Рішення № 141344733, 29.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2026Справа № 910/6923/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Омельчук М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлобудінвест»

про стягнення коштів у розмірі 28985229,10 грн,

за участі представників:

від позивача - Шевченко І.Є.

від відповідача - Вітвицька О.В.

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлобудінвест» про стягнення коштів у розмірі 28985229,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2020 відповідачу видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлово-адміністративного комплексу, у зв`язку з чим, на думку позивача, будівництво об`єкта розпочалося у 2020 році та у відповідача виник обов`язок на підставі підпункту 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі, а також на підставі підпункту 4 цього пункту сплатити пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію. Позивач зазначає, що відповідач ввів в експлуатацію I та III черги будівництва без сплати пайової участі, а тому без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок, та зобов`язаний повернути їх на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Також позивач зазначив, що обов`язок звернення із заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов`язку сплати пайової участі, а тому обставини, встановлені у справі № 910/19399/21, не мають преюдиційного значення для цієї справи. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача пайовий внесок у розмірі 23748284,80 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 3990627,95 грн та 3 % річних у розмірі 1246316,35 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що будівництво I черги об`єкта розпочато 04.01.2021, а III черги - 01.09.2022, тобто після 2020 року, протягом якого діяв обов`язок замовників будівництва щодо пайової участі, встановлений пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX. Вказане обґрунтовано тим, що обставина фактичного початку будівельних робіт на об`єкті 04.01.2021 встановлена судовими рішеннями у справі № 910/19399/21 за участю Департаменту, а дати початку будівництва I та III черг зазначено у сертифікатах про прийняття об`єктів в експлуатацію. За доводами відповідача, дозвіл на виконання будівельних робіт видавався на весь комплекс з можливістю будівництва чергами та не встановлював дату початку робіт. Окрім того, відповідач вказав, що відповідно до пункту 6-11 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції Закону України від 13.10.2026 № 5018-IX) припиняються зобов`язання замовників будівництва зі сплати коштів пайової участі, що виникли на підставі абзаців другого - двадцять третього пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, у тому числі на стадії судового розгляду, а отже, підстави для задоволення позову відпали.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.2020 відповідачу видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013201111627 за проектом «Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення та наземним і підземним паркінгом по вул. А. Барбюса 39/2 у Печерському районі м. Києва», замовником будівництва якого є відповідач.

06.06.2023 видано сертифікат № ІУ123230530789 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за вказаним проектом (I черга будівництва), а 01.10.2025 - сертифікат № ІУ123250919889 (III черга будівництва).

Із заявою про визначення розміру пайової участі відповідач до Департаменту не звертався, пайову участь не сплачував, що сторонами не заперечується.

Також судом встановлено, що в провадженні господарських судів перебувала справа № 910/19399/21 за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлобудінвест» про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Житлобудінвест» звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва: "Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та наземним і підземним паркінгом по вул. Барбюса, 39/2 у Печерському районі м. Києва" та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Житлобудінвест» укласти з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договір пайової участі щодо об`єкту будівництва: "Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та наземним і підземним паркінгом по вул. Барбюса, 39/2 у Печерському районі м. Києва".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/19399/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, у задоволенні позову відмовлено.

У вказаних рішеннях встановлено, що 11.11.2020 відповідачем отримано дозвіл на будівництво житлово-адміністративного комплексу, а будівельні роботи на об`єкті були фактично розпочаті 04.01.2021, що підтверджено повідомленням ТОВ "БК «Житлобудінвест», адресованим генеральному підряднику ТОВ «АК ІНЖИНІРИНГ», від 17.12.2020 щодо початку робіт 1 (першої) черги будівництва об`єкту з 04 січня 2021 року; загальним журналом робіт з будівництва об`єкта; наказом №1-С ТОВ «АК ІНЖИНІРИНГ» від 03.01.2021 про призначення відповідального за ведення журналу обліку робіт на об`єкті з 03 січня 2021 року; контрольною карткою № 21060003-Пч на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва об`єкту; актом прийому-передачі будівельного майданчика на виконання будівельних робіт від 04.01.2021, відповідно до якого для початку виконання будівельних робіт на об`єкті було передано будівельний майданчик; директивним графіком виконання робіт при будівництві першої черги ЖК "TRIUNITY", відповідно до якого початок виконання робіт запланований на 2021 рік; реєстром № 1 переданої виконавчої документації щодо першої черги будівництва ЖК "TRIUNITY", відповідно до якого перший пакет документації був переданий в місяці лютому 2021 року; журналом авторського нагляду за будівництвом Об`єкту від 04.01.2021, ведення якого було розпочате 04 січня 2021 року.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/19399/21 набрало законної сили 10.05.2022. Департамент у справі № 910/19399/21 мав статус позивача, а відповідачем у ній було Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлобудінвест».

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Законом № 132-IX з 01.01.2020 статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, виключено.

Абзацом другим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, визначеному підпунктами 1-6 цього пункту.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Підпунктом 4 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX передбачено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 (пункт 62) зазначив, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, на яку посилається позивач.

У постанові від 03.06.2026 у справі № 902/1256/25 (пункт 5.12) Верховний Суд погодився з тим, що положення Закону № 132-IX не регулюють питання пайової участі у випадку, коли будівництво об`єкта розпочато після 01.01.2021.

Таким чином, обов`язок замовника будівництва звернутися із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити пайову участь за правилами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX пов`язується з початком будівництва об`єкта та виникає щодо об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020 або у 2020 році.

У даній справі позивач вважає початком будівництва дату видачі дозволу на виконання будівельних робіт - 11.11.2020, а відповідач зазначає, що будівництво I черги розпочато 04.01.2021, а III черги - 01.09.2022.

Обставина фактичного початку будівельних робіт на об`єкті 04.01.2021 встановлена рішеннями у справі № 910/19399/21, які набрали законної сили, за участю тих самих сторін, а отже, в силу ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не доказується при розгляді цієї справи.

Крім того, у відомостях Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо сертифіката № ІУ123230530789 (I черга) датою початку будівництва зазначено 04.01.2021.

Щодо III черги будівництва, у відомостях Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо сертифіката № ІУ123250919889 датою початку будівництва зазначено 01.09.2022, що узгоджується з повідомленням відповідача генеральному підряднику №22/137 від 30.08.2022 щодо початку робіт III черги будівництва з 01.09.2022 та загальними журналами робіт III черги.

Натомість позивач на підтвердження початку будівництва у 2020 році посилається на дату видачі дозволу на виконання будівельних робіт. Водночас дозвіл від 11.11.2020 видано на будівництво всього комплексу, а дата його видачі не свідчить про початок будівельних робіт.

У постанові від 03.06.2026 у справі № 902/1256/25 (пункт 5.17) Верховний Суд виснував про відсутність підстав для ототожнення дати отримання дозволу на будівельні роботи та фактичного початку будівельних робіт, зазначивши, що в такому разі до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону № 132-IX.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що будівництво I черги об`єкта розпочато 04.01.2021, а III черги - 01.09.2022, тобто після 2020 року. Доказів початку будівництва у 2020 році позивачем не надано.

За таких обставин на відповідача не поширювався обов`язок звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити пайову участь, передбачений пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, а отже, відсутні підстави вважати, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти пайової участі у заявленому розмірі.

Оскільки вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі та 3% річних у розмірі нараховані позивачем на суму пайової участі, обов`язок сплати якої у відповідача не виник, та вони є похідними від основної вимоги, зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про відсутність преюдиційного значення обставин, встановлених у справі № 910/19399/21, з огляду на те, що у вказаній справі досліджувався обов`язок звернення із заявою про визначення розміру пайової участі, а не обов`язок її сплати, суд зазначає, що за приписами ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не доказуються саме обставини, встановлені рішенням суду. Дата фактичного початку будівельних робіт на об`єкті є тією самою обставиною, з якою підпункти 3 і 4 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX пов`язують як обов`язок звернення із заявою, так і обов`язок сплати пайової участі.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 911/1654/24 суд відхиляє, оскільки у вказаній справі у сертифікатах про прийняття об`єктів в експлуатацію датою початку будівництва зазначено 03.12.2020, тобто дату видачі дозволу на виконання будівельних робіт, та в актах готовності об`єктів до експлуатації початком робіт зазначено грудень 2020 року.

Натомість у цій справі датою початку будівництва є 04.01.2021 та 01.09.2022, тобто фактичні обставини справ є різними.

Посилання позивача на Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), не змінює наведеного висновку суду, оскільки абзацом другим пункту 4.1 вказаного Порядку передбачено, що замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції, тобто обов`язок замовника також пов`язано з початком будівництва, яке, як встановлено судом, розпочато 04.01.2021 та 01.09.2022.

Крім того, суд враховує, що Законом України від 13.10.2026 № 5018-IX «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства», який набрав чинності 22.10.2026, розділ V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнено пунктом 6-11.

Абзацом першим пункту 6-11 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» установлено, що не нараховуються та не стягуються із замовників будівництва кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - кошти пайової участі), що виникли на підставі абзаців другого - двадцять третього пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Згідно з абзацами другим і третім цього пункту з дня набрання чинності Законом України «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства» припиняються зобов`язання замовників будівництва зі сплати коштів пайової участі, що виникли на підставі абзаців другого - двадцять третього пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Абзацом п`ятим пункту 6-11 передбачено, що положення абзаців першого - четвертого цього пункту поширюються на відносини, що виникли у зв`язку з нарахуванням та стягненням у судовому порядку коштів пайової участі на підставі абзаців другого - двадцять третього пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» до набрання чинності Законом України «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства» та які тривають станом на дату набрання чинності Законом України «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства», у тому числі на стадії судового розгляду або виконавчих проваджень.

Позовні вимоги у цій справі заявлені на підставі підпунктів 3 і 4 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, а станом на 22.10.2026 справа перебувала на стадії судового розгляду.

Отже, навіть за умови виникнення у відповідача обов`язку зі сплати коштів пайової участі на підставі пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, такий обов`язок з 22.10.2026 припинився, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 09.11.2026

Суддя Я.В. Маринченко