Рішення № 141339824, 02.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6376/25

Провадження № 2/496/1508/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Сурженко К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1052-6483 від 16.02.2022 року у розмірі 56882 грн та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.02.2022 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитний договір № 1052-6483. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 7900,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 21 днів; знижена процентна ставка 2,00% в день; стандартна процентна ставка 3,00% в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте, відповідач порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору. Станом на 19.09.2025 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становить 56880 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 7900 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 48980 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 26.12.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1052-6483.

У зв`язку з прийняттям прав грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, але в прохальній частині позовної заяви просила справу розглянути у її відсутність та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, хоча повідомлялась про день слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 16.02.2022 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договір про відкриття кредитної лінії № 1052-6483 (а.с. 6-8).

Вказаний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Вказаним договором передбачено, а саме:

-п.п. 1.1 Базовий період сплати відсотків (далі Базовий період) проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору;

-п.п. 2.2 кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором;

-п.п. 4.1 розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 7900,00 грн, дата надання кредиту 16.02.2022 року;

-п.п. 4.4 базовий період складає 21 (двадцять один) календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору;

-п.п. 4.6 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою);

-п.п. 4.8 строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 13.12.2022 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування.

-п.п. 4.9 реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає п`ятсот сімдесят дві тисячі чотириста шістдесят п`ять цілих, нуль сотих відсотків;

-п.п. 6.8 кредитодавець, в межах програми лояльності відповідно до Правил, має право на власний розсуд анулювати (простити) позичальнику його заборгованість перед кредитодавцем за цим договором в повному обсязі або у певній частині, розмір якої визначається самостійно кредитодавцем;

-п.п.10.1 цей договір та правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який був підписаний відповідачкою 16.02.2022 року, зазначені основні умови кредитування. Інформація, зазначена в паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 13.12.2022 року (а.с. 12-12 зв.).

Договір про відкриття кредитної лінії № 1052-6483 від 16.02.2022 року, правила відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної ставки підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) «А719».

Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 7900,00 грн підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1052-6483 від 16.02.2022 року, згідно якої видача коштів у розмірі 7900,00 грн здійснювалась за допомогою системи EasyPay (а.с. 14).

Згідно п. 7.4 Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту програма лояльності може передбачати анулювання (прощення) клієнтам їх заборгованості перед кредитодавцем у повному обсязі або у певній частині, розмір якої визначається самостійно кредитодавцем (а.с. 8 зв-11).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежного виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач, підписуючи договір про надання фінансового кредиту № 09977-09/2024 від 08.09.2024 року, прийняв та погодився з умовами договору.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

26.12.2024 року між ТОВ «Новий Колектор», (Фактор) та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (Клієнт), було укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта на умовах, визначених цим Договором (а.с. 16-17 зв.).

Відповідно до п. 2.1 Договору у відповідності до умов цього Договору, Первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 5.4 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування Новим кредитором Первісному кредитору на рахунок Первісного кредитора, вказаного в Розділі 14 цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Оплата за відповідним реєстром боржників вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок Первісного кредитора повної суми платежів за таким Реєстром боржників.

Згідно копії Витягу з Реєстру боржників № 1 від 26.12.2024 року до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 1052-6483. Розмір заборгованості складає 56880 грн, в тому числі: 7900 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 48980 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 19).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1052-6483 від 16.02.2022 року, виконаного позивачем, станом на 22.08.2025 року заборгованість відповідачки складає 56880 грн, з яких: за тілом кредиту 7900 грн; за відсотками 48980 грн (а.с. 20).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, а договору факторингу отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися лише за плату.

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу у відповідності до умов цього Договору, Первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку, передбаченому цим Договором.

Позивачем не надано доказів виконання зобов`язання передачі грошових коштів в розпорядження клієнта (ціни продажу), а тому суд вважає, що позивачем не доведено, що він є правонаступником за вказаним кредитним договором до відповідача.

Факторинг це фінансова послуга, яка полягає у відплатному (за винагороду) відступленні права грошової вимоги клієнтом на користь банку або іншої фінансової установи, яка має право надавати фінансову послугу факторингу.

Фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов`язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.

Плата за договором факторингу є обов`язковою і становить сутність цієї фінансової послуги, оскільки це оплатний правочин, де Фактор отримує винагороду за фінансування Клієнта під відступлення права вимоги (ст. 1077 ЦК України). Розмір і порядок оплати визначається договором, а відсутність плати може свідчити про недійсність договору факторингу.

З наданої частини до позивної заяви договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2022 року судом не може бути встановлено та перевірено строки та обставини плати за зазначеним договором факторингу, що не дає можливість перевірки судом належне виконання сторонами зобов`язань за визначеним договором факторингу та відповідно виконання сторонами договору всіх передбачених договором умов та як наслідок переходу прав вимоги за договорами факторингу.

Наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 р. у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, п. 106.5 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, у тому числі факторингові операції, та боржник набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеною у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону № 2664-III. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 р. у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, п. 48)6 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Аналізуючи зазначені норми слід дійти висновку, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату та відповідно, мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. Тобто, обов`язком позивача є надання доказів підтвердження виконання умов договору факторингу з оплати, відповідно до умов договору факторингу.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Так, Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення договору відступлення права вимоги.

На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження№ 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Частиною 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім цього, обґрунтовуючи свої вимоги позивач надав суду копію договору про відкриття кредитної лінії № 1052-6483 від 16.02.2022 року, графік платежів, а також розрахунок заборгованості, при цьому, суд наголошує, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм чинного законодавства або рішення суду, що вступило в законну силу, якими можливо встановити надання грошових коштів первісним кредитором за кредитом. Зазначені докази за договором про відкриття кредитної лінії № 1052-6483 від 16.02.2022 року в матеріалах справи відсутні. Також в матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору факторингу в частині сплати за відступлення прав вимоги до боржників. Розрахунок заборгованості, як доказ розміру заборгованості, суд не приймає до уваги, оскільки він не є первинним документом бухгалтерського обліку, що вміщує записи про здійснені операції, розрахунок суми заборгованості, є тільки набором арифметичних дій, не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України та підписаний представником Товариства по справі. Разом з тим, нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю, щодо змісту та форми первинних документів під час надання фінансових послуг фінансовими компаніями.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).

Позивачем не надано належні докази того, що на поточний рахунок відповідача були зараховані кошти згідно за договором про надання кредиту № 1052-6483 від 16.02.2022 року. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідача перед первісним кредитором заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту, а також доказів оплати за договором факторингу, матеріали справи не містять.

Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у договорі факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року не звільняє ТОВ «Новий Колектор» від доказування наявності у ОСОБА_1 заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1052-6483 від 16.02.2022 року.

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Оскільки наявність та розмір заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1052-6483 від 16.02.2022 року не підтверджено, а також не надано належних доказів формування розміру фінансових правовідносин між сторонами відступлення прав вимоги, що може підтвердити виконання умов договору факторингу та перехід права вимоги до відповідача, на підставі чого в задоволенні позовних вимог ТОВ «Новий Кроектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Новий Колектор» про стягнення заборгованості за кредитним договором, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст заочного рішення складено 02.06.2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра