Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/12759/26
Провадження №: 4-с/755/120/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, стягувач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»,-
в с т а н о в и в:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, стягувач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК».
Згідно заявлених вимог, скаржник просить суд:
- визнати неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, викладене у листі від 10 липня 2026 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25 червня 2026 року про зняття арешту з рахунку номер НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Укрсиббанк»;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича щодо збереження арешту на коштах, які надходять на рахунок номер НОМЕР_1 , як залишок заробітної плати після здійснення передбачених законом відрахувань за місцем роботи скаржника;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича усунути порушення прав скаржника шляхом прийняття рішення про зняття арешту з коштів на рахунку номер НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк» у частині коштів, що надходять як заробітна плата після здійснення передбачених законом відрахувань за місцем роботи скаржника;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича щодо списання 04 травня 2026 року коштів у розмірі 3700,79 грн з рахунку НОМЕР_1 ;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича усунути наслідки порушення прав скаржника шляхом вжиття заходів щодо повернення скаржнику неправомірно списаних коштів у розмірі 3700,79 шог.
Вимоги скарги мотивовано тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 755/10365/23, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 21 серпня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованості у розмірі 189 887,46 грн та судового збору у розмірі 7 120,78 грн. Скажник зазначає, що 29 квітня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках скаржника у банківських установах. Також скаржник зазначає, що 22 травня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на доходи скаржника, яку направлено для виконання за місцем роботи скаржника до КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня». Даною постановою передбачено здійснення відрахувань із доходу скаржника у розмірі 20% та зазначена постанова фактично виконується роботодавцем, із заробітної плати скаржника здійснюється відрахування, після чого залишок заробітної плати перераховується на поточний рахунок номер НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк». Зазначений рахунок фактично використовується для отримання заробітної плати скаржника. Водночас арешт на рахунку, на який надходив залишок заробітної плати після здійснення зазначених утримань, продовжував діяти, тому 25 червня 2026 року скаржник звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку, додавши документи, що підтверджують надходження на рахунок заробітної плати та здійснення відрахувань за місцем роботи, однак, 10 липня 2026 року приватний виконавець відмовив у задоволенні заяви скаржника. Скаржник вважає, що рішення та дії приватного виконавця порушують права скаржника, оскільки призвели до фактичного позбавлення його можливості користуватися частиною заробітної плати після вже здійсненого звернення стягнення на дохід за місцем роботи та збереження арешту на коштах, які є залишком заробітної плати після здійснення передбачених законом відрахувань за місцем роботи, фактично створює можливість повторного вилучення коштів з одного і того самого джерела доходу. Оскільки відмова приватного виконавця від 10 липня 2026 року не містить належної оцінки факту здійснення утримань із заробітної плати за місцем роботи, надходження на рахунок залишку заробітної плати, наслідків подальшого збереження арешту, скаржник вважає, що за таких обставин рішення приватного виконавця про відмову в задоволенні заяви скаржника є неправомірним. Щодо вимоги з приводу повернення коштів, скаржник зазначає, що 30 квітня 2026 року скаржник направив приватному виконавцю заяву про визначення поточного рахунку в АТ «Укрсиббанк» для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». 01 травня 2026 року на зазначений рахунок надійшли кошти у розмірі 3 700,00 грн із призначенням платежу, що свідчить про зарахування заробітної плати (авансу). 04 травня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку скаржника для здійснення видаткових операцій. Одразу після відображення постанови в електронному кабінеті скаржника, з цього ж рахунку було здійснено списання коштів у розмірі 3 700,79 грн. Скаржник стверджує, що у результаті цього списання скаржник був повністю позбавлений можливості користуватися коштами, які перебували на рахунку та були необхідні для забезпечення його життєдіяльності. Скаржник є батьком малолітньої дитини та здійснює її щоденний догляд та забезпечення. Скаржник вважає, що одночасне здійснення відрахувань із заробітної плати за місцем роботи та подальше списання коштів, що залишилися після таких відрахувань, створює для скаржника та його родини надмірний тягар, а застосування заходів примусового виконання в такий спосіб порушує принцип співмірності заходів примусового виконання рішення та призводить до фактичного позбавлення скаржника коштів, необхідних для забезпечення його базових життєвих потреб.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2026 року прийнято скаргу до розгляду та призначено справу до судового розгляду.
Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні доводам, наведеним у скарзі та додатково пояснив, що йому стало відомо про відступлення у вересні 2026 року права вимоги.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко М.В. в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд скарги без його участі, в якому також просив залишити скаргу без задоволення.
Представник стягувача АТ «ТАСКОМБАНК» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) стягувач не скористався.
За змістом 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності не з`явившихся учасників справи.
Вислухавши пояснення скаржника, вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали скарги, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.
Відповідно до положень статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Судом установлено, що з 29 квітня 2026 року на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка М.В. перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 755/10365/23, виданого 21 серпня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором № 8095527078 від 21 липня 2021 року в розмірі 189 887,46 грн та судового збору в розмірі 7 120,78 грн. (а.с. 8).
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. (ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції)
22 травня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Борейко М.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% ходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 213 578,77 грн, копію якої направлено для виконання до КНТ «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області (а.с.10-11).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
В силу положень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Пунктом 8 розділу VIII "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника від 29 квітня 2026 року в рамках виконавче провадження № НОМЕР_4, накладено арешт на грошові кошти/ електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/ електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 217 279,56 грн. (а.с. 9)
Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.
Згідно довідок про доходи, ОСОБА_1 працює в КНТ «Броварська БКЛ» та займає посаду медичного реєстратора центру «Дитяча лікарня», та з його заробітної плати з травня 2026 року щомісяця здійснюються вирахування боргу (20%) на підставі постанови приватного виконавця М. Борейка за ВП НОМЕР_4 (а.с. 12, 199).
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 викладено правовий висновок, що не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату, пенсію боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, пенсії, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, пенсію таке обмеження не розповсюджується.
При цьому передбачене абзацом 2 ч.2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до п. 1 ч.4 ст. 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі №211/4347/15-ц (провадження №61-20177св21) зазначено: «Оскарженими постановами державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_1. При цьому державний виконавець визначила порядок виконання зазначених постанов, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Доводи ОСОБА_1 та установлені обставини не містять відомостей, що на момент винесення вказаних постанов державний виконавець мав інформацію, що відповідні рахунки в АТ "Державний ощадний банк України" та АТ "ПУМБ", відкриті на ім`я ОСОБА_1, є "зарплатні" та/або на них зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) і розмір коштів, що складають заробітну плату на цих рахунках. За таких обставин відсутні підстави задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов від 07 жовтня 2020 року та 04 грудня 2020 року в частині арешту коштів за відповідними рахунками НОМЕР_4 в АТ "Державний ощадний банк України" та в АТ "ПУМБ…».
Арешт на кошти боржника було накладено приватним виконавцем постановою від 29 квітня 2026 року, доказів того, що на час накладення арешту приватний виконавець був обізнаний про спеціальний статус рахунків, матеріали справи не містять.
Крім того, р/р НОМЕР_1 відкритий й для поповнення рахунку.
Разом з тим, судом установлено, що боржник на р/р НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк» отримує заробітну плату, приватним виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника шляхом відрахування із доходів боржника відповідно до законодавства; скаржник звертався до приватного виконавця із заявою про зняття арешту коштів на цьому рахунку, на який зараховується заробітна плата (а.с.14).
При цьому, як убачається з матеріалів скарги ОСОБА_1 30 квітня 2026 року звертався до приватного виконавця з заявою про визначення поточного рахунку НОМЕР_1 у банку для здійснення видаткових операцій (а.с. 18), постановою приватного виконавця від 04 травня 2026 року про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій постановлено визначити для боржника - фізичної особи ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. (а.с. 19)
Суд враховує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України), зокрема шляхом встановлення законом граничних розмірів відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника залежно від видів стягнення (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Тому звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад такі розміри заборонено законом, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у тому числі на підставі повідомлення боржника (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 211/4347-15-ц).
Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню в частинні зобов`язання приватного виконавця зняти арешти з р/р НОМЕР_2 .
Щодо вимог скаржника про визнання неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, викладеного у листі від 10 липня 2026 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25 червня 2026 року про зняття арешту з рахунку номер НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Укрсиббанк» та визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича щодо збереження арешту на коштах, які надходять на рахунок номер НОМЕР_1 , як залишок заробітної плати після здійснення передбачених законом відрахувань за місцем роботи скаржника, суд зазначає наступне.
Згідно матеріалів справи, 25 червня 2026 року скаржник звернувся із заявою до приватного виконавця про зняття арешту з рахунку, який використовується для зарахування заробітної плати. (а.с. 14)
Листом приватного виконавця Борейка М.В. № 20882 від 10 липня 2026 року було розглянуто звернення від 25 червня 2026 року, яке надійшло на електронну пошту виконавця щодо зняття арешту із рахунку та за результатами розгляду і в межах компетенції повідомляється наступне: статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 34 цього Закону визначено чіткий перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. (а.с. 15)
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадках, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Суд зазначає, що положення пунктів 10 та 15 частини першої статті 34 вказаного Закону регламентують обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у певних випадках, однак імперативне правило статті 59 Закону прямо пов`язує виникнення у виконавця юридичного обов`язку скасувати арешт виключно з фактом отримання офіційного документа від банківської або платіжної установи, яка відкрила та обслуговує рахунок. Сама по собі наявність у приватного виконавця абстрактної технічної можливості перевірити джерело походження коштів не замінює собою імперативну вимогу закону щодо форми та джерела надання доказів спеціального статусу коштів.
На теперішній час в Україні на законодавчому та технічному рівнях відсутній механізм функціонування чи автоматичного відкриття банками окремих «спеціальних рахунків» суто для зарахування заробітної плати. У зв`язку з цим банківська установа (АТ «Укрсиббанк») об`єктивно не мала можливості надіслати приватному виконавцю офіційне підтвердження про наявність у боржника саме «спеціального рахунку», звернення стягнення на який заборонено.
Як зазначено у сталій практиці Верховного Суду (зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/13113/18, від 10 вересня 2020 року у справі № 335/3341/19 та у постанові ОП КГС ВС від 16 жовтня 2020 року у справі № 905/2912/15), обов`язок виконавця, пов`язаний із застосуванням норм ст. 34 та ст. 59 Закону, виникає лише за наявності офіційних документів-доказів у матеріалах провадження, наданих банком або уповноваженим органом.
Оскільки передбачені законом документи від банку до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4 станом на 10 липня 2026 року не надходили, у приватного виконавця Борейка М.В., у силу обмежень Закону, не виникло обов`язку щодо самостійного скасування арешту. Приватний виконавець діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень (ст. 18, 48, 52 Закону), тому його дії та рішення є правомірними, а у вимогах про визнання їх незаконними (неправомірними) слід відмовити.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 905/361/19), кошти після перерахування їх роботодавцем на рахунок боржника не втрачають свого цільового статусу заробітної плати. Стадія судового розгляду скарги є тим етапом, на якому боржник має право надати суду докази цільового призначення рахунку, які об`єктивно не могли бути підтверджені банком на стадії виконавчого провадження через особливості функціонування платіжної системи. Оскільки в межах судового розгляду цей факт повністю доведено належними доказами, суд, діючи як орган правосуддя, має повноваження та обов`язок самостійно захистити конституційні права скаржника та скасувати арешт у частині заробітної плати.
Крім того, суд не вбачає законних підстав для зобов`язання приватного виконавця повернути грошові кошти в сумі 3 700,79 грн, стягнуті з рахунку боржника в межах виконавчого провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній станом на дату одноразового списання коштів - 04 травня 2026 року, платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
Відповідно до інформації про рух коштів на рахунку скаржника вбачається, що 01 травня 2026 року на його рахунок була нарахована заробітна плата та аванси від КНТ «Броварська BКЛ», 04 травня 2026 року відбулося списання коштів на підставі рішень уповноважених державних служб, Ініціатор ОСОБА_2 , приватний виконавець. Залишок до сплати 213 578,77 грн. Стягнення за виконавчим провадженням № НОМЕР_4 з виконання виконавчого документу виконавчий лист № 755/10365/23, виданий 21 серпня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва. (а.с. 13)
Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника була винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Борейком М.В. 22 травня 2026 року. (а.с. 10).
Отже, стягнуті кошти в сумі 3 700,79 грн були стягнуті поза межами постанови про звернення стягнення на заробітну плату та стягнення не було подвійним. Навпаки, дії приватного виконавця були законними, оскільки ОСОБА_1 являється боржником у виконавчому провадженні.
Постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 04 травня 2026 року винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Борейком М.В. не скасовує стягнення з боржника заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. За змістом статті 56 цього ж Закону, арешт накладається на загальні кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках.
Аналізуючи норми Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що в даному Законі не передбачено заборони виконавцю звертати стягнення на наявні грошові кошти на рахунках боржника.
Стаття 70 вказаного Закону, яка регулює розмір відрахувань із заробітної плати, поширюється виключно на підприємства, установи та організації, які безпосередньо виплачують такі доходи боржнику (джерело виплати).
Жодна стаття Закону України «Про виконавче провадження» не містить заборони чи обмежень щодо примусового списання коштів, які вже фактично зараховані на поточний банківський рахунок боржника та змінили свій правовий статус на безготівкові кошти (залишок рахунку).
Щодо правової природи постанови про визначення поточного рахунку для видаткових операцій, суд зазначає, що вказана процесуальна дія вчиняється виконавцем на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» № 3048-IX. Положеннями цього Закону запроваджено тимчасовий гуманітарний захід, який дозволяє боржнику-фізичній особі здійснювати видаткові операції з арештованого рахунку в межах двох розмірів мінімальної заробітної плати на місяць для забезпечення базових життєвих потреб.
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 753/6803/21 та постанові від 14 червня 2023 року у справі № 2-4632/11) неодноразово наголошував, що встановлення пільг чи дозволів на користування частиною коштів на арештованому рахунку боржника під час дії воєнного стану є виключно заходом соціального захисту особи. Цей захід жодним чином не змінює обсягу матеріальних зобов`язань боржника, не зупиняє виконавче провадження, не скасовує раніше накладений арешт та не припиняє законних дій виконавця щодо примусового стягнення решти суми заборгованості на користь стягувача.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, а також Верховний Суд у постановах від 03 лютого 2021 року (справа № 756/19203/18) та від 16 листопада 2022 року (справа № 686/21803/20) дійшли сталого правового висновку: кошти після зарахування на поточний рахунок боржника втрачають свій цільовий статус (у тому числі статус заробітної плати, авансу чи соціальних виплат) та набувають статусу звичайного вкладу (залишку на рахунку), на який закон дозволяє звертати стягнення в повному обсязі в межах суми боргу.
Аналогічний підхід відображено у практиці Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Вільхо та інші проти Фінляндії» (Wilho and Others v. Finland) та рішенні «Куніцкій проти Литви» (Kunitskiy v. Lithuania) ЄСПЛ наголошує, що примусове стягнення заборгованості за судовим рішенням, яке набрало законної сили, є законним втручанням у право на мирне володіння майном (Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Заходи примусового списання коштів з банківських рахунків є пропорційними та спрямованими на забезпечення балансу інтересів стягувача і боржника у правовій державі.
Винесення виконавцем постанови від 22 травня 2026 року є самостійною процесуальною дією щодо майбутніх доходів і жодним чином не нівелює правомірність попереднього списання залишку коштів на рахунку від 04 травня 2026 року.
Оцінюючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця Борейка М.В. щодо примусового списання грошових коштів 04 травня 2026 року в сумі 3 700,79 грн повністю відповідали вимогам чинного законодавства, оскільки здійснювалися стосовно особи, яка є законним боржником у виконавчому провадженні, та в межах залишку невиконаного судового рішення. Наявність накладеного арешту на загальні безготівкові кошти, втрата ними цільового статусу доходу після зарахування на рахунок, відсутність подвійного стягнення, а також той факт, що визначення поточного рахунку для видаткових операцій чи подальше винесення постанови про доходи не припиняють матеріальних зобов`язань боржника, свідчать про повну безпідставність вимог скаржника в даних вимогах. За таких обставин, правові підстави для скасування процесуальних дій виконавця та повернення стягнутих коштів відсутні.
З огляду на те, що судом не встановлено вчинення приватним виконавцем неправомірних дій щодо виставлення та направлення на банківську установу боржника платіжної вимоги про примусове списання грошових коштів, право скаржника не було порушено, беручи до уваги вимоги закону щодо обов`язковості виконання рішення суду, ухваленого іменем України, з метою дотримання принципу верховенства права щодо юридичної визначеності, скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, стягувач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, статтями 126, 260, 354, 447, 449, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, стягувач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» - задовольнити частково.
Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича зняти арешт з грошових коштів, які містяться на банківському рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк».
В іншій частині скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцять днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повна ухвала суду складена 09 листопада 2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141332073, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 755/12759/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: