Рішення № 141345687, 09.11.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2141/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/2141/24 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" /ЄДРПОУ 00100227, адреса - 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25/

до відповідача: приватного підприємства "Мегом Енергозбут" /ЄДРПОУ 41655696, адреса - 74300, Херсонська обл., м. Берислав, вул. 1 Травня, 109, кв. 12, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

про стягнення у розмірі 67 573,47 грн

ВСТАНОВИВ:

15.05.2024 приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2198/24/ до приватного підприємства "Мегом Енергозбут" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 67 573,47 грн, з яких: 53 755,61 грн - основний борг, 124,45 грн - пеня, 115,10 грн - пеня, 3 181,66 грн - 3 % річних, 10 396,65 грн - інфляція.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 19.03.2021 № 2012-02024 в редакції Додаткової угоди № 1 від 21.09.2021.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України, Закону України "Про ринок електричної енергії".

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2141/24; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 06.09.2024 зупинено провадження у справі № 916/2141/24 до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою суду від 09.12.2025 поновлено провадження у справі № 916/2141/24; постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 21.01.2026 зупинено провадження у справі № 916/2141/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою суду від 02.09.2026 поновлено провадження у справі № 916/2141/24; постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/2141/24 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (74300, Херсонська обл., м. Берислав, вул. 1 Травня, 109, кв. 12, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

На адресу суду повернуті рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які направлялися з ухвалами суду на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/2141/24, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»).

19.03.2021 між НЕК «Укренерго» та ПрП «МЕГОМ ЕНЕРГОЗБУТ» укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 2012-02024 в редакції Додаткової угоди №1 від 21.09.2021, за умовами якого НЕК «Укренерго» (Оператор системи передачі, ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов Договору, а відповідач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов Договору.

Згідно з пп. 1 п. 6.1 Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату Послуги, а Користувач, відповідно до пп.3 п.8.3. Договору зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених Договором.

У відповідності п.5.1 Договору Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що Користувач (Відповідач) здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1 платіж-до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж до 25 числа розрахункового місяця.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів Послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

Відповідно до п. 5.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата Послуги, здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс) використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Використання електронної форми документів також передбачено пунктами 14.3., 14.5 та 14.6. Договору.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі, що здійснюється згідно з Правилами ринку (ч. 3 п. 5.5. Договору).

Акт коригування наданої послуги (далі по тексту Акт-коригування) у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання Акта коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплата вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуги, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта (ч.4 п. 5.5. Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в Акту п/п вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання Акту п/п, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Відповідно до пп. 1 п.4.1. Договору наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень, плановим обсягом визнається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді.

Згідно п. 5.7 Договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який оплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен День прострочення. Пеня нараховується до повного погашення Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад 30 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до умов Договору Позивач надавав Відповідачу Послугу з передачі електричної енергії. Так, зокрема протягом розрахункових періодів грудень 2021 - червень 2022 року Позивач надавав Відповідачу Послугу. В грудні 2021 - лютому 2022 відповідно до п.4.1. Договору на підставі повідомлень про планові обсяги, протягом березня - червня 2022 - відповідно до обсягу Послуги, наданої у попередній розрахунковий період.

Відповідно до 5.2. Договору, Позивач, шляхом використання електронного сервісу АСКОД, направив Відповідачу рахунки, на оплату вартості планових обсягів Послуги за розрахункові періоди січень - травень 2022 р.

Відповідно до підписаного 17.01.2022 сторонами Договору Акту звірки за 4 квартал 2021 року, відповідач мав переплату за надану послугу в сумі 93 254,06 грн. До останнього розрахункового періоду Акту звірки увійшов грудень 2021 р., в межах якого (періоду) сторони узгодили взаємні зобов`язання, що витікають з Акту п/п за грудень 2021, Актів-коригування квітня - червня 2021 р.

Таким чином згідно Акту звірки, станом на 31.12.2021 сторони зафіксували розрахунки Відповідача за надану Послугу по Договору з урахуванням Акту п/п за грудень 2021, Актів-коригування квітня - червня 2021 р., виконавши зобов`язання по яким Відповідач мав переплату 93 254,06 грн. за надану Позивачем Послугу, згідно вказаних в Акті звірки актів.

За Послугу, яка надавалася Позивачем протягом розрахункових періодів січень 2022 червень 2022 року, на виконання умов п.5.5. Договору, Позивач направив Відповідачу Акти п/п за розрахункові періоди січень 2022 - червень 2022 року, підписані зі сторони Позивача як «від руки» такі шляхом накладення КЕП, а саме:

Акт п/п від 31.01.2022 за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 на суму 11 084,68 грн. 3 ПДВ (підписаний КЕП представників сторін Договору);

Акт п/п від 28.02.2022 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 на суму 29 627,29 грн. з ПДВ (підписаний КЕП представника Позивача);

Акт п/п від 31.03.2022 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 на суму 9 881,44 грн. з ПДВ (підписаний КЕП представника Позивача);

Акт п/п від 30.04.2022 за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 на суму 8558,33 грн. з ПДВ (підписаний КЕП представників сторін Договору);

Акт п/п від 31.05.2022 за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 на суму 411,04 грн. з ПДВ (підписаний КЕП представника Позивача).

Акт п/п від 30.06.2022 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 на суму 8 511,04 грн. з ПДВ (підписаний КЕП представника Позивача).

Всього згідно Актів п/п за розрахункові періоди січень - червень 2022, Позивачем надано Послугу на загальну суму 68 073,82 грн.

Позивачем, відповідно до частин 3, 4 п.5.5. Договору було оформлено та направлено Відповідачу Акти-коригування, які стосуються коригування періодів липень 2021 - червень 2022 (тобто які не включені до Акту звірки), а саме:

Акт-коригування від 28.01.2022 до Акту п/п від 31.07.2021 за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 за яким обсяги наданої Послуги зменшено на 4 291,14 грн. (підписаний КЕП представників сторін Договору);

Акт-коригування від 21.02.2022 до Акту п/п від 31.08.2021 за період з 01.08.2021 по 31.08.2021 за яким обсяги наданої Послуги зменшено на 5778,54 грн. (підписаний КЕП представників сторін Договору);

Акт-коригування від 21.03.2022 до Акту п/п від 30.09.2021 за період з 01.09.2021 по 30.09.2021 за яким обсяги наданої Послуги збільшено на 22 151,61 (підписаний КЕП представника Позивача);

Акт-коригування від 19.05.2022 до Акту п/п від 31.10.2021 за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 за яким обсяги наданої Послуги збільшено на 33 632,88 грн. (підписаний КЕП представника Позивача);

Акт-коригування від 30.05.2022 до Акту п/п від 30.11.2021 за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 за яким обсяги збільшено на 22 608,40 грн. (підписаний КЕП представника Позивача).

Акт-коригування від 16.06.2022 до Акту п/п від 31.12.2021 за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 за яким обсяги збільшено на 17 752,55 грн. (підписаний КЕП представника Позивача).

Акт-коригування від 29.06.2022 до Акту п/п від 31.01.2022 за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 за яким обсяги збільшено на 1207,80 грн. (підписаний КЕП представника Позивача).

Акт-коригування від 27.07.2022 до Акту п/п від 28.02.2022 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 за яким обсяги зменшено на 19 221,18 грн. (підписаний КЕП представника Позивача).

Акт-коригування від 18.08.2022 до Акту п/п від 31.03.2022 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 за яким обсяги зменшено на 9 399,89 грн. (підписаний КЕП представника Позивача).

Акт-коригування від 20.09.2022 до Акту п/п від 30.04.2022 за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 за яким обсяги збільшено на 971,79 грн. (підписаний КЕП представника Позивача).

Акт-коригування від 20.10.2022 до Акту п/п від 31.05.2022 за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 за яким обсяги збільшено на 5 066,80 грн. (підписаний КЕП представника Позивача).

Акт-коригування від 18.11.2022 до Акту п/п від 30.06.2022 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 за яким обсяги зменшено на 7785,62 грн. (підписаний КЕП представника Позивача).

Загальна сума, на яку збільшено вартість Послуги - 103 391,83 грн.

Загальна сума на яку зменшено вартість Послуги - 46 476,37 грн.

В результаті сальдування сум за Актами-коригування, вартість Послуги наданої Позивачем Відповідачу протягом розрахункових періодів липень 2021 - червень 2022 збільшено на 56 915,46 грн. (103 391,83 грн. - 46 476,37 грн.).

Таким чином загальний розмір грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачем згідно вказаних Актів п/п та Актів-коригування складає 124 989,28 грн. (68 073,82 грн.+56 915,46 грн.).

Як вказано вище відповідно до Акту звірки станом на 31.12.2022 Відповідач мав переплату за надану Послугу в сумі 93 254,06 грн.

Відповідно до інформації в Акті звірки щодо коштів, які сплачені Відповідачем в грудні 2021 в загальному розмірі 43 391,65 грн., дані кошти Відповідач сплатив згідно наступних платіжних документів:

№100 від 21.12.2021 на суму 11 662,20 грн. з ПДВ, призначення платежу - Сплата За ел. енергію Згідно договору №2012-02024 від 19.03.2021 р. в т.ч. ПДВ 20% - 1943.7 грн.,

№106 від 31.12.2021 на суму 31 729,75 грн. з ПДВ, призначення платежу - Сплата За ел. енергію Згідно договору №2021-02024 від 19.03.2021р. в т.ч. ПДВ 20% - 5288.29 грн.

Сума 31 729,75 грн., відповідно до листа Відповідача від 20.01.2022 була повернута Позивачем згідно платіжної інструкції від 28 січня 2022 р. №1043.

Таким чином, враховуючи повернення Позивачем 28.01.2022 суми 31 729,75 грн., розмір переплати Відповідача, не покритою вартістю Послуги склав 61 524,31 грн. (93 254,06 грн. - 31729,75 грн.).

Після останньої оплати, яка увійшла до Акту звірки, а саме 31.12.2021 на суму 31 729,75 грн. з ПДВ (яка 28.01.2022 була Позивачем була повернута Відповідачу), Відповідач здійснив наступні оплати, згідно платіжних інструкцій:

@2PL535295 від 06.05.2022 в розмірі 1 151,03 грн., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії за березень 2022 згідно з договором від 19.03.2021№2012- 02024 в т.ч ПДФ 20%-191,84;

№125 від 16.05.2022 в розмірі 8 558,33 грн., призначення платежу За послуги з передачі електричної енергії за квітень 2022 згідно з договором від 19.03.2021 №2012- 02024 в т.ч. ПДВ 20% - 1426,39 (останній платіж Відповідача).

Загальна сума оплати Відповідач після 31.12.2022 відповідно до вказаних вище платіжних документів складає 9 709,36 грн. Враховуючи суму переплати 61524,31 грн. та 9709,36 грн. платежів 06.05.2022 та 16.05.2022, загальна сума, якими Відповідач оплатив вартість Послуги за період після підписання Акта звірки, тобто з 01.01.2022 по 16.05.2022 (останній платіж) складає 71 233,67 грн.

Загальний розмір грошового зобов`язання відповідача перед Позивачем згідно Актів п/п та Актів-коригування оформлених Позивачем та направлених Відповідачу протягом січня - листопада 2022 р. складає 124 989,28 грн. Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 10.04.2024 за надану Послугу, згідно Актів п/п та Актів-коригування оформлених Позивачем та направлених відповідачу протягом січня - листопада 2022 р. складає 53 755,61 грн. (124 989,28 грн. - 71 233,67 грн.)

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 67 573,47 грн, з яких: 53 755,61 грн - основний борг за період січень 2022 року по листопад 2022 року, 124,45 грн - пеня, 115,10 грн - штраф, 3 181,66 грн - 3 % річних, 10 396,65 грн - інфляція.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, яка узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зв ст. 275 Господарського кодексу України /в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин/, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Господарський суд зазначає, що у справі № 908/1162/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України від 16.11.2022 № 2764-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану" (далі - Закон № 2764-ІХ) частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, відповідно до якої дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно") вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, із 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", правовий статус тимчасово окупованої Російською Федерацією території в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону № 1207-VII на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначив про те, що: "… підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні".

Господарський суд під час прийняття рішення у цій справі враховує наведені висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовним критерієм.

Так, судом встановлено, що територія м. Берислав, на якій розташовані об`єкти відповідача та до яких здійснювалось постачання електричної енергії, знаходяться в окупації з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до статті 13-1 Закону № 1207-VII (цей Закон доповнено статтею 13-1 згідно із Законом України від 01.07.2021 № 1618-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та внесення змін до деяких законодавчих актів України" з подальшими змінами) її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за період після 24.02.2022, оскільки враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, наявна заборона передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію, при цьому факт тимчасової окупації м. Берислав з 24.02.2022 є загальновідомим, сторонами спору не заперечується, що не потребує окремого доказування у цьому судовому провадженні.

При цьому варто звернути увагу на те, що відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Закону України "Про ринок електричної енергії", Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14.03.2022 № 133 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам Міністерством енергетики України видано наказ № 148, яким затверджено Положення. Вказаний наказ набув чинності з дня його опублікування 06.05.2022 і діяв до 05.12.2023.

Водночас з огляду на ієрархію нормативно-правових актів, враховуючи приписи статті 13-1 Закону № 1207-VII про заборону передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію (і така заборона має абсолютний характер), Положення не регулювало (і не могло регулювати) питання електропостачання на тимчасово окупованій території.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що доведення/не доведення позивачем обставин фактичної поставки електроенергії на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у цій справі.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 04.11.2025 у cправі № 911/1353/23 та від 04.11.2025 у cправі № 922/5404/23.

Стосовно вимог позивача про стягнення боргу за період січня 2022 року по 23.02.2022 року, то відповідно до детального розрахунку, наданого позивачем до позову, у вказані періоди залишок переплати відповідача перекрив зобов`язання відповідача з оплати /а.с. 10/.

Відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення основного боргу за період з січня 2022 року по 23.02.2022 року, так як вимоги у цій частині є безпідставними.

Крім того, враховуючи висновок суду про відсутність підстав для стягнення основного боргу, господарський суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, так як ці вимоги є похідними від вимог про стягнення основного боргу.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

За таких обставин, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до приватного підприємства "Мегом Енергозбут" про стягнення у розмірі 67 573,47 грн - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 09 листопада 2026 р.

Суддя Н.Д. Петренко