Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/7527/26
Провадження № 2/466/4525/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря судового засідання Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
18 серпня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором №2001958253201 від 28.08.2021 року, у розмірі 44 723 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування вимог зазначає, що 28 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001958253201? шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов зазначеної заяви відповідачка приєдналася до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», погодившись із порядком надання та обслуговування банківських послуг, у тому числі послуг кредитування.
На підставі укладеного договору відповідачці було відкрито поточний рахунок із можливістю використання кредитної картки та встановлено кредитний ліміт у розмірі 25 000 грн.
Умовами кредитування передбачено сплату процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою 47,88 відсотка річних. Строк дії кредитного ліміту становив 12 місяців із дня його надання, з можливістю подальшого продовження відповідно до умов договору.
Позивач зазначає, що АТ «ПУМБ» належним чином виконало взяті на себе договірні зобов`язання, надавши відповідачці можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту.
Відповідачка, своєю чергою, скористалася наданими кредитними коштами, що, на переконання позивача, підтверджується випискою за банківським рахунком, яка містить відомості про здійснені операції, використання кредитних коштів та часткове погашення заборгованості.
Водночас, як зазначає представник позивача, відповідачка взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконувала, не забезпечила своєчасного та повного повернення використаних кредитних коштів і сплати нарахованих процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2001958253201 від 28 серпня 2021 року, станом на 25 червня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки перед первісним кредитором становив 44 723,30 грн, з яких 24 966,58 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 19 756,72 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Представник позивача вказує, що розрахунок заборгованості складено з урахуванням фактичного використання кредитних коштів, нарахування процентів відповідно до погодженої договором процентної ставки, а також здійснених відповідачкою платежів у рахунок погашення заборгованості.
Крім того, позивач зазначає, що 26 червня 2026 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, включеними до відповідного реєстру боржників.
До переліку переданих прав вимоги, як стверджує позивач, включено також право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001958253201 від 28 серпня 2021 року.
Таким чином, на переконання позивача, ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні відповідачки та, відповідно до положень статей 512, 514, 516 ЦК України, має право вимагати виконання зобов`язань у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги. Посилаючись на те, що відповідачка добровільно не погасила наявної кредитної заборгованості, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
У зв`язку з наведеним представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором № 2001958253201 від 28 серпня 2021 року в загальному розмірі 44 723,30 грн, а також понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
26 жовтня 2026 року, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, представник відповідачки зазначає, що сам по собі факт підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування не звільняє позивача від обов`язку довести належними та допустимими доказами розмір заборгованості, правильність її обчислення та правомірність нарахування процентів за користування кредитом.
Представник відповідачки звертає увагу на те, що кредитний договір укладено 28 серпня 2021 року, однак позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається, зокрема, на положення публічної пропозиції АТ «ПУМБ» від 02 березня 2026 року, тобто на редакцію договору комплексного банківського обслуговування, яка була затверджена значно пізніше укладення спірного кредитного договору.
На переконання представника відповідачки, зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки умови кредитування повинні визначатися з урахуванням тих положень договору, які діяли на момент його укладення та були належним чином доведені до відома позичальника.
Представник відповідачки вважає, що саме по собі розміщення певної редакції договору на офіційному вебсайті банку не підтверджує факту ознайомлення відповідачки з відповідними умовами та їх погодження, зокрема якщо такі умови впливають на розмір її грошових зобов`язань.
Також представник відповідачки заперечує проти обґрунтованості нарахованих процентів у розмірі 19 756,72 грн, зазначаючи, що позивач повинен довести не лише погодження процентної ставки, а й наявність правових підстав для нарахування процентів протягом усього періоду, за який заявлено відповідну заборгованість.
Крім того, представник відповідачки заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, вважаючи зазначену суму неспівмірною зі складністю справи, характером спірних правовідносин та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
У зв`язку з наведеним представник відповідачки просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом, а також зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу.
27 жовтня 2026 року, на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача не погоджується з доводами відповідачки та наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимог. Представник позивача зазначає, що відповідачка особисто підписала заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, у якій безпосередньо визначено основні умови кредитування, зокрема розмір кредитного ліміту та процентну ставку.
Позивач наголошує, що факт користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується банківською випискою, а наданий розрахунок заборгованості містить детальні відомості про здійснені операції, нараховані проценти та часткові погашення.
Також представник позивача зазначає, що підписання відповідачкою заяви про приєднання свідчить про її згоду з умовами договору комплексного банківського обслуговування та передбаченим ним порядком внесення змін до відповідних умов.
На переконання позивача, доводи відповідачки не спростовують факту виникнення кредитного зобов`язання, використання кредитних коштів та наявності непогашеної заборгованості. У зв`язку з цим представник позивача просить суд відхилити заперечення відповідачки та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
29 жовтня 2026 року представником відповідачки подано заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримано раніше викладену правову позицію. У запереченнях представник відповідачки зазначає, що відповідь позивача на відзив фактично повторює доводи позовної заяви, однак не усуває необхідності належного доказування погоджених сторонами умов кредитування, правильності розрахунку заборгованості та співмірності заявлених судових витрат. З огляду на наведене відповідачка просить суд врахувати викладені нею заперечення під час вирішення спору та відмовити у задоволенні необґрунтованих, на її думку, позовних вимог.
В судове засідання сторони не з`явились, відтак відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами письмові докази, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
За змістом статей 7681 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено, що 28 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2001958253201 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ». Вказана заява містить особистий підпис відповідачки та визначає індивідуальні умови кредитування. Зокрема, заявою передбачено відкриття поточного рахунку з можливістю використання кредитної картки та встановлення кредитного ліміту в розмірі 25 000 грн. Стандартна процентна ставка за користування кредитом визначена в розмірі 47,88 відсотка річних. Строк дії кредитного ліміту встановлено тривалістю 12 місяців із дня його надання.
Також заявою передбачено, що після спливу вказаного строку дія кредитного ліміту продовжується на такий самий строк за відсутності заперечень сторін або підстав для його скорочення в порядку, визначеному договором.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оцінюючи доводи відповідачки щодо непогодження умов кредитування, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність встановлення того, які саме умови кредитування були доведені до відома споживача та погоджені ним під час укладення договору приєднання.
Водночас обставини цієї справи відрізняються тим, що розмір процентної ставки, кредитного ліміту, первісний строк його дії та умова про можливість автоматичного продовження безпосередньо викладені в індивідуальній заяві, підписаній відповідачкою.
Таким чином, для встановлення факту погодження процентної ставки 47,88 відсотка річних немає необхідності посилатися виключно на загальні умови договору комплексного банківського обслуговування.
Щодо посилань позивача на редакцію публічної пропозиції АТ «ПУМБ» від 02 березня 2026 року суд зазначає, що така редакція сама по собі не підтверджує погодження відповідачкою всіх її положень на момент укладення кредитного договору у 2021 році.
Разом із тим зазначена обставина не спростовує тих умов кредитування, які безпосередньо викладені у підписаній відповідачкою заяві.
Отже, суд доходить висновку, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, а основні індивідуальні умови кредитування були погоджені сторонами.
На підтвердження виконання банком своїх зобов`язань позивачем надано виписку за банківським рахунком відповідачки за період з 28 серпня 2021 року до 25 червня 2026 року, а також розрахунок заборгованості.
Зазначені документи відображають здійснення операцій із використання кредитних коштів, часткові погашення та залишок заборгованості.
З розрахунку вбачається, що відповідачка здійснювала операції з використання кредитних коштів протягом серпня 2021 року - березня 2022 року. Станом на 28 березня 2022 року залишок основної заборгованості становив 24 966,58 грн. У подальшому зазначений залишок основного боргу в розрахунку не змінювався.
При цьому суд враховує, що окремі записи розрахунку містять відомості про рекласифікацію стандартної заборгованості в прострочену, що саме по собі не свідчить про повторне надання відповідачці кредитних коштів.
Банківська виписка є належним доказом руху коштів за рахунком, оскільки містить інформацію про здійснені операції та дає можливість перевірити виконання кредитного зобов`язання.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо доказового значення банківських виписок, зокрема викладеними у постановах від 06 липня 2022 року у справі № 128/2269/20 та від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21.
Відповідачкою не надано доказів погашення основної заборгованості в розмірі 24 966,58 грн.
При цьому суд виходить не лише з відсутності заперечень щодо окремих банківських операцій, а й із сукупності наданих позивачем доказів, які підтверджують виникнення та невиконання кредитного зобов`язання.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором. Таким чином, суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачкою зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим вимога про стягнення 24 966,58 грн основного боргу є обґрунтованою.
Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідачки 19 756,72 грн заборгованості за процентами.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.
Як встановлено судом, відповідачка підписала заяву, у якій безпосередньо погодила процентну ставку 47,88 відсотка річних.
Отже, твердження відповідачки про відсутність належного погодження процентної ставки не знайшло свого підтвердження.
Судом досліджено розрахунок заборгованості за процентами, відповідно до якого нарахування здійснювалися починаючи з 30 вересня 2021 року, а останнє нарахування відображене 30 листопада 2023 року.
При цьому в розрахунку враховано часткові погашення процентів, здійснені відповідачкою.
За залишком основного боргу 24 966,58 грн та річної процентної ставки 47,88 відсотка сума процентів за 30 календарних днів становить приблизно 982,52 грн, а за 31 календарний день - 1 015,27 грн.
Відповідні суми відображені в розрахунку за окремі розрахункові періоди 20222023 років.
Отже, наведений розрахунок за періоди зі сталим залишком основного боргу арифметично узгоджується з погодженою сторонами процентною ставкою.
Водночас суд враховує, що арифметична правильність розрахунку не є окремою достатньою підставою для стягнення процентів, якщо їх нарахування здійснювалося поза межами строку кредитування.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги до позичальника відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
Аналогічний підхід щодо розмежування регулятивних та охоронних правовідносин викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
Разом із тим суд враховує особливості укладеного між сторонами договору.
У підписаній відповідачкою заяві передбачено не лише первісний строк дії кредитного ліміту тривалістю 12 місяців, а й умову про продовження цього строку на такий самий період за відсутності заперечень сторін або підстав для його скорочення.
Таким чином, сторони передбачили договірний механізм продовження строку кредитування.
Вказана умова має істотне значення для визначення періоду, протягом якого кредитодавець мав право нараховувати договірні проценти.
Суд зазначає, що саме по собі закінчення первісного дванадцятимісячного строку не може безумовно свідчити про припинення права нараховувати проценти, якщо сторони погодили можливість автоматичного продовження кредитного ліміту.
При цьому суд бере до уваги, що позивач заявляє до стягнення проценти, нараховані лише до 30 листопада 2023 року, а не за весь період до відступлення права вимоги у червні 2026 року.
Наявність у розрахунку заборгованості дати 25 червня 2026 року свідчить про дату визначення залишку заборгованості, а не про нарахування процентів за весь період до зазначеної дати.
Відтак різниця між датою останнього нарахування процентів та датою складання розрахунку не свідчить про його неправильність.
Доводи відповідачки про необхідність застосування законодавства про захист прав споживачів суд оцінює з урахуванням того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з наданням споживчого кредиту.
Водночас встановлені індивідуальні умови кредитування містять безпосереднє погодження відповідачкою процентної ставки, а сама по собі її величина не доводить недійсності чи несправедливості відповідної умови.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення 19 756,72 грн заборгованості за процентами.
Судом встановлено, що 26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1.
Відповідно до пункту 2.1 договору первісний кредитор зобов`язався передати новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників.
Згідно з пунктом 4.1 договору права вимоги вважаються відступленими в день надходження повної оплати за них на рахунок первісного кредитора.
На підтвердження виконання договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію № 23 від 26 червня 2026 року на суму 100 000 000 грн.
Крім того, надано витяг із реєстру боржників, відповідно до якого до складу переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001958253201 від 28 серпня 2021 року в загальному розмірі 44 723,30 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.
При цьому відсутність доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги сама по собі не свідчить про недійсність відповідного правочину та не припиняє зобов`язання боржника.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
Враховуючи наведене, за умови підтвердження зарахування оплати відповідно до пункту 4.1 договору факторингу, суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» набуло право вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором.
Суд враховує, що спірний кредитний договір укладений 28 серпня 2021 року, а позов подано у 2026 році.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки.
За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
При цьому суд враховує спеціальні законодавчі положення щодо продовження та зупинення перебігу позовної давності під час карантину та воєнного стану, а також законодавчі зміни щодо поновлення її перебігу з 04 вересня 2025 року.
З огляду на зазначене сам по собі факт укладення кредитного договору у 2021 році не свідчить про сплив позовної давності щодо всіх заявлених вимог.
Підстав для відмови у позові виключно у зв`язку зі спливом позовної давності суд не встановив.
Враховуючи вищенаведене, згідно з наявними доказами факту укладення кредитного договору, використання кредитних коштів, розміру заборгованості, правомірності нарахування процентів та переходу права вимоги до позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором.
Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копію договору про надання правової допомоги від 26.03.2026 року, копію акту наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 30.06.2026 року, копія свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю.
Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 10 000 грн.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. Окрім цього, до матеріалів справи не долучено документу, який би підтверджував факт понесення витрат адвокатом. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.
Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ», заборгованість за кредитним договором № 2001958253201 від 28 серпня 2021 року в загальному розмірі 44 723,30 грн. (сорок чотири тисячі сімсот двадцять три гривні 30 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень).
В решті вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Смарт Пей», код ЄДРПОУ:43696954, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс 303.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя І. Є. Зима
Судове рішення № 141339132, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 466/7527/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: