Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №766/10221/25
н/п 1-кп/766/213/26
УХВАЛА
про продовження строку дії запобіжного заходу
09.11.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
обвинувачених (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024230000000663 від 01.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, -
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12024230000000663 від 01.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
На адресу суду від захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, при цьому, на її думку, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування такого запобіжного заходу, на теперішній час відсутні або істотно зменшилися. Посилається на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, не має наміру переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню. Зазначає, що всі докази перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення, а свідками є особи, анкетні дані яких змінено та невідомі обвинуваченому, що, на думку захисника, виключає можливість незаконного впливу на них. Також вказує на відсутність доказів, які б свідчили про намір обвинуваченого ухилятися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, захисник просить врахувати тривалість судового провадження та безпекову ситуацію, що склалася у слідчому ізоляторі. З огляду на викладене просить змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою його постійного місця проживання.
Також, на адресу суду від обвинуваченої ОСОБА_9 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання обвинувачена зазначає, що тривале перебування під вартою негативно впливає на її фізичний та психологічний стан, а також на стан її малолітніх і неповнолітніх дітей. Вказує, що має трьох неповнолітніх дітей та матір, які потребують її уваги. Крім того, посилається на зловживання стороною обвинувачення процесуальними правами під час вирішення питань щодо запобіжного заходу та права внесення застави. Зазначає, що має постійне місце проживання, готова виконувати покладені судом процесуальні обов`язки, зокрема прибувати за викликом до суду, не залишати місце проживання без дозволу та утримуватися від спілкування зі свідками й іншими учасниками кримінального провадження. З огляду на викладене просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із покладенням відповідних процесуальних обов`язків.
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , строку дії обов`язків, які на нього покладені при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки ризики, передбачені п. 1,3,5 ст. 177 КПК України та зазначені в ухвалах про обрання запобіжного заходу відносно обвинувачених та продовження строку дії запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_7 - ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що клопотання прокурора безпідставне, посилання на наявність іншого кримінального провадження недоцільне, а наявність ризиків необгрунтовано. Вважав за можливе застосувати до ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Захисник ОСОБА_8 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу, що також дасть можливість пройти ВЛК та реалізувати намір ОСОБА_8 піти на військову службу.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 , оскільки відсутні відомості щодо того, що будь-яка військова частина погодилась взяти його на військову службу.
Обвинувачена ОСОБА_9 в судовому засіданні у задоволенні клопотання прокурора просила відмовити. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_9 - ОСОБА_5 в судовому підтримав клопотання ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу. В задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_9 , оскільки розгляд кримінального провадження на початку, ризики не перестали існувати та не зменшились.
Захисник ОСОБА_10 - ОСОБА_6 в судовому засіданні при вирішенні питання про продовження строку дії покладених на ОСОБА_10 обов`язків, покладався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, їх тяжкість та суспільне значення, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд враховує, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна та відповідно до ст.12 КК України інкриміновані обвинуваченим злочини віднесені до категорії особливо тяжких злочинів.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Стосовно доводів сторони захисту про відсутність належного обґрунтування клопотання прокурора суд зазначає, що сторона обвинувачення самостійно визначає обсяг та зміст матеріалів, які вважає необхідними для обґрунтування заявленого клопотання. Подання доказів, які, на думку прокурора, є необхідними для підтвердження доводів клопотання, належить до його дискреційних повноважень. При цьому суд не вправі з власної ініціативи збирати докази чи вимагати від сторони обвинувачення подання певних матеріалів, оскільки це суперечило б засадам змагальності кримінального провадження.
Кожне клопотання про продовження строку тримання під вартою є самостійним предметом судового розгляду та оцінюється судом виходячи з доводів і матеріалів, поданих сторонами на момент його розгляду. Судове рішення ухвалюється в межах заявленого клопотання та на підставі наданих учасниками провадження матеріалів.
Ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення у якому вони обвинувачуються, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинувачених на свідків, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого їм кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинувачених від суду та вчинення ними нових злочинів.
Ці факти встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою та продовженні строку дії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.
Так, останні обвинувачуються у вчиненні злочинів, які є особливо тяжким злочинами, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Слід також зазначити, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх та беззаперечних відомостей щодо наявності міцних соціальних зв`язків обвинувачених, що могли б гарантувати їх присутність в межах м. Херсона. Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, суд бере до уваги той факт, що суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі у відповідності до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинувачених, тяжкості злочину, який їм інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам їх можливого впливу на свідків з метою зміни ними показань, переховування від суду та можливості вчинення ними нових злочинів. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинувачених у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Вік та стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не перешкоджають застосуванню до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, неповнолітніх дітей. Проте, сам по собі факт наявності соціальних зв`язків, не спростовують висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Обставини, на які посилаються обвинувачені та їх захисники не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинувачених та надали б можливість застосувати до останніх менш суворий запобіжний захід.
Клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає, оскільки наведені у ньому доводи не свідчать про зміну обставин, які були підставою для застосування та подальшого продовження запобіжного заходу, а також не спростовують встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу також задоволенню не підлягає, оскільки наведені стороною захисту обставини не спростовують встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не свідчать про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до 07 січня 2027 року включно.
24.12.2024 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва до підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до та визначено підозрюваному ОСОБА_10 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, та на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено такі обов`язки: прибувати до слідчого у справі за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, тобто з міста Херсона, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
07.04.2025 підозрюваного ОСОБА_10 звільнено з під варти, у зв`язку з внесенням застави, а тому вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно з ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При вирішенні питання про продовження строку покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, суд враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна та відповідно до ст.12 КК України інкриміновані обвинуваченим злочини віднесені до категорії особливо тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_10 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченого на свідків, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду та вчинення ним нових злочинів.
Отже, враховуючи наведене та те, що строк дії попередньої ухвали закінчується 12.11.2026 року, то суд вважає за доцільне продовжити строк дії покладених на ОСОБА_10 , обов`язків, визначених ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.12.2024 року строком до 07 січня 2027 року.
Керуючись ст.178, 183, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 07 січня 2027 включно.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 07 січня 2027 включно.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 07 січня 2027 включно.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.12.2024 року, до 07 січня 2027 включно, зобов`язавши його:
- прибувати до суду у справі за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, тобто з міста Херсона Херсонської області, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1
Судове рішення № 141337938, Херсонський міський суд Херсонської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 766/10221/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: