Рішення № 141336263, 09.11.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
950/1683/26
Номер документу
141336263
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 950/1683/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Деал Фінанс Груп» 16.06.2026 року через систему «Електронний суд» звернулося в Лебединський районний суд Сумської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 21713,16 грн. заборгованості за Договором позики №72872556 від 06.10.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.10.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №72872556, який був підписаний електронним підписом позичальника. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. та зобов`язався його повернути в порядку та строки, визначені договором. Також, 22.10.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода, згідно якої сторони домовилися збільшити суму кредиту до 5500 грн. 05.12.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода, згідно якої сторони домовилися продовжити строк кредитування на 30 днів до 05.12.2022 року. В подальшому, 03.04.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №033-030423, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики №72872556 від 06.10.2022 року. 05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики №72872556 від 06.10.2022 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 21713,16 грн., з яких 5443,60 грн. заборгованість за тілом кредита, 16269,56 грн. заборгованість за процентами. Посилаючись на викладене, ТОВ «Деал Фінанс Груп» просить суд стягнути із ОСОБА_1 21713,16 грн. заборгованості за Договором позики №72872556 від 06.10.2022 року та понесені судові витрати у справі.

Відповідно до ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 29.06.2026 року цивільну справу за позовом ТОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі ч.1 ст.31 ЦПК України передано в Залізничний районний суд м.Львова.

24.07.2026 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 30.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

26.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 Білевич Х.О. подано відзив на позовну заяву, в якому вказала, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» пропущений передбачений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду, у зв?язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

У поданій 28.08.2026 року відповіді на відзив уповноважений представник позивача ОСОБА_2 вказує на те, що оскільки з 24.02.2022 року і по даний час в країни триває військовий стан, тому перебіг позовної давності зупинився на строк дії такого стану.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 06.10.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір позики №72872556 (далі Кредитний договір) в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.14 зворот-17).

Відповідно до п.2.2.1-2.2.3 Кредитного договору кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 5000 грн., строком на 30 днів, на умовах сплати зниженої процентної ставки за кредитом 1,125 %. та пенею у розмірі 2,70% в день.

27.10.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Додаткову угоду №72872556, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту до 5500 грн. (а.с.17 зворот - 19).

05.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Додаткову угоду №7995658, відповідно до якої сторони домовилися продовжити строк кредитування на 30 днів до 05.12.2022 року (а.с.19 зворот 21).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі №916/1247/23.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі №234/7719/20.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронних документів, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразові ідентифікатори (номер пароля), для підписання Кредитного договору №72872556 від 06.10.2022 року та додаткових угод (а.с.21 зворот).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010, відповідно до якої ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується довідками ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 04.03.2026 року (а.с.22 зворот, 23).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

03.04.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №033-030423, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги за договорами кредиту (а.с.35-38).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог №04/05/23 до Договору факторингу №033-030423 від 03.04.2023 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №72872556 від 06.10.2022 року в розмірі 21713,16 грн. (а.с.38 зворот - 39).

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги за договорами кредиту (а.с.40 зворот-44).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог №05/12/25 ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №72872556 від 06.10.2022 року в розмірі 21713,16 грн. (а.с.44 зворот - 45).

Враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за Договором позики, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №72872556 від 06.10.2022 року та набуття такого права ТОВ «Деал Фінанс Груп» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №72872556 від 06.10.2022 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 21713,16 грн., з яких 5443,60 грн. заборгованість за тілом кредита, 16269,56 грн. заборгованість за процентами за період з 07.10.2022 року по 05.03.2023 року (а.с.12 зворот - 14).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору №72872556 від 06.10.2022 року, з урахуванням додаткових угод №72872556 від 27.10.2022 року та №7995658 від 05.11.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 позику в розмірі 5500 грн., строком на 60 днів до 05.12.2022 року.

В подальшому, додаткових договорів щодо продовження строку дії Кредитного договору №72872556 від 06.10.2022 року між сторонами не укладалось.

Оскільки Кредитним договором №72872556 від 06.10.2022 року визначений строк його дії, який становить 60 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені цим договором відсотки.

Відтак, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за відсотками станом на 05.12.2022 року становить 3519,76 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що 05.11.2022 року ОСОБА_1 за Кредитним договором №72872556 від 06.10.2022 року сплатив 1800 грн.

Відтак, заборгованість за відсотками відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №72872556 від 06.10.2022 року становить 1719,76 грн. за період з 07.10.2022 року по 05.12.2022 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором №72872556 від 06.10.2022 року у розмірі 7163,36 грн., з який 5443,60 грн. заборгованість за тілом кредиту та 1719,76 грн. заборгованість за відсотками за період з 07.10.2022 року по 05.12.2022 року.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, то суд зазначає наступне.

За приписами статті 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.252-255 ЦК України.

Ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і на даний час.

Законом України від 15.03.2022 року, №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, за яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 14.05.2025 року, №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» пропустило строк давності для звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року (а.с.46 зворот-49).

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується витягом з акту №8-ДІЛ від 16.02.2026 року, згідно якого загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 4500 грн. (а.с.49 зворот-50).

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України та вказаного роз`яснення, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн. розділяються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є учасник бойових дій, який звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 878,33 грн. (32,99% від 2662,40 грн.) компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, з відповідача на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» слід стягнути 1484,55 (32,99 % від 4500 грн.) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 7163,36 грн. заборгованості за Договором позики №72872556 від 06.10.2022 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 1484,55 грн. витрат на правничу допомогу.

Судовий збір в розмірі 878,33 грн., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: Київська область, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс.40/3;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 09.11.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний

Часті запитання

Який тип судового документу № 141336263 ?

Документ № 141336263 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141336263 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141336263 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141336263 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141336263, Залізничний районний суд м. Львова

Судове рішення № 141336263, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141336263 відноситься до справи № 950/1683/26

Це рішення відноситься до справи № 950/1683/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141336262
Наступний документ : 141336268