Ухвала суду № 141333166, 27.10.2026, Печерський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
27.10.2026
Номер справи
757/56608/26-к
Номер документу
141333166
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/56608/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , представників власника майна - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №4202300000000464 від 21.03.2023, про арешт майна та передачу арештованого майна в управління , -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна та передачу арештованого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У зміст клопотання просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (ЄДРПОУ - 26268059) - НОМЕР_4, які 18.07.2017 надійшли від ОСОБА_9 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) з рахунку № НОМЕР_2 через установу ТОВ «ЮНЕКС БАНК» (МФО - 322539) на підставі платіжного доручення від 18.07.2017 № 8 у розмірі 30 000 000, 00 грн, з призначенням платежу: «Застава за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зг. Ухвали слід. судді Печерського р-го суду м. Києва від 15.07.2017 р. по справі № 757/40674/17-к. Без ПДВ»,

із забороною користування та розпорядження, зупинивши видаткові операції

з грошовими коштами на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000464 від 21.03.2023, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (у редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI) та ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (у редакції Закону України від 25.12.2014 № 63-VIII).

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 09.04.2009

ДПІ в Печерському районі міста Києва ОСОБА_9 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідно до підпункту 170.10.4 пункту 170.10 статті 170 ПК України, за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

Указом Президента України від 29.05.2012 № 360/2012 за «визначні заслуги перед Україною» ОСОБА_9 прийнято до громадянства України.

У подальшому, 18.12.2012 Печерським РВ ГУ ДМС України в місті Києві ОСОБА_9 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_9 , будучи відповідальним за складання та подачу податкових декларацій про майновий стан та доходи, а також за сплату

до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, усвідомлюючи покладений на нього обов`язок щодо правильності обчислення, своєчасності та повноти сплати податків і зборів до бюджету, діючи умисно і протиправно, керуючись корисливим мотивом, що виразився у прагненні уникнути виконання обов`язків перед бюджетом зі сплати податку з доходів фізичних осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.05.2013, перебуваючи у невстановленому місці, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету України грошових коштів та бажаючи їх настання, шляхом приховування об`єкта оподаткування, умисно ухилився від сплати податку на доходи фізичних осіб з інвестиційного прибутку, отриманого за кордоном за 2012 рік, на суму 1 764 839 485,40 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за наступних обставин:

26.03.2010 акціонерами ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 ),

ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою Республіки Кіпр, яка володіла

500 акціями компанії TROSILIA HOLDINGS LTD (реєстраційний номер

НЕ 263114, Кіпр) (далі - TROSILIA HOLDINGS LTD), та

ОСОБА_13 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянином Республіки Кіпр, який володів такою ж кількістю акцій, було передано всі акції зазначеної компанії ОСОБА_9 , внаслідок чого останній набув право власності на 1000 акцій та фактично став єдиним акціонером компанії TROSILIA HOLDINGS LTD.

Після цього, діючи в інтересах ОСОБА_9 та за його вказівкою, 26.03.2012 невстановленою особою в юрисдикції Республіки Кіпр було зареєстровано компанію LOVITIA INVESTMENTS LTD (реєстраційний номер НЕ 303560, адреса: проспект Архієпископа Макарія ІІІ, 155, Протеас Хаус, 5-й поверх, Лімасол, 3026) (далі - LOVITIA INVESTMENTS LTD).

Продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на отримання інвестиційного доходу, що підлягає оподаткуванню відповідно до норм ПК України, 23.04.2012

на позачергових зборах акціонерів компанії LOVITIA INVESTMENTS LTD ОСОБА_9 , як акціонер з правом голосу, одноособово прийняв рішення про збільшення статутного капіталу компанії з 1000 Євро (1000 акцій по 1 Євро) до 2000 Євро (2000 акцій по 1 Євро) шляхом випуску додаткових 1000 акцій.

У результаті прийнятих ОСОБА_9 рішень, статутний капітал компанії було збільшено на 1000 Євро. 23.04.2012 компанія LOVITIA INVESTMENTS LTD передала ОСОБА_9 1000 акцій номінальною вартістю 1 Євро кожна. Згідно з реєстраційним документом форми НЕ12 «Звіт про передачу акцій», сума, що була сплачена або вважається сплаченою за акції, становить 984 848 Євро, спосіб оплати - грошовий. Таким чином, ОСОБА_9 став власником усіх 2000 акцій компанії та фактично - єдиним її акціонером.

Згідно з відомостями фінансової звітності директорів та звіту незалежних аудиторів «Звіт та фінансові відомості» компанії LOVITIA INVESTMENTS LTD станом на 31.12.2012, вартість емітованих акцій обліковується в сумі 2 647 доларів США з премією у розмірі 1 300 000 000 доларів США.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне ухилення

від сплати податків до державного бюджету України, 23.04.2012

ОСОБА_9 , будучи єдиним акціонером TROSILIA HOLDINGS LTD, передав 1000 акцій цієї компанії на користь LOVITIA INVESTMENTS LTD.

Унаслідок цієї передачі, LOVITIA INVESTMENTS LTD, єдиним акціонером якої залишався ОСОБА_9 , стала новим власником акцій TROSILIA HOLDINGS LTD.

Згодом, 10.05.2012, було здійснено перереєстрацію права власності

на 1000 акцій, емітентом яких є TROSILIA HOLDINGS LTD, від LOVITIA INVESTMENTS LTD до компанії MAJORONE TRADING LTD (реєстраційний номер НЕ 173605, Кіпр) (далі - MAJORONE TRADING LTD), кінцевим бенефіціаром якої також є ОСОБА_9 .

Згідно з фінансовою звітністю компанії MAJORONE TRADING LTD станом на 31.12.2012 (розділ «Інвестиції в дочірні підприємства. Інформація про дочірні компанії»), компанія володіла 100 % акцій TROSILIA HOLDINGS LTD, вартість яких згідно з обліковими даними становила 1 300 000 000 доларів США, що підтверджує зміну акціонера компанії з LOVITIA INVESTMENTS LTD на MAJORONE TRADING LTD. -

Таким чином, ОСОБА_9 , будучи єдиним акціонером LOVITIA INVESTMENTS LTD, 23.04.2012 передав інвестиційний актив - акції компанії TROSILIA HOLDINGS LTD, що, згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2

статті 170 ПК України, є операцією, прирівняною до продажу інвестиційного активу, в результаті чого він отримав інвестиційний прибуток у розмірі

1 300 000 000 доларів США.

Керуючись єдиним умислом, спрямованим на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, усвідомлюючи, що у зв`язку з отриманням 23.04.2012 інвестиційного прибутку внаслідок передачі інвестиційного активу, а саме акцій компанії TROSILIA HOLDINGS LTD, у нього виникає обов`язок сплати податків і зборів, та маючи достовірні відомості про суми податку на доходи фізичних осіб, які мали бути сплачені,

ОСОБА_9 не включив до об`єкта оподаткування отриманий за 2012 рік інвестиційний прибуток у сумі 1 300 000 000 доларів США, що становить

10 381 410 000, 00 грн за офіційним курсом Національного банку України

на дату отримання.

Внаслідок цього у нього виникли зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб до державного бюджету України. Усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння та передбачаючи наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, у невстановленому місці, з метою створення умов для заниження податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету, в порушення вимог підпунктів 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 167.1 статті 167, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункту 179.7 статті 179 ПК України (у редакції, чинної на час здійснення фінансових операцій), він склав, підписав і подав

або організував подачу 30.04.2013 в електронній формі до контролюючого органу звітну декларацію № 1300024694 про майновий стан і доходи за 2012 рік, до якої безпідставно не включив одержані іноземні доходи загальним розміром 10 381 410 000, 00 грн.

У подальшому, до 01.08.2013 він не сплатив до державного бюджету України податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік з інвестиційного прибутку, отриманого за кордоном, у сумі 1 764 839 485,40 грн, що у п`ять тисяч і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто становить особливо великий розмір, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_9 , продовжуючи дії, спрямовані на одержання доходу, не пов`язаного із заробітною платою народного депутата, ОСОБА_9 23.06.2014, будучи єдиним акціонером компанії LOVITIA INVESTMENTS LTD та маючи право голосу на позачергових загальних зборах компанії, одноособово прийняв рішення про збільшення статутного капіталу LOVITIA INVESTMENTS LTD з 2000 Євро, розділених на 2000 простих акцій номінальною вартістю 1 Євро кожна, до 3000 Євро, розділених

на 3000 простих акцій номінальною вартістю 1 Євро кожна, шляхом випуску додаткових 1000 акцій номінальною вартістю 1 Євро кожна.

Цього ж дня, від компанії LOVITIA INVESTMENTS LTD ОСОБА_9 отримав 1000 акцій номінальною вартістю 1 Євро кожна, які, згідно з реєстраційним документом форми НЕ12 «Звіт про передачу акцій», випущені з емісійною премією у сумі 943 189,84 Євро, в обмін на 2600 додаткових акцій компанії MAJORONE TRADING LTD. Загальна сума емісії склала 943 190 840 Євро (1 235 580 000 доларів США).

Таким чином, ОСОБА_9 , будучи єдиним акціонером компанії LOVITIA INVESTMENTS LTD, внаслідок передачі інвестиційного активу, а саме акцій компанії MAJORONE TRADING LTD, відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, 23.06.2014 отримав інвестиційний прибуток у розмірі 943 190 840 Євро.

Керуючись єдиним умислом, спрямованим на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, усвідомлюючи, що у зв`язку з отриманням 23.06.2014 інвестиційного прибутку внаслідок передачі інвестиційного активу, а саме акцій компанії MAJORONE TRADING LTD, у нього виникає обов`язок сплати податків і зборів, та маючи достовірні відомості про суми податку на доходи фізичних осіб, які мали бути сплачені, ОСОБА_9 не включив до об`єкта оподаткування отриманий за 2014 рік інвестиційний прибуток у сумі 943 190 840 Євро, що становить 15 223 285 023 грн за офіційним курсом Національного банку України на дату отримання.

Внаслідок цього у нього виникли зобов`язання зі сплати податку

на доходи фізичних осіб до державного бюджету України. Усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння та передбачаючи наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, у невстановленому місці, з метою створення умов для заниження податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету, в порушення вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 167.1 статті 167, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункту 179.7 статті 179 ПК України (у редакції, що діяла на момент здійснення фінансових операцій) він склав, підписав і подав або організував подачу 30.04.2015 в електронній формі

до контролюючого органу звітну декларацію № 1500043981 про майновий стан і доходи за 2014 рік, до якої безпідставно не включив одержані іноземні доходи загальним розміром 15 223 285 023 грн.

У подальшому, до 01.08.2015 він не сплатив до державного бюджету України податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік з інвестиційного прибутку, отриманого за кордоном, у сумі 2 587 959 970, 32 грн, що у п`ять тисяч і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто становить особливо великий розмір, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається,

що відповідно до рішень Ради національної безпеки і оборони України

від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій

в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.01.2023 № 43/2023 та від 24.06.2024 «Про застосування, скасування та внесення

змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.06.2024

№ 376/2024, до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано економічні

та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції».

Згідно із Законом України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII

та Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції

України забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, до яких застосовано санкції.

Так, під час досудового розслідування від Міністерства юстиції України отримано відомості, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_15 від 15.07.2017 у справі № 757/40674/17-к, підозрюваному ОСОБА_10 обрано альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 31 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 50 000 000, 00 грн (п`ятдесят мільйонів гривень).

В подальшому, 18.07.2017 ОСОБА_9 перераховано суму застави

у розмірі 30 000 000, 00 грн (тридцять мільйонів гривень) за ОСОБА_10

на користь Територіального управління Державної судової адміністрації

України в місті Києві.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 13.10.2026 (справа № 638/15060/18) закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 , у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України та скасовано запобіжний захід у вигляді застави щодо обвинуваченого, застосований на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2017 (справа 757/40674/17-к).

Крім того, згідно вказаного рішення суду постановлено - повернути ОСОБА_9 заставу у розмірі 30 000 000, 00 грн (тридцять мільйонів гривень), внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА України у м. Києві.

Також за інформацією Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві 18.07.2017 на спеціальний депозитний рахунок № НОМЕР_4 надійшли від ОСОБА_9 з рахунку № НОМЕР_2 через установу ТОВ «ЮНЕКС БАНК» (МФО - 322539) на підставі платіжного доручення від 18.07.2017 № 8 у розмірі 30 000 000,00 грн, з призначенням платежу: «Застава за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зг. Ухвали слід. судді Печерського р-го суду

м. Києва від 15.07.2017 р. по справі № 757/40674/17-к. Без ПДВ»,

які обліковуються на вказаному рахунку і по цей час.

З урахуванням отриманої інформації вбачається, що у підозрюваного ОСОБА_9 , який крім того, являється підсанкційною особою, наявний грошовий актив у розмірі 30 000 000, 00 грн.

Метою накладення арешту на вищевказані грошові кошти, які належать підозрюваному ОСОБА_9 , відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, є належне зберігання речових доказів, а саме грошових коштів, які знаходяться на вищевказаному рахунку, та в подальшому забезпечення конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості його відчуження, оскільки останній усвідомлюючи, наявність достатніх доказів для доведення його вини у вчиненому ним кримінальному правопорушенні та реальність покарання, може здійснити дії спрямовані на відчуження такого майна на користь третіх осіб, до прийняття судом відповідного рішення.

Прокурор та слідча ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримали за наведених у ньому підстав, просили задовольнити.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав свої письмові заперечення від 26.10.2026, просив відмовити у задоволення клопотання. Вказав, що оскільки ОСОБА_9 не набув процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні у зв`язку з порушенням стороною обвинувачення процесуального порядку повідомлення особі про підозру, то і застосування до нього конфіскації, як можливого додаткового виду покарання, передбаченого санкцією статті 212 КК України, не може бути застосовано, відповідно це є втручанням у право володіння майном особи за встановлених фактичних даних не може вважатися законним, оскільки не відповідає меті, визначеній ч.2 ст.170 КПК України. На підтвердження своєї позиції вказав, що матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_9 22.06.2022 о 09:46 год. Через пункт пропуску «Порубне» (Чернівецька обл.) здійснив виїзд за межі державного кордону України і станом на сьогоднішній день на територію України не повертався. Також, у матеріалах кримінального провадження містяться клопотання від 28.04.2025, в якому захисник повідомив, що ОСОБА_9 проживає на території Республіки Хорватія за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), згідно документу про право на тимчасовий захист № НОМЕР_5. Оскільки до теперішнього часу повідомлення про підозру не було вручено ОСОБА_9 у порядку міжнародно-правової допомоги, він вважається таким, що не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Окремо захисник звернув увагу, що 10-річний строк давності, передбачений ст. 49 КК України, для притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.212 КК України за подіями, наведеними в повідомленні про підозру (01.08.2013 та 01.08.2015), закінчився ще 01 серпня 2025 року. У той же час, органом досудового розслідування не наведено фактичних даних щодо переривання чи зупинення такого строку. З цього слід зробити висновок, що застосування ініційованого слідством заходу забезпечення у кримінальному провадженні, по якому строк давності сплив, і конфіскація майна, як вид покарання, а також передача майна в управління АРМА, не можуть бути здійснені, - не відповідає меті застосування заходу забезпечення кримінального провадження, на якому наполягає орган досудового розслідування. Крім того, не має висновку АРМА про спеціальний правовий статус активу, як підстава для передачі майна в управління.

Адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію адвоката ОСОБА_5 та додатково вказав, що моментом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_9 , на його думку, є 30.04.2013 та 30.04.2015. Відтак, у відповідності до вимог ст.49 КК України - 30.05.2025 сплив встановлений КК України строк давності притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за цими двома епізодами. Додатково навів ряд аргументів на спростування обгрунтованості підозри за ч.3 ст. 212 КК України, що в свою чергу, має наслідком неможливість арешту майна ОСОБА_9 . Зауважив, що грошові кошти в сумі 30 млн. грн. є заставою у іншому кримінальному провадженні, вони не були повернуті ОСОБА_9 , тому їх передача в АРМА є порушенням Указу Президента, на який посилається слідчий у клопотанні. Тобто, вони не були предметом кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, не отримані злочинним шляхом, тобто не містять ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, просив відмовити. Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2025 вже було відмовлено слідчому в арешті вказаного майна, ця ухвала не була оскаржена, натомість, слідчий повторно звернулась із клопотання до суду.

Адвокат ОСОБА_7 подав також письмові заперечення, за змістом яких навів свої аргументи щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Окремо зазначив, що грошові кошти, внесені ОСОБА_9 як застава за Добкіна, не відповідають вимогам речових доказів, визначених ст.98 КПК України, до того ж, це є спільна сумісна власність подружжя ОСОБА_16 . Відтак, звернув увагу на те, що арешт майна не повинен зачіпати право власності іншого члена подружжя, загалом, просив відмовити у задоволенні клопотання, звернувши також увагу на сплив строку давності, передбачений ст. 49 КК України.

Адвокат ОСОБА_8 підтримав наведені позиції всіх захисників.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, письмові заперечення та додатки до них сторони захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000464 від 21.03.2023, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (у редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI) та ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (у редакції Закону України від 25.12.2014 № 63-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст. 170 у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Прокурором у вищевказаному клопотанні ініційовано питання про арешт майна як такого, що, зокрема, відповідає критеріям, визначеним ст. 170, ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Між тим, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину ( п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя, в даному випадку, до уваги не приймає, оскільки досудове розслідування триває, між тим, в межах розгляду клопотання такої категорії слідчий суддя не може в повній мірі дати оцінку таким доводам сторони захисту, адже чинним кримінальним процесуальним законодавством встановлено чіткий порядок оскарження повідомлення про підозру, що може бути предметом окремого оскарження в судовому провадженні. Відтак, слідчий суддя презюмує, що підозра ОСОБА_9 за ч.3 ст. 212 КК України є обгрунтованою, з огляду на долучені слідчим до клопотання матеріали, зібрані під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК Україїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З повідомлення про підозру від 13.06.2025 вбачаєтся, що ОСОБА_9 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Частиною 1 статті 212 КК України встановлено кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

ОСОБА_9 інкримінуються два епізоди за ч.3 ст.212 КК України, які мали місце за змістом повідомлення про підозру 01.08.2013 та 01.08.2015.

Таким чином, слідчий суддею, з огляду на відсутність у матеріалах за клопотанням слідчого належних доказів на підтвердження факту того, що строк давності відповідно до ч.ч.2,3 ст. 49 КК України зупинявся чи переривався, - встановлено обгрунтованість позиції сторони захисту про те, що 10-річний строк давності притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.212 КК України за подіями, наведеними в повідомленні про підозру, закінчився 01.08.2025. Доказів на спростування вказаної позиції ані прокурором, ані слідчим під час судового розгляду не надано.

Як наслідок, слідчим суддею також не встановлено наявності підстави, визначеної п.3 ч.2 ст.170 КПК України, для накладення арешту на майно, а саме з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Щодо доводів слідчого про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, з посиланням на наявну постанову від 23.10.2026, то слідчий суддя виходив з наступного.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 15.07.2017 у справі № 757/40674/17-к, підозрюваному ОСОБА_10 обрано альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 31 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 50 000 000, 00 грн.

В подальшому, 18.07.2017 ОСОБА_9 перераховано суму застави у розмірі 30 000 000, 00 грн. за ОСОБА_10 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.

Тобто, грошові кошти, на які сторона обвинувачення просить накласти арешт, були у розпорядженні ОСОБА_9 в період після ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, тобто через 4 та 2 роки після інкримінованих подій.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 13.10.2026 у справі № 638/15060/18 кримінальне провадження в частині обвинувачення відносно ОСОБА_10 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України.

Запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_17 , застосований ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2017 у справі № 757/40674/17-к скасовано, а ОСОБА_9 повернуто заставу, внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві в розмірі 30 000 000 грн.

Так, не зважаючи на визнання постановою слідчої ОСОБА_3 від 23.10.226 грошових коштів у сумі 30 000 000, 00 грн. речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчим суддею не встановлено обставин, які свідчили б про те, що вказані грошові кошти були, як того вимагають положення ст. 98 КПК України, знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або набуті кримінально протиправним шляхом.

Тобто, слідчим суддею встановлено, що вказані грошові кошти не відповідають критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Крім того, слідчим суддею під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про арешт майна встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2025 у справі № 757/59324/25-к вже було відмовлено у задоволенні клопотання слідчої ОСОБА_3 про накладення арешту на ці грошові кошти, внесені ОСОБА_9 в якості застави за ОСОБА_10 в розмірі 30 млн. Доказів на підтвердження зміни чи скасування вказаної ухвали стороною обвинувачення не надано, як і не надано нових підстав, які б надавали можливість слідчому судді повторно розглянути клопотання про накладення арешту на майно з тим же предметом розгляду.

Зважаючи на викладене, органом досудового розслідування не доведено та при розгляді клопотання не встановлено достатніх та беззаперечних доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдовували доцільність «втручання державного органу у право на мирне володіння майном» у виді накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_9 в сумі 30 млн. грн., які заходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА України в м.Києві в якості застави за ОСОБА_10 , оскільки вказані кошти не відповідають критеріям речових доказів, а також з огляду на сплив давності, не можуть бути об`єктом забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, - а відтак, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Вимогу про передачу арештованого майна Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління, слідчий суддя оцінює як похідну від накладення арешту на майно ОСОБА_9 . Враховуючи, що слідчим суддею відмовлено в задоволенні вимог клопотання щодо накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя приходить до висновку і про відмову у задоволенні вимоги сторони обвинувачення про передачу грошових коштів в управління АРМА.

Керуючись ст.ст.100, 170-173, 175, 309, 372, 532 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із передачею вказаного майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 141333166 ?

Документ № 141333166 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141333166 ?

Дата ухвалення - 27.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141333166 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141333166 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141333166, Печерський районний суд міста Києва

Судове рішення № 141333166, Печерський районний суд міста Києва було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141333166 відноситься до справи № 757/56608/26-к

Це рішення відноситься до справи № 757/56608/26-к. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141333158
Наступний документ : 141333172