Рішення № 141340767, 02.11.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7081/26

провадження № 2/208/5604/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янське у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/7081/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» - Колеснікова І.О. звернулась до Заводського районного суду міста Кам`янське із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначила, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14.09.2023 року уклали Кредитний договір (оферти) № 14.09.2023-100003077. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3500 грн, строк на кредитування 42 дні, дата повернення кредиту 25.10.2026 року.

Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 6587 грн., що складається з: тіла кредиту - 3500 грн. процентів - 3087 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № № 14.09.2023-100003077 від 14.09.2023 року у розмірі 6587 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з відповіді № 2887126 від 15.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру - відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.06.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 208/7081/26 в порядку спрощеного позовного провадження .

09.07.2026 року від представника відповідача надійшов відзив, в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що 13.09.2023 р. (перебуваючи за кордоном) після телефонного дзвінка нібито від «Київстару» та введення коду з СМС втратила контроль над мобільним номером НОМЕР_5. Телефон був заблокований, а шахраї від її імені розсилали прохання про фінансову допомогу. Договір № 14.09.2023-100003077 від 14.09.2023 р. з ТОВ «Споживчий Центр» на суму 3500 грн не укладався, електронний цифровий підпис (одноразовий ідентифікатор) не використовувався - від її імені діяли шахраї.

Позивач не надав повних реквізитів картки (НОМЕР_6), тому перевірити, кому саме були перераховані кредитні кошти, неможливо (на ім`я відповідача кошти не надходили). Після повернення в Україну 19.01.2024 р. подано заяву до поліції (ЄО № 1654), де підтверджено оформлення позик шахраями на її номер. Через відмову банків надати інформацію самостійно, відповідач просить суд витребувати докази блокування карток.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі по цивільній справі №208/7081/26 за позовом ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

10.07.2026 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів в якому банк просив витребувати інформацію у АТ «ОТП БАНК» зокрема чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банківської картки № НОМЕР_2 .

14.07.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить суд позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів посилається на те, що відповідачем не заперечується належність відповідного засобу зв`язку, спірний договір укладено в електронному вигляді, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Також зазначив що договір містить дання які ідентифікують позичальника, зокрема його паспортні дані, РНОКПП. Доказів того що вказаний договір підписано третіми особами не надано.

Щодо видачі кредитних коштів зазначив, що при укладенні договору відповідачем зазначено номер кредитного рахунку на який здійснено переказ коштів. Відповідач не надав суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, в тому числі рахунку який відповідач зазначив у договорі. Зауважує що при поданні позову позивачем надано суду докази ідентифікації відповідача через систему BankID. Талон-повідомлення наданий відповідачем підтверджує лише факт звернення до правоохоронних органів та не підтверджує що повідомлені обставини знайшли підтвердження в ході досудового розслідування.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Кредит» - адвоката Колеснікова І.О. про витребування доказів - задоволено. Витребувано від АТ «ОТП БАНК» наступну інформацію:

1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

2) інформацію про рух коштів (виписку по рахунку) по банківському рахунку № НОМЕР_3 за період з 14.09.2023 по 17.09.2023 р.

3) прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_3 , видану АТ «ОТП БАНК» на яку були 14.09.2023 р. перераховані грошові кошти в сумі - 3500 грн

Ухвалою суду від 10.08.2026 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Сторони в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення повісток через систему "Електронний суд".

Позивач у відповіді на відзив просив розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у відзиві просив розгляд справи провести без його участі та участі відплвідача.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

У позову позивач посилається на те, що 14.09.2023 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір (оферти) № 14.09.2023-100003077. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3500 грн, строк на кредитування 42 дні, дата повернення кредиту 25.10.2026 року.

Відповідно до заявки на уклаждення договору від 14.09.2023 року реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_3.

Відповідачем факт укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів заперечується.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставка (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 3, 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п.4 ч.5 ст.12 ЦПК (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).

За змістом ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В якості доказу переказу позикодавцем відповідачу кредитних коштів (надання кредиту) позивачем надано суду копію квитанції LiqPay 2365452061 від 14.09.2023 року про переказ суми 3500 грн. на картку MASTERCARD 510094*63, призначення платежу видача за договором №14.09.2023-100003077.

Однак, суд звертає увагу на те, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд бере до уваги правові висновки, наведені, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) за змістом яких: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі».

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов наступних висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами».

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено, що:

«194. Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу.

195. Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

196. Виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору».

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19, провадження № 61-7310св24).

Як вже зазначалось ухвалою суду від 10.08.2026 року клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Кредит» - адвоката Колеснікова І.О. про витребування доказів - задоволено. Витребувано від АТ «ОТП БАНК» наступну інформацію:

1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

2) інформацію про рух коштів (виписку по рахунку) по банківському рахунку № НОМЕР_3 за період з 14.09.2023 по 17.09.2023 р.

3) прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_3 , видану АТ «ОТП БАНК» на яку були 14.09.2023 р. перераховані грошові кошти в сумі - 3500 грн.

На виконання ухвали суду 05.10.2026 від АТ «ОТП БАНК» надійшов лист в якому повідомлено про відсутність відкритих рахунків на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Також листом повідомлено, що відповідно до облікових даних, станом на 21.09.2026 року ОСОБА_1 не є клієнтом Банку та не має у банку діючих рахунків, тому не вбачається можливості надати інформацію щодо зарахування коштів у сумі 3500 грн на банківську картку № НОМЕР_2 .

Відтак, матеріали справи, що є предметом розгляду, не містять виписок за рахунком відповідача, на який за умовами кредитного договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику грошові кошти на погоджений умовами договорів строк, а також за ухвалою суду про витребування доказів не надано підтвердження банком про належність банківської картки № НОМЕР_3 саме відповідачу ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт реального перерахування (видачі) кредитних коштів відповідачу. Наданий розрахунок заборгованості, складений позивачем, не може слугувати доказом видачі кредиту, та довідка про здійснення операції, оскільки вони не підтверджує здійснення первинної фінансової операції - зарахування коштів на рахунок відповідача.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

З доказів, наданих позивачем, у суду немає можливості встановити наявність чи відсутність заборгованості у відповідача, а також встановити розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої палати Верховного Суду від 11.10.2023 № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).

З огляду на те, що відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів, разом з тим, позивачем належних та достатніх доказів надання відповідачу кредитних коштів не надано, у останньої не виникло зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи що позов не підлягає задоволенню, витрати зі сплату судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 13, 81, 141, 174, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_4 ).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Суддя В.Г .Гречана