Рішення № 141344728, 10.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026Справа № 911/3424/25

За позовом Комунального некомерційного підприємства Обухівської міської ради "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райбуд Сервіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області з позовом звернулось Комунальне некомерційне підприємство Обухівської міської ради "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (далі - КНП "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райбуд Сервіс" (далі - ТОВ "Райбуд Сервіс", відповідач) про стягнення 91 697,50 грн. зайво сплачених коштів за договором підряду № 213 від 22.04.2021.

Позовні вимоги обгрунтовані обставинами, встановленими Північним офісом Державної аудиторської служби України в акті № 262605-30/177 від 07.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2025 позовну заяву КНП "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам спору надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва згідно ст. ст. 176, 242 ГПК України.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк, без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними у матеріалах справи доказами. Отже, враховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 між КНП "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (замовник) та ТОВ "Райбуд Сервіс" (підрядник) був укладений договір підряду № 213 (далі - договір підряду), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати у встановлені договором строки, відповідно до кошторисної документації та умов договору: Капітальний ремонт систем киснезабезпечення терапевтичного та хірургічного корпусів КНП "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" за адресою: Київська область, місто Обухів, вул. Каштанова, буд. 52, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (п. 1.1 договору).

Загальна вартість робіт за даним договором погоджена та затверджена на основі проектно-кошторисної документації на даний об`єкт. Договірна ціна становить 1 212 146,40 грн. (п. 3.1 договору).

Замовник проводить розрахунки з підрядником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього в такий спосіб: оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів виконаних робіт форма КБ-2 та довідок КБ-3 у 2021 році, підписаних уповноваженими представниками замовника та підрядника. Акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника щомісячно не пізніше 25 числа. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє виконану роботу і підписує їх в частині фактично виконаних робіт. Замовник зобов`язується протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт прийняти рішення про оплату за виконані роботи та подати доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України (п. 4.1 договору).

Термін виконання робіт: до 01.06.2021 (п. 5.1 договору). Місце виконання робіт: Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 52 (п. 5.2 договору). Строки виконання робіт встановлені графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (п. 5.3 договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (п. 6.1.1 договору), а підрядник зобов`язаний здійснювати роботи якісно та відповідно до проектно-кошторисної документації у строки, встановлені договором (п. 6.3.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, але не пізніше 01.12.2021 (п. 10.1).

У додатку № 1 сторони погодили договірну ціну виконаня робіт у сумі 1 212 146,40 грн., а у додатку № 2 календарний графік виконання робіт - дата початку: квітень 2021, дата завершення - червень 2021.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до акту Північного офісу Держаудитслужби № 262605-30/177 від 07.04.2025 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" за період з 01.05.2021 по 31.12.2024, відповідач у повному обсязі виконав роботи за договором підряду № 213 від 22.04.2021 на суму 1 211 529,60 грн., а позивач у повному обсязі оплатив такі роботи; кредиторська/дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ "Райбуд Сервіс" за виконані роботи, згідно зазначеного договору у позивача відсутня.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач, посилаючись на вказаний акт ревізії зазначає про завищення обсягу фактично виконаних підрядних робіт та завищення вартості наданих послуг з технічного нагляду, у зв`язку з чим позивачем було зайво сплачено кошти на користь ТОВ "Райбуд Сервіс", на загальну суму 91 697,50 грн.

Як вказує позивач, Північним офісом Державної аудиторської служби України було встановлено, що в порушення вимог п. 6.2 Кошторисних норм України «Настанови з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства з розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, п. 1.1, 2.1, 3.1 договору підряду № 213 від 22.04.2021, а також постанови Кабінету Міністрів України «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури» від 11.07.2007 № 903, внаслідок завищення відповідачем вартості підрядних робіт, позивач зайво сплатив грошові кошти на зазначену вище суму відповідачу, яка має бути з нього стягнута у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно з частинами 1-3 статті 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому, частинами 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що КНП "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" оглянуло і прийняло обумовлені договором підряду № 213 від 22.04.2021 за актами приймання виконаних робіт (форми КБ-2в та КБ-3), які підписані сторонами без будь-яких зауважень, заперечень чи застережень, суд дійшов висновку, що позивач погодився з кількістю, вартістю і якістю робіт, які були виконані відповідачем.

Крім того, зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що виконані відповідачем роботи за вищенаведеним договором були оплачені замовником у повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд звертає увагу на положення частин 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, за якими зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тоді як зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Обґрунтовуючи наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми грошових коштів відповідно до ст. 22 ЦК України, позивач посилається на складений Північним офісом Державної аудиторської служби України акт ревізії № 262605-30/177 від 07.04.2025.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України (в редакції, на час спірних правовідносин) підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Разом із тим, в силу положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Отже, обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 Господарського кодексу України, стаття 623 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У частині 2 статті 22 цього ж Кодексу наведено поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Так, відповідно до вказаних положень статті 623 та статті 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов`язання, якого припустився боржник.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, на позивача покладений обов`язок доведення вини правопорушника, факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і завданими збитками та їх розмір.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача, а тому може нести негативні наслідки саме для КНП "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування".

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/59/19.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти чи сплатити штрафні санкцій за неналежне виконання умов договору.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто, укладання сторонами у справі договору підряду № 213 від 22.04.2021, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто саме позивача у справі.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором підряду № 213 від 22.04.2021.

При цьому, суд зазначає, що звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Судом враховано, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що позивач обгрунтовує свої позовні вимоги виключно складеним Північним офісом Державної аудиторської служби України актом № 262605-30/177 від 07.04.2025, який відхилений судом у якості належного доказу у даній справі.

Будь-яких інших доказів для обгрунтування своїх позовних вимог позивачем суду не надано.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у позові КНП "Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" у повному обсязі.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2026 року.

Суддя О.В. Котков