Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
УХВАЛА
про відмову в забезпеченні позову
10 листопада 2026 року Справа № 915/1797/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви
особи, що можуть отримати статус учасників справи (відповідачів):
1) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )
2) Приватне підприємство «Веселий роздол» (код ЄДРПОУ 34597259)
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» заявою б/н від 09.11.2026 (вх. № 17168/26 від 09.11.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд:
1. Заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (у тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, органам Міністерства юстиції України) вносити до Єдиного державного реєстру (ЄДР) будь-які зміни до відомостей про Приватне підприємство «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» (код ЄДРПОУ 34597259), зокрема, але не виключно: щодо зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, часток учасників, зміни керівника (директора), підписантів, нової редакції Статуту, а також припинення, реорганізації чи ліквідації юридичної особи.
3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу-1 директору ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» (ЄДРПОУ 34597259) ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії та підписувати будь-які документи (правочини, додаткові угоди, заяви) щодо припинення, зміни, розірвання або передачі в суборенду (чи переуступки прав) діючих договорів оренди земельних ділянок, укладених між ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» та фізичними/юридичними особами (пайовиками), без попереднього погодження із Загальними зборами учасників підприємства за обов`язкової участі (голосування «ЗА») власника 40% частки ОСОБА_1 .
4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу-1 директору ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» ОСОБА_2 укладати від імені підприємства будь-які нові кредитні договори, договори позики, а також договори застави рухомого майна та договори іпотеки нерухомого майна підприємства без попереднього погодження із Загальними зборами учасників підприємства.
5. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу-1 директору ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на односторонню відмову від договорів фінансового лізингу, їх розірвання, припинення, а також дії щодо фактичного повернення лізингодавцям спецтехніки та обладнання, що перебуває в користуванні ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» (зокрема щодо спецтехніки, оформленої за договорами лізингу, інформація про які міститься в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ»), без попереднього погодження із Загальними зборами учасників підприємства.
6. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу-1 директору ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» ОСОБА_2 та будь-ким іншим службовим чи довіреним особам підприємства здійснювати реалізацію, відчуження, продаж, передачу на комісію або експорт сільськогосподарської продукції (урожаю зернових, бобових, олійних культур та іншої продукції), що належить ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» (ЄДРПОУ 34597259) та перебуває на складах, токах чи елеваторах підприємства, без попереднього погодження із Загальними зборами учасників.
7. Накласти арешт на активи підприємства, а саме на все нерухоме майно (будівлі, споруди, зерносховища, земельні ділянки, виробничі комплекси), що зареєстроване на праві власності за ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» (ЄДРПОУ 34597259) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з метою запобігання його терміновому відчуженню або приховуванню Відповідачами до вирішення спору по суті.
8. Накласти арешт на конкретно визначений перелік рухомого майна, яке перебуває під загрозою виведення, а саме: на всі трактори, комбайни, сільськогосподарську спецтехніку, причіпне обладнання та інші транспортні засоби, що зареєстровані за ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» (ЄДРПОУ 34597259) згідно з відомостями Єдиного державного реєстру МВС та Реєстру Держпродспоживслужби України, а також на майно ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ», що перебуває під обтяженнями згідно з Державним реєстром обтяжень рухомого майна, до вирішення спору по суті.
9. Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на поточних, карткових, розрахункових та будь-яких інших рахунках ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» (ЄДРПОУ 34597259) в усіх банківських та фінансових установах на території України, в межах вартості рухомого майна (транспорту та спецтехніки), яке перебуває під загрозою виведення та відчуження Відповідачем-1, що становить суму орієнтовної ціни майбутнього позову у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, зокрема, про те, що протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, заявник звернеться до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 та ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» про:
1. Визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ», які приймалися одноособово ОСОБА_2 без належного повідомлення Заявника, всупереч вимогам закону та Статуту.
2. Визнання недійсними кредитних договорів та договорів застави рухомого майна, укладених Відповідачем-1 від імені ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» з перевищенням повноважень, без відома та згоди Заявника.
Заявник вказує, що є учасником Приватного підприємства "ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ" (ЄДРПОУ 34597259) та володіє часткою у розмірі 40% статутного капіталу. Іншим учасником підприємства (60% частки) та його одноосібним керівником (директором) є ОСОБА_2 . Заявник повідомляє, що на сьогодні між учасниками існує гострий корпоративний конфлікт. За даними ОСОБА_1 , Відповідач-1 ( ОСОБА_3 ), користуючись статусом директора та мажоритарного власника (60%), повністю усунув заявника від участі в управлінні підприємством, заблокував доступ до території підприємства, фінансової, бухгалтерської та правової документації.
ОСОБА_1 зазначає, що маючи повний контроль над виконавчим органом (директором) та користуючись тимчасовим усуненням заявника від управління, Відповідач-1 вчинив дії, спрямовані на суттєве обтяження підприємства борговими зобов`язаннями. Зокрема, без згоди заявника від імені підприємства було укладено кредитні договори та договори застави рухомого майна підприємства. За час виключення заявника з підприємства, а також протягом останнього періоду, Відповідач-1 вчинив ряд дій, які несуть критичну загрозу існуванню бізнесу та порушують корпоративні права заявника. Зокрема, заявник посилається на таке:
- без відома та згоди заявника (як власника 40% частки), без проведення загальних зборів та без отримання згоди вищого органу управління, Відповідачем-1 від імені підприємства було укладено кредитні договори та договори застави рухомого майна ПП "ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ" (зокрема сільськогосподарської техніки, транспортних засобів та/або майбутнього врожаю). Внаслідок цього основні оборотні та виробничі засоби підприємства опинилися під загрозою примусового стягнення кредиторами, що заблокує господарську діяльність та знецінить частку заявника;
- існує очевидна небезпека того, що Відповідач-1 з метою виведення активів вчинить дії щодо односторонньої відмови від послуг лізингових компаній, розірвання діючих договорів лізингу та повернення техніки (коштовна спецтехніка) лізингодавцям із подальшим її переоформленням на підконтрольних третіх осіб. Заявник вважає, що така поведінка Відповідача-1 свідчить про намір повністю знецінити 40% частку заявника та знищити активи ПП «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ»;
- існує реальна небезпека того, що Відповідач-1 з метою приховування прибутків та виведення оборотних активів здійснить таємну та швидку реалізацію (продаж) наявної на складах та в аграрних сховах продукції підприємства третім особам за заниженими цінами, що позбавить заявника можливості отримати дивіденди та приведе підприємство до штучного банкрутства;
- відповідач-1 протягом останніх двох років повністю саботує виплату орендної плати пайовикам (фізичним особам орендодавцям земельних ділянок), чий орендований земельний банк є єдиним і головним виробничим активом ПП "ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ". Заявник виснує, що існує невідворотний ризик масового розірвання договорів пайовиками, що призведе до ліквідації земельного банку та фактичного знищення агробізнесу з багатомільйонними оборотами. Крім того, під впливом третіх осіб директор має намір припинити або переоформити (відчужити) діючі права оренди землі на користь сторонніх компаній.
Заявник наполягає, що невжиття заходів забезпечення позову до моменту відкриття провадження у справі зробить захист корпоративних прав заявника ілюзорним, оскільки на момент винесення рішення суду підприємство може залишитися без активів, спецтехніки/ обладнання та з боргами. Також, ОСОБА_1 зазначає, що триваючий корпоративний конфлікт та попередня неправомірна спроба Відповідача-1 таємно виключити його з бізнесу (що підтверджено Наказом Мін`юсту від 15.07.2026) свідчать про високу ймовірність повторного вчинення Відповідачем-1 реєстраційних дій, спрямованих на зміну керівництва чи статуту.
За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків арешту належного відповідачеві майна.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
У контексті наведеного, суд зауважує, що за змістом п. 3 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, відомості про предмет позову (в разі подання заяви про забезпечення позову до подання позову предмет майбутнього позову).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Таким чином, подаючи заяву про забезпечення позову до подання позову заявник повинен чітко визначити предмет майбутньої матеріально-правової вимоги, яка буде звернена ним до відповідача (відповідачів). При цьому, за приписами ч. 3 ст. 162 ГПК України, у разі якщо позов подано до кількох відповідачів позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них. Отже, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позову, така заява повинна містити чітко визначений предмет майбутніх вимог щодо кожного із заявлених відповідачів.
Слід зазначити, що передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідаючого предмету позову та змісту заявлених вимог заходу забезпечення позову, що у подальшому спроможний гарантувати виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Обраний спосіб забезпечення позову має співвідноситись із заявленим позивачем вимогам, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення відповідного питання, не допустити необґрунтованого та невиправданого у відповідному випадку обмеження прав інших учасників до вирішення спору по суті.
Забезпечення позову певним заходом прямо залежить від обраного позивачем предмету позову та змісту заявлених вимог.
Отже, при зверненні із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявнику необхідно чітко визначати предмет майбутнього позову, з яким заявник планує звернутися до суду.
Разом із тим, визначаючи предмет майбутнього позову у даній справі ОСОБА_1 вживає абстрактні та неоднозначні формулювання, що допускають розширене тлумачення, зокрема, не конкретизує перелік рішень загальних зборів (із зазначенням предмету прийнятих рішень), що підлягають оскарженню, а також сукупність правочинів (договорів), законність яких оспорюється.
Не зазначення заявником чітко визначеного предмету майбутнього позову позбавляє суд можливості встановити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Крім того, суд наголошує, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Суд зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Кюблер проти Німеччини).
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення судом питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Водночас, судом встановлено що, заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Твердження заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову до моменту відкриття провадження у справі зробить захист корпоративних прав заявника ілюзорним, оскільки на момент винесення рішення суду підприємство може залишитися без активів, спецтехніки/ обладнання та з боргами, а також про високу ймовірність вчинення відповідачем реєстраційних дій, спрямованих на зміну керівництва чи статуту, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань.
Заява обґрунтована самими лише посиланнями на потенційну можливість порушення прав заявника, без подання відповідних доказів. Фактично, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями заявника про наявність та потенційне виникнення в майбутньому обставин, які можуть ускладнити захист корпоративних прав заявника.
Крім того, суд зазначає, що загальне посилання заявника на наявність гострого корпоративного конфлікту між учасниками Приватного підприємства «Веселий роздол», тобто, наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Разом із тим, сама по собі наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, отже, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.
При цьому, спір про право відбувається з дотриманням принципу змагальності сторін господарського процесу, відповідно до частини 3 статті 2, статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлення наявності права на предмет спору відбувається при розгляді справи по суті та зазначається у резолютивній частині рішення суду. Відтак, зокрема, неприпустимим є використання заходів забезпечення позову, як способу тиску на сторону у справі, примусу до завершення спору на користь позивача, що також негативно вплине на дотримання принципу змагальності сторін господарського процесу.
Судом враховано, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно з практикою Верховного Суду у побідних правовідносинах, слід зазначити, що законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, жодних доказів, які б могли свідчити про реальність вчинення відповідачами дій, на які посилається заявник, зокрема, щодо підготовки до укладання чи розірвання договорів, приховування прибутків та виведення оборотних активів, реалізації наявної продукції та запасів підприємства за заниженими цінами, заявником до заяви про забезпечення позову не надано.
Отже, позивачем не надано суду доказів та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність підстав для розгляду судом питання щодо правомірності або неправомірності дій відповідачів в частині, що стосується необхідності вчинення судом невідкладних заходів, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття саме запропонованих заходів забезпечення позову. Саме по собі припущення потенційної можливості відповідача розпоряджатися майном та потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову не є підставою вважати, що існують такі ризики.
Крім того, надаючи оцінку конкретним заходам забезпечення позову, які заявник просить суд застосувати, суд вважає за необхідне зауважити на такому:
- щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (у тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, органам Міністерства юстиції України) вносити до Єдиного державного реєстру (ЄДР) будь-які зміни до відомостей про Приватне підприємство «ВЕСЕЛИЙ РОЗДОЛ» (код ЄДРПОУ 34597259), зокрема, але не виключно: щодо зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, часток учасників, зміни керівника (директора), підписантів, нової редакції Статуту, а також припинення, реорганізації чи ліквідації юридичної особи. Суд наголошує, що постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також визначити коло осіб яким судом заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Відсутність вказівки у судовому рішенні на чітко окреслене вичерпне коло реєстраційних дій, що забороняються вчиняти, створює умови для потенційного обмеження прав та законних інтересів юридичної особи, ризик втручання в її господарську діяльність (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24, від 16.12.2025 у справі № 910/7726/25, від 15.01.2026 у справі № 916/3668/25). Так, приймаючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Проте, вказівка щодо заборони «вносити до Єдиного державного реєстру (ЄДР) будь-які зміни до відомостей» про юридичну особу «зокрема, але не виключно», не є обмеженням/належною конкретизацією переліку реєстраційних дій, щодо вчинення яких встановлено заборону, оскільки не спростовує того, що заборона має загальний характер, адже поширюється на всі («будь-які») реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, з огляду на відсутність чіткого визначення предмету потенційного позову (про що судом було наведено вище), суд позбавлений можливості самостійно в межах заявлених визначити співмірні, адекватні та такі, що забезпечуватимуть баланс інтересів сторін, заходи забезпечення позову.
- щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу-1 директору ПП «Веселий роздол» Молдованенку Михайлу Олександровичу вчиняти дії та підписувати від імені підприємства договори. Слід зауважити, що предметом майбутнього спору у цій справі заявник визначає визнання недійсними рішень загальних зборів та визнання недійсними кредитних договорів та договорів застави рухомого майна, тобто досліджується питання наявності підстав для визнання недійсним оспорюваних рішень загальних зборів та договорів, з яким відповідні заходи забезпечення позову шляхом заборони керівнику юридичної особи вчиняти дії та укладати/розривати договори не мають правового зв`язку, та фактично можуть втручатися у господарську діяльність вказаного підприємства, що є недопустимим. Крім того, встановлення заборони на вчинення, зміну чи розірвання правочинів щодо користування підприємством орендованим майном, створює необґрунтовані та непропорційні перешкоди власникам відповідного майна (які в орендних правовідносинах з приватним підприємством є орендодавцями), які не є учасниками справи, зокрема, достроково розривати (за наявності підстав) договори оренди з підприємством, вільно обирати контрагента в договірних правовідносинах та вільно здійснювати волевиявлення щодо розпорядження своєю власністю (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2022 у справі № 927/893/21).
- щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи підприємства, а саме на все нерухоме майно, що зареєстроване на праві власності за Приватним підприємством «Веселий роздол» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; на конкретно визначений перелік рухомого майна, яке перебуває під загрозою виведення, що зареєстроване за Приватним підприємством «Веселий роздол» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру МВС та Реєстру Держпродспоживслужби України, а також на майно підприємства, що перебуває під обтяженнями згідно з Державним реєстром обтяжень рухомого майна, до вирішення спору по суті; а також на грошові кошти, що містяться на поточних, карткових, розрахункових та будь-яких інших рахунках Приватного підприємства «Веселий роздол» в усіх банківських та фінансових установах на території України, в межах вартості рухомого майна (транспорту та спецтехніки), яке перебуває під загрозою виведення та відчуження Відповідачем-1, що становить суму орієнтовної ціни майбутнього позову у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. Суд наголошує, що ОСОБА_1 не було надано жодних доказів щодо наявності у приватного підприємства майна та коштів, на яке заявник просить накласти арешт. Крім того, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2023 у справі № 924/981/22 про те, що якщо предметом позову є вимоги немайнового характеру (визнання недійсними договорів) та не передбачають витребування або повернення майна, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно не відповідає суті порушеного права і не є співмірним із заявленими вимогами. Такий захід не узгоджується з предметом і підставами позову, оскільки не спрямований на забезпечення реального виконання рішення у разі його задоволення.
Таким чином, виходячи із викладених вище обставин у сукупності, враховуючи те, що у заяві про забезпечення позову заявником не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду доказів в підтвердження фактів імовірності того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а також те, що заявником не доведено співмірності вимог наведених у заяві про забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що він не позбавлений права повторно звернутися до суду з відповідною заявою, з наданням суду належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, а також чітким визначенням предмету заявленого позову та заходів на його забезпечення, з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 09.11.2026 (вх. № 17168/26 від 09.11.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 915/1797/26 відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук
Судове рішення № 141345681, Господарський суд Миколаївської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 915/1797/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: