Рішення № 141344776, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
29.10.2026
Номер справи
910/9123/26
Номер документу
141344776
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа № 910/9123/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма універсал-сервіс ЛТД" та Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання відносин з управління припиненими та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: Суньова Є.В.;

відповідачів: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2026 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма універсал-сервіс ЛТД" (далі - Товариство) та Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Адміністрація), у якому просив суд визнати припиненими його відносини з управління Товариством, що виникли між позивачем та вказаним відповідачем. Позивач також просив суд зобов`язати Адміністрацію внести запис до відомостей про Товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) шляхом виключення з ЄДР запису про ОСОБА_1 як керівника вказаної юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 липня 2026 року відкрито провадження в справі № 910/9123/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27 серпня 2026 року.

У призначене підготовче засідання представники сторін не з`явились, проте 17 серпня 2026 року на адресу суду від Адміністрації надійшла заява від 10 серпня 2026 року № 07/406 про проведення підготовчого засідання без участі її представника. Крім того, 27 серпня 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2026 року було продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/9123/26 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 1 жовтня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 29 жовтня 2026 року.

У судовому засіданні 29 жовтня 2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначені засідання не забезпечили, будь-яких додаткових клопотань на адресу суду не направили, заяв по суті спору не подали.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство зареєстроване як юридична особа 1 липня 1998 року (реєстраційний запис від 21 грудня 2012 року № 10701200001048473), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Відповідно до відомостей з ЄДР розмір статутного капіталу Товариства становить 1,50 грн. Єдиним учасником Товариства є ОСОБА_2 (громадянство: Україна; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), якому належить частка в статутному капіталі в розмірі 1,50 грн, що становить 100 % статутного капіталу.

З інформації з ЄДР також вбачається, що керівником Товариства з 21 жовтня 2015 року є ОСОБА_1 , який займає посаду директора Товариства.

З матеріалів справи також вбачається, що 9 червня 2026 року позивач склав заяву про його звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яку направив Товариству та його єдиному учаснику.

Крім того, 10 червня 2026 року ОСОБА_1 підписав повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства на 14 липня 2026 року о 10:30 за місцезнаходженням Товариства: АДРЕСА_2 . До порядку денного зазначених загальних зборів було включено, зокрема, питання про звільнення позивача з посади директора Товариства за власним бажанням та вчинення дій, необхідних для державної реєстрації відповідних змін. На підтвердження направлення повідомлення про скликання загальних зборів учаснику Товариства позивач додав до свого позову копію повідомлення від 10 червня 2026 року, адресованого єдиному учаснику Товариства ОСОБА_2 , супровідний лист від цієї ж дати, а також копії поштових документів, зокрема: опису вкладення в цінний лист від 10 червня 2026 року за номером поштового відправлення № 0105400605528 та поштової накладної від вказаної дати та за вказаним номером.

Як зазначав ОСОБА_1 у своєму позові, загальні збори учасників Товариства, призначені на 14 липня 2026 року о 10:30 год за адресою: АДРЕСА_2 , - не відбулися, питання про його звільнення з посади директора не вирішено, відповідного рішення учасником Товариства не прийнято, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного протоколу загальних зборів учасників Товариства від 14 липня 2026 року.

Оскільки загальними зборами Товариства рішення про припинення повноважень позивача як директора цієї юридичної особи прийнято не було і в ЄДР продовжують міститися відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства, останній звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на порушення його прав унаслідок бездіяльності Товариства та невжиття заходів щодо припинення відповідних правовідносин з управління юридичною особою.

ОСОБА_1 у своєму позові посилався на те, що між ним і Товариством не було укладено трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною 12 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон), у зв`язку з чим вважав, що спірні правовідносини стосуються припинення його повноважень з управління Товариством, а не розірвання трудового договору.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати.

За загальними правилами трудового законодавства України керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року в справі № 758/1861/18.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 6 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20, відповідно до яких як у випадку обрання особи до складу виконавчого органу товариства з укладенням трудового договору, так і за відсутності такого договору основу правовідносин між директором і товариством становлять відносини з управління товариством.

При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за частиною 13 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон) повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. При цьому, директор має дотриматися вимог статті 32 Закону та статуту щодо порядку скликання загальних зборів.

Водночас суд звертає увагу на те, що ні чинним законодавством України, ні зазначеною постановою Великої Палати Верховного Суду не визначено поняття "правовідносини з управління товариством" як окремого виду правовідносин між директором і юридичною особою, а також не встановлено самостійного порядку їх припинення, відмінного від передбаченого корпоративним та трудовим законодавством.

У постанові від 6 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду визначила правову природу відповідних відносин для цілей вирішення питання про юрисдикцію спору та застосування спеціальних положень корпоративного законодавства, однак не зазначила, що саме по собі волевиявлення директора на припинення правовідносин з управління товариством є достатньою підставою для припинення його повноважень незалежно від встановленого законом порядку.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22 міститься висновок про те, що спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний з управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

У той же час, наведені висновки Верховного Суду не свідчать про виникнення саме між директором і товариством самостійних правовідносин з управління юридичною особою, які можуть припинятися незалежно від припинення повноважень відповідного виконавчого органу.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини з управління товариством у розумінні наведеної судової практики характеризують корпоративну природу відносин, пов`язаних із формуванням та діяльністю виконавчого органу юридичної особи, а не становлять окреме зобов`язання між директором і товариством, припинення якого можливе без дотримання встановленої законом процедури.

Водночас у даній справі ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що між ним і Товариством не укладався трудовий договір (контракт), у зв`язку з чим вважав, що спірні правовідносини стосуються виключно припинення його повноважень з управління Товариством, а не розірвання трудового договору на підставі статті 38 КЗпП України.

Однак, суд звертає увагу на суперечливість наведеного позивачем обґрунтування заявлених вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 9 червня 2026 року ОСОБА_1 склав заяву про його звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням саме на підставі статті 38 КЗпП України, яку направив Товариству та його єдиному учаснику.

Крім того, на сторінці 7 своєї позовної заяви ОСОБА_1 , обґрунтовуючи необхідність судового захисту, посилався саме на порушення його трудових прав унаслідок неприйняття Товариством рішення про його звільнення з посади директора.

Отже, незважаючи на те, що позивач визначив предметом позову припинення правовідносин з управління Товариством та заперечував застосування до спірних правовідносин статті 38 КЗпП України, фактично наведені ним обставини та зміст заяви від 9 червня 2026 року свідчать про намір припинити виконання обов`язків директора за власним бажанням.

При цьому, сама по собі відсутність укладеного між сторонами письмового трудового договору (контракту) не спростовує факту здійснення позивачем повноважень директора Товариства та не змінює визначеного спеціальним законом порядку їх припинення.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із того, що незалежно від обраного позивачем формулювання позовних вимог їх фактичний зміст полягає у припиненні його повноважень як директора Товариства, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні положення Закону, які регулюють порядок формування та припинення повноважень виконавчого органу юридичної особи.

За частиною 1 статті 29 Закону загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина 1 статті 30 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Частинами 1-3 статті 99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути припинені в будь-який час або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 30 Закону до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, а також прийняття рішення про припинення їхніх повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 39 Закону виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До його компетенції належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі її утворення).

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що управління товариством здійснюється через систему його органів, компетенція яких визначається законом та статутом.

При цьому, загальні збори учасників є вищим органом товариства, який формує його виконавчий орган та вирішує питання про припинення повноважень останнього. У свою чергу, директор як одноосібний виконавчий орган здійснює управління поточною діяльністю товариства, забезпечує реалізацію рішень його вищого органу та діє в межах наданих йому повноважень.

Саме по собі посилання позивача на необхідність припинення правовідносин з управління Товариством не усуває необхідності дотримання встановленої законодавством процедури припинення повноважень виконавчого органу юридичної особи.

У разі, якщо закон передбачає прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи. Тому й суд не вправі втручатися в господарсько-управлінську діяльність товариства та брати на себе функції його органів управління, зокрема не може приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 12 вересня 2024 року в справі № 922/2145/21.

Вирішуючи даний спір з урахуванням корпоративного характеру спірних правовідносин та спеціального правового статусу директора, суд повинен застосовувати положення Закону, які визначають порядок припинення повноважень виконавчого органу товариства.

Приписами частини 13 статті 39 Закону встановлено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків.

Вказаною нормою Закону встановлено особливий порядок припинення повноважень виконавчого органу товариства, який пов`язаний з необхідністю забезпечення безперервності здійснення управління поточною діяльністю юридичної особи.

Такий порядок припинення повноважень директора зумовлений особливостями його правового статусу як одноосібного виконавчого органу юридичної особи.

Через свій виконавчий орган Товариство реалізує цивільну дієздатність, набуває цивільних прав та обов`язків, вчиняє юридично значущі дії, забезпечує здійснення господарської діяльності.

У разі припинення повноважень директора без обрання нового керівника або тимчасового виконувача його обов`язків товариство фактично залишається без виконавчого органу, на який законом покладено управління його поточною діяльністю та вчинення дій від імені юридичної особи без довіреності.

Зазначене може призвести до блокування діяльності товариства, зокрема неможливості належного виконання ним своїх зобов`язань, представництва інтересів у відносинах з третіми особами та здійснення інших юридично значущих дій.

Саме тому законодавець у частині 13 статті 39 Закону пов`язав припинення повноважень одноосібного виконавчого органу з одночасним обранням нового керівника або тимчасового виконувача його обов`язків.

Разом із цим, судом враховано, що відповідно до відомостей з ЄДР Товариство має одного учасника - ОСОБА_2 , якому належить частка в розмірі 100 % статутного капіталу цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 37 Закону в товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок прийняття рішень у товаристві, яке має одного учасника, що відрізняється від загального порядку проведення загальних зборів учасників товариства.

За змістом наведеної норми Закону вирішення питань, віднесених до компетенції загальних зборів учасників, у тому числі щодо припинення повноважень директора та обрання нового керівника, здійснюється єдиним учасником товариства одноособово шляхом прийняття відповідного письмового рішення.

При цьому, наявність одного учасника не змінює встановленого частиною 13 статті 39 Закону порядку припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства.

Відтак, для припинення повноважень ОСОБА_1 , як директора Товариства, необхідним є прийняття його єдиним учасником відповідного письмового рішення з одночасним обранням нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

Однак, у матеріалах справи відповідне рішення ОСОБА_2 про припинення повноважень ОСОБА_1 як директора Товариства та обрання нового керівника відсутнє, й обставини прийняття такого рішення судом не встановлені.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вчинення дій, спрямованих на припинення своїх повноважень як директора Товариства, позивач надав заяву від 9 червня 2026 року про звільнення з посади директора за власним бажанням, повідомлення від 10 червня 2026 року про скликання загальних зборів учасників Товариства на 14 липня 2026 року, відповідні поштові документи, а також копію протоколу від 14 липня 2026 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач, будучи обізнаним про наявність у Товариства лише одного учасника, ініціював проведення загальних зборів учасників за загальною процедурою, тоді як статтею 37 Закону встановлено особливий порядок прийняття рішень у такому товаристві.

Саме по собі направлення повідомлення про скликання загальних зборів на 14 липня 2026 року та їх непроведення у зазначений день не свідчить про неможливість прийняття єдиним учасником Товариства письмового рішення з питання припинення повноважень директора.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що копію статуту Товариства позивачем до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону установчим документом товариства є статут.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 43 Закону товариство зобов`язане зберігати свій статут та зміни до нього. Відповідно до частини 2 цієї статті відповідальність за зберігання документів товариства покладається на його виконавчий орган.

Таким чином, саме на виконавчий орган Товариства, повноваження якого з 2015 року здійснював позивач, законодавством покладено обов`язок забезпечувати зберігання установчих документів цієї юридичної особи.

Однак, ОСОБА_1 не надав суду статут Товариства, а також доказів вчинення ним дій, спрямованих на отримання його примірника, зокрема шляхом звернення до відповідних органів державної реєстрації.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити, які саме положення статуту Товариства регулювали порядок діяльності його органів управління, припинення повноважень директора та оформлення відповідних рішень на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому, судом ураховано, що 17 червня 2018 року набрав чинності Закон, яким було встановлено нове правове регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю, у тому числі щодо компетенції їхніх органів управління та порядку припинення повноважень виконавчого органу.

Пунктом 3 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, що протягом року з дня набрання ним чинності положення статутів товариств, які не відповідали цьому Закону, залишалися чинними в частині, що відповідала законодавству станом на день набрання ним чинності. Зазначене перехідне правило не застосовується після внесення змін до статуту товариства.

Після закінчення встановленого законодавцем перехідного періоду положення статутів товариств, які суперечили імперативним приписам Закону, не могли застосовуватися всупереч його вимогам.

ОСОБА_1 обіймає посаду директора Товариства з 2015 року, тобто здійснював повноваження його виконавчого органу як на момент набрання чинності Законом, так і протягом перехідного періоду та наступних років.

Відтак, позивач як керівник Товариства мав бути обізнаним зі змінами законодавства, що регулює діяльність очолюваної ним юридичної особи, та в межах наданих йому повноважень організувати вирішення питання про необхідність приведення статуту Товариства у відповідність до вимог Закону.

Разом із цим, доказів вчинення позивачем відповідних організаційних заходів, зокрема доведення до відома єдиного учасника Товариства необхідності внесення змін до статуту в зв`язку з набранням чинності Законом, до матеріалів справи не надано.

Більше того, незважаючи на тривале перебування на посаді директора, ОСОБА_1 не надав суду жодної редакції статуту Товариства, у тому числі тієї, яка діяла до набрання чинності Законом, або редакції, затвердженої після 17 червня 2018 року.

За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити зміст статутних документів Товариства та встановити дотримання позивачем передбачених ними вимог щодо припинення повноважень директора в частині, яка не суперечить імперативним положенням Закону.

Суд також звертає увагу на те, що в даній справі позивач, посилаючись на відсутність укладеного між ним і Товариством трудового договору (контракту), просив суд визнати припиненими саме правовідносини з управління Товариством.

Однак, як уже було зазначено судом, чинне законодавство не передбачає окремого порядку припинення таких правовідносин, який би дозволяв директору припинити виконання повноважень виконавчого органу юридичної особи незалежно від установленої законом процедури.

У свою чергу, задоволення позовної вимоги про визнання припиненими правовідносин з управління Товариством без встановлення належного дотримання позивачем спеціальної процедури припинення повноважень директора, фактично призвело б до припинення повноважень виконавчого органу поза порядком, визначеним Законом та статутом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання припиненими правовідносин з управління Товариством, яка за своїм фактичним змістом спрямована на припинення його повноважень як директора вказаної юридичної особи, з урахуванням її розгляду виключно через призму спеціального господарського законодавства, задоволенню не підлягає, оскільки прийняття господарським судом рішення про припинення відповідних правовідносин між Товариством і позивачем фактично означатиме припинення повноважень останнього як одноосібного виконавчого органу юридичної особи та становитиме пряме втручання у виключні дискреційні повноваження вищого органу Товариства - його єдиного учасника

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах останнього: від 12 вересня 2024 року в справі № 922/2145/21, від 28 лютого 2018 року в справі № 923/1106/16, від 23 липня 2019 року в справі № 922/139/18, від 18 червня 2020 року в справі № 922/1393/19, від 18 лютого 2021 року в справі № 922/1223/20, від 13 жовтня 2021 року в справі № 910/12317/18, від 2 лютого 2023 року в справі № 910/10164/21 (у яких міститься правовий висновок про заборону втручання судом до виключних (дискреційних) повноважень загальних зборів Товариства), а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 березня 2023 року в справі № 127/27466/20 (у якій зазначено про обов`язковість застосування приписів частини 13 статті 39 Закону до спірних правовідносин в рамках розгляду господарської справи).

Щодо посилань представника позивача в судовому засіданні на сталість судової практики в спірних правовідносинах, суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена даним складом суду в рішеннях: від 9 липня 2026 року в справі № 910/3044/26, від 5 лютого 2026 року в справі № 910/12999/25, від 9 жовтня 2025 року в справі № 910/6440/25, від 11 вересня 2025 року в справі № 910/5630/25, від 11 вересня 2025 року в справі № 910/4640/25 та від 28 серпня 2025 року в справі № 910/5541/25. Рішення від 28 серпня 2025 року в справі № 910/5541/25 та від 11 вересня 2025 року в справах № 910/5630/25 та № 910/4640/25 не оскаржувалися та набрали законної сили у передбаченому законом порядку; рішення від 9 липня 2026 року в справі № 910/3044/26 скасоване постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2026 року; рішення від 5 лютого 2026 року в справі № 910/12999/25 та від 9 жовтня 2025 року в справі № 910/6440/25 постановами Північного апеляційного господарського суду від 7 вересня 2026 року та 3 лютого 2026 року відповідно залишені без змін.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в постанові Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2026 року, якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 9 липня 2026 року в справі № 910/3044/26, судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки питанням щодо недопустимості втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження загальних зборів учасників Товариства, а також щодо обов`язковості застосування до спірних правовідносин приписів частини 13 статті 39 Закону під час вирішення відповідної категорії спорів у порядку господарського судочинства. Водночас необхідність урахування зазначених положень корпоративного законодавства випливає з правових висновків, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду.

Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для задоволення його вимоги про визнання відносин з управління Товариством припиненими, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні похідної вимоги щодо зобов`язання Адміністрації внести зміни до відомостей в ЄДР про ОСОБА_1 , як керівника Товариства, шляхом виключення таких відомостей з ЄДР.

Суд також звертає увагу на те, що за частиною 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, саме рішення суду про припинення трудових відносин є підставою для внесення відповідних відомостей до ЄДР. Відтак, вищевказана вимога позивача є передчасною, що також є підставою для відмови в її задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року в справі № 758/1861/18.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач до Адміністрації з відповідною заявою про внесення запису про виключення з ЄДР відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства не звертався взагалі. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Отже, на момент звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду даного спору жодним реєстратором або іншою посадовою особою Адміністрації права та інтереси позивача, які є предметом даного спору, порушені не були, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Судом також враховано, що за пунктом 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в ЄДР повинні міститися такі обов`язкові відомості про юридичну особу, а саме: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Однак, у разі задоволення відповідної позовної вимоги ОСОБА_3 , вказані обов`язкові відомості про юридичну особу в ЄДР будуть відсутні, що є прямим порушенням імперативних приписів чинного законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та має наслідком неможливість виконання рішення суду в цій частині позову.

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 9 листопада 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141344776 ?

Документ № 141344776 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141344776 ?

Дата ухвалення - 29.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141344776 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141344776 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141344776, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141344776, Господарський суд м. Києва було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141344776 відноситься до справи № 910/9123/26

Це рішення відноситься до справи № 910/9123/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141344775
Наступний документ : 141344777