Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 462/10104/26
УХВАЛА
(про залишення позовної заяви без руху)
09 листопада 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Кирилюк А. І. дослідивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Представник позивача ТзОВ «Діджи Фінанс» Романенко М. Е., 06.11.2026 року (вх. № 30867) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.11.2026 року) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 261603 від 02.07.2024 року у розмірі 16 600 грн 00 коп.;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам, 175,177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Однак, стороною позивача не надано суду обґрунтованого розрахунку сум, що оспорюються та позов не містить зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини щодо наявності заборгованості у вказаному розмірі.
З наданого розрахунку вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 3 600 грн 80 коп. за відсотками, 1 000 грн 00 коп. за комісією та 8 000 грн 00 коп. за відсотками на прострочці.
Водночас у тексті позовної заяви позивач не навів достатніх відомостей щодо правової та договірної підстави нарахування зазначених сум, не розкрив порядок їх обчислення та не зазначив, які саме умови кредитного договору передбачають нарахування кожного виду процентів.
Разом з тим, позивач не пояснив, за якою процентною ставкою здійснювалися відповідні нарахування, на яку суму заборгованості вони нараховувалися, чому їх розмір змінювався саме таким чином та який порядок обчислення застосовано.
Окрім цього, позивачу необхідно пояснити, з яких причин розрахунок містить щоденне збільшення процентних нарахувань, тоді як у подальшому, такі нарахування зупиняються.
Так, позивачу необхідно надати зрозумілий розрахунок заборгованості станом на день подання позову із поясненням способу обчислення процентів за відповідні періоди, застосованої процентної ставки, підстав припинення нарахування процентів, порядку визначення комісії та й способу обчислення суми , зазначити чи проводились відповідачем будь-які оплати за кредитним договором.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.
Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 95, 177, 185, 254, 259-261, 294 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без руху.
Надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вважати неподаною та повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя:
Судове рішення № 141336270, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 462/10104/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: