Рішення № 141342362, 02.11.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3884/26

381/5231/26

Рішення

Іменем України

02 листопада 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

18 серпня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справа передана на розгляд головуючому судді Самусі В.О.

Зі змісту позовних вимог слідує, що між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», як первісним кредитором та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про споживчий кредит № 103663047 від 16 грудня 2025 року.

Як слідує з умов зазначеного договору, сума кредиту 15 000 гривень, строк кредитування 360 днів, процентна ставка 3,65 % річних на фактичний залишок заборгованості за кредитом на фактичний залишок заборгованості за кредитом за перший розрахунковий період та 180 % річних за наступні періоди користування, комісія за обслуговування кредиту 24 420 гривень, що нараховується за ставкою 7,4 % за кожен із періодів користування коштами. Орієнтовна загальна вартість кредиту 63 619,50 гривень.

Позивач стверджує, що первісним кредитором був виконаним обов`язок надати кошти на умовах, що визначені договором. Натомість, позичальник порушив умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

В подальшому, після укладення договору факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року, право вимоги за вказаним договором № 103663047 від 16 грудня 2025 року перейшло до позивача, як нового кредитора.

Відповідно, у зв`язку із наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 103663047 від 16 грудня 2025 року у сумі 31 096,73 гривні, що включає: 14 955 гривень заборгованість за тілом кредиту, 1 756,73 гривні заборгованість за процентами, 9 385 гривень заборгованість за комісією, 5 000 гривень нарахований штраф.

Окремо, позивач просить компенсувати понесені ним витрати зі плати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та 219,78 гривень витрати за направлення кореспонденції відповідачу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

21 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву слідує, що відповідач, не заперечуючи обставин укладення договору та отримання коштів в борг, просить у задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументує тим, що його не було повідомлено про зміну кредитора у зобов`язанні, проценти і штрафи протиправно нараховані в період дії воєнного стану, вважає, що здійснені ним платежі в рахунок погашення боргу були протиправно зараховані, як комісія за пролонгацію строку кредитування. Крім того, відповідач стверджує, що не отримував копію позовної заяви.

В судове засідання учасники справи не з`явились, ними були подані заяви про проведення судового засідання за їхньої відсутності. Неявка зазначених осіб в силу приписів частини 1 статті 223 ЦК України не перешкоджає розгляду справи по суті. У зв`язку із неявкою цих, осіб фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 02 листопада 2026 року до 17 години 00 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини. Так, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», як первісним кредитором та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про споживчий кредит № 103663047 від 16 грудня 2025 року.

Як слідує з умов зазначеного договору, сума кредиту 15 000 гривень, строк кредитування 360 днів, процентна ставка 3,65 % річних на фактичний залишок заборгованості за кредитом за перший розрахунковий період та 180 % річних за наступні періоди користування, комісія за обслуговування кредиту 24 420 гривень, що нараховується за ставкою 7,4 % за кожен із періодів користування коштами. Орієнтовна загальна вартість кредиту 63 619,50 гривень. Також у відповідності до умов пункту 4.1 договору передбачена можливість нарахування штрафу у розмірі 1 000 гривень за кожен випадок порушення.

Первісним кредитором був виконаним обов`язок надати кошти на умовах, що визначені договором. Обставини щодо надання коштів в борг підтверджуються копією платіжного доручення № 113267844 від 16 грудня 2025 року.

Натомість, позичальник порушив умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з наданими позивачем документами, зокрема відомістю про щоденні нарахування та погашення та довідкою про розмір простроченої заборгованості № 16984/26-ДПЗ, загальний розмір заборгованості становить 31 096,73 гривень, що включає: 14 955 гривень заборгованість за тілом кредиту, 1 756,73 гривні заборгованість за процентами, 9 385 гривень заборгованість за комісією, 5 000 гривень нарахований штраф.

При цьому, суд зауважує, що зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідачем здійснювались платежі для погашення заборгованості. З цих платежів 1 500 гривень були зараховані, як сплачений штраф. Зокрема, 1 000 гривень, що сплачені 07 березня 2026 року, а 500 гривень 27 березня 2026 року.

Після укладення договору факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року, право вимоги за вказаним договором № 103663047 від 16 грудня 2025 року перейшло до позивача, як нового кредитора. Обставини щодо переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за цим кредитним договором підтверджуються долученим до матеріалів справи реєстром боржників.

Відповідач обставини укладення договору та отримання коштів в борг не заперечує, як не спростовує і перехід права вимоги до позивача, як нового кредитора.

Заперечення відповідача стосуються не здійснення повідомлення про відступлення права вимоги, відсутності підстав для нарахування процентів і штрафів, а також нарахування комісії за пролонгацію та не направлення йому позовної заяви з додатками.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

З урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин, суд вважає, що договір про споживчий кредит № 103663047 від 16 грудня 2025 року був укладеним та є регулятором правовідносин учасників справи.

Суд вважає доведеними обставини, що внаслідок невиконання умов договору позичальником виникла заборгованість, яка має бути стягнена з нього на користь позивача, як нового кредитора. В цьому випадку суд бере до уваги, що перехід права вимоги до позивача, як нового кредитора, підтверджений сукупністю долучених до справи доказів і не оспорюється відповідачем.

Визначаючи розмір заборгованості, суд погоджується з наявністю підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.

Однак, суд вважає, що в силу приписів пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відсутні підстави для стягнення штрафу в період дії воєнного стану.

Крім того, враховуючи, що з платежів, здійснених відповідачем для погашення заборгованості, було утримано 1 500 гривень, сплаченого штрафу і судом не встановлено волевиявлення відповідача на спрямування цих коштів в рахунок сплати штрафу, тому, суд вважає, що в силу приписів статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», ці кошти мають бути зараховані в рахунок сплати заборгованості за процентами.

З огляду на приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не підлягає стягненню також нарахований штраф у сумі 5 000 гривень.

Отже, розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 24 596,73 гривень, що складається з: 14 955 гривень заборгованість за тілом кредиту, 256,73 гривні заборгованість за процентами, 9 385 гривень заборгованість за комісією.

Окремо, суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення нарахованої за пролонгацію строку кредитування комісії, зазначаючи, що нарахування комісії передбачено не за пролонгацію, а за обслуговування кредиту, крім того, в силу приписів статті 204 ЦК України відповідні умови договору є правомірними і чинними та не оспорені відповідачем в судовому порядку.

Далі, суд зазначає, що розмір процентів був також погодженим сторонами зобов`язання, а відповідні умови щодо нарахування процентів і їхній розмір не оспорені відповідачем.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача щодо не отримання ним копії позовної заяви та не повідомлення його про відступлення права вимоги, так як зазначені обставини не впливають на можливість стягнення доведеного позивачем розміру заборгованості за кредитним договором.

Крім цього, суд вважає, що витрати позивача зі сплати судового збору і витрати на направлення поштової кореспонденції є судовими витратами у розумінні пункту 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України. В силу приписів статті 141 ЦПК України, зазначені витрати підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 103,29 гривень, як компенсація сплаченого судового збору за подання позовної заяви (2 662,40 гривні х 79 %) та 173,62 гривні, як компенсація витрат за підправку поштової кореспонденції (219,78 гривень х 79 %).

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103663047 від 16 грудня 2025 року у сумі 24 596,73 гривні, що складається з: 14 955 гривень заборгованість за тілом кредиту, 256,73 гривні заборгованість за процентами, 9 385 гривень заборгованість за комісією.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» 2 103,29 гривень, як компенсація сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» 173,62 гривні, як компенсація витрат за підправку поштової кореспонденції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.