Рішення № 141337887, 09.11.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/944/25

Провадження № 2/650/3118/28

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сікори О. О.,

за участю секретаря судового засідання Завістовської Л. А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Могили С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 135 847,60 грн заборгованості за кредитним договором № 010/91178/82/939685 від 18 листопада 2020 року, а також 3 028,00 грн судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що 18 листопада 2020 року відповідач уклав із АТ «Райффайзен Банк Аваль» договір кредитування карткового рахунку. За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення кредитних коштів. На підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24 липня 2024 року та витягу з Реєстру боржників № 2 від 26 липня 2024 року до позивача перейшло право вимоги за цим кредитним договором у загальному розмірі 135 847,60 грн. Усю зазначену суму позивач визначив заборгованістю за основною сумою боргу; заборгованість за процентами й пенею зазначив як нульову.

Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. 6 травня 2025 року у справі ухвалено заочне рішення про задоволення позову. Ухвалою суду від 3 грудня 2025 року зазначене заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач через представника в заяві про перегляд заочного рішення та письмових поясненнях від 24 жовтня 2025 року заперечив правильність визначеної позивачем заборгованості. Зазначив, що за отриманою ним кредитною карткою поточний ліміт на початку кредитування становив 50 000,00 грн, натомість походження додаткових 85 847,60 грн, заявлених до стягнення як основний борг, не розкрито. За твердженням представника, у 2023 році відповідач поповнював рахунок на загальну суму 24 863,90 грн, тому визнає непогашену заборгованість у сумі 25 136,10 грн.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Могила С. М. підтвердив, що факт укладення кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами відповідач не заперечує. Водночас він не погоджується зі стягненням усіх 135 847,60 грн, оскільки позивач не подав зрозумілого розрахунку виникнення саме такої суми основного боргу, не підтвердив зміни кредитного ліміту й не розкрив врахування здійснених погашень. Просив задовольнити позов частково у межах суми, яку відповідач вважає неповернутою. Відзиву на позов у письмовій формі представник відповідача не подавав.

Відповідач ОСОБА_1 підтримав пояснення свого представника. Пояснив, що користувався кредитною карткою з лімітом 50 000,00 грн, повертав кошти частинами, обов`язку повернути фактично непогашений кредит не заперечує, але не погоджується із сумою близько 135 000,00 грн, оскільки її походження йому незрозуміле.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча позивача належно повідомлено про дату, час і місце розгляду через підсистему «Електронний суд». Заяв або клопотань щодо відкладення засідання суд не отримав. У пункті 4 прохальної частини позову позивач заздалегідь висловив прохання здійснювати розгляд справи за відсутності його представника у разі неявки. З урахуванням наведеного, думки присутніх учасників справи, частин першої та п`ятої статті 223 ЦПК України суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши письмові матеріали справи та заслухавши пояснення відповідача і його представника, суд установив такі фактичні обставини й відповідні їм правовідносини.

18 листопада 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 підписали заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/91178/82/939685 (тарифна модель «Кредитна картка 100 днів»), а також додаток до неї. У документах передбачено кредитування рахунку, установлення поточного кредитного ліміту на дату початку кредитування в розмірі 50 000,00 грн та процентну ставку 48 відсотків річних. Умови договору передбачають можливість зміни поточного кредитного ліміту; максимальний ліміт, указаний у заяві, не є сумою одночасно наданого позичальникові кредиту.

Сам відповідач факт укладення договору й фактичного користування кредитними коштами не заперечив, що узгоджується зі змістом підписаної заяви, а також відомостями історії карткового рахунку, поданої ним до суду. Відтак між відповідачем і первісним кредитором виникли кредитні правовідносини.

24 липня 2024 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір відступлення права вимоги № 114/2-72. У витягу з Реєстру боржників № 2 від 26 липня 2024 року ідентифіковано ОСОБА_1 , кредитний договір № 010/91178/82/939685 та суму переданої вимоги 135 847,60 грн, яку класифіковано виключно як основний борг. Зазначені документи підтверджують оформлення переходу права вимоги до позивача, проте самі по собі не посвідчують правильності розрахунку суми кредитної заборгованості первісним кредитором.

Як розрахунок заборгованості до позову додано складену представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» таблицю за період із 26 липня до 31 грудня 2024 року. У її першому рядку станом на 26 липня 2024 року наведено вже сформовану суму основного боргу 135 847,60 грн, а надалі протягом кожного місяця її без змін перенесено до наступного рядка. У розрахунку відсутні відомості про конкретні операції видачі або використання кредиту, рух коштів від 18 листопада 2020 року до 26 липня 2024 року, зміни поточного кредитного ліміту, щомісячне нарахування процентів, черговість зарахування платежів та обчислення непогашеного тіла кредиту.

Отже, зазначена таблиця не дає можливості встановити, з яких саме операцій первісний кредитор сформував станом на дату відступлення права вимоги борг 135 847,60 грн та чому весь його розмір віднесено до основної суми боргу, а проценти визначено в нульовому розмірі.

Відповідач долучив сформовані АТ «Райффайзен Банк» 24 жовтня 2025 року історії карткового рахунку за три періоди: з 1 січня до 30 червня 2023 року; з 1 липня до 31 грудня 2023 року; з 1 січня до 30 червня 2024 року. Вони містять відомості про окремі кредитові й дебетові проведення за рахунком, зокрема зарахування коштів, внутрішні коригування та регулярні операції, позначені як проценти за користування кредитом. Проте виписка не охоплює початковий період кредитування з листопада 2020 року до грудня 2022 року, а також не містить повної деталізації формування й погашення саме основного боргу за весь час дії кредитного договору.

Суд окремо перевірив наведений представником відповідача розрахунок платежів за 2023 рік. У його письмових поясненнях до суми 24 863,90 грн включено вісім кредитових операцій: 27 січня 3 795,12 грн, 1 березня 6 224,44 грн, 28 березня 4 096,00 грн, 31 травня 3,63 грн, 2 червня 3 000,00 грн, 6 червня 3 500,00 грн, 4 липня 2 683,48 грн, 18 липня 1 561,23 грн. Арифметична сума цих записів дійсно становить 24 863,90 грн.

Однак перші три з перелічених записів на загальну суму 14 115,56 грн безпосередньо позначено в банківській історії як «корекція рахунку по кредиту» (внутрішній процес), і на кожну з цих самих дат наявне дзеркальне дебетове коригування на тотожну суму: 27 січня мінус 3 795,12 грн, 1 березня мінус 6 224,44 грн, 28 березня мінус 4 096,00 грн. Сумарний вплив кожної пари таких операцій на залишок рахунку є нульовим. Тому враховувати їх як самостійні безповоротні внесення відповідачем грошових коштів на погашення боргу немає підстав.

Решта кредитових операцій, які представник відповідача включив до свого підрахунку за 2023 рік, становлять 10 748,34 грн (3,63 грн + 3 000,00 грн + 3 500,00 грн + 2 683,48 грн + 1 561,23 грн). Крім того, в наданій історії за 28 лютого 2024 року відображено кредитову операцію на 6,33 грн. Водночас відсутність повної виписки та відомостей про розподіл цих коштів між основним боргом і процентами не дозволяє безпосередньо з наведених операцій визначити точний залишок неповернутого тіла кредиту.

У виписках також відображено регулярні дебетові записи, пов`язані з процентами за користування кредитом. Зокрема, за 25 грудня 2023 року відображено 3 920,88 грн, за 25 січня 2024 року 4 199,89 грн, за 25 лютого 2024 року 4 370,65 грн, за 25 червня 2024 року 5 106,29 грн. Наявність таких записів не дозволяє без додаткової деталізації прийняти твердження, що вся зафіксована у реєстрі відступлення заборгованість 135 847,60 грн виникла виключно внаслідок фактичного одержання й неповернення основної суми кредиту. При цьому самі по собі зазначені записи не доводять і протилежного що конкретна частина суми вимоги є незаконно капіталізованими процентами; для цього потрібне дослідження повного руху коштів та умов відповідних бухгалтерських проведень.

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження представника відповідача про те, що сам факт початкового ліміту 50 000,00 грн унеможливлює існування боргу більшого розміру. Кредитування карткового рахунку є поновлюваним: після погашення використаної суми позичальник за умовами договору може повторно використовувати доступний ліміт. Крім того, первісний кредитний договір містить положення щодо зміни поточного ліміту. Тому арифметична різниця між початковим лімітом та позовною сумою 85 847,60 грн не є самостійним доказом відсутності боргу в цій частині.

Водночас можливість повторного використання кредитних коштів або зміни ліміту не звільняє позивача від обов`язку довести, що такі операції дійсно відбулися, в якому розмірі та який їх неповернутий залишок. Позивач цього належними документами не підтвердив. Наявний витяг з реєстру відступлених вимог засвідчує облікову оцінку вимоги на дату відступлення, але не замінює банківської виписки за весь спірний період.

Суд також не приймає як точний бухгалтерський розрахунок наведений відповідачем спосіб визначення залишку шляхом віднімання 24 863,90 грн від 50 000,00 грн, оскільки частину врахованих ним сум становлять взаємопов`язані внутрішньобанківські коригування, а сам початковий кредитний ліміт не тотожний сумі фактично використаних коштів. Таким чином, ані розрахунок позивача на 135 847,60 грн, ані арифметичний спосіб обчислення, запропонований відповідачем, не підтверджують повного бухгалтерського залишку кредитної заборгованості.

Разом із тим суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів виникнення між ним та первісним кредитором кредитних правовідносин, факт використання кредитних коштів та наявність неповернутого зобов`язання. У письмових поясненнях його представник прямо визначив суму боргу, яку відповідач вважає непогашеною, 25 136,10 грн. Під час судового розгляду адвокат Могила С. М. просив задовольнити вимоги частково саме в межах визнаної заборгованості, а відповідач особисто підтвердив, що підтримує цю позицію та готовий повернути фактично непогашені кошти.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності визнання; такі обставини можуть бути викладені, зокрема, у поясненнях учасників справи та їхніх представників. Оцінивши письмові та усні пояснення в сукупності з підписаним кредитним договором, банківською історією і документами про перехід права вимоги, суд розцінює позицію відповідача як добровільне та послідовне визнання наявності непогашеного кредитного зобов`язання принаймні в сумі 25 136,10 грн. Цей висновок стосується обсягу грошового обов`язку, який відповідач безпосередньо визнав, і не означає, що суд приймає як правильний запропонований представником спосіб розрахунку всієї заборгованості.

Згідно зі статтями 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а позичальник зобов`язаний повернути фактично використані кредитні кошти у встановленому порядку. За статтями 512, 514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Саме відступлення права вимоги не створює нового боргу та не підтверджує розміру такого боргу понад обсяг існуючого зобов`язання.

За статтями 12, 13, 7681, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та їх взаємний зв`язок у сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Визнання відповідачем частини вимоги не звільняє суд від перевірки законних підстав для її задоволення, але враховується під час встановлення фактичних обставин відповідно до статті 82 ЦПК України.

Подібний підхід до оцінки банківських доказів викладений Верховним Судом у постанові від 9 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21: сам по собі підсумковий розрахунок заборгованості є результатом арифметичних дій сторони, тоді як виписки за рахунками позичальника можуть підтверджувати правильність таких дій. Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 761/12690/23 наголосив на необхідності перевіряти доводи сторін щодо обґрунтованості суми основного боргу, зокрема щодо зарахування процентів за рахунок кредитних коштів.

Херсонський апеляційний суд у постанові від 9 червня 2026 року у справі № 766/1701/26 також виходив із того, що самі лише кредитний договір, документи про відступлення права вимоги і розрахунок нового кредитора без належних доказів руху коштів не дають змоги достовірно встановити розмір спірної заборгованості. Водночас на відміну від обставин наведеної справи в цьому спорі відповідач безпосередньо підтвердив існування непогашеного зобов`язання в конкретній частині, що суд оцінює разом з іншими доказами.

Суд бере до уваги й правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, про необхідність належного підтвердження договірних умов та стягнення передусім фактично отриманих, використаних і не повернутих кредитних коштів. Водночас на відміну від наведеної справи заява відповідача від 18 листопада 2020 року безпосередньо містить умови щодо кредитного ліміту та процентної ставки; тому підставою часткової відмови у цьому спорі є передусім недоведеність розміру заявленого основного боргу, а не сама по собі відсутність погодженої процентної ставки.

Отже, за наявними матеріалами справи позивач підтвердив виникнення кредитних правовідносин та перехід до нього права вимоги за відповідним договором. Разом із тим позивач не довів належними й достатніми доказами розміру непогашеного основного боргу понад суму, яку відповідач визнав. З урахуванням письмових і усних пояснень відповідача, оцінених разом з іншими доказами, підлягає стягненню 25 136,10 грн. У задоволенні вимоги про стягнення решти 110 711,50 грн слід відмовити через недоведеність її складу та розміру. Такий висновок не є встановленням відсутності будь-яких інших операцій за кредитним рахунком; він відображає лише межі доведених обставин у цьому провадженні.

За платіжною інструкцією від 24 січня 2025 року позивач сплатив за подання позову судовий збір у сумі 3 028,00 грн. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволених вимог становить 25 136,10 грн / 135 847,60 грн, тобто приблизно 18,5032 відсотка. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 560,28 грн судового збору (3 028,00 грн ? 25 136,10 грн / 135 847,60 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 141, 223, 259, 263265, 268, 273, 274279, 352355 ЦПК України, статтями 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, заборгованість за кредитним договором № 010/91178/82/939685 від 18 листопада 2020 року в розмірі 25 136 (двадцять п`ять тисяч сто тридцять шість) гривень 10 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 110 711 (сто десять тисяч сімсот одинадцять) гривень 50 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 28 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 354 ЦПК України.

Суддя О. О. Сікора