Рішення № 141345616, 09.11.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Справа № 915/856/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гренландія НВП,

про: стягнення заборгованості у розмірі 78625,80 грн, -

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 03.06.2025 (вх.№8416/25 від 03.06.2026) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гренландія НВП на користь Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом заборгованість у загальному розмірі 78625,80 грн за Договором на постачання товару №53-123-01-25-09678 від 31.01.2025, з яких: 33139,80 грн пені та 45486,0 грн - 7% штрафу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025, - справу №915/856/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Від відповідача до суду надійшла заява (клопотання) №1001 від 21.07.2025 (вх.№11021/25 від 28.07.2025), в якій він просить суд поновити процесуальний строк та прийняти відзив на позовну заяву, а також відзив на позовну заяву №1000 від 21.07.2025 (вх.№11022/25 від 28.07.2025), в якому він визнає позовні вимоги в частині розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню та просить суд задовольнити позовні вимоги позивача частково, а саме: стягнути з відповідача пеню в сумі 344,77 грн, 7% штрафу в сумі - 473,21 грн та витрати на оплату судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За приписами ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

При поданні відзиву відповідач, в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву, вказує на те, що пропуск строку стався внаслідок перебування юриста підприємства у плановій відпустці.

Відповідно до приписів ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні процесуальні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги принцип рівності сторін, суд вважає за необхідне надати, як позивачу, так і відповідачу можливість захистити своє право в суді. Для надання можливості висловлення своєї позиції всіма учасниками справи, суд вважає за необхідне відповідне клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву задовольнити.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 25.07.2025 (вх.№10955/25 від 25.07.2025), в якій він заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

01.08.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву №1020 від 28.07.2025 (вх.№11266/25), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги позивача частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 344,77 грн, 7% штрафу в сумі 473,21 грн та витрати на оплату судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями.

З початку військової агресії російської федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва. Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги і планові, аварійні та екстрені відключення електроенергії по місту Миколаєву, Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/856/25, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно, справа розглянута судом в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

31.01.2025 між Акціонерним товариством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (надалі - покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гренландія НВП (надалі - постачальник, відповідач у справі) був укладений Договір на постачання товару №53-123-01-25-09678 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1, якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняти і сплатити товар - код CPV 39830000-9 до ДК 021:2015 - Продукція для чищення (засоби для миття та чищення) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2024 року.

Відповідно до п.2.1 Договору загальна вартість товару є твердою та складає: Разом без ПДВ: 1464940,0 грн, крім того ПДВ 20%: 292988,0 грн. Всього з ПДВ: 1757928,0 грн.

У відповідності до п.2.2 Договору за даним Договором оплата відбувається протягом 180 календарних днів після повного постачання товару відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі товарів та виконання постачальником умов п.п.3.4, 6.1, 6.2 цього Договору. Штраф та пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 31.03.2025, на умовах - DDP м.Південноукраїнськ, Миколаївська область, відповідно до правил INCOTERMS в редакції 2010 року, з обов`язковою присутністю представника постачальника. Вантажоодержувач - Південноукраїнське відділення філії ВП Складське господарство АТ НАЕК Енергоатом для філії АТ ВП Південноукраїнська АЕС АТ НАЕК Енергоатом.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата отримання товару на складі вантажоодержувача, з відміткою у видатковій накладній, для подальшого приймання товару згідно п.п.6.1, 6.2.

Відповідно до видаткової накладної від 18.03.2025 за №Вп-0000105 товар на суму 1108128,0 грн з ПДВ поставлено відповідачем - 18.03.2025.

Строк постачання товару, сплив 31.03.2025.

Залишок товару на суму 649800,0 грн з ПДВ, відповідно до видаткової накладної від 21.05.2025 за №Вп-0000210 поставлений відповідачем - 22.05.2025.

Позивач зазначає, що строк прострочення поставки з 01.04.2025 по 21.05.2025 становить 51 день.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі порушення зобов`язань за Договором, а саме, за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним Договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Позивачем на виконання п.4.1 Договору, на адресу відповідача було скеровано претензію №23-0030.06/9223-вих від 10.04.2025 про перерахування пені у розмірі 5848,20 грн за період з 01.04.2025 по 09.04.2025.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Позивач у позові зазначає, що порушення відповідачем термінів постачання товару стали підставою для нарахування відповідачу штрафних санкцій та звернення до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, у встановлений Договором строк (до 31.03.2025) здійснив постачання позивачу товару не в повному обсязі. Так, за видатковою накладною від 18.03.2025 за №Вп-0000105 позивачу було поставлено товар на суму 1108128,0 грн (з ПДВ), а залишок товару на суму 649800,0 грн (з ПДВ. Було поставлено 22.05.2025, відповідно до видаткової накладної від 21.05.2025 за №Вп-0000210, тобто з порушенням передбаченого Договором строку постачання. Строк прострочення поставки становить 51 день (з 01.04.2025 по 21.05.2025).

За змістом ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі порушення зобов`язань за Договором, а саме, за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним Договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивачем на підставі п.4.1 Договору нарахована пеня у розмірі 33139,80 грн за період з 01.04.2025 по 21.05.2025 включно (51 дн.) та 7% штрафу у розмірі 45486,0 грн.

Відповідачем правильність розрахунків штрафних санкцій не спростовано.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу та встановлено, що вони є арифметично та методологічно вірними.

Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу, вважаючи його непомірно високим. При цьому, відповідач наголошує на тому, що 28 позицій товару з 31 позиції передбаченої Договором, виробником яких є безпосередньо відповідач, були поставлені своєчасно, що свідчить про сумлінність відповідача при виконанні Договору. Прострочення поставки виникло лише по 3-х позиціях товару імпортного виробництва, однак враховуючи їх загальну вартість, доля якої становить 37% від загальної вартості поставки, то і нараховані штрафні санкції є надмірно великими порівняно із долею недопоставленого товару у кількісному виразі (0,38%).

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не посилається на наявність у нього збитків у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару, оскільки умовами Договору передбачено відтермінування оплати на 180 календарних днів з моменту повного постачання.

При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом враховано наступне.

За приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Правовий аналіз норм, які регулюють стягнення неустойки свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення. Законодавством надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 дійшов висновку, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Таким чином, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6) ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд при розгляді заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі врахував, що значна частина товару була поставлена відповідачем у межах строків передбачених Договором (за видатковою накладною №Вп-0000105 від 18.03.2025 на суму 1108128,0 грн). Решта товару на суму 649800,0 грн також була поставлена відповідачем у добровільному порядку, але з незначним пропуском строку (за видатковою накладною №Вп-0000210 від 21.05.2025).

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору. Тим більше, що за умовами Договору (п.2.2) оплата товару має здійснюватись замовником лише після повного постачання товару. Доказів здійснення такої оплати сторонами суду не надано.

Крім того, позивачем нараховані не один, а декілька видів господарських санкцій за порушення строків поставки товару (пеня та штраф). При цьому, суд зауважує, що застосування такого правового наслідку, як нарахування штрафних санкцій, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не має виступати засобом збагачення.

Судом також враховано кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення.

Таким чином, наведені боржником та досліджені судом обставини зумовлюють явну непропорційність стягнення штрафних санкцій в повному розмірі.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшення розміру нарахованих позивачем пені на 50% - до 16569,90 грн та штрафу на 50% - до 22743,0 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

На думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у визначеному судом розмірі у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного Договору №53-123-01-25-09678 від 31.01.2025, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останніми зобов`язань. Тим більше, що позивачем не наведені суду, до яких саме наслідків призвело прострочення виконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача, без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гренландія НВП (07320, Київська обл., Вишгородський р-н, с.Сухолуччя, вул.Травнева, буд.1-Б, код ЄДРПОУ 43527454) на користь Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, код ЄДРПОУ ВП: 20915546) 16569,90 грн пені, 22743,0 грн - 7% штрафу та 2422,40 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Мавродієва