредиту, відповідно до умов цього Договору, додатків до нього та Внутрішніх правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «НОВІ КРЕДИТИ».
Відповідно до п.4.4. Договору Кредит надається Позичальнику в сумі встановленого Кредитного ліміту повністю або частинами (Траншами) у безготівковій формі шляхом зарахування на картковий рахунок у банку, зазначений в Заявці на отримання Кредиту.
Відповідно до п. 4.3. Договору датою видачі Кредиту вважається день списання коштів в межах суми Кредиту з рахунку Кредитодавця, у тому числі з балансу Кредитодавця, розміщеного в іншій фінансовій установі, що відповідно до умов договору з Кредитодавцем надає останньому платіжні послуги, з метою подальшого перерахування на картковий рахунок Позичальника у банку зазначений Позичальником у Заявці.
Відповідно до п. 4.6.2 Розмір денної процентної ставки становить 2,50 (дві цілих 50 сотих) % і нараховується на суму наданого Кредиту за кожен день користування Кредитом (далі «процентна ставка»).
Відповідно до пунктів 4.6.1-4.6.3. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику (здійснення першого та наступних траншів) та до закінчення строку кредитування в межах дії основного періоду та другого періоду. Нарахування процентів розраховуються від суми кредиту, яка залишається у користуванні позичальника. Основний період починає свій перебіг із дати надання/видачі кредиту «05» січня 2024 року та діє до «20» січня 2024 року (включно)), cтроком на 15 календарних днів. Під час користування кредитом в основний період позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,50 (дві цілих 50 сотих) % в день.
Другий період починає свій перебіг (у разі наявності заборгованості за основним періодом) з «21» січня 2024 року та діє до дати повернення кредиту «20» січня 2025 року (включно)), cтроком на 365 календарних днів. Під час користування кредитом в другий період позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,49 (дві цілих 49 сотих) % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Викладена в заявці на отримання кредиту інформація відповідає умовам договору.
Копією витягу з реєстру наданих кредитів від 15.07.2025 підтверджується, що 05.01.2024 ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 3 500,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 .
Матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору в електронній формі та виконання умов договору позичальником щодо надання коштів у кредит, а також неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що добровільно не сплачена.
У зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на день звернення до суду заборгованість становить 36 796,9 грн., з яких 3 500,00 грн. - заборгованість по кредиту, 33 296,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Позивач 27 травня 2025 року відправив на адресу боржника вимогу про досудове врегулювання спору за договором про споживчий кредит №00-739511 від 05.01.2024 на суму 36 796,90 грн., проте борг залишився непогашеним.
Посилання на обставини укладення 05.01.2024 між ТОВ «ФК «НОВІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки договір підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, відправленого йому товариством.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналізуючи вищевказані положення вбачається, що кредитний договір №00-739511 від 05.01.2024 року укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
В свою чергу, ОСОБА_1 не надала в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ФК «Нові Кредити » свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону, ОСОБА_1 односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми в повному обсязі не повернув.
Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 500,00 грн., нарахованих відсотків в сумі 33 296,9 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Сторона позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надала суду копію Договору про надання правничої допомоги №10082026 від 10 серпня 2026 року та копію акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 14 серпня 2026 року.
Відповідно до акта прийому-передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2026 позивачу надано правничу допомогу, яка становить 7000,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення їх фактичності, неминучості та обґрунтованості розміру.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 звернула увагу на те, що зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, не є обов`язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, зокрема з погляду їх необхідності.
Крім того, у постанові від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними ч.3 ст.141 ЦПК України, за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила їх розподілу та не покладати витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення. При цьому суд повинен конкретно визначити, які саме витрати не підлягають відшкодуванню, навести відповідне обґрунтування та правові підстави для ухвалення такого рішення, враховуючи, що розмір відшкодування не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір таких витрат не повною мірою відповідає критеріям розумності та пропорційності. Суд враховує, що справа є незначної складності, стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребувала складного правового аналізу чи значного обсягу процесуальних дій, а її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надані адвокатом послуги обмежувалися консультуванням, вивченням документів та підготовкою позовної заяви з додатками. При цьому переважна частина позовної заяви містить виклад обставин кредитних правовідносин та посилання на норми законодавства, застосування яких є типовим для цієї категорії спорів.
За таких обставин, враховуючи характер спору, обсяг наданих послуг, ціну позову та критерії розумності й пропорційності судових витрат, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідачку витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Нові Кредити» підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» заборгованість за договором про споживчий кредит № 00-739511 від 05.01.2026 заборгованість в розмірі 36 796,9 грн., з яких 3 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 33 296,9 грн. заборгованість по процентам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити» судовий збір в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. ( три тисячі гривень 00 коп.).
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити», код ЄДРПОУ 42152351, адреса: м. Київ, вул..Митрополита Андрія Шептицького, 4-а;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 10.11.2026.
Суддя Г.С.Костюченко
Судове рішення № 141347666, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва) було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 489/8150/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: