Ухвала суду № 141344134, 10.11.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"10" листопада 2026 р. Cправа № 902/900/26

Суддя Господарського суду Вінницької області Тварковський А.А., розглянувши без виклику учасників процесу матеріали заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вих. №б/н від 03.07.2026; вх. канцелярії суду №01-30/6854/26 від 07.07.2026), поданої у справі

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

до: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

до: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )

про визнання 100% частки у статутному капіталі товариства об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, скасування реєстраційних дій та поновлення в ЄДРЮОФОПГФ відомостей про склад учасників товариства,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із позовними вимогами про:

- визнання 100 % частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" (ЄДРПОУ 39606189), набуту під час шлюбу, об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

- визнання недійсним договору (правочину) купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" (код ЄДРПОУ 39606189), укладеного 30.01.2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо передачі 50 % статутного капіталу товариства;

- визнання недійсним договору (правочину) купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ШугаИнжиниринг" (код ЄДРПОУ 39606189), укладеного 30.01.2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо передачі 25 % статутного капіталу товариства;

- визнання недійсним договору (правочину) купівлі продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" (код ЄДРПОУ 39606189), укладеного 05.02.2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо передачі 25 % статутного капіталу товариства;

- скасування державних реєстраційних дій, проведених на підставі вказаних правочинів щодо зміни складу учасників ТОВ "ШугарИнжиниринг";

- поновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відомостей про склад учасників ТОВ "ШугарИнжиниринг", який існував до проведення спірних реєстраційних дій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 за вказаним позовом присвоєно єдиний унікальний номер справи № 902/900/26 та зазначену справу розподілено судді Тварковському А.А.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.07.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі №902/900/26 за вказаним позовом.

Відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.07.2026 у справі №902/900/26 скасовано. Справу №902/900/26 направлено для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 19.10.2026 позовну заяву ОСОБА_1 вих. №б/н від 03.07.2026 (вх. №994/26 від 07.07.2026) у справі № 902/900/26 залишено без руху, встановлено позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви.

Поряд з цим нерозглянутою залишається заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка є додатком до позовної заяви (вих. №б/н від 03.07.2026; вх. канцелярії суду №01-30/6854/26 від 07.07.2026). Позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони:

- державним реєстраторам юридичних осіб, нотаріусам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, Міністерству юстиції України та його територіальним органам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ "ШугарИнжиниринг" (код ЄДРПОУ 39606189), а саме: зміну складу учасників; зміну розміру часток учасників; відчуження корпоративних прав; зміну кінцевих бенефіціарних власників; зміну керівника; зміну місцезнаходження; внесення змін до статуту; припинення або реорганізацію товариства;

- ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відчужувати, дарувати, передаватти у заставу чи будь-яким іншим способом розпоряджатися належними їм частками у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Дослідивши вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Згідно із ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов, зокрема, забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Верховний Суд в постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 зазначив, що про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).

Обранням належного відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Суд звертає увагу, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачка вказує, що предметом спору є корпоративні права ТОВ "Шугар Инжиниринг" (код ЄДРПОУ 39606189), які були відчужені ОСОБА_2 на користь його батька ОСОБА_4 та брата ОСОБА_3 після відкриття провадження у справі про розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 .

30.01.2026 року та 05.02.2026 року були укладені договори відчуження частини часток у статутному капіталі товариства, внаслідок чого ОСОБА_2 повністю вибув зі складу учасників товариства.

За твердженням ОСОБА_1 існує реальна загроза того, що відповідачі можуть повторно відчужити спірні корпоративні права, змінити склад учасників товариства, керівника, місцезнаходження або внести інші зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. У разі вчинення таких дій виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде істотно ускладнене або стане неможливим.

Так, позивачка вказує на обставини відчуження ОСОБА_2 часток у статутному капіталі товариства, стверджуючи про ухилення останнім від визначення порядку поділу майна подружжя, що належало позивачці та відповідачу 1 на праві спільної сумісної власності.

Сама ж позивачка зазначає, що відчуження корпоративних прав відбулося під час оформлення правочинів 30.01.2026 та 05.02.2026, що і слугувало підставою для звернення із позовом до суду у справі № 902/900/26. Поряд з цим позов у даній справі подано лише у липні 2026 року, відповідачі про наявність спору у даній справі достеменно обізнані. Обставин, які б підтверджували дії відповідачів спрямованих на подальше відчуження корпоративних прав на сьогоднішній день, заявником не наведено, як і не доведено ризиків і підготовки до вчинення таких дій.

Фактично міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише його припущенням, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Ризик утруднення чи неможливості виконання рішення суду має бути реальним, конкретним і підтвердженим доказами, а не ґрунтуватися на абстрактних припущеннях або загальних міркуваннях про можливу поведінку відповідача. Суд не може підміняти доказування логічними припущеннями, навіть якщо вони видаються вірогідними.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, заявником не наведено обґрунтованих мотивів та доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову, відтак у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вих. №б/н від 03.07.2026; вх. канцелярії суду №01-30/6854/26 від 07.07.2026) у справі № 902/900/26 відмовити повністю.

2. Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

3. За приписами ч. 8 ст. 140, п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Згідно із ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати ОСОБА_2 до Електронного кабінету ЄСІТС, позивачці та іншим відповідачам - рекомендованим листом.

Дата складання повного тексту ухвали 10.11.2026.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ;

3 - ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 ;

4 - ОСОБА_4 - АДРЕСА_4 .