Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2026 р. м. Київ Справа № 911/2248/26
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваліта», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-преміум», с. Софіївська Борщагівка Київської області
про стягнення 290 550,00 грн.
без виклику представників;
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваліта», м. Київ (далі по тексту ТОВ «Акваліта») 27.07.2026 звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 24.07.2026 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-преміум», с. Софіївська Борщагівка Київської області (далі по тексту ТОВ «Статус Буд-преміум»), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 290 550,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4358,25 грн. та витрати на правову допомогу.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу майнових прав №5/3 від 25.04.2025 та №79/3 від 12.12.2025. Позивач сплатив на користь відповідача 4 702 804,80 грн. в тому числі ПДВ 20%.
Позивач твердить, що всупереч положенням податкового законодавства відповідач систематично подає невідповідні дані при реєстрації податкових накладних в ЄРПН, не реєструє податкові накладні. Позивач зазначає, що відповідачу відмовлено у реєстрації податкових накладних по платежам від 25.04.2025, від 20.05.2025, від 13.06.2025, від 22.07.2025, від 20.08.2025, чим завдано відповідні збитки позивачу, зокрема втратою права на податковий кредит. Загальна сума незареєстрованого ПДВ становить 320 550,00 грн.
Відповідач не оскаржив зазначені рішення, а строк для їх адміністративного та судового оскарження уже сплив. Однак, щодо податкової накладної від 21.11.2025 на суму ПДВ 30 000,00 грн. станом на день звернення до суду ще не сплив строк, протягом якого відповідач має можливість вжити заходів для забезпечення її реєстрації, у зв`язку з чим позивач не включає вказану суму ПДВ до складу заявлених збитків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2026 відкрито провадження у справі №911/2248/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази реєстрації податкових накладних по платежам від 25.04.2025, від 20.05.2025, від 13.06.2025, від 22.07.2025, від 20.08.2025, від 21.11.2025; оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних по платежам від 25.04.2025, від 20.05.2025, від 13.06.2025, від 22.07.2025, від 20.08.2025, від 21.11.2025 (частина 2 ст. 74 ГПК України).
13.08.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та стягнути з позивача на користь відповідача 19 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач твердить, що матеріали позову не місять доказів про здійснення платежу 13.06.2025, податкова накладна від 13.06.2025 не згадується у жодному з доданих до позову документів.
Недоведеність позивачем факту існування платежу від цієї дати означає відсутність підстав для стягнення 30 000,00 грн., які зазначені у позові як сума ПДВ за платежем від 13.06.2025.
Також відповідач зазначає, що оскільки рішення комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову у реєстрації спірних податкових накладних були прийняті лише 13.04.2026, то заявлений позивачем позов є передчасним.
18.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що одним із платежем і податковою накладною є операції, здійснені 20.06.2025, а не 13.06.2025. Зазначення цієї дати в тексті позовної заяви є технічною опискою. Матеріали справи місять квитанцію про реєстрацію податкової накладної від 20.06.2025, квитанцію про оплату від 20.06.2025, а також відмову у реєстрації податкової накладної від 20.06.2025.
Тобто розмір збитків визначений за нереєстрацію податкової накладної від 20.06.2025, а не 13.06.2025.
Щодо доводів відповідача про те, що строк на оскарження рішення про відмову у реєстрації податкових накладних ще не сплив, то позивач вважає, що він не може бути поставлений у залежність від того, чи вирішить відповідач у майбутньому скористатись своїм правом на оскарження рішень ДПС, оскільки сплив строку, встановленого для формування податкового кредиту, не залежить від реалізації відповідачем його права на судове оскарження.
Строк формування позивачем податкового кредиту за спірними податковими накладними вже сплив, у зв`язку з чим позивач остаточно втратив можливість реалізувати право на відповідних податковий кредит на загальну суму 290 550,00 грн.
Також позивач заперечує щодо заявленого відповідачем розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.
24.08.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач повторно наголошує на тому, що у тексті позовної заяви зазначено, що предметом цього позову є виключно збитки, завдані внаслідок втрати можливості сформувати податковий кредит зокрема за податковою накладною від 13.06.2025.
Оскільки матеріали позовної заяви не містять доказів здійснення операцій між сторонами 13.06.2025, то посилання у відповіді на відзив на технічну неточність не змінюють предмет позову заявлений у позовній заяві. Стягнення з відповідача збитків внаслідок втрати можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною по платежам від 20.06.2025 суперечитиме принципу диспозитивності.
Також відповідач звертає, що у постанові ВП ВС від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та ОП КГС ВС від 03.08.2018 від 917/877/17 відсутні висновки, на які посилається позивач у відповіді на відзив.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, заява №17185/02, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, заява №36655/02, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, заява №19567/02, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, заява №62771/00).
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши позов ТОВ «Акваліта» до ТОВ «Статус Буд-преміум» про стягнення 290 550,00 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
УСТАНОВИВ:
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
25.04.2025 між ТОВ «Статус Буд-преміум» (продавець) та ТОВ «Акваліта» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав №5/3, за яким продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві майнові права, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити майнові права (п.2.1).
Майнові права за цим договором передаються на квартиру, яка є індивідуально визначена у п.2.2 Договору частина об`єкту будівництва (п.1.1, п.2.2.).
Відповідно до п.3.1 Договору в день укладення цього договору загальна вартість майнових прав на квартиру становить 3 411 000,00 грн., в тому числі ПДВ 568 500,00 грн., з розрахунку 45 000,00 грн. за 1 квадратний метр, в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнових прав. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. (ст.655, 656 Цивільного кодексу України).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору покупець частково оплатив вартість майнових прав на квартиру, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями
№2326 від 25.04.2025 на суму 1 023 300,00 грн., з яких ПДВ 170 550,00 грн.
№2363 від 20.05.2025 на суму 180 000,00 грн., з яких ПДВ 30 000,00 грн.
№2433 від 20.06.2025 на суму 180 000,00 грн., з яких ПДВ 30 000,00 грн.
№2475 від 22.07.2025 на суму 180 000,00 грн., з яких ПДВ 30 000,00 грн.
№2513 від 20.08.2025 на суму 180 000,00 грн., з яких ПДВ 30 000,00 грн.
№2654 від 21.11.2025 на суму 180 000,00 грн., з яких ПДВ 30 000,00 грн.
№2885 від 05.05.2026 на суму 146 000,00 грн., з яких ПДВ 24 333,33 грн.
№2894 від 30.04.2026 на суму 50 000,00 грн., з яких ПДВ 8333,33 грн.
Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
За змістом підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
На виконання вимог Податкового кодексу України продавець у той же день склав та подав для реєстрації податкові накладні, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН:
№9131381429 від 12.05.2025 щодо операції на суму 1 023 300,00 грн., здійсненої 25.04.2025 документ доставлено до ДПС України, документ збережено, реєстрація зупинена;
№9176888025 від 18.06.2025 щодо операції на суму 180 000,00 грн., здійсненої 20.05.2025 документ доставлено до ДПС України, документ збережено, реєстрація зупинена;
№9210336192 від 16.07.2025 щодо операції на суму 180 000,00 грн., здійсненої 20.06.2025 документ доставлено до ДПС України, документ збережено, реєстрація зупинена;
№9237350402 від 11.08.2025 щодо операції на суму 180 000,00 грн., здійсненої 22.07.2025 документ доставлено до ДПС України, документ збережено, реєстрація зупинена;
№9277838167 від 12.09.2025 щодо операції на суму 180 000,00 грн., здійсненої 20.08.2025 документ доставлено до ДПС України, документ збережено, реєстрація зупинена.
13.04.2026 податковим органом прийнято рішення про відмову в реєстрації усіх спірних податкових накладних, а саме
№13717074/40786606: відмовлено в реєстрації податкової накладної від 25.04.2025;
№13717071/40786606: відмовлено в реєстрації податкової накладної від 20.05.2025;
№13717070/40786606: відмовлено в реєстрації податкової накладної від 20.06.2025;
№13717073/40786606: відмовлено в реєстрації податкової накладної від 22.07.2025;
№13717072/40786606: відмовлено в реєстрації податкової накладної від 20.08.2025;
№13717075/40786606: відмовлено в реєстрації податкової накладної від 21.11.2025 (не є спірною).
Звертаючись з даним позовом, позивач твердить, що внаслідок не реєстрації податкових накладних за спірними операціями, він втратив право на податковий кредит, що завдало збитки підприємству, у зв`язку з чим просить стягнути вказані збитки з відповідача.
Перш за все суд відхиляє доводи відповідача про те, що розгляд вимоги про стягнення з нього збитків внаслідок втрати можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною за платежем від 20.06.2025 суперечитиме принципу диспозитивності.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом позову у даній справі є стягнення збитків у розмірі 290 550,00 грн.
Суд встановив, що позивач, не змінюючи предмет позову, у відповіді на відзив виправив очевидну технічну описку в тексті позовної заяви, зазначивши вірну дату спірної накладної від 20.06.2026, замість помилкової від 13.06.2026.
Суд позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, доводи відповідача про те, що розглянувши вимогу про стягнення з нього збитків за не реєстрацію податкової накладної від 20.06.2026 порушать принцип диспозитивності є неспроможними.
Однак, заявлений позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч.1 ст.611 ЦК є порушення зобов`язання.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 02.04.2024 у справі №910/155/23.
Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216 (далі Порядок №520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Згідно з пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 Порядку №520, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.
Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (пункт 12 Порядку №520).
Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V Податкового кодексу України.
Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, ? дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПК України. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПК України перебіг строків, зазначених у пункті 198.6 статті 198 розділу V ПК України, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 розділу V ПК України).
Виходячи із аналізу норм Податкового кодексу України і фактичних обставин даної справи суд дійшов висновку, що у покупця платника ПДВ за операцією з придбання майнових прав на квартиру (товар) право на податковий кредит виникає після реєстрації продавцем в ЄРПН відповідної податкової накладної, у тому числі якщо реєстрація в ЄРПН такої податкової накладної попередньо була зупинена.
На період зупинення реєстрації в ЄРПН податкової накладної строк, визначений пунктом 198.6 статті 198 ПК України для формування податкового кредиту, переривається.
Якщо податкова накладна, реєстрація якої була зупинена, з будь-яких причин не буде зареєстрована в ЄРПН (якщо постачальником у визначений Порядком №520 термін не подано пояснення щодо операцій, за якими складено таку податкову накладну, не оскаржується рішення контролюючого органу щодо відмови у реєстрації податкової накладної, тощо), покупець виключно після спливу строку, встановленого пунктом 198.6 статті 198 ПК України (з урахуванням його переривання відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 статті 198 розділу V ПК України), втрачає право на формування податкового кредиту на підставі такої податкової накладної.
Аналогічні висновки викладені в Індивідуальній податковій консультації ДПС України від 26.02.2026 №1113/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК.
Отже, враховуючи своєчасне складання та подання продавцем податкових накладних на реєстрацію, зупинення їх реєстрації до 13.04.2026 та прийняття контролюючим органом рішень про відмову в реєстрації лише цієї дати, перебіг 365-денного строку, передбаченого пунктом 198.6 статті 198 ПК України, перервався та почав перебіг спочатку з моменту припинення зупинення реєстрації. Станом на дату звернення ТОВ «Акваліта» до суду з даним позовом (24.07.2026 згідно з відміткою АТ «Укрпошта») зазначений строк не закінчився, а відтак позивач остаточно не втратив права на формування податкового кредиту.
За таких обставин суд погоджується з тим, що право позивача на формування податкового кредиту та відповідно на зменшення податкового зобов`язання було порушене, однак позовна вимога про стягнення збитків, обґрунтована втратою права на податковий кредит, є передчасною, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Відтак, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про відмову у позові ТОВ «Акваліта» до відповідача ТОВ «Статус Буд-преміум» про стягнення 290 550,00 грн. повністю.
Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору та витрати позивача на професійну правничу допомогу суд залишає за ТОВ «Акваліта».
Відповідач твердить, що в ході розгляду даної справи, поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 25 894,00 грн. Водночас, з огляду на відсутність станом на дату ухвалення рішення доказів понесення таких витрат та заявлене відповідачем відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України клопотання, суд не вирішує питання щодо їх розподілу в цьому рішенні.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Акваліта» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх
Судове рішення № 141345415, Господарський суд Київської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 911/2248/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: