Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 521/19797/25
Провадження № 1-кс/467/148/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.11.2026 року Суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , (у режимі відеоконференції), ОСОБА_12 , перекладача ОСОБА_13 (у режимі відеоконференції), потерпілого ОСОБА_14 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка заяву, подану захисником ОСОБА_9 , про відвід судді ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 521/19791/25 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 127, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді судді Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_15 перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 127, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України.
08 листопада 2026 року захисником ОСОБА_9 подано заяву про відвід судді ОСОБА_15 , яка мотивована тим, що в судовому засіданні 02 листопада 2026 року нею, захисником обвинуваченого ОСОБА_5 , подано клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності на підставі ч.1 ст. 49 КК України та закриття на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінального провадження щодо нього в частині обвинувачення за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України у зв`язку з звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності. При розгляді даного клопотання суддя після заяви прокурора про те, що в матеріалах справи наявна довідка про несудимість обвинуваченого, проте відсутні «свіжі» на день подання клопотання захисту дані про наявність/відсутність судимостей ОСОБА_5 , суддя відклала розгляд клопотання на наступне судове засідання, призначене на 09 листопада 2026 року та зобов`язала захист надати у підтвердження клопотання «свіжий» витяг про несудимість обвинуваченого, а також зазначила про те, що немає відомостей про оголошення підозри ОСОБА_5 в якихось, можливо, інших кримінальних провадженнях. Вироком Київського районного суду м.Одеси від 02 жовтня 2025 року по справі № 496/6298/22 по обвинуваченню за ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.4 ст. 189, ч.2 ст. 255, ст. 257, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 263 КК України ОСОБА_16 виправдано, тобто встановлено, що ОСОБА_16 є раніше не судимий. Вказаний вирок не набрав законної сили. Разом з тим, поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Суд не зобов`язаний та не має права вимагати у захисту докази відсутності вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, тим більше, що в матеріалах справи є дані про відсутність судимостей обвинуваченого. Суддя розглянула передчасно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнивши його, незважаючи на те, що мала можливість розглянути таке клопотання у наступному судовому засіданні, призначеному на 09 листопада 2026 року, з огляду на те, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчувався 11 листопада 2026 року. Крім того, судом не виконані норми КПК України щодо роз`яснення їх прав та обов`язків. Вважає, що суддя ОСОБА_15 є упередженою, необ`єктивною та такою, що не виявляє повагу до учасників процесу: захисту.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви захисника ОСОБА_9 про відвід судді, посилаючись на те, що суд при вирішенні питання про закінчення строків давності має переконатись, що строк притягнення особи до кримінальної відповідальності не переривався. Судом надано було перерву для реалізації прав захисту на отримання інформації про судимість з поліції. Поведінка судді не свідчить про її необ`єктивність.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав заперечення, висловлені прокурором ОСОБА_3 .
Захисник ОСОБА_12 підтримала заяву про відвід судді, пояснила, що головуючий по справі суддя ОСОБА_15 незаконно поклала обов`язок на сторону захисту по наданню інформації про несудимість обвинуваченого. Відповідно до наказу МВС України від 30.03.2022 № 207 «Деякі питання ведення обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» затверджено Положення та Порядок доступу до інформаційно-аналітичної системи (ІАС) «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості». Вказаними документами визначено, що надання такої інформації можливе тільки заявнику шляхом доступу через електронний кабінет, мобільний телефон. Судді було достеменно відомо, що сторона захисту не може надати суду таку інформацію, оскільки обвинувачений перебуває під вартою. Вирішення питання про закриття кримінального провадження за строками давності у частині зменшило б об`єм обвинувачення, висунутого Єшану, та призвело б до можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Однак, суд цього не зробив.
Захисник ОСОБА_10 підтримав заяву про відвід судді, пояснив, що інформація про судимість особи є інформацією з обмеженим доступом. Суд міг перевірити зазначену інформацію шляхом покладення обов`язку її надати на сторону обвинувачення як ініціатора її надання, а не на сторону захисту.
Захисник ОСОБА_11 підтримала позицію, висловлену захисником ОСОБА_9 у заяві про відвід судді.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали позицію, висловлену захисниками.
Потерпілий ОСОБА_14 заперечував проти задоволення заяви про відвід судді.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суддя прийшов до наступного.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений пунктами 1, 2, 5 ч.1 ст. 75 та ст. 76 КПК України.
Зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
- якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (п.1 ч.1 ст. 75 КПК України);
- якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник (п.2 ч.1 ст. 75 КПК України);
- у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи (п.5 ч.1 ст. 75 КПК України).
Згідно до пунктів 3, 4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження, а також за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
При вирішенні цих заяв, суддя керується положеннями кримінального процесуального законодавства України, а також ураховує практику Європейського суду з прав людини.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб`єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об`єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Так, у справі за заявою Мироненка і Мартиненка проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. у справі Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (див. у справі Пуллар проти Сполученого королівства).
Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується. Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді.
Суддя не вважає заяву про відвід судді безумовною підставою для відсторонення судді від участі у кримінальному провадженні. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що вимог щодо неупередженості не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників. Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
На думку судді, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18). Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді. Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення». Крім цього, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
За такого, позиція захисника щодо відводу судді у зв`язку з незгодою з діями головуючого у судовому засіданні є формою прояву незгоди заявника із змістом процесуального рішення, винесеного суддею та з незгодою з процесуальними діями головуючого у справі.
Тому процесуальні рішення і дії судді ОСОБА_15 під час судового розгляду справи не можуть бути підставою для відводу судді, а можуть слугувати підставою для перегляду таких дій чи бездіяльності в апеляційному порядку.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні у справі №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, у відповідності до якої оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Таким чином, на переконання судді, відсутні підстави стверджувати про існування у цій справі обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_15 .
За зазначених обставин, подана заява про відвід судді не підлягає задоволенню.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст.75, ст.ст. 80, 81 КПК України, суддя
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви, поданої захисником ОСОБА_9 про відвід судді ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 521/19791/25 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 127, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28, ст. 386 КК України, відмовити.
Повний текст ухвали проголошений 10 листопада 2026 року о 8 годині 30 хвилин.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141347345, Арбузинський районний суд Миколаївської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 521/19797/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: