Рішення № 141342354, 09.11.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3787/26

381/5079/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2026 року позивач ТзОВ «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» в особі представника Пушкарьов О.О. звернулися до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 27.01.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 22182,79 грн. В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.

09.04.2020 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2.31-F, відповідно до умов якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» передало, а ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» прийняло право вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

13.06.2024 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СОНАТІ» був укладений Договір відступлення права вимоги № 13-06/24, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» передало, а ТОВ «СОНАТІ» прийняло право вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

02.12.2025 року між ТОВ «СОНАТІ» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 02122025-1ДВ, відповідно до умов якого ТОВ «СОНАТІ» передало, а ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» прийняло право вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач кредит за Договором у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 67973,10 грн та судові витрати по справі.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, справу просили розглянути у відсутність представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

В судове засідання відповідач не з`явився, повідомлявся вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, зокрема і шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Фастівського міськрайонного суду Київської області, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.

У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи, судом встановлено, що 27.01.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/799110. За умовами якої банк відкриває поточний рахунок «Для виплат» IBAN НОМЕР_1 в гривнях на ім`я клієнта. На умовах заяви-договору, банк зобов`язався надати клієнту кредит в сумі 22182,79 грн, а клієнт зобов`язався повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Строк кредиту 48 місяців, з 27.01.2020 по 27.01.2024. Процентна ставка є фіксованою і становить 52,9 % річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказує позивач, відповідачем були порушенні умови договору і за ним рахується заборгованість в розмірі 67973,10 грн, яка складається з: заборгованість за основним боргом 21730,33 грн, заборгованість за відсотками 46213,08 грн.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).

Таким чином, особа, яка звертається до суду як новий кредитор, повинна довести наявність у неї відповідного матеріально-правового права, зокрема шляхом надання доказів переходу до неї саме тієї вимоги, яка є предметом спору.

Так, у даній справі позивач посилається на послідовний перехід права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «СОНАТІ» та в подальшому від ТОВ «СОНАТІ» до ТОВ «ФК «АЙКВІТАС». Тому суд має перевірити кожну ланку цього ланцюга окремо та у взаємному зв`язку з іншими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір №114/2.31-F. Позивач посилається на цей договір як на правову підставу переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Разом з тим сам факт укладення договору між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» не дозволяє безумовно встановити, що предметом його виконання була саме вимога до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/380805/82/799110.

Для підтвердження цієї обставини необхідним є дослідження документів, які відповідно до умов договору визначають конкретний склад переданих грошових вимог.

Проте позивачем не надано суду реєстру переданих прав вимоги, акта приймання-передачі прав вимоги або іншого документа, який би містив відомості, що дозволяють встановити саме вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/380805/82/799110 та підтвердити її передачу ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

Таким чином, матеріали справи не дають суду можливості достовірно встановити, що після укладення договору №114/2.31-F ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло саме право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/380805/82/799110.

Наступною ланкою, на яку посилається позивач, є договір №13-06/24 від 13 червня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СОНАТІ».

Разом з тим ця ланка не може бути оцінена відокремлено від попередньої, оскільки за змістом статті 514 ЦК України новий кредитор набуває лише ті права, які належали первісному кредитору на момент переходу.

Отже, для встановлення набуття ТОВ «СОНАТІ» права вимоги до відповідача необхідно було встановити, що таким правом на момент укладення договору №13-06/24 володіло ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

Як зазначено вище, належних доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» від первісного кредитора позивачем не надано. Крім того, безпосередньо щодо договору №13-06/24 позивачем не надано реєстру боржників, акта приймання-передачі або іншого документа, який би дозволив індивідуалізувати вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/380805/82/799110, як таку, що була передана ТОВ «СОНАТІ».

Відсутність таких документів має істотне значення, оскільки договір між двома фінансовими компаніями сам по собі не встановлює, що кожна конкретна вимога, яка існувала у первісного кредитора або попереднього набувача, була фактично включена до обсягу переданих прав.

Таким чином, матеріали справи не дають можливості достовірно встановити, що ТОВ «СОНАТІ» набуло від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» саме право вимоги до відповідача за кредитним договором №014/380805/82/799110.

Останнім правочином, на який посилається позивач, є договір №02122025-1ДВ від 02 грудня 2025 року, укладений між ТОВ «СОНАТІ» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС».

На підтвердження передачі права вимоги за цим договором позивачем надано витяг з реєстру боржників № 292 від 02 грудня 2025 року, у якому зазначено боржника ОСОБА_1 та суму заборгованості в розмірі 67973,10 за кредитним договором №014/380805/82/799110.

Водночас сам по собі реєстр боржників не підтверджує виникнення права у ТОВ «СОНАТІ» та не може замінити доказів попереднього переходу цього права.

ТОВ «СОНАТІ» могло передати ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» лише те право, яке належало йому на момент укладення договору №02122025-1ДВ. Якщо ж попередні переходи права вимоги не підтверджені належними доказами, то сам факт зазначення відповідача у реєстрі, складеному на останньому етапі, не усуває цієї доказової прогалини.

За таких обставин, суд не може визнати доведеним факт набуття ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» права вимоги до ОСОБА_1 лише на підставі договору №02122025-1ДВ та доданого до нього реєстру.

Наявність останнього договору не може підтверджувати попередні переходи права вимоги. Так само наявність договору між попереднім та наступним кредитором не може підтверджувати, що попередній кредитор дійсно набув саме ту вимогу, яку він у подальшому передав.

При цьому, у даній справі позивачем не надано повного комплексу документів, який дозволив би послідовно встановити, що вимога до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/380805/82/799110 була включена до обсягу прав, переданих АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та в подальшому, передана ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «СОНАТІ» та що ТОВ «СОНАТІ» на момент укладення договору №02122025-1ДВ володіло саме цією вимогою та як наслідок в результаті всіх зазначених правочинів саме ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» набуло право вимоги до відповідача.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

Таким чином, ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» не довело наявність у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/380805/82/799110 від 27.01.2020, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» відсутні.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Небажання відповідача надавати докази, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням частини першої статті 280 ЦПК України.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені при розгляді справи, суд приходить до висновку що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку із відмовою у позові слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268,280-284 ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,1049,1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС», код ЄДРПОУ 43884125, місцезнах.: м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 13, офіс 409/1 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Г.В.Соловей