Рішення № 141341239, 09.11.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
165/2780/26
Номер документу
141341239
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 165/2780/26

Провадження № 2-а/165/17/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

за участю секретаря судового засідання Степанець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Андрейчука Сергія Віталійовича до Головного управління Національної поліції у Волинській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

10 серпня 2026 року адвокат Андрейчук Сергій Віталійович в інтересах позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, про скасування постанови серії № ЕНА № 7652580 від 01.08.2026 року, винесеної поліцейським відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Сачуком Дмитром Юрійовичем, відповідно до якої позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладений штраф в сумі 510,00 грн.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 01 серпня 2026 року поліцейським відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Сачуком Дмитром Юрійовичем винесено постанову серії ЕНА №7652580, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до змісту оскаржуваної постанови, стало те, що 01 серпня 2026 року о 21 год. 06 хв. у місті Нововолинську по проспекту Дружби, 27 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Atlas, нібито під час руху користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці, чим порушив вимоги підпункту «д» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України.

З указаною постановою останній не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. 01 серпня 2026 року близько 21 години ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Atlas, який перебував на транзитних номерних знаках, та рухався проспектом Дружби у місті Нововолинську. У цей час його було зупинено поліцейським Сачуком Дмитром Юрійовичем. Після зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив, що причиною зупинки є те, що на автомобілі нібито встановлені червоні покажчики повороту, що, на його думку, свідчило про порушення Правил дорожнього руху. Не погодившись із таким твердженням, ОСОБА_1 одразу на місці увімкнув покажчики повороту транспортного засобу та продемонстрував поліцейському, що вони мають жовтий колір, а тому повідомлена ним причина зупинки не відповідала дійсності. Після цього поліцейський змінив підставу своїх претензій та повідомив, що у нього нібито відсутні належні документи на транспортний засіб, оскільки автомобіль перебуває на транзитних номерних знаках. На його вимогу він пред`явив усі документи на транспортний засіб, після перевірки яких будь-яких порушень встановлено не було. Лише після того, як не підтвердилися ні повідомлена поліцейським причина зупинки транспортного засобу, ні його сумніви щодо документів на автомобіль, ОСОБА_1 було повідомлено вже іншу обставину, а саме про те, що він нібито під час руху користувався мобільним телефоном, тримаючи його у руці. Останній відразу заперечив факт вчинення такого правопорушення та вимагав від поліцейського надати докази, які підтверджують зазначені ним обставини.

Однак поліцейський відмовився продемонструвати будь-які фото-, відеоматеріали чи інші докази, які б підтверджували факт користування ОСОБА_1 мобільним телефоном під час руху транспортного засобу. Попри заперечення ОСОБА_1 та відсутність будь-яких пред`явлених йому доказів, поліцейський Сачук Д.Ю. виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, зі слів ОСОБА_1 , під час спілкування поліцейський поводився агресивно, розмовляв на підвищених тонах, не реагував на його доводи та фактично проігнорував вимогу надати докази вчинення адміністративного правопорушення. Не погодившись із такими діями працівника поліції та винесеною постановою, цього ж дня ОСОБА_1 звернувся до відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції із письмовою заявою про проведення службового розслідування щодо неправомірних дій поліцейського ОСОБА_2 . У відділенні поліції ним також були надані письмові пояснення щодо всіх обставин події.

З матеріалів справи та фактичних обставин події вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції не повідомив позивача про те, що причиною зупинки є користування мобільним телефоном під час руху транспортного засобу.

Навпаки, спочатку поліцейський повідомив, що причиною зупинки є нібито червоні покажчики повороту автомобіля. Після того як позивач безпосередньо на місці спростував це твердження, продемонструвавши, що покажчики повороту мають жовтий колір, працівник поліції повідомив уже іншу причину нібито відсутність документів на транспортний засіб. Після перевірки документів будь-яких порушень також встановлено не було. Лише після цього поліцейський повідомив позивачу про нібито користування мобільним телефоном під час руху автомобіля, що й стало підставою для винесення оскаржуваної постанови. Така послідовна зміна підстав та причин, які повідомлялися позивачу після його зупинки, свідчить про те, що поліцейським не було належним чином встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення до початку розгляду справи, а висновок про наявність у діях позивача порушення вимог Правил дорожнього руху був зроблений лише після того, як не підтвердилися попередні припущення працівника поліції.

Крім того, позивач одразу після повідомлення про нібито користування мобільним телефоном категорично заперечив факт вчинення будь-якого правопорушення та вимагав надати докази, які б підтверджували зазначені поліцейським обставини. Незважаючи на це, працівник поліції відмовився продемонструвати позивачу будь-які докази, не надав можливості ознайомитися з ними та фактично проігнорував наведені ним заперечення.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, не перевірив доводи позивача, не надав належної оцінки його поясненням та фактично обмежився формальним прийняттям рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

За таких обставин постанова серії ЕНА № 7652580 від 01.08.2026 року була винесена з істотним порушенням вимог статей 245 та 280 КУпАП, що саме по собі ставить під сумнів законність прийнятого рішення.

З урахуванням наведеного, сторона позивача просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7652580 від 01 серпня 2026 року, винесену поліцейським відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Сачуком Дмитром Юрійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання цього адміністративного позову у розмірі 665,60 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 11 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями розгляду такої категорії термінових адміністративних справ.

18 серпня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області від представника Головного управління Національної поліції у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву, з якого випливає, що представник вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими, та у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що підійшовши до автомобіля поліцейський представився та повідомив водія про факт ведення відеофіксації на нагрудну боді-камеру. Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» водія було зупинено за порушення правил дорожнього руху, а саме: користування телефоном під час руху, на авто встановлені червоні покажчики повороту, транспортний засіб не зареєстрований в усановленому законом порядку. Поліцейський попросив для перевірки документи, та розгляд справи розпочато. Інспектором поліції ознайомлено позивача з постановою, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та строками оскарження, постанову вручено позивачу. Постанова винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у межах компетенції уповноваженої службової особи.

Сторона відповідача вважає, що позовна заява складається виключно з набору правових норм і не містить доказів, які б спростовували факт вчиненого позивачем адміністративного правопорушення. Із змісту відеозаписів технічних приладів з боді-камери інспектора, реєстратора службового транспортного засобу можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також особу, яка його вчинила, а саме гр. ОСОБА_1 . Крім того, на відеозаписі зафіксовано початок розгляду справи, оголошення особи, яка буде розглядати справу та проголошення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Інспектор оцінивши докази виніс постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи те, що справа про вчинення гр. ОСОБА_3 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП розглянута посадовою особою, яка уповноважена КУпАП розглядати справи про вчинення адміністративних правопорушень, суб?єктом владних повноважень, справа розглянута в межах наданих повноважень, при прийняті рішення було оцінено докази за внутрішнім переконанням в їх сукупності та керуючись законом і правосвідомістю. Справа про адміністративне правопорушення розглянута в строк, стягнення накладено в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП під час виконання службових обов?язків з дотриманням процедури розгляду справи, а тому є підстави щодо залишення постанови серії ЕНА № 7652580 без змін, а позовної заяви без задоволення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, від його представника адвоката Андрейчука С.В. до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника за наявними у справі матеріалами, та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Додатково зазначив, що наданий відповідачем відеозапис із нагрудної камери поліцейського починається вже після зупинки автомобіля та відображає подальше спілкування поліцейського з позивачем. Безпосередньо момент користування ОСОБА_1 телефоном під час руху автомобіля на ньому не зафіксований. Інших доказів, які безпосередньо підтверджують указані обставини, у наданих відповідачем матеріалах не встановлено. Під час розмови позивич зазначив: «але я не говорив по телефону», «ну тримав, тримав», «але покажи відео докази цього». Окрема фраза «ну тримав, тримав» не містить однозначного визнання того, що позивач користувався засобом зв`язку саме під час руху автомобіля. Її необхідно оцінювати в контексті всього діалогу, у якому позивач заперечував інкриміноване порушення та вимагав підтвердження його вчинення. У письмових поясненнях від 01.08.2026 року ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 спочатку назвав причиною зупинки червоні покажчики поворотів, далі перевіряв документи на автомобіль, а згодом повідомив про користування телефоном. Надані в день події пояснення необхідно оцінювати разом із відеозаписом.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 01.08.2026 року поліцейським відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області сержантом поліції Сачуком Дмитром Юрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7652580, згідно якої 01.08.2026 року 21:06:20 у м. Нововолинськ по проспекту Дружби, 27, водій ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу користувався засобом зв`язку тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 д) Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач через свого представника звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з підпунктом «д» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, тримаючи їх у руці, є порушенням правил дорожнього руху та створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом положення статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що останній під час руху транспортного засобу користувався засобом зв`язку, чим порушив підпункт «д» пункту 2.9. Правил дорожнього руху України.

На спростування доводів сторони позивача та на підтвердження факту порушення ним вимог Правил дорожнього руху України стороною відповідача разом із відзивом на позовну заяву долучено відеозаписи із нагрудної камери працівників поліції.

Водночас, зазначені відеозаписи фіксують виключно події, що відбувалися після зупинки транспортного засобу, зокрема, спілкування позивача з працівниками поліції. При цьому, відеоматеріали не містять безпосередньої фіксації обставин використання ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу засобу зв`язку у спосіб, заборонений Правилами дорожнього руху України.

Більше того, із наданих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт користування мобільним телефоном під час керування транспортним засобом упродовж усього часу зупинки транспортного засобу та спілкування із працівниками поліції.

Відтак, зазначені відеозаписи не підтверджують безпосередньо обставин вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення. При цьому, інших належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, стороною відповідача до матеріалів справи не надано.

Абзацами 1, 2 частини другої статті 77 КАС України регламентовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме на сторону відповідача покладається обов`язок надати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які підтверджують обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних і достатніх доказів які б підтверджували обставини порушення позивачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, зазначені в оскаржуваній постанові, а саме, що останній 01 серпня 2026 року під час руху транспортним засобом користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці.

За змістом частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушення, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн., сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 3,4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача разом із позовною заявою подано докази понесення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., а саме: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05 серпня 2026 року (а.с. 8); копію ордеру серії АС № 119 8973 від 10.08.2026 року (а.с. 7); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 963, виданого 07 жовтня 2017 року (а.с. 7 на зворотному боці); копію додатку до договору про надання професійної правничої допомоги від 05.08.2026 року «Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу» (а.с. 8); копію квитанції до прибуткового касового ордера серії АС № 32 від 10 серпня 2026 року (а.с. 8 на зворотному боці).

В той же час, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З огляду на частину 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При наданні оцінки обґрунтованості заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що позовна заява є незначною за обсягом, а тому її складення не потребувало витрат великої кількості часу та зусиль адвоката.

Дана справа є справою незначної складності та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Враховуючи наведене, виходячи із складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також враховуючи те, що представник позивача адвокат Андрейчук С.В. не приймав участь у судових засіданнях, яку заявлено у розрахунку витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., з огляду на те, що позовні вимоги задоволено повністю з урахуванням принципу розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення стягнення витрат на правничу допомогу частково в розмірі 5 000,00 грн. за підготовку та подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адмін. стягнення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 132, 134, 139, 143, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Андрейчука Сергія Віталійовича до Головного управління Національної поліції у Волинській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7652580 від 01 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач Головне управління Національної поліції у Волинській області (код ЄДРПОУ 40108604; місцезнаходження юридичної особи: вул. Винниченка, буд. 11, м. Луцьк, Волинська область, 43025).

Рішення суду складено 09.11.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС

Часті запитання

Який тип судового документу № 141341239 ?

Документ № 141341239 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141341239 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141341239 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141341239 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141341239, Нововолинський міський суд Волинської області

Судове рішення № 141341239, Нововолинський міський суд Волинської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141341239 відноситься до справи № 165/2780/26

Це рішення відноситься до справи № 165/2780/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141341236
Наступний документ : 141341242