Вирок № 141338773, 10.11.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
336/3440/26
Номер документу
141338773
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЄУН справи: 336/3440/26

Номер провадження: 1-кп/336/1102/2026

ВИРОК

іменем України

10 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025080100008485 від 11.12.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , який має середню освіту, військовослужбовця за мобілізацією, раніше судимого:

-08.02.2012 Тячівським районним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт;

-20.12.2012 Тячівським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі;

-24.05.2013 Тячівським районним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 11 років позбавлення волі (справа № 307/231/13- к); 16.02.2022 ОСОБА_4 звільнений умовно-достроково, невідбутий строк 8 місяців 26 днів,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07 листопада 2025 року № 354 солдата, призваного по мобілізації, ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.

B подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства. Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат

ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, продовжуючи свою злочинну діяльність, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 18 листопада 2025 року солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , які на той час розташовувались в районі АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебуває за межами місця служби до моменту затримання 27.03.2025.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред`явленому обвинувачені не визнав. Пояснив, що він був примусово мобілізований, хоча за станом здоров`я не придатний для проходження військової служби. Підтвердив, що у листопаді 2025 року він був доставлений на територію Пологівського району Запорізької області, хоча він не вважає, що то є територією військової частини. Оскільки він має проблеми із здоров`ям, то поїхав додому, де і перебував, не від кого не переховуючись, до лютого 2026 року. Будь-яких заходів у цей період для повернення на військову служби не вживав, до органів правоохоронних органів чи органів військової влади не звертався. Під час перебування у слідчому ізоляторі йому надходили пропозиції щодо проходження військової служби, проте з цими пропозиціями він не згодний через стан здоров`я.

Незважаючи на позицію обвинуваченого, дослідивши визначений сторонами кримінального проводжання обсяг доказів, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину за вищенаведених обставин знайшла своє підтвердження.

Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2025 № 354 солдата ОСОБА_4 , призначеного на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. ОСОБА_4 вважається таким, що з 07.11.2025 справи та посаду прийняв (а.с. 91).

Згідно з рапортом командира 3 стрілецької роти 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_7 18.11.2025 під час вечірньої перевірки особового складу 3 стрілецької роти 1 БТРО військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 , кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 БТРО військової частини НОМЕР_1 . Місцезнаходження солдата ОСОБА_4 невідоме, на телефонні дзвінки ( НОМЕР_3 ) не відповідає. Контакти близьких його родичів відсутні. Зброю та засоби індивідуального захисту солдат ОСОБА_4 не отримував (а.с. 90).

Наказом командира військової частини частини НОМЕР_1 від 18.11.2025 № 2289 за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_4 призначено службове розслідування (а.с. 87-88).

Як вбачається із змісту акту службового розслідування № 23237 від 25.11.2025, до списків особового складу 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 зараховано на підставі п. 6 наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №354 від 07.11.2025. З рапорту командира 3 стрілецької роти 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_7 від 18.11.2025 та його пояснень від 24.11.2024 з`ясовано, що 18.11.2025 під час вечірньої перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 ; зброю, боєприпаси та засоби індивідуального захисту солдат ОСОБА_4 не отримував; місце знаходження солдата ОСОБА_4 невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає; пошукові дії результату не дали. З пояснень, які 24.11.2025 надав сержант ОСОБА_8 з`ясовано, що 18.11.2025 під час вечірньої перевірки особового складу командиром 3 стрілецької роти 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_9 виявлено відсутність ОСОБА_4 , який покинув місце розатшування військової частини ( АДРЕСА_2 ), та зник у невідомому напрямку тощо; попередньо, під час знаходження у 1 батальйоні військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 в присутності сержанта ОСОБА_8 не висловлював бажання самовільно залишити військову службу, мав нормальні службові та побутові відносини серед військовослужбовців та з командуванням, регулярно отримував усі види забезпечення в належних обсягах, дій чи бездіяльності військовослужбовців підрозділу, які могли б слугувати причиною вчинення солдатом ОСОБА_4 самовільного залишення військової частини свідок не вбачає (а.с. 78-83).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2025 № 2393 затверджені результати службового розслідування, зокрема, доручено начальнику відділення з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 отримані за результатами службового розслідування матеріали за фактом самовільного залишення військової частини (місця несення служби) під час дії воєнного стану солдатом ОСОБА_4 , направити за підслідністю для розгляду і прийняття рішення до Державного бюро розслідувань з повідомленням Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 84-86).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2025-1106-1107-5147-3 від 06.11.2025 має ряд захворювань, однак на підставі статей 23 б, 4 в графи ІІ, графи ТДВ Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 76).

За медичною характеристикою від 24.11.2025 ОСОБА_4 при медичному огляді скарг не мав, за час проходження служби у лавах ЗСУ за медичною допомогою не звертався, до призову на військову службу соматичні захворювання не підтверджує, за час проходження військової служби в 1 батальйоні в/ч НОМЕР_1 на ВЛК не направлявся (а.с. 75).

Свідок ОСОБА_10 показав у суді, що він є заступником командира І батальйону військової частини НОМЕР_1 . У листопаді 2025 у частину прибуло поповнення. Обвинувачений скаржився на примусову мобілізацію. Обвинуваченого не встигли направити на проходження курсу БЗВП, як одного дня виявили, що той відсутній за місцем розташування підрозділу. ОСОБА_4 телефонували, але він не відповідав. Надалі було призначено службове розслідування, яке здійснював свідок. ОСОБА_10 також підтвердив, що командири підрозділів відразу проводять новоприбулим ввідний інструктаж щодо дотримання вимог законодавства про проходження військової служби та про відповідальність за їх невиконання. Свідок зауважив, що ОСОБА_4 ще не прийняв присягу, до військової служби не долучався. Рапортів обвинувачений про переведення, у тому числі на іншу посаду, не подавав.

Сторона обвинувачення відмовилися від допиту свідка ОСОБА_11 , який натепер проходить військову службу у в/ч НОМЕР_5 та залучений до виконання бойового завдання, та свідка ОСОБА_8 , який самовільно залишив військову частину, місце його перебування не встановлено.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази у сукупності, суд дійшов висновку про те, що вони логічні, послідовні, за своїм змістом не містять протиріч. Підстав сумніватись в їх достовірності суд не встановив. За таких обставин, суд доходить висновку, що сукупність доказів є достатньою для висновку про доведеність вини у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за описаних вище обставин.

Водночас суд зауважує, що дата припинення кримінального правопорушення не зазначена в обвинувальному акті (вжито формулювання «до теперішнього часу»).

Як вбачається з протоколу затримання особи, ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2026 у справі № 333/1438/26 був фактично затриманий 27 березня 2026 року. Тому, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України в цій частині фактичні обставини кримінального правопорушення можуть бути уточнені судом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2024 у справі № 336/5209/22, відповідно до яких за своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Об`єктом цього кримінального правопорушення є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.

Суб`єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу.

Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у:

1. самовільному залишенні військової частини або місця служби;

2. нез`явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.

Суб`єктивна сторона дезертирства завжди характеризується прямим умислом. Крім того, обов`язковою ознакою цього складу кримінального правопорушення є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди.

Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.

Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).

Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.

Пунктом 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, з огляду на приписи ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закон не пов`язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби.

Схожий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року у справі № 233/2667/23.

Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_4 не прийняв присягу та не пройшов базову загальновійськову підготовку, він є військовослужбовцем, тобто субєктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2026 року у справі № 336/6067/23, під військовою частиною слід розуміти територію у межах казарменого, табірного, похідного чи бойового розташування частини. Місцем служби військовослужбовця, як правило, є військова частина, в якій він проходить службу, і тому поняття військової частини і місця служби звичайно збігаються. Якщо вони не збігаються, то під місцем служби слід розуміти всяке інше місце, де військовослужбовець повинен протягом деякого часу виконувати військові обов`язки або перебувати відповідно до наказу або дозволу командира (начальника).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 у межах її бойового розташування в районі АДРЕСА_2 , що спростовує відповідні заперечення обвинуваченого.

В ході судового розгляду обвинувачений неодноразово покликався на стан здоров`я, що заважає йому проходити військову службу.

Втім, як зазначалося вище, згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2025-1106-1107-5147-3 від 06.11.2025 обвинувачений на підставі статей 23 б, 4 в графи ІІ, графи ТДВ Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

З пояснень обвинуваченого, він вказаний висновок ВЛК в установленому порядку не оскаржував, до безпосереднього командира та командування (як то передбачено розділом V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України) з приводу стану здоров`я та переведення його на іншу, небойову посаду не звертався. Вказане підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні. Медична характеристика також свідчить, що ОСОБА_4 при медичному огляді скарг не мав, за час проходження служби у лавах ЗСУ за медичною допомогою не звертався, за час проходження військової служби в 1 батальйоні в/ч НОМЕР_1 на ВЛК не направлявся.

За наведеного суд відхиляє відповідні доводи ОСОБА_4 як безпідставні та такі, що не впливають на кваліфікацію діянь обвинуваченого.

Отже, враховуючи тривалість перебування поза межами військової служби (з 18.11.2025 по 27.03.2025 день затримання правоохоронними органами на підставі ухвали слідчого судді) , невчинення ОСОБА_4 в цей період дій, направлених на повернення до частини НОМЕР_1 або на проходження військової служби в іншій військовій частині, суд кваліфікує діяння обвинуваченого за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Обставин, які б пом`якшували покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є рецидив злочинів, тобто вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за вчинення умисного злочину.

Керуючись наведеним при призначенні покарання, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, який віднесений законом до особливо тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який раніше був судимий, посередньо характеризується за місцем служби, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та рецидив злочинів як обставину, що обтяжує покарання, суд доходить до висновку про призначення покарання в межах санкції ч. 4 ст. 408 КК України.

Враховуючи особу винного, обставини вчиненого та вимоги чинного законодавства, підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2026 стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави. Відповідними судовими рішеннями вказаний запобіжний захід був продовжений. Тому, враховуючи призначення за цим вироком покарання, що належить відбувати реально, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За положеннями ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 27 березня 2026 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 продовжити до набрання вироком законної сили.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою, протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 141338773 ?

Документ № 141338773 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 141338773 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141338773 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141338773 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141338773, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Судове рішення № 141338773, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141338773 відноситься до справи № 336/3440/26

Це рішення відноситься до справи № 336/3440/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141338770
Наступний документ : 141338779