Рішення № 141337161, 10.11.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/5477/26

Провадження № 2/484/3918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 39 300 грн., -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 39 300 грн., мотивуючи тим, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 Позичальник/Відповідач) 20.11.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 20.11.2025-100001547. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 15000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 20.11.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 20.11.2025-100001547 від 20.11.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 20.11.2025; Сума Кредиту: 15000 грн. 00 коп.; Строк, на який надається Кредит - 189 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту - 27.05.2026; Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 7% від суми Кредиту та дорівнює 1050 грн. Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором) Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4119-97XX-XXXX-9592. Відповідно до Договору від 20.11.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 15000 грн., ОСОБА_1 20.11.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 15000 грн. Отже, позивач констатує факт, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 4200 грн. від 03.12.2025 року, на суму 4200 грн. від 30.12.2025 року. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 39300 грн., що складається з: Тіла кредиту - 15000 грн. Процентів - 15750 грн. Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1050 грн. Відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 7500 грн. Добровільно відповідач суму заборгованості за кредитним договором не погашає. Зазначену суму позивач просить стягнути на його користь з відповідача. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи включає судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 к., витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у сумі 127,38 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

03.09.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д.М. надійшла заява про залучення до участі у справі, як представника.

10.09.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що відповідач позовні вимоги не визнає. З урахуванням змісту поданих матеріалів сторона захисту вважає, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами право на стягнення заявленої суми у повному обсязі. Окремі складові позову прямо суперечать імперативним нормам законодавства: 7 500,00 грн за статтею 625 ЦК України нараховані в період дії воєнного стану, коли пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняє позичальника від такої відповідальності; комісія за обслуговування потребує перевірки на предмет її реальної економічної сутності та відповідності Закону України «Про споживче кредитування»; доказ видачі коштів подано у формі листа платіжної установи, а не платіжної інструкції, оформленої відповідно до вимог НБУ. За матеріалами позову 20.11.2025 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» сформувало Пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) № 20.11.2025-100001547, заявку, підтвердження та інші електронні документи. У документах зазначено суму кредиту 15 000,00 грн, строк кредитування 189 днів, кінцеву дату повернення 27.05.2026 року, процентну ставку «Стандарт» 1 % на день протягом перших п`яти чергових періодів та ставку «Економ» 0,5 % на день протягом наступних періодів. Договором передбачено комісію за надання кредиту 7 % від суми кредиту, тобто 1 050,00 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості по 1 050,00 грн у кожному з двох чергових періодів після першого. Водночас до суду заявлено лише 1 050,00 грн залишку комісії, що вимагає перевірки способу зарахування платежів та правової природи відповідної послуги. Позивач визнає два платежі відповідача по 4 200,00 грн: 10.12.2025 року та 31.12.2025 року. Загальна сума фактично отриманих позивачем платежів становить 8 400,00 грн. У своєму розрахунку позивач зарахував ці кошти насамперед у проценти та комісії, унаслідок чого основний борг у внутрішньому розрахунку весь час залишався 15 000,00 грн. Розрахунок заборгованості станом на 23.06.2026 року показує, що проценти за користування кредитом нараховувалися до 27.05.2026 року включно: спочатку по 150,00 грн на день (1 % від 15 000 грн), а з 05.03.2026 року по 75,00 грн на день (0,5 %). Одночасно позивач з 22.01.2026 року почав нараховувати «проценти по ст. 625 ЦК України», довівши їх залишок до 7 500,00 грн. Саме ця складова є юридично неприпустимою під час дії воєнного стану. У договорі зазначено денну процентну ставку 0,78 %, розраховану виходячи із загальних витрат 22 067,81 грн, суми кредиту 15 000 грн та строку 189 днів. Водночас реальна річна процентна ставка вказана на рівні 4135,87 %. Ці показники свідчать про надзвичайно високу вартість кредиту та вимагають особливо ретельної перевірки кожного платежу, який позивач включив до вартості кредиту і боргу. Позивач описує комісію за обслуговування як плату за інформаційну підтримку телефоном, в особистому кабінеті та у відділеннях, можливість здійснювати платежі, відновлення паролю, інформування про дати платежів, консультаційні послуги тощо. Значна частина таких дій є елементами звичайного виконання кредитодавцем договору або інформаційного супроводу споживача. Саме тому позивач зобов`язаний довести конкретну окрему послугу, її фактичне надання, платний характер і те, що вона не належить до інформації, яка повинна надаватися безоплатно. За відсутності такого доказування 1 050 грн. комісії не можуть автоматично стягуватися лише на підставі внутрішнього розрахунку. Оскільки первісним кредитодавцем є небанківська фінансова установа і вона користувалася послугами окремого надавача платіжних послуг, для перевірки фактичного виконання операції необхідно витребувати оригінал договору між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», а також платіжну інструкцію, оформлену відповідно до вимог НБУ, щодо перерахування саме 15 000,00 грн за договором № 20.11.2025-100001547. Інформаційний лист не повинен підміняти цей первинний документ. Позивач намагається надати платежам 10.12.2025 та 31.12.2025 значення безумовного визнання всієї заборгованості. Такий підхід є неправильним. Виконання окремих платежів може свідчити про певні фактичні відносини сторін, але не доводить законність кожної майбутньої складової розрахунку, зокрема 7 500 грн за ст. 625 ЦК України, які ще навіть не були нараховані на момент платежів, або комісії, правомірність якої має оцінюватися за спеціальним законом. За матеріалами розрахунку платіж 4 200 грн від 10.12.2025 року погасив 3 150,00 грн процентів та 1 050 грн комісії за надання кредиту. Платіж 4 200 грн від 31.12.2025 року погасив 3 150 грн процентів та 1 050 грн комісії за обслуговування. Таким чином, із 8 400,00 грн фактичних платежів жодної гривні позивач не спрямував на зменшення тіла кредиту. Саме тому тіло у розрахунку протягом усього строку залишалося на рівні 15 000,00 грн, а база для щоденного нарахування процентів не зменшувалася. З огляду на вище зазначене просили відмовити в задоволенні позову.

10.09.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д.М. надійшло клопотання про витребування доказів.

10.09.2026 року від представника позивача ТОВ «Споживчий Центр» Чехун Ю.В. надійшла відповідь на відзив якому вона посилаючись на обставини зазначені в позові зазначила наступне. Щодо укладання кредитного договору, зазначений договір укладено в електронній формі, а тому є чинним між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Сторона позивача вважає безпідставними доводи відзиву про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Щодо ідентифікації відповідача під час укладання договору Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Відтак, позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонентаідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. При подачі позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому сама по собі відсутність у Позивача інформації щодо належності платіжної картки, на яку були перераховані кредитні кошти, не може бути підставою для висновку про неукладення відповідачем кредитного договору. Позивач, не будучи банківською установою, не має доступу до відомостей, що становлять банківську таємницю, а тому об`єктивно позбавлений можливості перевірити, кому саме належить відповідний платіжний засіб. Реквізити картки для зарахування кредитних коштів зазначаються позичальником самостійно під час оформлення кредиту, у зв`язку з чим Позивач не може достовірно встановити власника такої картки поза межами інформації, наданої самим позичальником або уповноваженою банківською установою. Щодо процентів за кредитним договором. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Крім того, Відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Законом України Про споживче кредитування передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, законом України Про споживче кредитування, передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Слід звернути увагу, що закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Щодо розрахунку заборгованості, ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Щодо комісії, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «Швидко Гроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережно, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. З огляду на зазначене просили позов задовольнити в повному обсязі.

10.09.2026 року від представника позивача ТОВ «Споживчий Центр» Головача О.О. надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Споживчий Центр» про витребування доказів.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пузіна Д.М. про витребування доказів.

01.10.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пузін Д.М. подав заяву про розгляд справи без участі.

Оскільки до початку розгляду справи витребувані судом докази до суду не надійшли, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Сторони про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно і належним чином.

До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, з урахуванням позицій сторін, викладених у їх заявах, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 Позичальник/Відповідач) 20.11.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 20.11.2025-100001547.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 15000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 20.11.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 20.11.2025-100001547 від 20.11.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

Дата надання/видачі кредиту - 20.11.2025;

Сума Кредиту: 15 000 грн.;

Строк, на який надається Кредит - 189 днів з дати його надання;

Дата повернення (виплати) кредиту - 27.05.2026;

Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 7% від суми Кредиту та дорівнює 1050 грн.

Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором).

Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4119-97XX-XXXX-9592.

Відповідно до Договору від 20.11.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 15000 грн., ОСОБА_1 20.11.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 15000 грн.

Отже, позивач констатує факт, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 39 300 грн., що складається з: Тіла кредиту 15 000 грн. Процентів 15 750 грн. Додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1050 грн. Відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 7 500 грн.

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 4200 грн. від 03.12.2025 року, на суму 4200 грн. від 30.12.2025 року.

Зазначена заборгованість заявлена до стягнення.

Відповідач добровільно не погашає заборгованість.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідачем заперечується правомірність нарахування процентів, посилаючись на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України. Разом з тим зазначаємо, що це положення Кодексу визначає наступне: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, ця норма стосується саме звільнення від відповідальності, яка визначена, по-перше, ст. 625 ЦК України, чим є сплата суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а, по-друге, неустойки (пеню та штрафу).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 визначила, що за кредитним договором позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд розділяє поняття проценти за користування кредитом та проценти за прострочення зобов`язання, перші з яких не є заходом цивільно-правової відповідальності боржника, а лише можливістю правомірно не сплачувати кошти протягом певного часу.

Слід визначити, що кредитним договором передбачено проценти за користування кредитом, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно-правової відповідальності у розумінні ЦК України, а тому посилання Відповідача на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у цьому випадку є некоректним.

Щодо процентів за кредитним договором суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.

Вказаних вище висновків ВП ВС також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). ВП ВС вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає. ВП ВС підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування.

Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Законом України Про споживче кредитування передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Також, законом України Про споживче кредитування, передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки.

Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Слід звернути увагу, що закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

За таких обставин суд зазначає, що нарахування зазначених відсотків в сумі 15 750 грн. є правомірним, тож підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу вимог ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором щодо основного боргу та процентів. Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованості, як і не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр" щодо нарахування суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 000 грн. - по тілу кредиту, 15 750 грн. - по відсоткам є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Пунктом 6.6 передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору і Заявки до нього, що є невід`ємною частиною договору.

Одночасно відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Відповідно умов пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) № 19.12.2025-100002563 від 19.12.2025 та Заявки до нього, суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Отже, підписанням договору кредитної лінії відповідач підтвердив, що він обізнананий та погодився з усіма умовами такого договору.

Відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування»), мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробив цього.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума несплаченої комісії: 1 050 грн. комісія за надання кредиту.

Що стосується нарахування за ст. 625 ЦК України позивачем в розмірі 7 500 грн., суд виходить з наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач покликався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.

Проте поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 7 500 грн. неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Щодо заявленої позивачем додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, тож з відповідача на користь відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 20.11.2025-100001547 від 20.11.2025 року в сумі 31 800 грн. з яких 15 000 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 15 750 грн. - заборгованість за відсотками та 1 050 грн. - комісію пов`язану з наданням кредиту.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту задоволено на 80,92 % то судовий збір підлягає частковому відшкодуванню з урахуванням відсоткового співвідношення задоволених позовних вимог, що у цифровому відображенні складає 2 154 грн. 30 к., та 103 грн. 07 коп. витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, що і слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 20.11.2025-100001547 від 20.11.2025 року в сумі 31 800 (тридцять одна тисяча вісімсот) грн. з яких 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.- заборгованість за тілом кредиту, 15 750 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. - заборгованість за відсотками та 1 050 (одна тисяча п`ятдесят) грн. - комісія пов`язана з наданням кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 30 коп., та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 103 (сто тридцять чотири) грн. 07 коп., а разом 2 257 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн. 37 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 10 жовтня 2026 року.

СУДДЯ: