Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №644/623/22
Провадження № 2/552/5050/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.10.2026 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Фаліна І.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Сіманової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач КП «Харківські теплові мережі» 31.01.2022 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг по централізованому теплопостачанню і підігріву гарячої води в житловому фонді м. Харкова. Відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення, теплопостачання, якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». За період з 01.03.2015 р. по 31.12.2021 р. відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг з підігріву гарячої води для потреб гарячого водопостачання та опалення, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складає 46671,61 грн., також інфляційні витрати складають 2588,77 грн., 3% річних складають 1030,30 грн.
У зв`язку з викладеним просив суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2015 р. по 31.12.2021 р. у сумі 46671,61 грн., інфляційні витрати у сумі 2588,77 грн., 3% річних у сумі 1030,30 грн. та судовий збір.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України територіальну підсудність судових справ Орджонікідзевського районного суду м. Харкова змінено на Київський районний суд м. Полтава.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2023 справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено продовжувати у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Відповідачі відзив на позовну заяву не подали.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25.03.2024 позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 01.03.2015 року по 31.12.2021 року в сумі 50290 грн. 68 коп. Також стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 2481 грн., понесених судових витрат, по 1240 грн. 50 коп. з кожного.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01.09.2026 заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Брек Л.О. про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 25.03.2024 року в даній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Брек Л.О. в судове засідання не з`явилися. До суду 15.09.2026 надійшов відзив на позовну заяву з якому, щодо позовних вимог заперечують та просять відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на неправомірність нарахування заборгованості за період з 01.03.2015 рік по 31.12.2021 роки, оскільки відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на час нарахування позивачем з 01.03.2015 року була неповнолітньою особою, а тому не мала договірних правовідносин з позивачем, а отже цивільно-правова відповідальність у неї виникнула після досягнення нею 18 років, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказувала що позивач не надає до позову доказів укладання договорів з КП «Харківські теплові мережі» будь-якою вказаною в позові особою. Натомість, позивач обмежується фактом реєстрації місця проживання відповідачів за адресою реєстрації місця проживання. Крім того, зазначає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом після спливу строку позовної давності, відповідно до позовної заяви КП «Харківські теплові мережі» просить суд стягнути заборгованість, що утворилась по простроченню щомісячних платежів з послуг теплопостачання в межах опалювального сезону в період з 01.03.2015 р. При цьому позовна заява подана до суду лише 31.01.2022 р., тобто позовна давність сплинула - 01.03.2018 року, і відповідно заборгованість нарахована позивачем за період з 01.03.2015 рік по 01.03.2018 рік не підлягала стягненню за рішенням суду.
Представник позивача до суду не з`явився, до суду 17.09.2026 року надійшли додаткові пояснення з яких вбачається, що у разі застосування судом строку позовної давності заборгованість відповідачів за послуги з теплопостачання за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року складатиме: заборгованість ОСОБА_2 за послугу постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 року по 22.04.2017 року у розмірі 1138,36 грн.; солідарна заборгованість ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за послугу з постачання теплової енергії за період з 23.04.2017 року по 31.12.2021 року у розмірі 36162,80 грн. Решта позовних вимог залишається без змін та підтримуються позивачем у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду. Жодних клопотань до суду не надходило.
Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, заперечення щодо позову викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач КП Харківські теплові мережі» в період з 01.03.2015 по 31.12.2021 надавав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , але плата за послуги не вносилася, у зв`язку з чим існує заборгованість за вказаний період в розмірі 46671,61 грн.
При цьому розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
При цьому дослідженими в справі доказами встановлено, що інформація щодо реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , відсутня.
Також матеріали справи не мітять даних про те, що відповідач ОСОБА_2 є власником (співвласником) квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , є споживачем послуг позивача.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 покладені як на споживача обов`язки належним чином не виконувала, за отримані послуги не сплачувала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є повністю обґрунтованими.
Представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Брек Л.О. у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
За нормами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно позивачем позовні вимоги заявлені з пропуском строків позовної давності, про застосування яких подано до суду заяву відповідачем.
Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020р., а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 12.03.2017 року по 31.12.2021 року не виходить за строки позовної давності.
Крім того судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період нарахування з 01.03.2015 року по 22.04.2018 року була неповнолітньою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку); 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (ч. 2 ст.32 ЦК України).
Положеннями ст.33 ЦК України визначено, що неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Таким чином, неповнолітні особи несуть цивільну відповідальність лише у визначених ЦК України випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» лише дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг, незалежно від реєстрації права власності. Згідно ч.1 ст. 272 ЦК України існує поняття здійснення особистих немайнових прав, згідно чого фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно, а в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.
Грошові зобов`язання неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено права неповнолітньої особи на самостійне укладення договору про надання житлово-комунальних послуг та покладення на неї цивільної відповідальності за невиконання умов такого договору, враховуючи те, що в період нарахування заборгованості з 01.03.2015 року по 22.04.2018 року відповідача ОСОБА_1 , була неповнолітньою, тому у задоволенні позову в частині вимог за вказаний період слід відмовити.
Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 23.04.2018 по 31.12.2021 рік за послуги, отримані за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 29 060,12 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення 3 % річних та розрахованої суми інфляції суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за надані послуги з сумі 29 060,12 грн., індекс інфляції в розмірі 2588,77 грн. та 3% річних в розмірі 1030,30 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1433,52 грн. (2481 грн. х 57,78%).
Керуючись ст.ст. 32,34 ЦК України, ст.ст. 264, 265, 267, 509, 625, 901, 903 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання, які отримані за адресою: АДРЕСА_2 за період з 23.04.2017 по 31.12.2021 в розмірі 29060,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 2588,77 грн., 3% річних в розмірі 1030,30 грн., а всього стягнути 32679,19 грн.(тридцять дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять гривень 19 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - відмовити.
В задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» понесені судові витрати в розмірі 1433,52 грн. (одна тисяча чотириста тридцять три гривні 52 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 09.11.2026.
Суддя І.Ю. Фалін
Судове рішення № 141342524, Київський районний суд м. Полтави було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 644/623/22. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: