Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 1-кп/537/383/2026
Справа № 527/2149/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026 м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Кременчук в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170510000425 від 31 жовтня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, -
ВСТАНОВИВ :
У провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115 КК України.
06 листопада 2026 року прокурором до суду подано клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Прокурором зазначено, що обґрунтуваність обвинувачення ОСОБА_6 повністю підтверджена доказами, здобутими під час досудового розслідування, які будуть досліджуватись у судовому засіданні, показаннями свідків та потерпілого. Підстав для зміни застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, не вбачається, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України та враховані при застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_6 не зменшились. Необхідність продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою обґрунтовується ризиками, визначеними п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, а кримінальна відповідальність за злочин, який йому інкримінований, передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а тому ОСОБА_6 може ухилятись від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може перешкодити встановленню істини у справі, впливати на свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання. Свідки є його знайомими, місце їх проживання відоме ОСОБА_6 . При цьому, злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , вчинений із застосуванням насильства. Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, обвинувачений зможе застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків злочину з метою спонуканя останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання, що унеможливить якісне проведення судового розгляду. Крім того, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не має постійного законного джерела доходів, стійких соціальних зв`язків та інших обставин, які б свідчили про його належну соціальну інтеграцію та законослухняну поведінку. Крім того, ОСОБА_6 тривалий час приховував на території свого домогосподарства тіла двох осіб задля уникнення кримінальної відповідальності. Сукупність наведених обставин дає достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі та за відсутності належного процесуального контролю, ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини,на думку прокурора, прямо вказують на наявність для обвинуваченого ризиків, визначених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно і на необхідність прожовження застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти настанню вище перерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на обвинуваченого законом процесуальних обов`язків.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пославшись на викладені в ньому обставини.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_7 при вирішенні клопотання поклалася на розсуд суду.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, з`ясувавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до такого.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
30 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався під час досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 липня 2026 року під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170510000425 від 31 жовтня 2022, відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено застосовування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 25 вересня 2026 року.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 вересня 2026 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, до 19 листопада 2026 року.
У теперішній час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 перебуває на стадії підготовчого судового засідання, та завершити його розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали не виявляється можливим у зв`язку із проведенням відповідних процесуальних дій судового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд погоджується із доводами сторони обвинувачення стосовно того, що передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України ризик втечі та переховування обвинуваченого від суду, станом на теперішній час не перестав існувати і не зменшився, з огляду на те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів, зважаючи на що ризик втечі може бути розцінений обвинуваченим менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання. З цих підстав Європейський суд з прав людини зазначив у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Також, у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Крім того, не перестав існувати і передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких йому відомі, у зв`язку з чим обвинувачений може спробувати схилити їх до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Так, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, не перестали існувати передбачені п.4-5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, а саме те що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останньому інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів, що свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень. Сукупність наведених вище обставин дає підстави вважати, що перебуваючи на волі та за відсутності належного процесуального контролю, ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд бере до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не одружений, не працевлаштований, не має стійких соціальних зв`язків, вік та стан здоров`я.
Вирішуючи питання щодо доцільності обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також, враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п. 80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки доказам та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3-5 ч.1 ст. 177 КПК України, приходить до висновку про доцільність продовження строку дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є дієвим запобіжним заходом, який спроможний запобігти зазначеним вище ризикам, передбаченим п.п. 1, 3-5 частини 1 статті 177 КПК України, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від органів досудового розслідування та суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Більш м`який запобіжний захід з огляду на тяжкість та характер інкримінованих кримінальних правопорушень, існування ризиків передбачених п.п.1,3-5 ч.1ст.177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
Відповідно до положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому розмір застави не визначається.
Керуючись ст.ст. 177, 183, ч.3 ст.315 КПК України, суд -
УХВАЛИВ :
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 09 листопада 2026 року по 07 січня 2027 року включно, без визначення розміру застави.
ОСОБА_6 тримати під вартою в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23».
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23».
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений та оголошений 09 листопада 2026 року о 16 год. 30 хв.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2
ОСОБА_3
Судове рішення № 141342677, Крюківський районний суд м. Кременчука було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 527/2149/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: