Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 214/6021/26
2/214/5047/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
(заочне)
09 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу № 214/6021/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ «Реохім» та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по не виплаченій заробітній платі в сумі 22 698,33 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2025 до 19.12.2025 в сумі 27 912,06 грн., посилаючись її звільнення з підприємства та затримку відповідачем виплат при звільненні із заробітної плати.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що у період з 06 вересня 2018 року до 19 червня 2025 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Реохім», працюючи на посаді бухгалтера, звільнившись 19 червня 2025 року у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства за ч. 3 ст. 38 КЗпП України: відповідач нерегулярно виплачував заробітну плату, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 22 698,33 грн. При звільненні вказана сума заборгованості їй так і не була виплачена, лише надана довідка про наявність боргу із заробітної плати, тому на підставі статей 116, 117 КЗПП України просить вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 25 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, згідно поданої до суду заяви, представник позивача Козаренко С.В. просить розглянути справу без участі позивача та її представника, заперечень проти заочного розгляду справи не має.
Представник відповідача ТОВ «Реохім» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оцінюючи характер процесу, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, що відповідатиме ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, позивач ОСОБА_1 06 вересня 2018 року була прийнята на посаду бухгалтера (з дипломом магістра) Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» та на підставі наказу № 7-к-0000000012 від 19 червня 2025 року звільнена із займаної посади у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.
Відповідно до довідки ТОВ «Реохім» від 18.07.2025 № 3, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з лютого 2025 року до червня 2025 року становить в сумі 22 698,33 грн., яка станом на дату розгляду справи позивачці не виплачена, що не спростовано стороною відповідача в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Ураховуючи надані суду письмові докази щодо наявності у відповідача перед позивачем станом на дату звільнення заборгованості з виплати заробітної плати, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в цій частині.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року зі змінами, якою був затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.
Позивача було звільнено з посади 19 червня 2025 року, середньоденний заробіток позивача складає 219,78 грн. (5 110,80 грн. (виплата за квітень 2025 року) + 4 120,00 грн. (виплата за травень2025 року) / 22 дні (кількість робочих днів квітня 2025 року) + 20 днів (кількість робочих днів травня 2025 року з урахуванням відпустки).
Кількість робочих днів за період з 20.06.2025 до 19.12.2025 (згідно заявлених вимог) становить 127 робочих днів.
Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 27 912,06 грн., виходячи з розрахунку: 219,78 грн. (середньоденний заробіток) * 127 днів (кількість днів затримки).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.
Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в сумі 1 064,96 грн. при подачі позову за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача.
За вимогу про стягнення заробітної плати позивач звільнена на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у сумі 1 331,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.12,13,81,141,247,263-265,280-282 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 22 698 (двадцять дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 33 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2025 до 19.12.2025 в сумі 27 912 (двадцять сім тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 06 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження заробітної плати за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Реохім», код ЄДРПОУ 24234412, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 12-А.
Суддя Н.В. Чернова
Судове рішення № 141335126, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 214/6021/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: