Рішення № 141342356, 09.11.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3740/26

381/5017/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

за участю представника позивача Гапішко Ю.О.,

за участю представника відповідача Пащенко П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

06.08.2026 року через систему «Електронний суд» до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява представника Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. В позові посилається на те, що відповідно до наказу Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 18.08.2021 №332-к «Про прийняття ОСОБА_1 » прийнято ОСОБА_1 на основне місце роботи на посаду головного інженера державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» з 19 серпня 2021 року з встановленням посадового окладу згідно штатного розпису.

Наказом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 31.08.2021 №352-к «Про переведення ОСОБА_1 » переведено з 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 , головного інженера, на посаду заступника директора з питань розвитку, за його згодою, встановивши йому посадовий оклад згідно штатного розпису, з покладенням на нього тимчасового виконання обов`язків головного інженера, за його згодою, до призначення на посаду основного працівника.

Пунктом 9.3 Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», затвердженого загальними зборами трудового колективу Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» та директором Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», погодженого виконуючим обов`язки Голови Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів, передбачено, що адміністрація може за рахунок тимчасово вільних коштів Підприємства надавати безвідсоткові позики працівникам.

У період перебування відповідача у трудових відносинах із Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» між сторонами було укладено низку договорів про надання безвідсоткової позики, за кожним із яких позикодавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі грошових коштів, а відповідач отримав відповідні суми позики.

Під час дії трудових відносин часткове повернення наданих позик здійснювалося шляхом утримання грошових коштів із заробітної плати відповідача. Разом із тим, ані у розрахункових документах, ані в бухгалтерських документах підприємства не зазначено у рахунок виконання якого саме договору про надання безвідсоткової позики здійснювалися відповідні утримання.

Таким чином, часткове виконання грошових зобов`язань відбувалося без індивідуалізації конкретного договору, за яким здійснювалося погашення заборгованості, а Відповідач жодного разу не визначив, яке саме з кількох однорідних зобов`язань він має намір виконати.

Станом на дату звернення до суду загальний розмір непогашеної заборгованості за всіма договорами становить 100 000,00 грн, що відповідає сумі однієї неповернутої безвідсоткової позики.

Враховуючи відсутність будь-якого волевиявлення відповідача щодо зарахування проведених утримань у рахунок конкретного договору, а також те, що всі укладені між сторонами договори є однорідними, передбачають однаковий предмет, однаковий порядок виконання та однаковий розмір позики, позивач, керуючись даними бухгалтерського обліку, розрахунком проведених утримань із заробітної плати та необхідністю індивідуалізації предмета спору, визначає непогашеною заборгованість саме за договором про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024.

Такий підхід не є довільним, а обумовлений виключно необхідністю індивідуалізації предмета спору та визначення конкретного невиконаного зобов`язання для звернення до суду. При цьому, визначення позивачем договору від 26.03.2024 №26/03/2024 як такого, за яким залишилася непогашеною заборгованість, жодним чином не змінює загального розміру існуючого боргу відповідача, не збільшує його обсяг та не покладає на відповідача будь-яких додаткових обов`язків порівняно з тими, що виникли внаслідок укладення та невиконання договорів позики.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача та розрахунку руху заборгованості за договорами позики після здійснення всіх утримань із заробітної плати відповідача непогашеною залишилася саме заборгованість за договором про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 у розмірі 100 000,00 грн.

26.03.2024 між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів», в особі директора Журавльова Юрія Миколайовича, та працівником Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» Блощаневичем Миколою Миколайовичем було укладено договір про надання безвідсоткової позики №26/03/2024.

Відповідно до п. 1.1. Договору вбачається, що за цим Договором Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову позику у національній валюті України у сумі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп., в подальшому за текстом цього Договору Позика, а Позичальник, в свою чергу, зобов`язується повернути Позикодавцю Позику на умовах та в строки, що встановлені цим Договором.

Пунктом 2.3. Договору закріплено, що у випадку припинення трудових відносин між Позичальником та Позикодавцем (звільнення Позичальника з роботи за власним бажанням Позичальника, з ініціативи Позикодавця або з інших підстав) до моменту повернення всієї суми позики, наданої Позичальникові відповідно до цього Договору, сума позики підлягає обов`язковому поверненню Позичальником негайно протягом 3 календарних днів з дня звільнення Позичальника.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути Позику, отриману ним від Позикодавця за цим Договором, у сумі фактично отриманих грошових коштів, в строк по 26.03.2025 (включно).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що цей Договір має та носить виключно безоплатний характер. Позичальник після закінчення строку надання йому Позики, має повернути Позикодавцю виключно суму грошових коштів раніше фактично отриману Позичальником за цим Договором. Позичальник не сплачує Позикодавцю відсотків або інших платежів за надання йому Позики.

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення строку повернення Позики, встановленого цим Договором, на вимогу Позикодавця, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми до повернення суми коштів за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6.1. Договору усі спори, пов`язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішується шляхом переговорів між Сторонами або їх представниками. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним законодавством України.

Пунктом 7.1 Договору закріплено, що цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту надання Позичальнику Позики в порядку, встановленому цим Договором та діє по 26.03.2025 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Додатковою угодою №1 від 17.05.2024 до Договору про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 Сторони домовились та вирішили змінити п. 2.3. Договору та викласти його в наступній редакції, а саме: «2.3. У випадку припинення трудових відносин між Позичальником та Позикодавцем (звільнення Позичальника з роботи за власним бажанням Позичальника, з ініціативи Позикодавця або з інших підстав) до моменту повернення всієї суми позики, наданої Позичальникові відповідно до цього Договору, сума позики підлягає обов`язковому поверненню Позичальником у строк, що зазначений в пункті 3.1 цього Договору».

Додатковою угодою №2 від 09.12.2024 до Договору про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 Сторони домовились та вирішили продовжити строк повернення безвідсоткової позики, наданої згідно Договору у строк по 09.12.2025 включно.

Додатковою угодою №3 від 24.04.2025 до Договору про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 Сторони домовились та вирішили продовжити строк повернення безвідсоткової позики, наданої згідно Договору у строк по 25.04.2026 включно.

Переказ коштів підтверджується витягом із банківської виписки, з якої вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 26.03.2024 №252 ОСОБА_1 здійснено переказ у розмірі 100 000,00 грн на виконання умов Договору про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024.

Таким чином, вважають, що договір про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 був належним чином укладений між сторонами, позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо передачі відповідачу грошових коштів у сумі 100 000,00 грн, що підтверджується банківськими документами, а строк повернення позики за взаємною домовленістю сторін був продовжений до 25.04.2026.

Наказом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 27.06.2025 №213-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 15 липня 2025 року з займаної посади заступника директора з питань розвитку державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Водночас відповідач, незважаючи на отримання грошових коштів та настання погодженого сторонами строку виконання зобов`язання, суму позики не повернув.

Будь-які докази повного виконання відповідачем зобов`язання за договором про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 відсутні. Навпаки, бухгалтерські документи позивача підтверджують наявність непогашеної заборгованості саме за цим договором у розмірі 100 000,00 грн.

Отже, з 26.04.2026 відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати повернення суми основного боргу, а також застосування передбачених договором та законом наслідків порушення грошового зобов`язання.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

27.09.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2026 року забезпечено представнику відповідача адвокату Пащенко Петру Миколайовичу брати участь у судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

27.09.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву де зазначено, що відповідач з позовною заявою не погоджується та просить у задоволені позову відмовити повністю з причин звернення до суду з позовом неналежного позивача.

Так, Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» не є припиненим внаслідок приєднання, а тому процесуальне правонаступництво не відбулося.

Оскільки ДП ««Фінансування інфраструктурних проектів» як юридична особа не припинилося, то до Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» не перейшли усі процесуальні права та обов`язки та за таких обставин права Позивача є непорушними.

30.09.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву де зазначено, що ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», як результат стало правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків ДП «Фінансування інфраструктурних проектів».

Таким чином, ДП «Відновлення критичної інфраструктури» є належним суб`єктом звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши вступне слово учасників судового процесу, дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимог позивач, зокрема, вказує про, те що Відповідно до наказу Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 18.08.2021№332-к «Про прийняття ОСОБА_1 » прийнято ОСОБА_1 на основне місце роботи на посаду головного інженера державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» з 19 серпня 2021 року з встановленням посадового окладу згідно штатного розпису.

Наказом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 31.08.2021 №352-к «Про переведення ОСОБА_1 » переведено з 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 , головного інженера, на посаду заступника директора з питань розвитку, за його згодою, встановивши йому посадовий оклад згідно штатного розпису, з покладенням на нього тимчасового виконання обов`язків головного інженера, за його згодою, до призначення на посаду основного працівника.

26.03.2024 між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів», в особі директора Журавльова Юрія Миколайовича, та працівником Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» ОСОБА_1 було укладено договір про надання безвідсоткової позики №26/03/2024.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову позику у національній валюті України у сумі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп., а Позичальник, в свою чергу, зобов`язується повернути Позикодавцю Позику на умовах та в строки, що встановлені цим Договором.

Пунктом 2.3. Договору закріплено, що у випадку припинення трудових відносин між Позичальником та Позикодавцем (звільнення Позичальника з роботи за власним бажанням Позичальника, з ініціативи Позикодавця або з інших підстав) до моменту повернення всієї суми позики, наданої Позичальникові відповідно до цього Договору, сума позики підлягає обов`язковому поверненню Позичальником негайно протягом 3 календарних днів з дня звільнення Позичальника.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути Позику, отриману ним від Позикодавця за цим Договором, у сумі фактично отриманих грошових коштів, в строк по 26.03.2025 (включно).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що цей Договір має та носить виключно безоплатний характер. Позичальник після закінчення строку надання йому Позики, має повернути Позикодавцю виключно суму грошових коштів раніше фактично отриману Позичальником за цим Договором. Позичальник не сплачує Позикодавцю відсотків або інших платежів за надання йому Позики.

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення строку повернення Позики, встановленого цим Договором, на вимогу Позикодавця, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми до повернення суми коштів за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6.1. Договору усі спори, пов`язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішується шляхом переговорів між Сторонами або їх представниками. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним законодавством України.

Пунктом 7.1 Договору закріплено, що цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту надання Позичальнику Позики в порядку, встановленому цим Договором та діє по 26.03.2025 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Додатковою угодою №1 від 17.05.2024 до Договору про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 Сторони домовились та вирішили змінити п. 2.3. Договору та викласти його в наступній редакції, а саме: «2.3. У випадку припинення трудових відносин між Позичальником та Позикодавцем (звільнення Позичальника з роботи за власним бажанням Позичальника, з ініціативи Позикодавця або з інших підстав) до моменту повернення всієї суми позики, наданої Позичальникові відповідно до цього Договору, сума позики підлягає обов`язковому поверненню Позичальником у строк, що зазначений в пункті 3.1 цього Договору».

Додатковою угодою №2 від 09.12.2024 до Договору про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 Сторони домовились та вирішили продовжити строк повернення безвідсоткової позики, наданої згідно Договору у строк по 09.12.2025 включно.

Додатковою угодою №3 від 24.04.2025 до Договору про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 Сторони домовились та вирішили продовжити строк повернення безвідсоткової позики, наданої згідно Договору у строк по 25.04.2026 включно.

Згідно з частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як десять разів перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Наказом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 27.06.2025 №213-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 15 липня 2025 року з займаної посади заступника директора з питань розвитку державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно з наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05 травня 2025 року № Н-204 «Про реорганізацію Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»», Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», унаслідок чого останнє стало правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків правопопередника, у тому числі прав та обов`язків сторони у спірних трудових правовідносинах і відповідних процесуальних прав та обов`язків у цій справі.

Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 08.08.2025 №Н-385 «Про внесення змін до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05 травня 2025 року №Н-204» внесено зміни до пункту 2 наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05 травня 2025 року №Н-204 та викладено його в наступній редакції: «2. Установити, що Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків, в тому числі залишку грошових коштів статутного капіталу, передбачених для здійснення заходів щодо забезпечення проектування та будівництва аеродрому Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ», розміщених на рахунках відкритих в органах казначейства Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», що реорганізується».

20.11.2025 було підписано передавальний акт комісії з реорганізації державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» шляхом його приєднання до державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», затверджений Головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_2 .

Як вбачається із додатку №29 до Передавального акту від 20.11.2025 (Передача рахунку 377.3 «Розрахунки з іншими дебіторами по співробітникам») із балансу ДП «ФІНІНПРО» (37264503) на баланс ДП «ДБ МАО» (38054466), передано заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 100 000,00 грн.

Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 11 грудня 2025 року № Н-611 державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» перейменовано на державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури» та затверджено Статут у новій редакції.

Представником відповідача у відзиві на позов так і в судовому засіданні при розгляді справи зазначалося про те, що позов подано не належним позивачем. Дані заперечення обґрунтовано тим, що ДП «Відновлення критичної інфраструктури» перебуває в стані припинення. Відповідач уклав договір з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» про надання безвідсоткової позики за яким Відповідачу було надано безвідсоткову позику на суму 100 000,00 грн і які не були повернуті позикодавцю.

Позивач зазначає, що після реорганізації підприємства саме до нього перейшло право усіх прав та обов`язків ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» і просить на його користь стягнути з відповідача борг за договором позики.

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача про неналежність позивача виходячи з правового висновку, який зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.03.2026 року у справі № 520/35281/24, а саме, що «при реорганізації юридичної особи шляхом приєднання правонаступництво має універсальний характер і охоплює весь комплекс прав та обов`язків без винятків, включаючи наявні, спірні та невиконані зобов`язання. Такий перехід пов`язується із затвердженням передавального акта, а не з внесенням запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи. Відсутність запису про припинення не є самостійною підставою для звільнення правонаступника від виконання обов`язків, у тому числі публічно-правового характеру.

Формальне перебування юридичної особи у стані припинення не може блокувати реалізацію прав кредитора, якщо встановлено факт передачі всіх активів і пасивів іншій юридичній особі. Протилежний підхід створював би ситуацію, за якої суб`єкт, що отримав майно та продовжує діяльність, не ніс би відповідальності, тоді як формальний боржник без активів і без господарської діяльності залишався б неспроможним виконати зобов`язання.

Такий наслідок не узгоджувався б зі статтею 129-1 Конституції України, статтями 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципом добросовісності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.

Зміна найменування юридичної особи не впливає на вже набуте правонаступництво і не припиняє суб`єкта права. Якщо підприємство, до якого було здійснено приєднання, у подальшому лише змінило найменування, права та обов`язки, набуті внаслідок приєднання, залишаються за тим самим суб`єктом. Так само відсутність у статуті окремої згадки про підприємство, що приєднувалося, не нівелює правових наслідків рішення про реорганізацію, оскільки статут лише відображає правовий статус, але не є джерелом виникнення правонаступництва.

20.11.2025 було підписано передавальний акт комісії з реорганізації державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» шляхом його приєднання до державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», затверджений Головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_2 .

Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 11 грудня 2025 року № Н-611 державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» перейменовано на державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури» та затверджено Статут у новій редакції.

Таким чином, державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури» є належним позивачем.

Згідно додатку №29 до Передавального акту від 20.11.2025 передано заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 100 000,00 грн.

Отже, право вимоги до відповідача щодо повернення грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн, яке виникло з укладених договорів позики, у порядку універсального правонаступництва перейшло від Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» до Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», яке в подальшому було перейменовано на Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури».

Разом з тим, при розгляді справи судом встановлено, що позивач у позові зазначає, що у період перебування відповідача у трудових відносинах із ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» між сторонами було укладено низку договорів про надання безвідсоткової позики, за кожним із яких позикодавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі коштів, а відповідач отримав відповідні суми позики.

Також зазначається, що під час дії трудових відносин часткове повернення наданих позик здійснювалося шляхом утримання грошових коштів із заробітної плати відповідача. Разом із тим, ані у розрахункових документах, ані в бухгалтерських документах підприємства не зазначено у рахунок виконання якого саме договору про надання безвідсоткової позики здійснювалися відповідні утримання.

Часткове виконання грошових зобов`язань відбувалося без індивідуалізації конкретного договору, за яким здійснювалося погашення заборгованості, а Відповідач жодного разу не визначив, яке саме з кількох однорідних зобов`язань він має намір виконати.

Станом на дату звернення до суду (06.08.2026) загальний розмір непогашеної заборгованості за всіма договорами становить 100 000,00 грн, що відповідає сумі однієї неповернутої безвідсоткової позики.

Враховуючи відсутність будь-якого волевиявлення відповідача щодо зарахування проведених утримань у рахунок конкретного договору, а також те, що всі укладені між сторонами договори є однорідними, передбачають однаковий предмет, однаковий порядок виконання та однаковий розмір позики, позивач, керуючись даними бухгалтерського обліку, розрахунком проведених утримань із заробітної плати та необхідністю індивідуалізації предмета спору, визначає непогашеною заборгованість саме за договором про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024.

Про наявність заборгованості за договором про надання безвідсоткової позики від 26.03.2024 №26/03/2024 позивач посилається на те, що відповідач отримав кошти в сумі 100 000,00 грн, в межах указаного договору, які були перераховані відповідачу, що підтверджено платіжною інструкцією № 252 від 26 березня 2024 року.

Разом з тим, як вбачається з копії доданої до позову Платіжна інструкція № 252 від 26 березня 2024 року не містить всіх належних реквізитів (відсутні відомості про одержання коштів банком), а також не надано підтверджуючих доказів отримання вказаних коштів відповідачем (зарахування на рахунок, отримання готівки..).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимог позивач, зокрема, вказував про, те що первісним кредитором було здійснено надання безвідсоткової позики шляхом передачі грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн, при цьому не було зазначено та надано належних доказів як саме було їх надано (шляхом перерахування на карту відповідача, банківський рахунок, видачі готівки…) .

Суд, з врахуванням встановлених обставин та зважаючи на те, що позивачем не було доведено наявності кредитних правовідносин між сторонами, вважає про відсутність правових підстав для стягнення вказаних коштів як кредитну заборгованість.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Зважаючи, що позовні вимоги залишено без задоволення, то суд не здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.ст.15,16,23,1166,1167,1173,1174 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури», ЄДРПОУ 38054466, місце розташування: м. Київ, вул. Хотівська, 4 А, до ОСОБА_1 , ідент.номер: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення боргу за договором позики залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення повного тексту рішення.

Повний текст рішення проголошено 09.11.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей