Рішення № 141338633, 10.11.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
333/7601/26
Номер документу
141338633
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 333/7601/26

Провадження № 2/333/5535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Федоричко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Сільпо-Фуд» на посаді продавця-консультанта замовлень з інтернету у товарному відділі магазину №149 по АДРЕСА_1 . Відповідно до наказу №37/МС149 к/тр від 03.03.2026 її було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ та передбачено виплату компенсації за 2 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 28.01.2026 по 03.03.2026.

При звільненні позивачки з займаної посади відповідачем було порушено норми чинного законодавства, оскільки останнім не було проведено з нею своєчасних та повних розрахунків. Зокрема, остаточний розрахунок, проведено 06.03.2026. Відповідачем вже після звільнення позивача, 20.03.2026 було виплачено премію за лютий 2026 року у сумі 5944,45 грн., тобто період затримки розрахунку обраховується з дня звільнення 03.03.2026 по день фактичного проведення повного розрахунку заробітної плати, по 20.03.2026 включно (12 днів). Часткові виплати середнього заробітку за час затримки відповідач здійснив 20.04.2026 у сумі 333,53 грн. та 24.04.2026 у сумі 689,25 грн., загалом 1022,78 грн., однак даний розрахунок є неповним та неправильним, оскільки відповідачем зменшено кількість днів затримки до 3 днів, тоді як за її підрахунками, він становить 12 днів. Відповідно, і середній заробіток за весь час затримки у розмірі 442,76 грн. відповідачем визначено неправильно. Таким чином, відповідачем не було виплачено позивачці у повному обсязі заборгованість по заробітній платі та вихідну допомогу за період з 03.03.2026 по 20.03.2026 у розмірі 10000,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 5313,12 грн.

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивачем на адресу відповідача 22.04.2026 було направлено досудову претензію, з відповіді на яку вбачається, що останній відмовився виплатити повну суму.

Посилаючись на викладені обставини, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати та вихідній допомозі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5313,12 грн. за період з 03.03.2026 по 20.03.2026, а також завдану моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Круглікової А.В. від 10.07.2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк позивачу для усунення недоліків.

05.08.2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2026 року вказану цивільну справі прийнято у своє провадження та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.09.2026 № 108/26-к, у зв`язку з призначенням судді ОСОБА_3 суддею Миколаївського апеляційного суду, був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та для її судового розгляду визначено головуючого суддю Варнавську Л.О.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Варнавської Л.О. від 09.09.2026 року вказану цивільну справі прийнято у своє провадження та призначене спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

14.08.2026 від представника відповідача ТОВ «Сільпо-Фуд» адвоката Федоричко Н.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема, вона вказала, що позивач звільнена із займаної посади за власним бажанням, що є трудовим правом працівника і не пов`язане з будь-якими порушеннями законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору з боку відповідача, а відтак, правові підстави для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпПУ відсутні. Після припинення трудових відносин заробітна плата за невідпрацьований період не нараховується, тому вимога позивача про стягнення заробітної плати за період з 03.03.2026 року по 20.03.2026 року в розмірі 10 000,00 грн. є безпідставною.

Щодо розрахунку та виплати компенсації з 03.03.2026 року по 06.03.2026 року представник відповідача зазначила, що відповідач визнає та не заперечує, що остаточний повний розрахунок основних сум, які станом на день звільнення (03.03.2026 року) вже були нараховані позивачу стався із затримкою, а саме: 03.03.2026 року позивачу виплачено 613,47 грн. компенсація за невикористані два дні відпустки; 06.03.2026 - 6256,09 грн. заробітна плата за лютий 2026 року. Затримка з виплатою склала 3 календарні дні, про що зазначено і у відповіді відповідача на досудову претензію позивача (вих. № СР-08-275 від 24.04.2026). Відповідач добровільно, в позасудовому порядку, компенсував позивачу цю затримку, виплативши середній заробіток за 3 дні затримки у загальній сумі 1 022,78 грн. (333,53 грн. - 20.04.2026 року та 689,25 грн. - 24.04.2026 року) і позивач не оспорює отримання даних сум.

З приводу розрахунку та виплати компенсації з 03.03.2026 року по 20.03.2026 року у розмірі 5 313,12 грн. представник зауважила, що позивач вважає, що строк затримки розрахунку має обчислюватися з 03.03.2026 року по 20.03.2026 року включно - дату фактичної виплати їй премії за лютий 2026 року, та на цій підставі визначає період затримки як 17 календарних (12 робочих) днів, але відповідач з цим не погоджується, оскільки премія - це додаткова заробітна плата понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці, є додатковою заробітною платою, проте не є обов`язковою складовою заробітної плати працівника та виплачується відповідно до наказів про преміювання з урахуванням результатів роботи кожного працівника відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці. Відповідно до умов п.1.4 «Положення про преміювання працівників структурних підрозділів ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за підсумками роботи за місяць, затвердженого наказом від 29.03.2024 року №64/2», що є додатком №11 до колективного договору на 2024-2026 рр. загальна сума премій визначається не пізніше 22-го числа кожного поточного місяця за попередній місяць з урахуванням виконання в останньому основних показників господарської діяльності товариства та включається до фонду оплати праці місяця, в якому премії нараховуються. Наказ №128 про виплату премії за результатами роботи товариства у лютому 2026 року, видано тільки 20.03.2026 року. Тобто, станом на дату звільнення позивача - 03.03.2026 року, премія за лютий 2026 року об`єктивно ще не була і не могла бути нарахована: розрахунковий період (лютий 2026 року) на момент звільнення тільки-но завершився, а показники преміювання станом на 3-й день березня ще не могли бути підраховані та затверджені в встановленому у Товаристві порядку. Порядок і строки виплати премій, встановлені вищезазначеним Положенням, застосовуються централізовано та однаково до всіх працівників Товариства незалежно від факту їх звільнення в межах відповідного розрахункового періоду. Отже, виплата позивачу премії за лютий 2026 року саме 20.03.2026 не є проявом вибіркової затримки чи вини відповідача щодо конкретно позивача, а є реалізацією стандартного, заздалегідь визначеного графіка нарахування преміальних виплат, який діяв би так само, якби позивач продовжувала перебувати у трудових відносинах з Товариством. Оскільки премія за лютий 2026 року не була і об`єктивно не могла бути нарахована станом на 03.03.2026, вона не входить до складу сум, стосовно яких у відповідача міг виникнути обов`язок за ст. 116 КЗпП України саме в день звільнення. Її виплата 20.03.2026 відбулася своєчасно в межах строку, встановленого Положенням про преміювання (до 22 числа наступного місяця), та без будь-якої вини відповідача, що виключає застосування до цієї виплати відповідальності за ст. 117 КЗпП України. Таким чином, єдиним періодом, стосовно якого могло виникнути питання про відповідальність відповідача за даною статтею є період з 04.03.2026 по 06.03.2026 (3 календарні дні), який відповідач добровільно та в повному обсязі компенсував до звернення позивача до суду.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначила, що сам факт наявності спору між працівником та роботодавцем не означає автоматичного виникнення права на компенсацію моральної шкоди у заявленому розмірі. Фактична затримка розрахунку становила лише три календарні дні, відповідач визнав зазначену затримку, здійснив відповідний розрахунок та добровільно виплатив позивачу компенсацію до звернення останнього до суду. Для задоволення такої вимоги позивача, необхідним є встановлення факту порушення права, наявності моральної шкоди, причинного зв`язку між порушенням та шкодою, а також обґрунтування розміру компенсації. Позивач не надав до суду достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення моральної шкоди, на підставі яких вона оцінила свої моральні страждання, а також не довела причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою, тому така вимога не підлягає задоволенню.

20.08.2026 представником позивача надана відповідь на відзив, у якій вона вказала, що відповідач у відзиві стверджує, що премія за лютий 2026 року в розмірі 5 944,45 грн не є обов`язковою виплатою при звільненні 03.03.2026 р. Проте, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці», премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань, є додатковою заробітною платою. Лютий 2026 року був повністю відпрацьований позивачем. Посилання відповідача на внутрішнє Положення про преміювання (щодо нарахування премії до 22 числа) не може звужувати права працівника, гарантовані ст. 116 КЗпП України, яка зобов`язує провести повний розрахунок у день звільнення. Разом з тим, позивач підтверджує, що вимога щодо стягнення матеріальної шкоди та вихідної допомоги у розмірі 10 000,00 грн. не підтримується та підлягає залишенню без розгляду, а предметом спору залишаються вимоги щодо стягнення належних сум заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Щодо строку затримки розрахунку та стягнення середнього заробітку (ст. 117 КЗпП України) представник позивача зазначила, що відповідач самостійно визнає факт порушення ст. 116 КЗпП України та затримку розрахунку, однак безпідставно обмежує її лише 3 днями (з 03.03.2026 по 06.03.2026). Оскільки остаточний розрахунок за заробітною платою за відпрацьований лютий (виплата премії) відбувся лише 20.03.2026 року, саме ця дата є датою фактичного повного розрахунку. Період затримки: з 04.03.2026 по 20.03.2026 = 12 робочих днів. Середньоденний заробіток: 442,76 грн. (визнається відповідачем у розрахунку). Сума до стягнення: 5 313,12 грн. Добровільно виплачена відповідачем сума у розмірі 1 022,78 грн. є лише частковим погашенням заборгованості. Систематичне нерозрахування у день звільнення, вимушене звернення до Держпраці та до суду призвели до моральних страждань позивача, позбавлення засобів до існування у перші тижні після звільнення. Лист Держпраці №1/1/666-ЦА-26 від 02.04.2026 р. підтверджує правомірність звернення позивача за захистом своїх порушених прав, тому вимога про компенсацію моральної шкоди є обґрунтованою та співмірною. Враховуючи вищезазначене, представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5313,12 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

21.08.2026 від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у яких він просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн. заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги у зв`язку з відмовою позивача від цієї частини позивних вимог, а у задоволенні в іншій частині вимог просив відмовити у повному обсязі із посиланням на доводи, аналогічні тим, які викладені ним у відзиві на позовну заяву від 14.08.2026.

Крім того, 02.09.2026 представником відповідача до суду надано клопотання про доручення до матеріалів справи доказів, а саме копію заяви про прийняття ОСОБА_1 на роботу від 27.01.2026.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 5313,12 грн., в частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги не підтримала.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях (на відповідь на відзив). Додатково пояснила, що дійсно, відповідачем було порушено строк виплати позивачу при звільненні усіх сум, що належали їй до виплати, однак цей строк становив лише 3 дні і відповідач у позасудовому порядку добровільно компенсував позивачу цю затримку, виплативши середній заробіток за ці 3 дні на загальну суму 1022,78 грн. 20.03.2026 позивачу було виплачено премію за лютий 2026 року у розмірі 5944,45 грн. згідно заздалегідь визначеного Положенням про преміювання працівників структурних підрозділів ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за підсумками роботи за місяць і визначається не пізніше 22-го числа кожного поточного місяця за попередній місяць з урахуванням виконання в останньому основних показників господарської діяльності товариства та включається до фонду оплати праці місяця, в якому премії нараховуються. Тобто її виплата відбулася своєчасно, бо на момент звільнення позивача вона ще не була і не могла бути нарахована, відповідно, не була включена до сум, які підлягають виплаті в день звільнення. Таким чином, доводи позивача про порушення строку затримки до 20.03.2026 ґрунтуються на помилковому включенні до розрахунку суми, яка не підлягала та не могла бути виплачена в день звільнення, тому вимога про стягнення 5313,12 грн. є похідною від необґрунтованого доводу щодо статусу премії, тому задоволенню не підлягає.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що з 28.01.2026 ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Сільпо -Фуд» на посаді продавця-консультанта замовлень з інтернету у товарному відділі магазину №149 по АДРЕСА_1 .

03.03.2026 року її було звільнено з роботи у ТОВ «Сільпо-Фуд» за власним бажанням (п. 1 ст. 38 КЗпП України), що підтверджується копією витягу з наказу №37/МС149 к/тр від 03.03.2026.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі М 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Судом також встановлено, що 03.03.2026 відповідач виплатив позивачу компенсацію за невикористані два дні відпустки за період з 28.01.2026 по 03.03.2026 у розмірі 613,47 грн., що підтверджується копією витягу зі зведеної відомості №СФ-1001878 від 03.03.2026.

06.03.2026 відповідач виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за лютий 2026 у розмірі 6256,09 грн., що підтверджується копією витягу зі зведеної відомості №СФ-1001561 від 06.03.2026, що не заперечується позивачем.

Тобто, звільнення позивача і фактичний з ним розрахунок було проведено з порушенням трудового законодавства, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Мніністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

За змістом пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Сільпо-Фуд», середньоденна заробітна плата позивача складає 442,76 грн. ( заробітна плата за січень 2026 року (3 робочи дні) -589,57 грн., за лютий 2026 року 7349,95 грн. (17 робочих днів), премія за результатами роботи за січень 2026 року - 915,73 грн., яка включена до розрахунку середнього заробітку), за березень 2026 року нарахувань не було, оскільки не було робочих днів). Нарахування за період тимчасової непрацездатності працівника з 11.02.2026 по 15.02.2026 у сумі 774,85 грн. до розрахунку не включалося, відповідно до розділу 3 п.4 Порядку. Загальна сума доходу врахована для розрахунку середнього заробітку становить 589,57+7349,95+915,73=88555,25 грн., загальна кількість робочих днів, що враховуються в розрахунок 20 днів. Середньоденний заробіток: 8855,25 грн./20 днів =442,76 грн.).

Таким чином, середній заробіток позивача за 3 дні затримки після проведення відповідних утримань становить 1022,78 грн. (442,76грн.х 3 дні =1328,28 грн.) та був виплачений відповідачем 20.04.2026 у розмірі 333,53 грн. та 24.04.2026 у розмірі 689,25 грн., що підтверджується копіями витягів зі зведеної відомості №СФ-1002717 та №1003037 відповідно.

Разом з тим, позивач зазначає, що час затримки становить 17 календарних (12 робочих) днів, з 03.03.2026 (день звільнення) по 20.03.2026 (день виплати премії за лютий 2026) та просить стягнути 5313,12 грн.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про оплату праці» структура заробітної плати включає основну заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата -це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, програм і проектів міжнародної технічної допомоги, міжрегіонального, транскордонного та транснаціонального співробітництва, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Відповідно до п.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Так, зокрема, у своїй постанові, Верховний Суд від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61- 31573сво18) зазначив, що «доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 643/12579/17 (провадження № 61-15713св19) премія - це додаткова заробітна плата понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці, є додатковою заробітною платою, проте не є обов`язковою складовою заробітної плати працівника та виплачується відповідно до наказів про преміювання з урахуванням результатів роботи кожного працівника відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

Колективним договором ТОВ Сільпо-Фуд» між власником та трудовим колективом на 2024-2026 рр., схваленого конференцією представників трудових колективів, протокол від 19.07.2024, розділом V «Заохочення за успіхи в праці, пільги, компенсації, гарантії та інші соціальні заходи», зокрема, ч.1 передбачено, що за умови наявності фінансових ресурсів та постійного виконання основних показників господарської діяльності та планів виторгу, власник або уповноважений ним орган, за погодженням з представником трудового колективу, може встановлювати систему преміювання працівників, враховуючи високий професіоналізм, відповідальне ставлення до виконання обов`язків, дотримання трудової дисципліни тощо. Преміювання за вказані у цьому пункті колдоговору показники здійснюються відповідно до Положення про преміювання працівників структурних підрозділів за підсумками роботи за місяць (Додаток №11) та Положення про преміювання працівників структурних підрозділів за підсумками роботи за звітний період (Додаток №12).

Згідно п.1.4 Положення про преміювання працівників структурних підрозділів ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за підсумками роботи за місяць, загальна сума премій визначається не пізніше 22-го числа кожного поточного місяця за попередній місяць з урахуванням виконання в останньому основних показників господарської діяльності Товариства та включається до фонду оплати праці місяця, в якому премії нараховуються.

Як встановлено з матеріалів справи, наказ №128 про виплату премії за результатами роботи Товариства у лютому 2026 року, було видано 20.03.2026 року, тобто, виплата премії позивачу відбулась своєчасно, в межах строку встановленого відповідно до вищевказаного Положення і не могла входити до складу сум, які підлягають виплаті в день звільнення відповідно до ст.116 КЗпП України.

У своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальними юридично значущими обставинами для застосування статті 117 КЗпП України є факт невиплати належних працівникові сум, факт не проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини роботодавця.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у даному випадку, до роботодавця не можуть бути застосовані наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України через відсутність в його діях такої вини.

Позивачка в судовому засідання підтримала позовні вимоги лише в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5313,12 грн., в іншій частині свої вимоги не підтримала. проте, письмових заяв про відмову від позову чи залишення позову без розгляду не подавала. Суд враховує, що як позов так і заяви про збільшення/зменшення позовних вимог, відмова від позову, заяви про залишення позову без рогляду подаються в письмовій формі. У відповіді на відзив (в мотивувальній частині) представник відповідача зазначила, що вимога щодо стягнення матеріальної шкоди та вихідної допомоги у розмірі 10 000,00 грн. не підтримується та підлягає залишенню без розгляду, а предметом спору залишаються вимоги щодо стягнення належних сум заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Проте, в резулютивній частині відповіді на відзив не просила суд залишити частину позовних вимог без розгляду. Оскільки позивачка не подавала письмових заяв про відмову від позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги, моральної шкоди або залишення цих вимог без розгляду, суд вважає за необхідне розглянути позовні вимоги в редакції, яка була викладена в позовній заяві.

Під час розгляду справи судом не встановлено наявності заборгованості відповідача перед позивачем із заробітної плати та вихідної допомоги за період з 03.03.2026 по 20.03.2026 рік в сумі 10000 грн. Також суд вважає доводи позивачки про несвоєчасну виплату премії за лютий 2026 року необгрунтованими, оскільки судом встановлено, що станом на день звільнення 03.03.2026 року позивачці не належала премія за лютий 2026 року в сумі 5944,45 грн., тому що вона не була нарахована та могла бути виплачена позивачці в день звільнення.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки при звільненні, оскільки у задоволенні цих вимог відмовлено, то підстав для стягнення моральної шкоди не має.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивача під час звернення до суду з даним позовом було звільнено від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати по справі підлягають компенсації за рахунок Держави.

Керуючись ст. ст.12, 76-78,81,141,259,263-265 ЦПК України, ст.116, 117 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, віднести за рахунок Держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська

Часті запитання

Який тип судового документу № 141338633 ?

Документ № 141338633 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141338633 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141338633 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141338633 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141338633, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Судове рішення № 141338633, Комунарський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141338633 відноситься до справи № 333/7601/26

Це рішення відноситься до справи № 333/7601/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141336013
Наступний документ : 141338634