Вирок № 141347165, 10.11.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
152/959/25
Номер документу
141347165
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

"10" листопада 2026 р.

Справа №152/959/26

Провадження по справі №1-кп/150/58/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025020150000080 від 02.04.2025відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 08 березня 2025 року близько 14 години 00 хвилин, знаходячись у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті побутових непорозумінь розпочав словесний конфлікт із своєю дружиною ОСОБА_6 , в ході якого вирішив нанести останній тілесні ушкодження. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 лівою рукою схопив за волосся ОСОБА_6 та наніс близько 7 ударів правою рукою в голову та обличчя останньої. В подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень, умисно, з прикладанням значної сили, тримаючи ОСОБА_6 за волосся, кинув її на підлогу та протезом правої ноги наніс їй близько 10 ударів в область грудної клітини.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №24 від 14 травня 2025 року ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітки - множинних зливних гематом грудної клітки, перелому 9 ребра справа та переломів 8, 9 ребер зліва, що ускладнились лівобічним малим (80 мл) гемотораксом, множинних саден та гематом обличчя, забитої рани лівої надбрівної дуги, параорбітальних гематом, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як спричиняють за собою тривалий розлад здоров`я, терміном понад три тижні і не являються небезпечними для життя під час заподіяння.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та зазначив, що чинив інкримінований йому злочин у вказаний в обвинувальному акті час, місці та спосіб. Розповів, що дійсно наніс потерпілій ОСОБА_6 саме такі тілесні ушкодження і у такий спосіб. В скоєному щиро кається, обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Прокурор Могилів - Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що претензій ні морального, ні матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Оскільки обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позицій немає, то суд відповідно до ст.349 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинуваченого, обов`язковість якого встановлено частиною 4 статті 349 КПК України, потерпілої, а також дослідженням характеризуючих даних обвинуваченого.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_4 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінального провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

В судовому засіданні доведено, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд при призначенні покарання ОСОБА_4 виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягара для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.211.2007 р.).

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання, воно повинно ґрунтуватися, зокрема на принципах індивідуалізації та справедливості.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений ОСОБА_4 .

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного позитивно характеризується по місцю проживання, раніше не судимий; наявність у відповідності до ст.66 КК України обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття; наявність у відповідності до положень ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. З досудової доповіді, наданої Жмеринським сектором №2 філії державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області вбачається, що під час опитування обвинуваченого ОСОБА_4 було встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. З урахуванням вимог абзацу 17 ст.368 КК України орган ротації пропонує зазначену досудову доповідь з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого для прийняття до відома під час винесення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції статті інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На думку органу пробації, у випадку прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, доцільним крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки передбачені частиною 3 статті 76 КК України, зокрема, не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, передбачені ст.66 КК України обставини, що пом`якшують покарання та наявність передбачених ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання.

Згідно роз`яснень, що містить Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постановах в кримінальних провадженнях №155/1064/18, №759/13520/18, №753/13972/17, щодо судової дискреції в кримінальних провадженнях при призначенні покарання.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті КК України, що йому інкримінується, у відповідності до вимог ст.65, 68 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень із звільненням його від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки на думку суду ОСОБА_4 не є суспільно небезпечною особою, виправлення можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим - є таким, що пов`язане з домашнім насильством, вчиненим відносно подружжя (дружини ОСОБА_6 ), суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 за наслідками вчиненого ним правопорушення - є кривдником, а потерпіла ОСОБА_6 - постраждалою особою від домашнього насильства відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно якого кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі", а "Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі».

Згідно ст.28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму. У разі притягнення кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов`язок пройти пробаційну програму відповідно до п.4ч.2ст.76 Кримінального кодексу України.

Із дослівного змісту ч.1 ст.91-1 КК України вбачається, що обмежувальні заходи застосовуються судом у разі вчинення злочину, а не кримінального проступку.

Однак, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 453/225/19 міститься висновок, що поняття злочину, пов`язаного з домашнім насильством, є ширшим за поняття домашнього насильства у нормі ст. 126-1 КК України і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства, зокрема у будь-якому кримінальному правопорушенні, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) Кримінального кодексу як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 , як кривднику, необхідно призначити обмежувальні заходи що передбачені ст.91-1 КК України, у тому числі - виконання програми для кривдників.

Відповідно до Наказу МВС №124 від 25.02.2019 «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», кривдник має перебувати на обліку відповідного органу НП України, а, згідно ст., ст.2, 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та Наказу Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 «Про затвердження Типової програми для кривдників» і ч.5 розділу 1 «Типової програми для кривдників» - організацію та виконання цієї Типової програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству.

Судом враховується при цьому, що обвинувачений є ветераном військової служби, людиною з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, з протезом нижньої кінцівки, обмежений в пересуванні. З огляду на зазначені обставини захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував проти застосування відносно його підзахисного ОСОБА_4 обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників, оскільки, йому потрібно не проходження програми для кривдників, а залучати до активного повсякденного життя, що не даватиме змоги замикатись в собі, схилятись до вживання алкоголю і все, що з цим пов`язано як наслідок конфлікти, бійки, спір.

Суд з врахуванням вище викладеного зауважує, що наявність у особи інвалідності II групи не є перешкодою для призначення обмежувальних заходів, передбачених пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення», оскільки вони не є фізичним покаранням (як-от виправні чи громадські роботи), а спрямовані на психологічну корекцію поведінки.

Окрім цього, пробаційні програми є навчально - корекційними заняттями, тому обмежень через стан здоров`я для них немає, якщо особа за своїм ментальним чи фізичним станом здатна сприймати інформацію та відвідувати заняття.

Наявність інвалідності враховується лише при підборі форми занять (наприклад, забезпечення доступності приміщень чи індивідуального графіка). Вона не звільняє від обов`язку працювати над неагресивною моделлю поведінки.

Окрім того, суд акцентує увагу, що заходи пробаційної програми відображаються у графіку. Оскільки, друга група інвалідності передбачає виражене обмеження життєдіяльності та труднощі у пересуванні, куратор пробації може підбирати індивідуальну (а не групову) форму занять або адаптувати відвідування з урахуванням медичних показань.

Заходи із реалізації пробаційних програм завжди узгоджуються з індивідуальним планом роботи із засудженим. Для осіб з інвалідністю (особливо з порушеннями опорно-рухового апарату, зору чи слуху) орган пробації зобов`язаний створювати умови доступності. Якщо стан здоров`я об`єктивно заважає регулярному особистому відвідуванню занять, це враховується як поважна причина для переведення комунікації в онлайн-режим (відеоконференції, месенджери, спеціальні додатки.

Пунктами 12, 13, 14 частини 1 статті 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.

Цивільний позов в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, з врахуванням наказу МВС №124 від 25.02.2019р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», ст.ст.2,28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», наказу Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 Про затвердження Типової програми для кривдників» та керуючись ст., ст.373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76, п.4 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».

На підставі ст.91-1 КК України застосувати строком на 3 (три) місяці відносно ОСОБА_4 , який вчинив домашнє насильство, обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників до органу місцевого самоврядування за місцем його проживання.

Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст.390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду 10 листопада 2026 року.

Речові докази по справі:

- micro SD карта з фідеофайлом, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суді, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

СУДДЯ: ОСОБА_7

Часті запитання

Який тип судового документу № 141347165 ?

Документ № 141347165 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 141347165 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141347165 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141347165 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141347165, Чернівецький районний суд Вінницької області

Судове рішення № 141347165, Чернівецький районний суд Вінницької області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141347165 відноситься до справи № 152/959/25

Це рішення відноситься до справи № 152/959/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141347164
Наступний документ : 141347167