Рішення № 141345410, 27.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/2666/26

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Музичук Є.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08303, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, вул.Френкеля Академіка, будинок 3, код 20572069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, село Мартусівка, вул. Промислова, будинок 72, літера А, 2-й поверх, код 00452417)

про стягнення 472700 грн,

за участю представників:

позивача: Коноваленко І.М.;

відповідача: Гаврин Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" про стягнення 472700 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2026, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 28.09.2026.

Через систему «Електронний суд» 17.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Також, 17.09.2026 від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій.

Через систему «Електронний суд» 22.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Також, 22.09.2026 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 28.09.2026 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться 12.10.2026.

Учасникам справи було надано достатній строк та забезпечено можливість реалізувати процесуальні права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема щодо подання заяв по суті спору, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснень та інших процесуальних документів. Станом на час проведення підготовчого засідання судом вчинено всі необхідні дії, передбачені ст. 182 ГПК України, для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 12.10.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.10.2026.

У судовому засіданні 27.10.2026 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» про стягнення 472700 грн штрафу за порушення строків надання довідок про чистий дохід за період з жовтня 2023 року по лютий 2025 року за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 09.09.2014 № 80.1-14/1-33.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного надання довідок про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, у зв`язку з чим позивач нарахував передбачений договором штраф.

11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» укладено договір оренди №1580 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності. Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 174,8 кв. м, розташовану за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 №786 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

01.07.2014 сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого орендоване приміщення передано відповідачу у строкове платне користування. Зазначений акт погоджено балансоутримувачем - Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

На виконання умов договору оренди 09.09.2014 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» як балансоутримувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» як орендарем укладено договір №80.1-14/1-33 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 зазначеного договору балансоутримувач зобов`язався надавати орендарю, зокрема, послуги з постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, постачання води для самостійного прибирання орендованого майна, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, а також послугу з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під`їзних шляхів і забезпечення функціонування приміщень загального користування.

Згідно з пунктом 5 таблиці №1 до договору щомісячна плата за останню із зазначених послуг визначена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати без урахування податку на додану вартість. При цьому чистим доходом орендаря визначено виручку від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов договору оренди №1579 від 11.06.2014. Розмір чистого доходу підлягає підтвердженню довідкою за відповідний звітний місяць.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору встановлено обов`язок орендаря щомісяця, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Відповідальність за своєчасність надання довідки та достовірність зазначених у ній даних покладено на орендаря.

За змістом підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору орендар зобов`язаний щомісяця, починаючи з 12-го числа місяця, наступного за звітним, самостійно отримувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт, а також рахунок-фактуру на оплату земельного податку. Датою отримання рахунку та акта вважається 15-те число кожного місяця незалежно від фактичної дати їх отримання, а оплата рахунку здійснюється до 20-го числа того самого місяця. Підписаний акт орендар повинен повернути балансоутримувачу протягом п`яти робочих днів із дати його отримання або в цей самий строк надати мотивовану відмову від підписання. У разі неповернення акта та ненадання мотивованої відмови у встановлений строк акт вважається підписаним сторонами.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід орендар сплачує балансоутримувачу штраф у розмірі 100 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата штрафу має здійснюватися протягом п`яти банківських днів після отримання відповідних рахунків.

Позивач стверджує, що відповідач порушив установлені підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору строки надання довідок про чистий дохід за жовтень, листопад і грудень 2023 року, січень - грудень 2024 року та січень і лютий 2025 року.

У зв`язку з ненаданням зазначених довідок у передбачені договором строки позивач, за його твердженням, не мав можливості здійснити розрахунок вартості послуги з підтримання в належному стані прилеглої території, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг і під`їзних шляхів та забезпечення функціонування приміщень загального користування за період із жовтня 2023 року по лютий 2025 року. Позивач зазначає, що внаслідок цього відповідач не сплачував вартість відповідної послуги, що спричинило неодержання позивачем доходу.

Як убачається з позовної заяви, 25.04.2025 від відповідача надійшов лист від 24.04.2025 №201/25, підписаний представником ТОВ «Київріанта» Мегединюком І.В., до якого додано довідки про чистий дохід за жовтень 2023 року - лютий 2025 року, оформлені листами від 01.04.2025 № 142/25 - № 158/25.

Позивач зазначає, що надані документи не свідчать про належне виконання відповідачем договірного обов`язку в установлені строки. При цьому посилається на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких організація бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу, а відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладається на уповноважений орган чи посадову особу, яка здійснює керівництво підприємством, або власника.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач не надав доказів на підтвердження повноважень Мегединюка І.В. на підписання зазначених листів і довідок на виконання умов договору.

На думку позивача, обов`язок щодо складання та надання довідок про чистий дохід не залежить від фактичного здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні або наявності доходу за відповідний звітний період. Позивач вважає, що в разі відсутності доходу відповідач повинен був надати довідки із зазначенням нульового або від`ємного показника.

Також позивач указує, що відповідач систематично порушує передбачений договором обов`язок щодо надання довідок про чистий дохід із березня 2020 року, у зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав.

Зокрема, рішеннями Господарського суду Київської області у справах №911/864/21, №911/3278/21 та №911/1050/22, які набрали законної сили, з відповідача стягнуто штрафи за порушення умов підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору та зобов`язано його надати довідки про чистий дохід за відповідні звітні періоди.

Крім того, постановою Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 911/956/24 залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, якими, зокрема, відповідача зобов`язано надати позивачу довідки про чистий дохід за період із березня 2022 року по вересень 2023 року та стягнуто 301850 грн штрафу.

На підтвердження своєї позиції позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №911/813/22, у якій викладено правові висновки щодо призначення довідок про чистий дохід, їх значення для розрахунку вартості послуг балансоутримувача та необхідності дослідження належності поданих документів умовам відповідного договору.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення штрафу, позивач посилається на пункт 4.3 договору та зазначає, що за порушення строків надання довідок про чистий дохід за період із жовтня 2023 року по лютий 2025 року відповідачу виставлено рахунки-фактури від 08.05.2025 №897/266 - № 897/282 на загальну суму 472700 грн.

Зазначені рахунки-фактури були направлені відповідачу супровідним листом від 12.05.2025 № 14-22-27 із описом вкладення у поштове відправлення №0505314164339, яке, за даними відстеження поштового відправлення, отримано відповідачем 05.06.2025. Крім того, 19.05.2025 рахунки направлено на адресу електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену в розділі 7 договору в редакції додаткової угоди №3 від 12.02.2018.

Позивач стверджує, що з урахуванням умов пункту 4.3 договору штраф у сумі 472700 грн мав бути сплачений відповідачем у строк до 01.06.2025 включно, однак відповідний обов`язок відповідач не виконав.

З огляду на викладене ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» просить суд стягнути з ТОВ «Київріанта» 472700 грн штрафу за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід за період із жовтня 2023 року по лютий 2025 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні повністю, посилаючись на відсутність підстав для стягнення заявленої суми штрафу.

У відзиві ТОВ «Київріанта» зазначає, що відповідно до умов договору №80.1-14/1-33 від 09.09.2014 вартість послуги з підтримання в належному стані прилеглої території та забезпечення функціонування приміщень загального користування визначається у розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за вирахуванням орендної плати без ПДВ. Водночас унаслідок повномасштабної збройної агресії РФ, закриття повітряного простору України та припинення роботи аеропорту «Бориспіль» відповідач зупинив діяльність магазину безмитної торгівлі, а на підприємстві було оголошено простій. За твердженням відповідача, протягом спірного періоду з жовтня 2023 року по лютий 2025 року продаж товарів не здійснювався, а чистий дохід за кожен місяць становив 0 грн. У зв`язку із цим відповідач вважає, що неподання довідок у встановлені строки не спричинило позивачу майнових втрат чи неодержання доходу, а стягнення штрафу в повному розмірі суперечить принципам справедливості та пропорційності.

Також відповідач стверджує, що ще 03.04.2025 надіслав позивачу довідки за спірний період цінним листом з описом вкладення, однак поштове відправлення повернулося через закінчення строку зберігання у зв`язку з неотриманням його позивачем. Після повернення першого відправлення відповідач повторно надіслав документи 24.04.2025, які були отримані позивачем. Відповідач зазначає, що прострочення передачі документів було зумовлене поведінкою самого позивача та обставинами воєнного стану, а тому його вина у порушенні зобов`язання відсутня.

Крім того, відповідач вказує, що виконав судові рішення у справі №911/956/24 щодо попереднього періоду, сплативши 301850 грн штрафу згідно з платіжною інструкцією від 01.01.2025, а також надав довідки за спірний період, які перебувають у розпорядженні позивача.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо повноважень особи, яка підписала довідки, відповідач зазначає, що повноваження Мегединюка І.В. підтверджуються відомостями Єдиного державного реєстру та довіреністю від 26.08.2024, посвідченою консульською посадовою особою Посольства України в Литовській Республіці. За твердженням відповідача, копії довіреності та витягу з Єдиного реєстру довіреностей були направлені позивачу листом від 25.06.2025, а належне оформлення довідок за спірний період також підтверджується листом позивача від 12.05.2025.

Окремо відповідач заперечує правильність розрахунку штрафу, посилаючись на частину шосту статті 232 ГК України та зазначаючи, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання обмежується шестимісячним строком від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, оскільки договором не передбачено іншого. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 15.07.2026 у справі №911/437/25, у якій, за його твердженням, розглядався аналогічний спір між тими самими сторонами. Також відповідач зазначає, що ще листом від 22.05.2025 повідомив позивача про незгоду з нарахованим штрафом та його розрахунком.

З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення 472700 грн штрафу в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 2.2.2 договору №80.1-14/1-33 від 09.09.2014 відповідач зобов`язаний щомісяця до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати довідку про чистий дохід від діяльності в орендованому приміщенні. При цьому позивач наголошує, що обов`язок надання довідок є самостійним договірним зобов`язанням, відмінним від обов`язку сплачувати вартість послуг, а тому навіть за відсутності доходу відповідач мав подавати довідки із зазначенням нульового показника. На підтвердження своєї позиції позивач посилається, зокрема, на судові рішення у справі №911/956/24.

Щодо доводів відповідача про відсутність збитків позивач зазначає, що предметом спору є стягнення договірної неустойки, право на яку, відповідно до статті 550 ЦК України, виникає незалежно від наявності збитків. На думку позивача, для стягнення штрафу необхідно встановити наявність договірного зобов`язання, строк його виконання, факт порушення та передбачену договором відповідальність.

Заперечуючи проти посилань відповідача на направлення довідок поштою у квітні 2025 року, позивач зазначає, що їх подання після спливу встановлених договором строків не усуває факту прострочення. Позивач також вказує, що тривале ненадання довідок за період із жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно унеможливлювало своєчасний розрахунок вартості відповідної послуги.

Щодо застосування частини шостої статті 232 ГК України позивач стверджує, що пунктом 4.3 договору сторони погодили спеціальний порядок нарахування штрафу в розмірі 100 грн за кожний календарний день прострочення.

З огляду на викладене позивач просить прийняти відповідь на відзив, долучити її до матеріалів справи та врахувати наведені аргументи під час розгляду спору.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, посилаючись на статті 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що спірний період припадає на час дії воєнного стану та закриття повітряного простору України, у зв`язку з чим діяльність магазину безмитної торгівлі була зупинена, а на підприємстві оголошено простій. За твердженням відповідача, протягом спірного періоду чистий дохід від господарської діяльності становив 0 грн, а тому неподання довідок у встановлені строки не спричинило позивачу матеріальних збитків чи упущеної вигоди.

Відповідач вважає заявлену до стягнення суму штрафу надмірною та непропорційною наслідкам порушення, оскільки вона не відповідає принципам справедливості, розумності й добросовісності та створює надмірний фінансовий тягар для підприємства, діяльність якого припинена через воєнні обставини.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 911/437/25, постанови від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23, а також рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

З огляду на викладене відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих за період із жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно, на 90%.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, зазначаючи, що відповідач протягом тривалого часу не виконував передбаченого договором обов`язку щодо своєчасного подання довідок про чистий дохід, а в клопотанні не навів належних доказів об`єктивних причин такого порушення.

Позивач стверджує, що закриття повітряного простору та зупинення господарської діяльності відповідача не перешкоджали поданню довідок у встановлені договором строки. Їх несвоєчасне подання, за доводами позивача, унеможливлювало своєчасний розрахунок вартості наданих послуг.

Також позивач просить врахувати власний фінансовий стан і збитки, яких державне підприємство зазнало внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, посилаючись на фінансову звітність за 2024, 2025 роки та перше півріччя 2026 року.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні позову, водночас у клопотанні просить зменшити штраф на 90%, та вважає таку поведінку суперечливою.

З огляду на викладене позивач просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафу та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Висновки господарського суду

Відповідно до статей 11, 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. За приписами частини першої статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припинялося через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, чинною на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено право суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому суд мав враховувати ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як встановлено судом, 09.09.2014 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач, за договором - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (відповідач, за договором - Замовник) укладено договір №80.1-14/1-33 про відшкодування витрат на утримання та експлуатацію приміщень.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору відповідач зобов`язався щомісячно, до 7 числа місяця, наступного за звітним, надавати позивачу довідку про чистий дохід, отриманий від здійснення діяльності у приміщенні аеропорту.

Згідно з пунктом 4.3 договору за порушення строків надання відповідної довідки відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 100 грн без ПДВ за кожен календарний день прострочення.

Предметом спору у цій справі є стягнення штрафу за несвоєчасне подання довідок про чистий дохід за період з жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не надав зазначені довідки у строки, встановлені договором, у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 472700 грн. Довідки за відповідний період були подані відповідачем лише у квітні 2025 року, а виставлені позивачем рахунки на оплату штрафу залишилися несплаченими.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що протягом спірного періоду діяльність його магазину безмитної торгівлі в аеропорту фактично не здійснювалася у зв`язку із закриттям повітряного простору України та зупиненням роботи аеропорту. За твердженням відповідача, чистий дохід за кожен місяць спірного періоду становив 0,00 грн, а відповідні довідки були направлені позивачу поштовими відправленнями у квітні 2025 року.

Відповідач також заперечує проти заявленого розміру штрафу, зокрема посилаючись на положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також просить зменшити розмір штрафу на 90 відсотків з огляду на обставини, за яких було допущено порушення, відсутність доходу від господарської діяльності та неспівмірність нарахованої санкції з можливими наслідками порушення.

Позивач, у свою чергу, заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи, що обов`язок щодо подання довідок є самостійним та не залежить від фактичного отримання відповідачем доходу. На думку позивача, навіть за відсутності доходу відповідач мав своєчасно подавати довідки із зазначенням нульових показників. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності обставин, які б перешкоджали виконанню цього обов`язку, та заперечує проти зменшення штрафу, посилаючись також на власний фінансовий стан і збитки, спричинені повномасштабною збройною агресією російської федерації.

Оцінивши подані сторонами докази та доводи, суд зазначає, що відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Зі змісту пункту 2.2.2 договору вбачається, що відповідач узяв на себе обов`язок щомісячно надавати позивачу довідки про чистий дохід у визначений договором строк. При цьому такий обов`язок не поставлений у залежність від фактичного здійснення відповідачем господарської діяльності чи отримання ним доходу. Отже, відсутність доходу сама по собі не звільняла відповідача від обов`язку подання відповідних довідок із нульовими показниками.

Матеріалами справи підтверджується, що довідки за спірний період були надані позивачу лише у квітні 2025 року, тобто з порушенням строків, визначених договором. Відтак факт порушення відповідачем договірного обов`язку щодо своєчасного подання довідок знайшов своє підтвердження.

Разом із тим, перевіряючи розрахунок штрафу, суд враховує приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки обов`язок щодо подання довідок виникав щомісячно, шестимісячний строк нарахування штрафу підлягає обчисленню окремо за кожним таким зобов`язанням. При цьому умовами договору не встановлено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений наведеною нормою.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.07.2026 у справі №911/437/25.

За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій за кожним окремим зобов`язанням, загальний розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 252000 грн, відповідно до наступного розрахунку:

Жовтень 202308.11.2023-08.05.2024з 22.02.2024-08.05.202477*1007700Листопад 202308.12.2023-08.06.2024з 22.02.2024-08.06.2024108*10010800Грудень 202308.01.2024-08.07.2024з 22.02.2024-08.07.2024138*10013800Січень 202408.02.2024-08.08.2024183*10018300Лютий 202408.03.2024-08.09.2024185*10018500Березень 202408.04.2024-08.10.2024184*10018400Квітень 202408.05.2024-08.11.2024185*10018500Травень 202408.06.2024-08.12.2024184*10018400Червень 202408.07.2024-08.01.2025185*10018500Липень 202408.08.2024-08.02.2025185*10018500Серпень 202408.09.2024-08.03.2025182*10018200Вересень 202408.10.2024-08.04.2025183*10018300Жовтень 202408.11.2024-25.04.2025169*10016900Листопад 202408.12.2024-25.04.2025139*10013900Грудень 202408.01.2025-25.04.2025108*10010800Січень 202408.02.2025-25.04.202577*1007700Лютий 202408.03.2025-25.04.202548*1004800

Водночас відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить із такого.

За змістом частини першої статті 233 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити їх розмір. При цьому повинні бути враховані ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки є правом суду та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому суд має забезпечити баланс інтересів сторін, аби застосування штрафних санкцій не призводило до покладення на боржника надмірного майнового тягаря та водночас не нівелювало їх стимулюючої функції.

Як убачається з матеріалів справи, спірний період припадає на час дії воєнного стану. У зв`язку із закриттям повітряного простору України та припиненням роботи аеропорту господарська діяльність відповідача в магазині безмитної торгівлі фактично не здійснювалася. Протягом спірного періоду дохід від такої діяльності не отримувався, що відображено у поданих відповідачем довідках.

Суд також бере до уваги, що довідки за спірний період відповідачем у подальшому подано, а позивачем не надано доказів понесення майнових втрат саме внаслідок несвоєчасного подання таких довідок, співмірних із розміром нарахованого штрафу.

Водночас суд враховує доводи позивача щодо негативного впливу повномасштабної збройної агресії російської федерації на його господарську діяльність та фінансовий стан, а також те, що відповідач протягом тривалого часу не виконував передбачений договором обов`язок щодо своєчасного подання довідок. Суд наголошує, що сам факт відсутності доходу не звільняв відповідача від виконання такого обов`язку та не усував допущеного порушення.

Разом із тим, оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд враховує характер порушеного зобов`язання, причини несвоєчасного його виконання, фактичне припинення діяльності відповідача в орендованому приміщенні внаслідок обставин, пов`язаних із воєнним станом, подальше подання довідок, а також відсутність доказів майнових втрат позивача, співмірних із розміром штрафу.

Суд також бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.07.2026 у справі №911/437/25, у якій за подібних обставин суд касаційної інстанції погодився зі зменшенням штрафних санкцій на 50 відсотків, виходячи з необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін. Водночас суд зазначає, що визначення конкретного розміру зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється індивідуально з урахуванням обставин кожної справи.

У цій справі суд враховує не лише обставини, пов`язані з припиненням господарської діяльності відповідача та відсутністю доходу протягом спірного періоду, а й тривалість допущеного порушення, кількість несвоєчасно поданих довідок, факт подальшого виконання відповідачем відповідного обов`язку, фінансовий стан позивача та необхідність збереження стимулюючої функції штрафних санкцій.

За таких обставин суд доходить висновку, що стягнення з відповідача штрафу в повному розмірі 252000 грн за встановлених обставин є надмірним, а тому вважає за можливе зменшити його на 50 відсотків - до 126000 грн. Такий розмір штрафу, на переконання суду, є достатнім для забезпечення належного виконання договірних зобов`язань у майбутньому та водночас забезпечує баланс майнових інтересів сторін.

Суд вважає, що зменшення розміру штрафу на 50 відсотків є достатнім, розумним та співмірним заходом відповідальності за встановлене порушення. Такий розмір дозволяє врахувати обставини, що об`єктивно вплинули на господарську діяльність відповідача, водночас зберігаючи майнові наслідки порушення договірного зобов`язання та стимулюючу функцію неустойки. Подальше зменшення штрафу за встановлених обставин призвело б до невиправданого нівелювання наслідків порушення відповідачем умов договору та не відповідало б принципу обов`язковості договору, закріпленому у статті 629 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50 відсотків - до 126000 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 126000 грн штрафу, а в задоволенні позову в іншій частині належить відмовити. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу підлягає частковому задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, азаявлені позивачем вимоги частково не визнані судом підставними, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно тій частині вимог, що визнана підставною судом без урахування застосованого судом зменшення розміру штрафних санкцій.(252000*1.5/100 = 3024)

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, село Мартусівка, вул. Промислова, будинок 72, літера А, 2-й поверх, код 00452417) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08303, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, вул.Френкеля Академіка, будинок 3, код 20572069) 126000 грн штрафу та 3024 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 10.11.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз