Ухвала суду № 141344850, 10.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.11.2026Справа № 910/13837/26Господарський суд міста Києва, у складі судді Демидової М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт»

про забезпечення позову від 09.11.2026

у справі № 910/13837/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Захисників Миколаєва, буд. 57, офіс 1, код 40068132)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корпус 302, офіс 1, код 44885114)

про стягнення грошових коштів у розмірі 1 230 462,41 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

28.10.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» про стягнення 1 230 462, 41 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в межах виконання договору поставки № ДП/70/92 від 01.04.2025, позивачем було, зокрема, передано у власність відповідача, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 678 167,88 грн. Натомість відповідач порушив умови договору та не виконав своє зобов`язання із сплати отриманого товару, оплативши його лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 230 462, 41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/13837/26; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

09.11.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» та знаходяться на всіх відкритих та таких, що будуть відкриті, розрахункових (поточних) та інших рахунках у банківських чи інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог у розмірі 1 230 462,41 грн (один мільйон двісті тридцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 41 коп.

Заява обґрунтована тим, що у відповідача відсутнє зареєстроване на праві власності нерухоме майно та, на думку заявника, за таких умов єдиним потенційним джерелом погашення боргу є грошові кошти на банківських рахунках відповідача. Заявник вважає, що відповідач у будь-який момент може перерахувати їх на користь третіх осіб, крім того, заявник посилається на те, що відповідач тривалий час ігнорує строки оплати та накопичив значну заборгованість. На думку заявника, це свідчить про свідоме невиконання відповідачем своїх фінансових зобов`язань та про ризик приховування чи перерозподілу ним залишкових коштів. На підтвердження доводів заяви заявник надав копію довідки про відсутність нерухомості станом на 08.11.2026, сформованої за кодом 44885114 через сервіс «Опендатабот».

Розглянувши подану заяву та дослідивши надані з нею докази, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 вказаної постанови).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу забезпечення позову, та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Судом враховано, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність фактичних обставин, які свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення.

Зі змісту заяви та долучених до неї матеріалів вбачається, що обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зводиться до посилання на розмір заборгованості відповідача, відсутність у нього зареєстрованого на праві власності нерухомого майна та загальну можливість безперешкодного розпорядження грошовими коштами.

Суд зазначає, що відсутність у відповідача зареєстрованого на праві власності нерухомого майна сама по собі не свідчить про відсутність у нього інших активів, за рахунок яких може бути виконане судове рішення, та не підтверджує вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Крім того, надана заявником довідка сформована через сервіс «Опендатабот» і не є інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводи заявника про те, що відповідач у будь-який момент має технічну можливість перерахувати належні йому грошові кошти на користь третіх осіб, вивести їх у готівку або перевести на рахунки пов`язаних суб`єктів господарювання, мають загальний характер. Вони стосуються будь-якого суб`єкта господарювання і не підтверджені жодними доказами вчинення відповідачем таких дій. Такі доводи є посиланням на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, яке відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду вчинялися дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, зокрема: доказів витрачання відповідачем коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; доказів укладення відповідачем договорів поруки чи застави за наявності спірного невиконаного зобов`язання; відомостей про ініціювання щодо відповідача процедури припинення юридичної особи чи банкрутства; доказів погіршення фінансового стану відповідача або виведення ним активів.

Більше того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач протягом 2025-2026 років систематично здійснював оплату поставленого товару, зокрема, 07.08.2026 на суму 200 000,00 грн, 14.08.2026 на суму 120 000,00 грн та 21.08.2026 на суму 120 000,00 грн. Також сторони протягом цього періоду щомісяця проводили зарахування зустрічних однорідних вимог, останнє з яких згідно з актом від 01.08.2026. Наведене не узгоджується з доводами заявника про свідоме невиконання відповідачем своїх фінансових зобов`язань.

Крім того, суд враховує, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти на всіх відкритих та таких, що будуть відкриті, рахунках відповідача.

Згідно з пунктом 3 вказаної постанови обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання. Заявлений захід за відсутності доказів реальної загрози невиконання судового рішення не забезпечуватиме збалансованості інтересів сторін, оскільки фактично позбавить відповідача можливості здійснювати розрахунки в межах звичайної господарської діяльності, у тому числі з самим позивачем.

Сам по собі факт наявності заборгованості та невиконання відповідачем зобов`язання з її погашення в добровільному порядку не є достатньою підставою для висновку про існування ризику невиконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки вказані обставини становлять предмет доказування по суті спору, а не обставини, що обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, наведені позивачем доводи ґрунтуються не на доказах наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, а на його суб`єктивному припущенні про можливу недобросовісну поведінку відповідача в майбутньому, що не відповідає стандарту доказування, визначеному у статтях 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та роз`ясненому в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено достатньо обґрунтованого припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви покладається на заявника.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» про забезпечення позову у справі № 910/13837/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (10.11.2026) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Марія ДЕМИДОВА