Рішення № 141345827, 29.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 Справа № 917/945/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря", вул. 14 Гвардійської стрілецької дивізії, 46, смт. Зачепилівка, Берестинський район, Харківська область, 64401

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", проспект Миру, 16А, м. Полтава, Полтавська область, 36004

про стягнення 1 644 871,15 грн,

Суддя Семчук О.С.,

секретар судового засідання Олійник Н.І.,

представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря" (далі - позивач, ТОВ "Заповіт Кобзаря", Покупець) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (далі - відповідач, ТОВ "Хімагростеп", Постачальник) про стягнення 1 644 871,15 грн, з яких 1 464 600,17 грн попередньої оплати, 115 387,27 грн неустойки, 12 619,49 грн 3% річних та 52 264,22 грн інфляційних втрат за договором поставки № 220102 від 22.01.2026 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач повністю оплатив товар (Амофос 11:52 в біг-бегах) за специфікаціями № 33 від 22.01.2026, № 258 та № 263 від 06.03.2026 на загальну суму 2 355 600,17 грн, однак відповідач у встановлені строки цей товар не поставив, а 09.04.2026 та 20.04.2026 поставив інший товар (Амофос NP 10:46) загальною кількістю 19,8 т на суму 891 000,00 грн, яку позивач зарахував у виконання специфікації № 33. Претензію від 24.04.2026 про повернення 1 464 600,17 грн попередньої оплати відповідач отримав 30.04.2026 і не виконав. Позивач посилається на статті 526, 530, 538, 625, 629, 655, 670, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункт 6.6 Договору. Неустойку позивач нарахував у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (15,5% х 2) за період з 14.02.2026 по 11.05.2026, 3% річних - за той самий період, інфляційні втрати - на суму 1 923 600,17 грн за лютий - березень 2026 року. Позивач також просив стягнути 19 738,46 грн судового збору та 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 8094) укладення Договору не заперечив, зазначив, що не ухиляється від виконання зобов`язань і визнає наявність заборгованості, однак не має можливості погасити її одноразово. Порушення строків поставки пояснив воєнними ризиками, скороченням виробництва мінеральних добрив вітчизняними виробниками, необхідністю імпорту, подорожчанням добрив і логістики, що, на його думку, є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору. Просив зменшити розмір неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України до мінімального рівня або звільнити від її сплати.

Ухвалою від 14.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2026.

Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 01.10.2026 (вх. № 13221), у якому просив відмовити у стягненні 50 000,00 грн з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів, кількістю процесуальних документів і засідань.

Позивач подав клопотання про розподіл судових витрат від 21.10.2026 (вх. № 14220) з договором про надання правової допомоги № 02-21/04/26 від 21.04.2026, платіжною інструкцією № 21748770 від 22.04.2026, розрахунком № 1 суми гонорару та актом № 1 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 21.10.2026.

Відповідач подав заперечення від 22.10.2026 (вх. № 14273) на клопотання позивача про розподіл судових витрат, у яких підтримав доводи клопотання від 01.10.2026.

29.10.2026 позивач (вх. № 14622) та відповідач (вх. № 14637) подали заяви про розгляд справи без участі їх представників. Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач просив врахувати доводи відзиву та клопотання від 01.10.2026.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, суд приймає рішення за наявними в матеріалах справи документами.

Обставини справи, встановлені судом.

22.01.2026 між ТОВ "Хімагростеп" (Постачальник) та ТОВ "Заповіт Кобзаря" (Покупець) укладено Договір, підписаний сторонами з використанням кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток.

За пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві у його власність товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Постачальник зобов`язаний поставити та передати товар Покупцеві на умовах та у строк, встановлений за домовленістю сторін у специфікації (пункт 4.1 Договору). Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору у разі, якщо Постачальником не може бути здійснено поставку товару у строк, визначений у специфікації, Постачальник має направити Покупцю до дати поставки письмове повідомлення із зазначенням причини неможливості поставити товар в строк та узгодити з Покупцем новий строк поставки шляхом підписання нової специфікації або внесення змін до чинної специфікації; у випадку виконання цього пункту Постачальник звільняється від відповідальності та інших наслідків невчасної поставки.

Згідно з пунктом 6.6 Договору у випадку несвоєчасної поставки, поставки не в повному обсязі, поставки товару неналежної якості (що має бути документально підтверджено Покупцем) крім випадків, передбачених пунктом 4.4 та розділом 5 Договору (форс-мажор), Постачальник зобов`язується впродовж 7 (семи) днів з дати отримання Постачальником письмової претензії поставити недопоставлений товар та/або замінити товар неналежної якості на товар належної якості. У випадку порушення Постачальником вказаного зобов`язання Постачальник зобов`язується на вимогу Покупця сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого товару та/або товару неналежної якості за кожен день прострочення поставки.

Пунктом 9.4 Договору визначено, що достатнім доказом вручення письмового документа, складеного на виконання Договору, є розписка уповноваженого представника сторони-одержувача, поштове повідомлення про вручення рекомендованого або цінного листа, або направлення на офіційну електронну пошту з подальшим направленням поштового листа.

Специфікацією № 33 від 22.01.2026 сторони погодили поставку товару Амофос 11:52 в біг-бегах у кількості 42 т на загальну суму 1 923 600,17 грн з ПДВ (пункти 1.1, 1.2), строк поставки - до 13.02.2026 за умови виконання пункту 1.4 специфікації, з допуском поставки окремими партіями (пункт 1.3), оплату - 961 800,09 грн до 22.01.2026 та 961 800,08 грн до 28.01.2026 (пункт 1.4).

Платіжними інструкціями № 21748629 від 22.01.2026 на суму 961 800,08 грн та № 21748634 від 27.01.2026 (виконана 28.01.2026) на суму 961 800,09 грн з призначенням платежу "Сплата за добриво зг.рах.№33 від 22.01.2026р." позивач сплатив відповідачу 1 923 600,17 грн, тобто всю вартість товару за специфікацією № 33 у погоджені строки.

Специфікаціями № 258 та № 263 від 06.03.2026 сторони погодили поставку товару Амофос 11:52 в біг-бегах у кількості відповідно 5 т на суму 240 000,00 грн та 4 т на суму 192 000,00 грн з ПДВ, строк поставки - до 24.04.2026 за умови 100% оплати до 09.03.2026. Платіжними інструкціями № 21748683 від 06.03.2026 на суму 240 000,00 грн та № 21748687 від 09.03.2026 на суму 192 000,00 грн позивач сплатив вартість товару за цими специфікаціями. Отримання цих коштів відповідач не заперечує.

31.03.2026 позивач направив відповідачу рекомендованим листом з оголошеною цінністю (накладна АТ "Укрпошта" № 6440100099332, опис вкладення від 31.03.2026) претензію про порушення умов Договору з копіями Договору, специфікації № 33 та платіжних інструкцій. Згідно з рекомендованим повідомленням відправлення вручено представнику відповідача за довіреністю 02.04.2026. Текст цієї претензії до матеріалів справи не подано; за змістом позовної заяви та претензії від 24.04.2026, які відповідач не спростував, нею позивач вимагав протягом 3 робочих днів поставити товар за специфікацією № 33 або до 06.04.2026 повернути 1 923 600,17 грн.

Листом № 121 від 03.04.2026 відповідач пояснив затримку поставки обставинами на ринку мінеральних добрив, гарантував поставку товару Амофос 11:52 в біг-бегах у кількості 25 т у строк до 07.04.2026 та запропонував замінити частину недопоставленого товару рідким комплексним добривом.

До матеріалів справи позивач також подав лист № 5 від 09.04.2026, у якому відхилив пропозицію щодо заміни товару та вимагав протягом 3 банківських днів повернути 1 923 600,17 грн. Доказів направлення цього листа відповідачу та його отримання відповідачем у матеріалах справи немає.

Згідно з товарно-транспортними накладними № 336 від 09.04.2026 та № 1019 від 20.04.2026 на склад позивача (с. Рунівщина, Берестинський район, Харківська область) доставлено мінеральне добриво (Амофос, Амофос NP 10:46) по 9,9 т. Видаткових накладних сторони не подали. Позивач визнає, що 09.04.2026 та 20.04.2026 прийняв від відповідача у рахунок специфікації № 33 товар на суми 450 450,04 грн та 440 549,96 грн (разом 891 000,00 грн), відповідач цього не заперечує. Отже, вартість недопоставленого товару за специфікацією № 33 становила 1 473 150,13 грн з 09.04.2026 та 1 032 600,17 грн з 20.04.2026. Товар за специфікаціями № 258 та № 263 не поставлено.

24.04.2026 позивач через ТОВ "Поштова служба "Е-Пост"" (відправлення № 2034300 з описом вкладення) направив відповідачу претензію вих. № 24/04/26/1 від 24.04.2026, у якій вимагав упродовж 7 днів з моменту її отримання повернути 1 464 600,17 грн сплачених коштів за недопоставлений товар за специфікацією № 33 (1 032 600,17 грн) та за непоставлений товар за специфікаціями № 258 і № 263 (432 000,00 грн), а також сплатити неустойку, та повідомив про розірвання Договору на підставі пункту 8.3 Договору. Згідно з інформацією про стан доставки відправлення вручено відповідачу 30.04.2026.

Доказів повернення коштів відповідач не подав.

Норми права, застосовані судом при прийнятті рішення.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).

За частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Щодо стягнення попередньої оплати.

Відповідач не виконав зобов`язання з поставки товару за специфікацією № 33 у строк до 13.02.2026, а за специфікаціями № 258 та № 263 - у строк до 24.04.2026, хоча позивач оплатив товар у повному обсязі у погоджені строки. Повідомлення в порядку пункту 4.4 Договору до дати поставки та погодження нового строку поставки шляхом підписання нової специфікації чи внесення змін до чинних специфікацій матеріали справи не містять.

Скориставшись правом, наданим частиною 2 статті 693 ЦК України, позивач претензією від 24.04.2026, отриманою відповідачем 30.04.2026, вимагав повернути попередню оплату за непоставлений товар. Право вибору між вимогою про передання оплаченого товару та вимогою про повернення попередньої оплати належить покупцю; волевиявлення щодо обрання одного з варіантів має бути вчинене в активній однозначній формі та доведене до продавця, зокрема шляхом направлення претензії, листа або пред`явлення позову (постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22).

Відповідач у відзиві визнав наявність заборгованості. Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Підстав вважати визнання відповідача недостовірним суд не встановив; воно узгоджується з платіжними інструкціями та листуванням сторін.

Отже, вимога про стягнення 1 464 600,17 грн попередньої оплати (1 923 600,17 грн - 891 000,00 грн + 240 000,00 грн + 192 000,00 грн) обґрунтована і підлягає задоволенню.

Щодо стягнення неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пункт 6.6 Договору пов`язує обов`язок Постачальника сплатити неустойку не з самим лише закінченням строку поставки, визначеного специфікацією, а з невиконанням ним обов`язку поставити недопоставлений товар впродовж 7 днів з дати отримання письмової претензії Покупця. Неустойка нараховується від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Отже, нарахування неустойки за період з 14.02.2026, тобто до пред`явлення відповідачу письмової претензії та спливу 7-денного строку, умовам пункту 6.6 Договору не відповідає.

За специфікацією № 33 письмову претензію позивача, у якій ставилась вимога поставити товар, відповідач отримав 02.04.2026. Строк для поставки недопоставленого товару, встановлений пунктом 6.6 Договору, сплив 09.04.2026, прострочення поставки почалося з 10.04.2026. Гарантійний лист № 121 від 03.04.2026 не є погодженням нового строку поставки в порядку пункту 4.4 Договору, оскільки нову специфікацію сторони не підписали і змін до специфікації № 33 не вносили.

Неустойка за прострочення поставки може нараховуватися лише доки існує обов`язок Постачальника поставити товар. Пред`явивши вимогу про повернення попередньої оплати, покупець реалізує право, передбачене частиною 2 статті 693 ЦК України, і з моменту отримання продавцем такої вимоги вимагати від нього поставки товару вже не може. Претензію від 24.04.2026 з вимогою повернути попередню оплату відповідач отримав 30.04.2026, тому неустойка за прострочення поставки підлягає нарахуванню по 29.04.2026 включно.

Лист позивача № 5 від 09.04.2026 суд не розцінює як пред`явлення вимоги про повернення попередньої оплати, оскільки доказів його направлення та отримання відповідачем у спосіб, визначений пунктом 9.4 Договору, немає, а 09.04.2026 та 20.04.2026 позивач продовжував приймати товар у рахунок специфікації № 33, тобто вимагав виконання зобов`язання в натурі.

Облікова ставка Національного банку України у період прострочення (з 10.04.2026 по 29.04.2026) становила 15% річних (діяла з 20.03.2026), тому розмір неустойки становить 30% річних. Застосування позивачем ставки 15,5% річних, яка діяла до 30.01.2026, є помилковим.

За розрахунком суду неустойка за специфікацією № 33 становить 20 595,20 грн:

- з 10.04.2026 по 19.04.2026 (10 днів) від вартості недопоставленого товару 1 473 150,13 грн: 1 473 150,13 х 30% / 365 х 10 = 12 108,08 грн;

- з 20.04.2026 по 29.04.2026 (10 днів) від вартості недопоставленого товару 1 032 600,17 грн: 1 032 600,17 х 30% / 365 х 10 = 8 487,12 грн.

За специфікаціями № 258 та № 263 письмової претензії з вимогою поставити товар позивач відповідачу не направляв: строк поставки за цими специфікаціями сплив 24.04.2026, а претензія від 24.04.2026 містила вимогу про повернення попередньої оплати, а не про поставку товару. Отже, підстав для нарахування неустойки за пунктом 6.6 Договору за цими специфікаціями немає.

Суд також зазначає, що складові розрахунку неустойки, наведені у позовній заяві, в сумі становлять 130 401,29 грн, а не заявлені 115 387,27 грн, однак суд вирішує спір у межах заявлених вимог.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка, що підлягає стягненню за розрахунком суду (20 595,20 грн), не перевищує 2% вартості недопоставленого товару і нарахована за 20 днів прострочення. Відповідач не довів, що такий розмір неустойки значно перевищує розмір збитків позивача, а також не довів наявності інших обставин, які мають істотне значення. Посилання на воєнний стан, скорочення виробництва та подорожчання добрив є загальними обставинами ведення господарської діяльності, доказів їх безпосереднього впливу на виконання саме цього зобов`язання відповідач не подав; повідомлення про обставини непереборної сили, підтвердженого сертифікатом Торгово-промислової палати України, як того вимагає пункт 5.2 Договору, відповідач позивачу не направляв.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання відповідача на істотну зміну обставин суд відхиляє: вимоги про зміну чи розірвання Договору з цієї підстави відповідач не заявляв, а сама по собі зміна ринкової кон`юнктури не звільняє його від обов`язку повернути попередню оплату та від відповідальності за прострочення поставки.

Отже, клопотання відповідача про зменшення неустойки задоволенню не підлягає, а позовна вимога про стягнення неустойки підлягає частковому задоволенню у сумі 20 595,20 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов`язок продавця повернути суму попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України. Водночас до пред`явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати зобов`язання продавця полягає у передачі товару, тобто не є грошовим; спливу строку поставки для виникнення грошового зобов`язання недостатньо, оскільки покупець може обрати вимогу про передання оплаченого товару, що позивач і робив, приймаючи товар 09.04.2026 та 20.04.2026.

Вимогу про повернення попередньої оплати відповідач отримав 30.04.2026 і повинен був виконати її у семиденний строк, встановлений у претензії, що відповідає частині 2 статті 530 ЦК України, тобто до 07.05.2026 включно. Прострочення виконання грошового зобов`язання почалося з 08.05.2026.

Позивач нарахував 3% річних по 11.05.2026. У межах заявленого періоду 3% річних підлягають нарахуванню за 4 дні (з 08.05.2026 по 11.05.2026) і становлять 481,51 грн (1 032 600,17 х 3% / 365 х 4 = 339,48 грн; 432 000,00 х 3% / 365 х 4 = 142,03 грн). У стягненні 3% річних за період з 14.02.2026 по 07.05.2026 суд відмовляє, оскільки в цей період грошового зобов`язання у відповідача не існувало.

Інфляційні втрати позивач нарахував за лютий - березень 2026 року (з 14.02.2026 по 09.04.2026) на суму 1 923 600,17 грн, тобто за період, коли у відповідача було зобов`язання з поставки товару, а не грошове зобов`язання. Тому у стягненні 52 264,22 грн інфляційних втрат суд відмовляє повністю.

Посилання позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц суд врахував; висновки про грошовий характер зобов`язання з повернення попередньої оплати не змінюють моменту, з якого відповідач вважається таким, що прострочив його виконання.

Щодо повідомлення позивача про розірвання Договору.

Претензією від 24.04.2026, отриманою відповідачем 30.04.2026, позивач повідомив про розірвання Договору на підставі пункту 8.3 Договору, за яким Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із Сторін з попереднім письмовим повідомленням про це другої Сторони не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання; розірвання не впливає на виконання та оплату вже підписаних Специфікацій. Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Згідно з частиною 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. З урахуванням 30-денного строку попередження Договір не міг вважатися розірваним раніше 30.05.2026, тобто після подання позову та після спливу періодів, за які суд стягує неустойку і 3% річних. Крім того, пунктом 8.3 Договору сторони встановили, що розірвання не впливає на виконання та оплату специфікацій, підписаних до розірвання, а пунктом 8.4 Договору - що закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від обов`язку сплатити неустойку за порушення зобов`язань. Відповідно до частини 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Отже, повідомлення позивача про розірвання Договору не впливає ні на обов`язок відповідача повернути попередню оплату за специфікаціями № 33, № 258, № 263, ні на розмір нарахувань, визначених судом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши докази за правилами статей 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: стягненню підлягають 1 464 600,17 грн попередньої оплати, 20 595,20 грн неустойки та 481,51 грн 3% річних, разом 1 485 676,88 грн. У стягненні 94 792,07 грн неустойки, 12 137,98 грн 3% річних та 52 264,22 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо судових витрати.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 19 738,46 грн (платіжна інструкція № 3911 від 12.05.2026). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на суму 1 485 676,88 грн із заявлених 1 644 871,15 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17 828,13 грн судового збору; решта судового збору покладається на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат позивач подав договір про надання правової допомоги № 02-21/04/26 від 21.04.2026, укладений з Адвокатським об`єднанням "Правовий компроміс", за пунктом 4.1 якого вартість юридичної допомоги встановлена у фіксованому розмірі 50 000,00 грн; платіжну інструкцію № 21748770 від 22.04.2026 на суму 50 000,00 грн; попередній розрахунок судових витрат від 11.05.2026; розрахунок № 1 суми гонорару та акт № 1 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 21.10.2026; ордери на надання правничої допомоги адвокатами Стасовським М.В. (серія ВІ № 1283910 від 11.05.2026), Дверницьким В.Г. (серія ВІ № 1404656 від 15.06.2026) та Фесенко Ю.О. (серія ВІ № 1397524 від 13.07.2026).

Згідно з розрахунком № 1 вартість послуг становить: консультація щодо правових підстав для розірвання Договору та стягнення коштів (21.04.2026) - 5 000,00 грн; підготовка та направлення претензії відповідачу (21.04-24.04.2026) - 10 000,00 грн; аналіз судової практики, законодавства та підготовка позовної заяви (01.05-11.05.2026) - 20 000,00 грн; вчинення інших процесуальних дій, підготовка заяв, клопотань, участь у судових засіданнях (14.07-21.10.2026) - 15 000,00 грн.

Факт надання правничої допомоги та її оплати підтверджено. Водночас, оцінивши заявлені витрати за критеріями частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України з урахуванням клопотання відповідача, суд виходить з такого.

Справа не є складною: спір стосується стягнення попередньої оплати та нарахувань за одним договором поставки, доказова база обмежується договором, кількома специфікаціями, платіжними документами та листуванням сторін, відповідач визнав заборгованість, обсяг судової практики, необхідної для підготовки позову, незначний.

Консультація 21.04.2026 стосувалась, зокрема, розірвання Договору, яке не є предметом спору, а в частині правових підстав для стягнення коштів охоплюється послугою з аналізу судової практики, законодавства та підготовки позовної заяви, вартість якої заявлена окремо. Тому витрати на консультацію (5 000,00 грн) розподілу не підлягають.

Претензія від 24.04.2026 є вимогою покупця в розумінні частини 2 статті 693 ЦК України, з отриманням якої пов`язується виникнення у відповідача обов`язку повернути попередню оплату, тобто послуга з її підготовки пов`язана з розглядом справи. Водночас претензію складено без урахування умов Договору, від яких залежить право Покупця на неустойку: розрахунок неустойки в ній здійснено з 14.02.2026, тоді як пункт 6.6 Договору пов`язує обов`язок сплатити неустойку з невиконанням Постачальником вимоги про поставку впродовж 7 днів з дати отримання письмової претензії; застосовано облікову ставку НБУ 15,5% річних, яка в період прострочення не діяла; за специфікаціями № 258 та № 263 вимогу поставити товар у порядку пункту 6.6 Договору не заявлено. Ці недоліки перенесено до позовної заяви. Отже, послуга з підготовки претензії не досягла того правового результату, для якого вона надавалась, у повному обсязі, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 126 ГПК України (складність виконаних адвокатом робіт) та пункту 2 частини 5 статті 129 ГПК України (обґрунтованість розміру витрат) враховується судом при визначенні співмірного розміру витрат. З урахуванням наведеного співмірною вартістю цієї послуги є 5 000,00 грн.

Позовна заява у викладі фактичних обставин, умов Договору та специфікацій, розрахунку неустойки та переліку платіжних документів значною мірою дослівно відтворює текст претензії від 24.04.2026, аж до повторення в обох документах однакових описок ("ТОВ «ХІМАПГРОСТЕП»"). Отже, підготовка позовної заяви не вимагала повторного аналізу первинних документів та формування позиції, вартість якого вже включена до послуги з підготовки претензії ("з урахуванням аналізу первинних документів та здійснення розрахунків заборгованості"). Послуги, які дублюють процес аналізу матеріалів справи, не потребують додаткових витрат часу і не підлягають відшкодуванню повторно (додаткова постанова Верховного Суду від 09.07.2026 у справі № 904/3467/25). Крім того, позовна заява містить ті самі помилки щодо періоду і ставки неустойки, що й претензія, а також нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, коли грошового зобов`язання ще не існувало. Справа не потребувала аналізу значного обсягу судової практики: спір вирішується на підставі умов Договору та усталених норм ЦК України. З урахуванням наведеного співмірною вартістю підготовки позовної заяви є 10 000,00 грн.

Протягом 14.07-21.10.2026 представники позивача у судові засідання 14.07.2026 та 29.10.2026 не з`являлися, подавши заяви про розгляд справи без їх участі, взяли участь у судовому засіданні 18.08.2026 та подали клопотання про розподіл судових витрат від 21.10.2026. Заява про розгляд справи без участі представника не потребує значного часу та юридичної роботи, а підготовка клопотання про розподіл судових витрат є реалізацією стороною права на подання доказів понесених витрат і самостійною послугою з правничої допомоги у справі не є (додаткова постанова Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 914/1493/24). З урахуванням фактичного обсягу цих послуг співмірною є їх вартість у розмірі 5 000,00 грн.

Отже, обґрунтованими, пов`язаними з розглядом справи та співмірними є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн (претензія - 5 000,00 грн, позовна заява - 10 000,00 грн, інші процесуальні дії - 5 000,00 грн). З огляду на часткове задоволення позову (1 485 676,88 грн із 1 644 871,15 грн) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 064,36 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (проспект Миру, 16А, м. Полтава, Полтавська область, 36004, код ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Кобзаря" (вул. 14 Гвардійської стрілецької дивізії, 46, смт. Зачепилівка, Берестинський район, Харківська область, 64401, код ЄДРПОУ 38579804) 1 464 600,17 грн попередньої оплати, 20 595,20 грн неустойки, 481,51 грн 3% річних, 17 828,13 грн судового збору та 18 064,36 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частин рішення - з дня складення повного судового рішення (стаття 256 ГПК України).

Повне рішення складено 09.11.2026

Суддя Олена СЕМЧУК