Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 331/4721/26
Провадження № 2/165/1195/26
НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Рибас А.В.
за участю секретаря судового засідання Степанець Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нововолинськ цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,
встановив:
01 червня 2026 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я. подала до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
20.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 2964771. 28.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір № 9155119.
17.05.2023 року укладено договір № 17052023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2964771. 23.05.2024 року укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2964771.
25.07.2024 року укладено договір № 25-07/24, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 9155119.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 2964771 від 20.02.2022 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 13 522,70 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10 522,70 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 9155119 від 28.01.2022 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 28 700,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 20 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6 500,00 грн.; заборгованість за комісіями 2 200,00 грн.
З огляду на викладене, сторона позивача просить стягнути з ОСОБА_1 42 222,70 грн. заборгованості за договорами № 2964771 від 20.02.2022 р. та № 9155119 від 28.01.2022 р., 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 16 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 03 червня 2026 року цивільну справу № 331/4721/26 за вказаною позовною заявою, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, передано за підсудністю до Нововолинського міського суду Волинської області, оскільки відповідно до відповіді № 2833714 від 03.06.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Нововолинського міського суду Волинської області від 30.06.2026 року вказана цивільна справа розподілена судді Рибас А.В.
Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін.
На підставі заяви відповідача судове засідання, призначене на 10.30 год. 20.08.2026 року, було відкладено до 11.30 год. 21.09.2026 року, а в подальшому до 10.30 год. 23.10.2026 року.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечила.
Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористалася, в судове засідання не з`явилася, повідомлена про дату, час і місце розгляду справи належним чином, шляхом скерування судового виклику за фактичною адресою проживання, отримання судової повістки підтверджується рекомендованим повідомленням про особисте вручення поштового відправлення (а.с. 149).
Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
З огляду на положення частини другої статті 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.
Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 09.11.2026 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Судом встановлено, що 20.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 2964771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з використанням електронного підпису Р443 (а.с. 44-52).
Згідно пункту 1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 000,00 гривен.
1.3. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору.
1.4. Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
1.4.1. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору.
1.4.2. Знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується на таких умовах. Якщо клієнт до 22.03.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У відповідності до пункту 2.1. договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Сторони з огляду на пункт 4.1. договору домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3. договору.
Підписавши 20.02.2022 року договір № 2964771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, ОСОБА_1 зобов`язалася у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
Підписуючи цей договір, ОСОБА_1 підтвердила, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті; вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», розміщені на веб-сайті та затверджені наказом № 67-ОД від 14.06.2021, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.
У додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2964771 від 20.02.2022 р., підписаного ОСОБА_1 електронним підписом, сторони погодили загальну вартість кредиту для клієнта (споживача) та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит (а.с. 53).
20 лютого 2022 року ОСОБА_1 електронним підписом підписала паспорт споживчого кредиту, в якому сторони узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти (а.с. 54-55).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн. на картку НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-0103 від 01.03.2024 (а.с. 59) та листом ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 60).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 2964771 від 20.02.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 17.05.2023 р. ОСОБА_1 здійснила платежі з метою повернення кредитних коштів у загальному розмірі 1 690,00 грн. Заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» становила 13 522,70 грн., з яких: 3 000,00 грн. тіло кредиту, 10 522,70 грн. проценти за користування (а.с. 61-67).
Окрім цього, 28.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9155119 (а.с. 27-31).
У відповідності до пункту 1.1. договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно з пунктом 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн. у валюті: Українські гривні.
Відповідно до положення пункту 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 28.01.2022.
1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 27.02.2022.
Комісія за надання кредиту на підставі пункту 1.5.1. договору: 2 200,00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3. цього договору.
1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідач ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором у порядку, строки та терміни, передбачені п. п. 1.1. 1.6. та п. 2.4. цього договору.
З огляду на пункт 5 договору ОСОБА_1 підтвердила, що: до укладення цього договору ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, з інформацією, передбаченою ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримала проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомилася з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору; умови договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану.
Згідно з пунктом 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору ОСОБА_1 на підставі пункту 6.3. договору погодилася з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) договору в цілому та підтвердила, зокрема, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил.
Укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
У розділі 10 договору «Реквізити сторін» у графі «Позичальник» містяться особисті дані ОСОБА_1 , а саме: РНОКПП, адреса місця реєстрації (проживання), номер телефону (а.с. 31). Аналогічні відомості містяться й у анкеті-заяві на кредит № 9155119 від 2022-01-28 (а.с. 35).
Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 9155119 від 28.01.2022 року ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор R26920; дата відправки ідентифікатора позичальнику 28.01.2022; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор НОМЕР_2 (а.с. 41).
Факт перерахування грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 20 000,00 грн. підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» (а.с. 42).
У відповідності до відомостей про щоденні нарахування та погашення, ОСОБА_1 здійснила сплату заборгованості за процентами у розмірі 1 000,00 грн. 04.03.2022 року та її заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» становила 28 700,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. заборгованість за кредитом; 6 500,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 220,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с. 43).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормою п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, як вбачається із ч. 1 ст. 205 ЦК України.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Укладені 20.02.2022 року відповідачем договір № 2964771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та 28.01.2022 року договір про споживчий кредит № 9155119 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за формою відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.1.3. договору № 2964771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.02.2022 року передбачено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
За змістом пункту 3.2.5. договору про споживчий кредит № 9155119 від 28.01.2022 року кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
17.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 17052023 (а.с. 70).
За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.
У відповідності до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 17052023 від 17 травня 2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надійшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2964771 у загальному розмірі 13 522,70 грн., з яких: 3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 522,70 грн. сума заборгованості за процентами (п. 4131, а.с. 73-75).
В подальшому, 23.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) укладено договір факторингу № 23/05/2024 (а.с. 76-78).
За цим договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості.
У відповідності до реєстру заборгованостей № 5 від 23 травня 2024 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надійшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2964771 у загальному розмірі 13 522,70 грн., з яких: 3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 522,70 грн. сума заборгованості за процентами (п. 3678, а.с. 85-88).
Окрім цього, 25.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) укладено договір факторингу № 25-07/2024 (а.с. 89-91).
За цим договором клієнт первісний кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 106 716 309,37 грн., а фактор, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом та боржниками.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 25-07/2024 від 25 липня 2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надійшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 9155119 у загальному розмірі 28 700,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. заборгованість за кредитом (залишок по кредиту); 6 500,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 200,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с. 100).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення ОСОБА_1 20.02.2022 року договору № 2964771 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та 28.01.2022 року договору № 9155119 з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» на умовах платності й строковості. Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право стягнення з відповідача кредитної заборгованості за двома договорами.
Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений стороною позивача розмір заборгованості, не надала доказів сплати зазначеної суми.
Оскільки відповідач не довела, що сплатила за договорами усю суму боргу, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надала сторона позивача.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав сторони позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в у розмірі 3 000,00 грн. за договором № 2964771 від 20.02.2022 р. та у розмірі 20 000,00 грн. за договором № 9155119 від 28.01.2022 р., який нею добровільно не сплачується в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 000,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) за договором № 2964771 від 20.02.2022 р. та в частині стягнення 20 000,00 грн. за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) за договором № 9155119 від 28.01.2022 р., та в частині стягнення 2 200,00 грн. заборгованості за комісією за договором № 9155119 від 28.01.2022 р., яку відповідач погодила, підписуючи договір.
Окрім основного боргу сторона позивача просить стягнути з ОСОБА_1 проценти у розмірі 10 522,70 грн. за договором № 2964771 від 20.02.2022 р. та у розмірі 6 500,00 грн. за договором № 9155119 від 28.01.2022 р.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.
Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договорів, ОСОБА_1 зобов`язалася у встановлений договорами строк повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відтак, проценти за користування кредитними коштами нараховані первісними кредиторами в межах строку кредитних договорів, стороною позивача долучено до позовної заяви розрахунки заборгованості, які не оспорюється відповідачем, а тому вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 10 522,70 грн. за договором № 2964771 від 20.02.2022 р. та у розмірі 6 500,00 грн. за договором № 9155119 від 28.01.2022 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до норм ЦПК України саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 загальний розмір заборгованості за договором № 2964771 від 20.02.2022 р., що становить 13 522,70 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10 522,70 грн. та загальний розмір заборгованості за договором № 9155119 від 28.01.2022 р., що становить 28 700,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 20 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6 500,00 грн.; заборгованість за комісіями 2 200,00 грн.
Згідно із ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені (а.с. 9) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 16 000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги (а.с. 108-110); прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 112-113); заявку на надання юридичної допомоги № 2865 від 01.04.2026 року (а.с. 114); витяг з акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року (а.с. 115).
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним із ціною позовної заяви, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих ним послуг, оскільки подана представником позивача позовна заява є шаблонною та не потребує додаткового аналізу судової практики та зусиль на її складання, та враховуючи те, що позовна заява розглядалася у спрощеному провадженні.
Отже, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 8 000,00 гривень, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 263, 265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договорами № 2964771 від 20.02.2022 р. та № 9155119 від 28.01.2022 р. у загальному розмірі 42 222 (сорок дві тисячі двісті двадцять дві) гривні 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371; місцезнаходження юридичної особи: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150; рахунок НОМЕР_3 , відкритий у АТ «ОТП БАНК», код МФО 300528).
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 09.11.2026 року.
Головуючий суддя Алла РИБАС
Судове рішення № 141341228, Нововолинський міський суд Волинської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 331/4721/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: