Ухвала суду № 141346237, 10.11.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"10" листопада 2026 р. Справа № 924/1191/26

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Торгово-переробний комбінат", м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області

до Держави Україна в особі належних органів державної влади, через які держава бере участь у спірних правовідносинах,

про відшкодування державою майнової та немайнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2026 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Торгово-переробний комбінат", м. Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області до Держави Україна в особі належних органів державної влади, через які держава бере участь у спірних правовідносинах, про відшкодування державою майнової та немайнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2026 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Музиці М.В.

Проаналізувавши подану позовну заяву з доданими документами, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних мотивів.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/150/23).

Статтею 162 ГПК України передбачено вимоги до позовної заяви, яка подається до господарського суду.

Зокрема, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Як вбачається із позовної заяви, яка подана до Господарського суду Хмельницької області шляхом заповнення шаблону в Електронному кабінеті особи в ЄСІТС, позивач зазначив відповідачем "Hannover Ruck SE, адреса: держава Україна, ЄДРПОУ: 00000000". Тобто, позивачем не зазначено адресу відповідача та інші необхідні реквізити. Окрім того, позивачем не зазначено та зі змісту доданих до позову документів не вбачається існування між ПП "Торгово-переробний комбінат" та Hannover Ruck SE правовідносин.

В свою чергу, з позовної заяви, яка долучена як додаток до шаблону "позовна заява" в Електронному кабінеті в ЄСІТС, слідує, що відповідачем визначено "Державу Україна в особі належних органів державної влади, через які держава бере участь у спірних правовідносинах (визначити після остаточного аналіз органів, чиї рішення, дії або бездіяльність покладено в основу вимог)".

Суд звертає увагу позивача, що відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у господарській справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, відповідач за своєю суттю є особою, яка за позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання її прав та охоронюваних законом інтересів, а також у передбачених законом випадках, й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача, яка знайшла своє аргументування та вираження у відповідній позовній заяві, тобто між позивачем та відповідачем має існувати правовий зв`язок щодо предмету позову, обумовлений певними господарськими правовідносинами (пункт 4.9 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).

Відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Крім цього, за наведеними положеннями предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача (відповідачів) щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування державою майнової та немайнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб.

Правовідносини щодо відшкодування збитків/шкоди врегульовані, зокрема, главою 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, притаманні розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

За сталою позицією Верховного Суду у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та в постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 201/7038/20 (провадження № 61-16141св20), належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою, є держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Суд враховує також висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 757/5351/21-ц (провадження № 61-5502св22), сформульований з посиланням на висновки Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.12.2021 у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21), згідно з якими Суд зазначив, що: "відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)".

У зв`язку із викладеним Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 у справі №910/5699/23 виснував, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою) відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава Україна бере участь у справі у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. А тому у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою на позивача, відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України, покладено обов`язок зазначити, окрім безпосередньо держави, яка за його ствердженням завдала йому шкоди, також орган (органи) відповідної держави, якого (яких) позивач зазначає порушником своїх прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19).

З приводу посилань позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, суд звертає увагу, що у вказаній справі Великою Палатою досліджувалось питання необхідності залучення до участі в справі про стягнення шкоди, заподіяної державою, органів Державної казначейської служби України. За наслідками розгляду Великою Палатою сформовано правовий висновок, який повністю узгоджується із вищевикладеним, а саме, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Тобто, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, жодним чином не спростовує необхідність вказівки позивачем на орган (органи), через які держава бере участь у справі та які, на переконання позивача, спричинили останньому шкоду.

При цьому, звертаючись до попередньо зазначеного, правом визначення таких органів (відповідачів) є виключно позивач, а не суд. Суд в будь-якому випадку не може втручатись в право позивача на визначення сторін спору, навіть у випадку визначення позивачем неналежного відповідача, позаяк таке втручання порушить всі принципи господарського судочинства.

В даному випадку також не може бути застосований принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), оскільки він полягає лише у можливості самостійного здійснення судом пошуку та застосування правових норм до фактичних обставин спору, а не визначення сторін спору чи предмета позову.

Таким чином, суд доходить висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України в частині вказівки на повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Стаття 162 ГПК України також передбачає, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Із заповненої графи "ціна позову" у шаблоні "позовна заява", поданої через Електронний кабінет в ЄСІТС, слідує, що ціна позову становить 73 704 049 грн.

У прохальній частині позовної заяви, яка долучена як додаток до шаблону "позовна заява" в Електронному кабінеті в ЄСІТС, позивач просить суд (п. 6) за результатами розгляду справи вирішити питання про відшкодування державою на користь ПП "Торгово-переробний комбінат" доведеної майнової та немайнової шкоди в розмірі, визначеної в розрахунку до позовної заяви.

У додатку до позовної заяви позивачем проведено розрахунки та на стор. 2 додатку зазначено, що разом завданої шкоди 73 704 049 грн. В подальшому, на стор. 3 додатку позивачем надано "обґрунтований порівняльний розрахунок", за змістом якого загальна ціна позову складає 27551200,00 грн.

З вищевикладеного є незрозумілою ціна позову, тобто сума, яку просить стягнути позивач, що свідчить про невідповідність позову вимогам ст. 162 ГПК України у цій частині.

Суд звертає увагу позивача, що основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/150/23.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву Приватного підприємства "Торгово-переробний комбінат" у справі №924/1191/26 залишити без руху.

Позивачу у семиденний строк з моменту отримання даної ухвали усунути недоліки позову шляхом: вказівки на повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) відповідачів (відповідача), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, з послідуючим виконанням вимог ст. 172 ГПК України; вказівки на ціну позову, тобто суму, яку просить стягнути позивач.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею, 10.11.2026, та не підлягає оскарженню.

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, позивачу в ел. кабінет