Рішення № 141343504, 09.11.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1299/26

2/706/1111/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 листопада 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» через свого представника - Усенка Михайла Ігоровича звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позичальником, ОСОБА_1 , укладено Договір про споживчий кредит №1852275.

Договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. На виконання умов Договору кредитодавець перерахував позичальнику 5 000 грн, яка, у свою чергу, взяла на себе зобов`язання повернути суму позики, комісію та сплатити проценти за користування кредитом.

Позивач стверджує, що відповідач зобов`язання за Договором про споживчий кредит № 1852275 не виконала, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 14 962,32 грн.

Згідно укладеного 10.12.2020 Договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №1852275 від 26.12.2019.

Стверджуючи про наявність у нього права вимоги до відповідача, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість у розмірі 14 962,32 грн, у тому числі: заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 3 630,17 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги в сумі 9 751,35 грн, за комісією у розмірі 1 000 грн, заборгованість за штрафами/пенею у розмірі - 580,80 грн, а також судові витрати, які складаються із 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на правничу допомогу.

Постановленою 28.07.2026 Христинівським районним судом Черкаської області ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву на позовну заяву. За клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю щодо емітування на ім`я відповідача банківської картки, вказаної в договорі, та зарахування на неї коштів.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення за місцем реєстрації судової кореспонденції, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, а тому суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. 280 - 283 ЦПК України, про що 09.11.2026 постановив відповідну ухвалу.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України справа розглянута без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1852275 (далі по тексту - Договір), за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5 000 гривень (п. 1.2 Договору), строком на 15 днів із 26.12.2019 (п. 1.3 Договору). Дата повернення кредиту - 10.01.2020 (п. 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 1.5 Договору сукупна вартість кредиту складає 3 250 грн у грошовому виразі та 1 582 відсотків у процентному значенні і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Комісія за надання кредиту пунктом 1.5.1 Договору визначена на рівні 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 20% одноразово. Проценти за користування кредитом, відповідно до пункту 1.5.2 Договору, складають 2 250 грн, які рахуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 відсотки від фактичного залишку за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок (п. 2.1 Договору).

Плата за кредитом визначена у п. 2.2. Договору.

Зокрема, пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених п. 1.5.1 - 1.5.2, 1.6 Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено пролонгацію строку кредитування, яка може відбуватися на пільгових або стандартних умовах.

Відповідно до п. 2.3.1. позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження користування/ повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил.

Для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Кредитний договір № 1852275 від 26.12.2019 укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відправивши товариству електронне повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Z73550, відповідач акцептувала укладення договору та погодилася із його умовами.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей кредитний договір укладається в Особистому кабінеті позичальника на веб - сайті товариства miloan.ua.

У розділі Реквізити Сторін в графі позичальник вказано: ОСОБА_1 , її ідентифікаційний код, адреса місця проживання, телефон: НОМЕР_1 та відомості про електронну пошту.

У Додатку №1 до договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мала 10.01.2020 повернути суму кредиту з нарахованими відсотками в загальному розмірі 8 250 грн.

Факт перерахунку ТОВ «Мілоан» та отримання коштів відповідачем підтверджується платіжним дорученням № 12980592 від 26.12.2019, з якого слідує, що 26.12.2019 товариство перерахувало кошти в сумі 5 000 грн ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 згідно договору №1852275.

Належність карти № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 та зарахування на неї 26.12.2019 коштів в сумі 5 000 грн, підтверджено наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацією від 18.08.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260810/32020-БТ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсними не визнано.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність Кредитного договору № 1852275 від 26.12.2019 між відповідачем та ТОВ «Мілоан», отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед товариством.

10.12.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 55-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредиторові - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

На виконання умов Договору № 55-МЛ позивач перерахував ТОВ «Мілоан» грошові кошти, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію № 20391 від 10.12.2020.

Із витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №55-МЛ від 10.12.2020 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14 962,32 грн, з яких: 3 630,17 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 9 751,35 грн - сума заборгованості за процентами, 1000 грн - заборгованість по комісії та 580,80 грн - заборгованість за штрафами/пенею.

Позивач надав суду належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують перехід до нього права вимоги за Договором № 1852275 від 26.12.2026 на суму 14 962,32 грн.

Оскільки відповідач отримала у користування 5 000 гривень кредитних коштів, з яких повернула кредитодавцю лише частково суму боргу, позовні вимоги про стягнення із неї 3630,17 грн тіла кредиту та комісії в сумі 1 000 грн підлягають до задоволення

Вирішуючи юридичний спір щодо стягнення із відповідача заборгованості за процентами, суд виходить із такого.

На підтвердження заборгованості за кредитом позивач надав сформовану первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення.

Дослідженням даного розрахунку суд встановив, що ТОВ «Мілоан» нараховувало проценти ОСОБА_1 за користування кредитними коштами у період із 26.12.2019 по 21.04.2020 в розмірі 3 % від суми залишку кредиту в день. Тоді як погоджений сторонами строк кредитування становив 15 днів, датою повернення кредиту було визначено 10.01.2020. Доказів пролонгації строку користування кредитними коштами, їх умов матеріали справи не містять, а тому суд виснує що первісний кредитодавець нараховував відповідачу проценти після 10.01.2020 без достатніх правових підстав.

Розмір процентів в межах строку кредитування становить 2 250 грн (15 * 150 грн). Оскільки відповідач на виконання договірних зобов`язань зі сплати відсотків перерахувала ТОВ «Мілоан» 4 204,78 грн, що підтверджується розрахунком, підстав для стягнення із неї процентів у розмірі 9 751,35 грн суд не вбачає та у задоволенні даної позовної вимоги відмовляє.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування та / або платежів згідно з умовами Договору, позичальник починаючи із наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 Договору, зобов`язаний сплатити товариству пеню у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання, але у будь - якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником.

Оскільки відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором №1852275 від 26.12.2019, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення із неї на користь позивача заборгованості за пенею у розмірі 580,80 грн.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідженням наданих на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу доказів, суд встановив, що між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі керуючого партнера Усенка М.І. укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025. Повноваження адвоката підтверджені Ордером на надання правничої допомоги від 20.10.2025.

Відповідно до Акта №Д/25524 наданих послуг від 14.04.2026 згідно Договору № 0107 від 01.07.2025 сума наданих адвокатом послуг складає 8 000 грн. Детальний опис наданих послуг оформлений виконавцем 14.04.2026.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності, наявність узгодженої та усталеної судової практики щодо вирішення спірних правовідносин, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог (на 34,82%), суд вважає за необхідне визначити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

При вирішенні питання стягнення із відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за змістом якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 34299 від 29.05.2026.

Ціна позову у даній справі становить 14 962,32 грн. Обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню із відповідача суд визнає заборгованість в сумі 5 210,97 грн, що становить 34,82 % від заявленої суми. У зв`язку із цим, із відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 927,04 грн (2 662,40 грн * 34,82%).

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 279 - 284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 1852275 від 26.12.2019 у розмірі 5 210 (п`ять тисяч двісті десять) гривень 97 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 927 (дев`ятсот двадцять сім) гривень 04 копійки та 2 000 (дві тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», ЄДРПОУ - 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79029.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА