Єдиний державний реєстр судових рішень Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
610/1663/26 2-о/610/41/2026 02 листопада 2026 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: Стригуненка В.М.
за участю
заявника: ОСОБА_1 ,
секретаря: Ворони І.О.,
розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, Балаклійська державна нотаріальна контора Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в:
Заявник просить встановить факт проживання, ведення спільного господарства, єдиного бюджету, наявності взаємних прав та обов`язків ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , з весни 1978 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи заяву вказала, що з ОСОБА_3 її мати ОСОБА_2 постійно проживала разом з весни 1978 року по день його смерті, як чоловік та дружина, мали спільний бюджет та вели спільне господарство, у 1996 році на двох приватизували житло, а саме придбали у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де були зареєстровані разом. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та після його смерті залишилась спадщина у вигляді половини квартири за вищевказаною адресою, єдиною спадкоємицею якої була мати заявника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що її мати була спадкоємицею ОСОБА_3 четвертої черги, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж п'ять років до його смерті, прийняла спадщину фактичним шляхом, однак не оформила своїх спадкових прав.
Вищевказаний факт їй необхідно встановити для оформлення спадщини на вищевказане майно. Іншим шляхом встановити його немає можливості.
Ухвалою від 03.06.2026 відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження.
Заявник в суді пояснила, що її матір ОСОБА_2 з 1977 року спільно проживала з ОСОБА_3 , який приїхав на завод працювати та з того часу постійно жив з її матір`ю у квартирі, яку отримувала по ордеру її мати, а приватизували вони вже квартиру разом по 1/2 частині за кожним. Не знає, чому вони не уклали шлюб, але проживали разом та вели спільне господарство до смерті ОСОБА_3 у 2010 році, а матір померла у 2026 році. Після чого вона подала заяву до нотаріальної контори, щоб отримати квартиру у спадщину. Зазначила, що іншого спадкового майна немає.
Заінтересовані особи про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання судових повісток до їх електронних кабінетів, про що свідчать довідки про доставку електронних документів 26.08.2026 (а.с. 36, 37), проте у судове засідання їхні представники не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, письмові пояснення щодо заяви та заяви про розгляд справи за їхньої відсутності не надали, поважності неявки не убачається.
Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
Згідно з матеріалами справи позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено відповідними документами: свідоцтвами про народження, укладення шлюбу та смерть (а.с. 8, 9, 14).
Чоловік ОСОБА_2 та батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області від 25.03.2026 померла ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.05.1996 (а.с. 19).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на момент смерті був зареєстрований разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.05.1996, що підтверджується копією його свідоцтва про смерть та довідкою виконавчого комітету Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області (а.с. 15, 16).
Згідно з ордером № 009981, виданим ОСОБА_2 , сім`я якої складалася також з доньки ОСОБА_5 , їм було надано право на зайняття квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.12.1996 ОСОБА_2 та члену її сім`ї ОСОБА_3 належить на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яку було приватизовано (а.с. 11).
За актом обстеження житлового приміщення, складеного виконавчим комітетом Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області 14.04.2026, комісією було встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно з весни 1978 року та по час його смерті постійно проживали та були удвох зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Вони жили цивільним шлюбом, як чоловік та дружина. В 1996 році вони удвох приватизували квартиру, в якій жили, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, облаштовували житло, піклувались один про одного, разом купляли предмети домашнього побуту, проводили час відпочинку та сімейні свята, удвох виховували доньку ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (а.с. 20).
З відповіді державного нотаріуса Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області О. Печка, наданої 10.09.2026 на запит суду, вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ніхто із спадкоємців з будь-якими заявами до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа не заводилась, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надіслав спадкову справу № 36/2026, заведену за заявою ОСОБА_1 від 18.03.2026 (а.с. 41, 42-43).
З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), (заповіти/спадкові договори) від 18.03.2026 встановлено, що відомості відносно ОСОБА_2 , 1940 р.н., у Спадковому реєстрі відсутні (а.с. 44-55).
Згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі 18.03.2026 державним нотаріусом Печком О.С. була заведена спадкова справа № 36/2026 (номер у спадковому реєстрі 75361052) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 (а.с. 18, 56).
Також заявник надала сімейні фото, на яких зображені матір заявника з ОСОБА_3 в різні періоди їхнього життя (а.с. 22).
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона з заявником є сусідками, проживають в одному під`їзді (вона на 1 поверсі, а свідок на другому). З часу заселення у будинок, у 1975 році, мати заявника була удовою, проживала з заявником. Після чого з`явився ОСОБА_3 , який працював на заводі, вони зійшлися з матір`ю заявника приблизно у 1977 року, після чого жили разом у вказаній квартирі як одна сім`я, разом працювали, вели спільне господарство. Потім ОСОБА_3 захворів і мати заявника доглядала його до смерті.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом заявника по будинку, проживає в іншому під`їзді з 1975 року, знайомий з заявницею з її дитинства, знав їхню сім`ю ще до переїзду у їхній будинок, в тому числі покійного батька заявника. Приблизно у 1977 році мати заявника познайомилась з ОСОБА_3 , з яким почали проживати разом в квартирі матері заявника як одна сім`я, разом вели господарство, обробляли город, будували гараж. Вони проживали разом до самої смерті ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
З вимог ст. 1264 ЦК України вбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З наявних матеріалів справи вбачається, що заявник прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка була єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 . Даних про наявність інших спадкоємців, що прийняли спадщину після їх смерті, матеріали справи не містять. Осіб, що мають право на обов`язкову частку у спадщині, не встановлено.
Судом встановлено, що матір заявника ОСОБА_2 на момент смерті була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за однією адресою, що свідчить про фактичне прийняття нею спадщини після його смерті. Більш того вона була зареєстрована з ним за однією адресою з 1996 року, тому заявник вважає, що вона є спадкоємицею четвертої черги, однак юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім`ї, тощо.
Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
З матеріалів справи встановлено, що матір заявника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно проживали однією сім`єю з 1977 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , якою спільно володіли з 19.12.1996 на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Зазначені особи до смерті спадкодавця ОСОБА_3 постійно проживали разом без реєстрації шлюбу та були зареєстровані за однією адресою.
Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показанням свідків та інші матеріали справи у їх взаємозв`язку свідчать про те, що матір заявника не менше п`яти років перебувала зі спадкодавцем ОСОБА_3 у близьких відносинах, які мали тривалий сімейний характер, принаймні не пізніше 1977 року, вони жили дружно в одній спільній квартирі, в тому числі з заявником, разом харчувалися, мали спільний бюджет, спільно займалися городом, вели домашнє господарство, разом відпочивали та проводили свята, матір заявника опікувалась станом здоров`я спадкодавця, піклувалась та доглядала його, поховала та після його смерті продовжила проживати в їхній квартирі.
Отже наявні у справі докази та фактичні обставини вказують на те, що між матір`ю заявника та померлим ОСОБА_3 протягом тривалого часу склались усталені сімейні стосунки як між чоловіком та дружиною, які існували до часу смерті спадкодавця.
Матір заявника та спадкодавець ОСОБА_3 з 1996 року та до часу відкриття спадщини були зареєстровані в одній квартирі, матір заявника повністю опікувалась життям спадкодавця, що з огляду на їх тривале спільне проживання та наявність спільних інтересів, є ознакою ведення спільного господарства.
З урахуванням вищевказаного слід визнати доведеним юридичний факт, що матір заявника була пов`язана зі спадкодавцем ОСОБА_3 спільним побутом та взаємними правами і обов`язками - проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому відповідно до статті 1264 ЦК України мала право спадкування за законом у четверту чергу.
Разом з тим, заява підлягає частковому задоволенню, з викладенням формулювання задоволеної вимоги відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 265, 293, 315, 319 ЦПК України,
у х в а л и в:
1)Заяву задовольнити частково.
2)Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом останніх п'яти років до дня його смерті.
3)В іншій частині заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64270, Харківська область, Ізюмський район, с-ще Савинці, вул. Соборна, буд. 96, код ЄДРПОУ 45088991.
Заінтересована особа: Балаклійська державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Соборна, буд. 92, код ЄДРПОУ 02893568.
Суддя Стригуненко В.М.
Судове рішення № 141338301, Балаклійський районний суд Харківської області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 610/1663/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: