Рішення № 141344842, 10.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026Справа № 910/8438/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська морська компанія "С.Поінт"» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 19; ідентифікаційний код 37281859)

до

Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, місто Київ, вулиця Дениса Монастирського, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 39389830)

про стягнення 212 718,23 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська морська компанія "С.Поінт"» (далі - ТОВ «ЄМК "С.Поінт"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (далі - АТ «ОГХК»/відповідач) про стягнення 177 786,49 грн - інфляційних втрат, 34 931,74 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договорами поставки № 228-2 від 11.03.2022, № 648-2 від 29.09.2022 та № 154-2 від 05.04.2023.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва (суддя ОСОБА_1) ухвалою від 17.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.08.2026 через систему «Електронний суд» АТ «ОГХК» подало відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити заявлений розмір 3% річних на 80%.

05.08.2026 через систему «Електронний суд» ТОВ «ЄМК "С.Поінт"» подало відповідь на відзив.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» АТ «ОГХК» подало заперечення на відповідь на відзив.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи №910/8438/26, за результатом якого справу передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Господарський суд міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) ухвалою від 07.09.2026 прийняв справу №910/8438/26 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог - ТОВ «ЄМК "С.Поінт"» посилається на порушення АТ «ОГХК» зобов`язань за договорами поставки № 228-2 від 11.03.2022, № 648-2 від 29.09.2022 та № 154-2 від 05.04.2023, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка підтверджена та стягнута згідно рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/6999/24. Разом із тим, оскільки після набрання рішенням суду законної сили у справі №910/6999/24 відповідач погасив заборгованість лише 09.06.2026, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за період з 10.07.2024 по 08.06.2026 включно.

Позиція відповідача.

АТ «ОГХК» заперечує проти задоволення позову, посилаючись не те, що відповідач під час дії договорів поставки № 228-2 від 11.03.2022, № 648-2 від 29.09.2022 та № 154-2 від 05.04.2023 та судового розгляду справи №910/6999/24 перебував у стадії приватизації, у зв`язку з чим фактичне управління підприємством до 16.06.2025 включно здійснювала Держава в особі Фонду державного майна України. Так, лише 17.06.2025 новим власником підприємства стало NEQSOL Holding, в особі ТОВ «Нексол Холдінг Україна», при цьому станом на 17.06.2025 грошові кошти на рахунку відповідача були відсутні, що унеможливлювало сплату заборгованості, присуджену рішенням суду від 30.09.2024.

Крім того, відповідач вказує на те, що позивач при обчисленні інфляційних втрат здійснив нарахування на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, стягнутих за рішенням суду у справі №910/6999/24, що призвело до безпідставного збільшення розміру суми інфляційних втрат.

Водночас, АТ «ОГХК» просить суд зменшити розмір, нарахованих позивачем 3% річних на 80% від заявленої суми.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Господарський суд міста Києва рішенням від 30.09.2024 (з урахуванням ухвали суду від 03.10.2024) у справі №910/6994/24 позовні вимоги ТОВ «Європейська морська компанія «С.Поінт» до АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі його Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» про стягнення 727 611,25 грн задовольнив, зокрема, присудив до стягнення з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі його Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» на користь ТОВ «Європейська морська компанія «С.Поінт» 306 138, 80 грн - основного боргу за договором поставки від 11.03.2022 №228-2; 21 756,67 грн - 3% річних; 80 764,87 грн - втрат від інфляції; 209 757,06 грн - основного боргу за договором поставки від 29.09.2022 №648-2; 6 300,96 грн - 3% річних; 5 257,77 грн - втрат від інфляції; 92 535,90 грн - основного боргу за договором поставки від 05.04.2023 №154-2; 2 779,71 грн - 3% річних; 2 319,51 грн - втрат від інфляції та 8 731,34 грн - судового збору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/6994/24 набрало законної сили 22.10.2024.

Зокрема, суд у справі №910/6994/24 дійшов висновку, що оскільки позивач належним чином виконав умови договорів та поставив відповідачу обумовлений товар, а відповідач такий товар оплатив частково, то позовні вимоги Компанії в частині стягнення з Товариства в особі Філії 306 138,80 грн основного боргу за договором поставки від 11.03.2022 №228-2, 209 757,06 грн основного боргу за договором поставки від 29.09.2022 №648-2 і 92 535,90 грн основного боргу за договором поставки від 05.04.2023 №154-2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд у справі №910/6994/24, перевіривши наведений позивачем розрахунок встановив, що позивачем правильно розраховано періоди та суми 3% річних і втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 21 756,67 грн 3% річних і 80 764,87 грн втрат від інфляції за договором поставки від 11.03.2022 №228-2, 6 309,96 грн 3% річних і 5 257,77 грн втрат від інфляції за договором поставки від 29.09.2022 №648-2 та 2 779,71 грн 3% річних і 2 319,51 грн втрат від інфляції за договором поставки від 05.04.2023 №154-2.

09.06.2026 згідно із платіжною інструкцією №280052 відповідач сплатив на користь позивача 736 342,59 грн з призначенням платежу: «Справа №910/6999/24, ВП №77962415, 608 431,76 грн - осн. борг, 30 837,34 грн - 3% річн., 88 342,15 грн - інфл. втр., 8 731,34 грн - суд зб.».

ТОВ «ЄМК "С.Поінт"» зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/6999/24 задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих по 09.07.2024 включно, відповідно ТОВ «ЄМК «С.Поінт» здійснює нарахування інфляційних втрат та 3% річних у цій справі за період з 10.07.2024 по 08.06.2026 включно (день, що передує дню сплати заборгованості).

За таких обставин, посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання, яке підтверджене судовим рішенням у справі №910/6999/24, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 177 786,49 грн - інфляційних втрат та 34 931,74 грн - 3% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли за договорами поставки № 228-2 від 11.03.2022, № 648-2 від 29.09.2022 та № 154-2 від 05.04.2023.

Застосування преюдиції у господарському процесі передбачено ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1345/17.

Отже, наявність у відповідача зобов`язання зі сплати позивачу заборгованості у розмірі 306 138,80 грн за договором поставки від 11.03.2022 №228-2, у розмірі 209 757,06 грн за договором поставки від 29.09.2022 №648-2 та заборгованості 92 535,90 грн за договором поставки від 05.04.2023 №154-2, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/6999/24, яке набрало законної сили 22.10.2024, та повторного доведення не потребують.

При цьому, доводи відповідача про те, що станом на момент укладення договорів поставки від 11.03.2022 №228-2, від 29.09.2022 №648-2, від 05.04.2023 №154-2 та під час розгляду судом справи №910/6999/24 відповідач перебував у стадії приватизації, що унеможливлювало виконання ним зобов`язань, суд вважає необґрунтованими, оскільки процес приватизації товариства не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за укладеними договорами, а також від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).

Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, вбачається, що ТОВ «ЄМК "С.Поінт"» здійснює нарахування інфляційних втрат у загальному розмірі 177 786,49 грн та 3% річних у загальному розмірі 34 931,74 грн.

Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування цих сум обчислено за період з 10.07.2024 по 08.06.2026 включно, зокрема:

- за договором поставки № 228-2 від 11.03.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу з урахуванням інфляційної складової за попередній період, що становить 386 903,67 грн (306 138,80 грн (основний борг) + 80 764,87 грн (інфляційні втрати за попередній період)) та 3% річних, нараховані на суму 306 138,80 грн (основний борг);

- за договором поставки №648-2 від 29.09.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу з урахуванням інфляційної складової за попередній період, що становить 215 014,83 грн (209 757,06 грн (основний борг) + 5 257,77 грн (інфляційні втрати за попередній період)) та 3% річних, нараховані на суму 209 757,06 грн (основний борг);

- за договором поставки №154-2 від 05.04.2023 інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу з урахуванням інфляційної складової за попередній період, що становить 180 878,05 грн (92 535,90 грн (основний борг) + 88 342,15 грн (інфляційні втрати за попередній період)) та 3% річних, нараховані на суму 92 535,90 грн (основний борг).

Отже, перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що його обчислено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цієї вимоги.

Щодо заявленої суми інфляційних втрат у розмірі 177 786,49 грн, суд зазначає, що інфляційні втрати позивач нараховує на суму основного боргу з урахуванням інфляційної складової за попередній період відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/6999/24 за кожним договором поставки окремо.

Зокрема, наприклад за договором поставки №228-2 від 11.03.2022 позивач визначив розмір інфляційних втрат у розмірі 87 872,44 грн таким чином: 386 903,67 грн (сума боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній період відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/6999/24) х 1,227111710 (індекс інфляції за весь період) - 386 903,67 грн (сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яка стягнута за рішенням суду від 30.09.2024 у справі №910/6999/24).

При цьому, здійснюючи такий розрахунок інфляційних втрат, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та зазначає про безперервність ланцюга розрахунків.

Верховний Суд стало та послідовно у своїх постановах вказував на те, що ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає такий механізм розрахунку інфляційних втрат помилковим, з огляду на таке.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив таке:

« 27. Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

28. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

29. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)….

40. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

41. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).»

Отже, ураховуючи вказані висновки Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 справі №905/21/19, позивач мав право здійснювати нарахування інфляційних втрат у цій справі на суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що стягнута у справі 910/6999/24, однак це не означає, що позивач має право повторно враховувати в розрахунку періоди прострочення, за які інфляційні втрати уже нараховані та присуджені до стягнення.

Щодо посилань позивача на "безперервність ланцюга розрахунків", то суд зазначає, що в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 у п. 27 зазначено про безперервність в контексті врахування дефляції у конкретному розрахунковому періоді, однак це не означає, що позивач при кожному наступному періоді прострочення має нараховувати інфляційні втрати повторно за весь період і віднімати суми, які вже стягнуті за попередні періоди, оскільки при такому підході кожного разу сукупний індекс інфляції буде змінюватись.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 не зазначено про такий механізм нарахування інфляційних втрат, який застосував позивач у цій справі.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат за період до 09.07.2024 включно вже було предметом спору у справі № 910/6999/24 і такий період не повинен бути включений у розрахунку за наступний період прострочення.

Отже, здійснивши за допомогою системи «Ліга» перерахунок інфляційних втрат на суми заборгованості по кожному договору окремо за період з 10.07.2024 по 08.06.2026 включно, суд встановив, що інфляційні втрати становлять 138 185,27 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 80% від заявленої позивачем суми, суд зазначає таке.

За змістом частини 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

За вказаних обставин, суд відмовляє АТ «ОГХК» у задоволенні клопотання про зменшення розміру 3% річних на 80% від заявленої позивачем суми.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська морська компанія "С.Поінт"» до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» в частині стягнення 34 931,74 грн - 3% річних та 138 185,27 грн - інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська морська компанія "С.Поінт"» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, місто Київ, вулиця Дениса Монастирського, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська морська компанія "С.Поінт"» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 19; ідентифікаційний код 37281859) 34 931 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять одну) грн 74 коп. - 3% річних, 138 185 (сто тридцять вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 27 коп. - інфляційних втрат та 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн 74 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Віта БОНДАРЧУК