Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 439/411/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області в складі
головуючого судді Рахімової О.В.,
при секретарі Скорик І.Б.,
розглянувши в місті Броди у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ "Цикл Фінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 22036000096494 від 21.11.2018 року в розмірі 12 569,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 6773,48 грн, заборгованості за відсотками 0,12 грн та заборгованості за комісією 5796 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.11.2018 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000096494 у формі кредитної лінії шляхом приєднання до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб.
15.12.2021 року на підставі договору факторингу № 15/12/21 АТ "Банк Кредит Дніпро" відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ "Цикл Фінанс", у зв`язку з чим новий кредитор набув право вимагати від відповідача погашення заборгованості.
Оскільки зобов`язання за кредитом належним чином не виконувалися, позивач просить стягнути суму боргу, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Позивачем повністю дотримано вимоги ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України щодо надсилання відповідачу копії позовної заяви разом з доданими до неї документами, що підтверджується описом вкладення та трекінгом відправлення.
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 24.02.2026 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, просить суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Від представника відповідача адвоката Безушка Олега Ігоровича надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника. У поданій заяві представник відповідача зазначає, що стягнення боргу може бути здійснено лише в частині тіла кредиту, оскільки відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу в зоні проведення бойових дій.
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2026 року у справі у відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Безушка Олега Ігоровича було витребувано належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт призову / перебування ОСОБА_1 на військовій службі у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях (довідка за формою 5, військовий квиток, витяг з наказу тощо), а також відомості про його безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
9 вересня 2026 року до Бродівського районного суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла заява представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 адвоката Безушка Олега Ігоровича про виконання ухвали суду. В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання ухвали суду представником надано актуальну довідку форми № 5 військової частини НОМЕР_1 , яка свідчить про перебування відповідача на військовій службі за мобілізацією, та копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 08 серпня 2023 року (із зазначенням про те, що відповідач бере безпосередню участь у бойових діях з моменту мобілізації).
Одночасно заявник просить суд поновити строк виконання ухвали суду у зв`язку з перебуванням відповідача в місцевості, де ведуться активні бойові дії, та долучити вказані документи до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 22036000096494 від 21 листопада 2018 року, укладеного між АТ «Банк Кредіт Дніпро» та ОСОБА_1 , банком було надано кредит на споживчі потреби у сумі 20 700,01 грн строком на 24 місяці із фіксованою процентною ставкою 0,001% річних на строкову заборгованість.
Згідно з умовами договору та графіком платежів, погашення заборгованості мало здійснюватися щомісячними ануїтетними платежами (базовий щомісячний платіж у розмірі 1 587,01 грн), які включали в себе погашення основної суми боргу, проценти за користування кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3,5% від суми кредиту (724,50 грн щомісяця). Крім того, в день видачі кредиту за рахунок кредитних коштів було здійснено списання плати за програмою добровільного страхування життя на користь ПрАТ «СК «УНІКА Життя» у розмірі 4 006,45 грн. Загальна вартість кредиту за весь строк користування склала 38 088,19 грн, а у разі прострочення виконання зобов`язань сторонами було передбачено нарахування пені та підвищеної процентної ставки у розмірі 56,0% річних на суму простроченої заборгованості.
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу № 15/12/21. На підставі цього договору, а також Акта приймання-передачі прав вимоги, Клієнт відступив, а Фактор набув у повному обсязі права грошової вимоги до боржників (фізичних осіб) за портфелем заборгованості за кредитними договорами.
Згідно з пунктами 1.2 та 6.2.2 Договору факторингу, з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі ТОВ «Цикл Фінанс» правомірно замінило первісного кредитора (АТ «Банк Кредит Дніпро») у зобов`язаннях за відповідними кредитними договорами та набуло статусу нового кредитора (Фактора) з усіма правами грошових вимог, включаючи права за договорами забезпечення (застави, іпотеки, поруки тощо) та право на звернення до суду чи органів примусового виконання стягнення.
Відступлення прав вимоги здійснено без необхідності отримання згоди боржників, за умови їх належного письмового повідомлення новим кредитором про здійснене відступлення та зміну реквізитів для погашення заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22036000096494 від 21.11.2018 року станом на 14.12.2021 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 12 569,60 грн.
Ця заборгованість складається з залишку простроченого кредиту 6 773,48 грн; залишку прострочених відсотків 0,12 грн; залишку прострочених комісій 5 796,00 грн. Водночас залишки строкового кредиту, строкових відсотків та строкових комісій відсутні і становлять 0,00 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Водночас, згідно з ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Відповідно до ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитору зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Як вбачається з матеріалів провадження, відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, тобто відповідач зобов`язання за договором не виконав.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача.
На день ухвалення судом рішення жодного доказу оплати відповідачем заборгованості за кредитним договором № 22036000096494 від 21 листопада 2018 року, в розмірі, зазначеному у позові, суду не надано.
Таким чином, відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та проценти, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № 22036000096494 від 21 листопада 2018 року.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власних контррозрахунків не надав.
Однак позовні вимоги про стягнення відсотків у сумі 0,12 грн, суд вважає такими, що не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» пункт 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ викладено в такій редакції (набрала чинності з 18 травня 2024 року): «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2017 «Про часткову мобілізацію» та продовжується до теперішнього часу.
За змістом довідки форми № 5 військової частини НОМЕР_1 та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 08.08.2023 ОСОБА_1 з моменту мобілізації по теперішній час проходить військову службу та бере безпосередню участь у бойових діях.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії в розмірі, як зазначено позивачем у позовній заяві, 5796,00 гривень, суд виходить з такого.
З 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
За додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності) сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023року у справі №461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.
Кредитний договір № 22036000096494 від 21 листопада 2018 року, передбачає сплату щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та іншого.
Водночас, в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, вимоги банку у частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 5796,00 грн. є необґрунтованими і до задоволення не підлягають, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.
Отже розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складається лише з 6773,48 грн. заборгованості за тілом кредиту.
За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним № 22036000096494 від 21 листопада 2018 року, у сумі 6773,48,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Цикл фінанс» поніс судові витрати, що складаються з 2662,40 грн сплаченого судового збору.
Згідно з частинами 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
25 серпня 2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» та адвокатом Гулієвою Сабіною Агавердіївною укладено договір про надання правової допомоги № 43453613/1 та Додаткову угоду № 22036000096494 до Договору №43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копію акту № 22036000096494 від 26.01.2026 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 43453613/1 від 25.08.2025, згідно з яким загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 3500,00 грн, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій 500,00 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 2500,00 грн, формування додатків до позовної заяви 500,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
З огляду на умови договору про надання правничої допомоги та інші докази понесених витрат, суд дійшов висновку, що у цій справі витрати на правничу допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1434,83 грн (2662,40 ? 53,89% / 100) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1886,15 грн (3500,00 ? 53,89% / 100) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, рахунок НОМЕР_4 у АТ "Сенс Банк", МФО 300346) заборгованість за кредитним договором № 22036000096494 від 21.11.2018 року у розмірі 6 773,48 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" судовий збір у розмірі 1434,83 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1886,15 грн.
В решті позовний вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Суддя О.В. Рахімова
Судове рішення № 141336136, Бродівський районний суд Львівської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 439/411/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: