Рішення № 141333368, 09.11.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32428/26

Провадження № 2/761/15012/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Чайка" про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Чайка" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки.

Відповідно до позовних вимог просила суд: стягнути з державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 166 255, 70 грн.; стягнути з державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі 21 522, 15 грн.; сплату судового збору покласти на відповідача.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 06 серпня 20219 року було прийнято на посаду заступника начальника молокопереробного цеху по виробництву (код КП 1221.2) Державного підприємства «Чайка». Відповідно до наказу Державного підприємства «Чайка» №65-к/тр від 01 червня 2026 року, позивачку було звільнено з посади начальника молокопереробного цеху з 01.06.2026 за угодою сторін. Відповідно до частини 2 вказаного наказу підлягала виплаті компенсація за 90 к.д. невикористаної відпустки за робочий період 2021/22 роки - 6 к.д., за 2022/23 роки - 19 к.д., за 23/24 роки - 9 к.д., за 2024/25 - 16 к.д., за 2025/26 - 40 к.д.

Відповідно до наданих відповідачем на адвокатський запит документів, а саме: оборотно-сальдової відомості, розрахункового листка, структури заборгованості організації - борг за підприємством (до виплати - на руки) становить 187 777, 85 грн, з яких: 21 522, 15 грн (до виплати - на руки) заборгованість з компенсації невикористаної відпустки, та 166 255, 70 грн (до виплати - на руки) заборгованість з виплати заробітної плати.

Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 року матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 14.08.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2026р. відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу в його електронний кабінет, про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

Відзив до суду не надходив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.

Позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до наказу Державного підприємства «Чайка» №65-к/тр від 01 червня 2026 року, позивачку було звільнено з посади начальника молокопереробного цеху з 01.06.2026 за угодою сторін, що підтверджується копією наказу від 01.06.2026 року №65-к/тр.

Відповідно до частини 2 вказаного наказу підлягала виплаті компенсація за 90 к.д. невикористаної відпустки за робочий період 2021/22 роки - 6 к.д., за 2022/23 роки - 19 к.д., за 23/24 роки - 9 к.д., за 2024/25 - 16 к.д., за 2025/26 - 40 к.д.

Відповідно до наданих відповідачем на адвокатський запит документів, а саме: оборотно-сальдової відомості, розрахункового листка, структури заборгованості організації - борг за підприємством становить 187 777, 85 грн., з яких: 21 522, 15 грн. заборгованість з компенсації невикористаної відпустки, та 166 255, 70 грн. заборгованість з виплати заробітної плати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові.

Так, відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17 (провадження № 61-94св17), відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 757/23764/20-ц (провадження № 61-7052св21)

Також у вказаній постанові зазначено, що згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Аналогічний висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 587/1641/21 (провадження № 61-12534св25)).

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

У наказі ДП «ЧАЙКА» від 01.06.2026 року № 65-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи із займаної посади за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України зазначено про необхідність здійснення виплати грошової компенсації за 90 календарних днів невикористаної відпустки за робочий період 2021/22 роки 6 к.д., за 2022/23 роки 19 к.д., за 23/24 роки 9 к.д., за 2024/25 16 к.д., 2025/26 40 к.д.

Згідно з розрахунковим листом за червень 2026р., борг за підприємством на початок місяця становить 166 255,70 грн. Компенсація відпустки всього нарахованого 27 950, 84 грн. Належить до виплати 21 522, 15 грн. Борг за підприємством на кінець місяця 187 777, 85 грн.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантовано Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», і позивачка при звільненні не отримала усіх належних їй платежів, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену позивачкою заборгованість з оплати праці.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів недостовірності відомостей, викладених в указаних документах, відповідач не надав суду доказів того, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень, або підробки документів.

Отже, судом встановлено, що відповідачем порушені строки виплати заробітної плати та вина власника не виключається при фінансових труднощах підприємства чи відсутності коштів на розрахунковому рахунку, отже з відповідача на користь позивачки слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 166 255, 70 грн. та виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 21 522, 15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок оплати та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Статтею 5 даного Закону передбачено пільги щодо сплати судового збору. Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 064, 96 грн.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 064, 96 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 263 265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Чайка" про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК») заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 166 255, 70 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК») заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі 21 522, 15 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь держави судовий збір в розмірі 1 064, 96 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК») судовий збір в розмірі 1 064, 96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Державне підприємство «Чайка», вулиця Гоголя, будинок, 62а, село Дударків, Бориспільський район, Київська область, 08330, ЄДРПОУ 31245250.

Повний текст рішення складено 09.11.2026р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА