Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 645/7161/25
Провадження № 1-кс/645/1610/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року місто Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру від 03.09.2026 року в кримінальному провадженні №12025221190001351 від 09.10.2025, -
в с т а н о в и в:
До Немишлянського районного суду м. Харкова надійшла скарга захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , в якій просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, здійснене 03.09.2026 слідчим СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025221190001351 від 09.10.2025.
В обґрунтування скарги зазначив, що СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025221190001351 від 09.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 03.09.2026 слідчий ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 , повідомив ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах. Суть підозри в частині, що стосується ОСОБА_4 , викладено так: вона «у невстановлений під час досудового розслідування час, однак не пізніше 08.10.2025, перебуваючи у невстановленому під час досудового розслідування місці ... вступила у злочинну змову з касиром-операціоністом відділення А454 ... ОСОБА_9 » і «надала вказівку касиру-операціоністу ... безпідставно вилучити частину грошових коштів з каси відділення». У період з 19.09.2025 по 08.10.2025 «в результаті зазначених спільних умисних дій» нібито привласнено 20 635,30 грн, 59 100 доларів США та 37 000 євро (еквівалент 4 244 844,48 грн), «якими ОСОБА_4 та ОСОБА_9 розпорядились на власний розсуд». Зазначив, що ОСОБА_4 вину не визнає, послідовно заявляє, що ніякої змови з ОСОБА_9 не було, вказівок вилучати кошти вона не давала, коштів не отримувала, а про вилучення готівки касиром дізналася лише 08.10.2025 і негайно повідомила про це керівництво банку.
Вказує, що повідомлення про підозру не містить жодного факту, який вказував би на змову ОСОБА_4 та на «надання вказівки», оскільки єдиними ознаками її злочинної участі в повідомленні названо «вступ у злочинну змову» та «надання вказівки» касиру. При цьому: час зазначених дій «невстановлений»; місце «невстановлене»; форма вказівки (усна, письмова, через месенджер) не названа; зміст домовленості, розподіл ролей, спосіб розпорядження коштами та частка, яку нібито отримала ОСОБА_4 , не описані. Посилань на докази, з яких випливало б, що така домовленість існувала, повідомлення не містить. Підозра в такому вигляді не дозволяє особі зрозуміти, у чому саме полягає її діяння, і, відповідно, захищатися від неї (п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України). Фактично підозра зводиться до висновку, що керівник відділення мав матеріальну відповідальність і підписував звірки, отже могла знати і брати участь в незаконному заволодінні грошовими коштами . Це припущення, а не факт. Спільна матеріальна відповідальність керівника і касира (співвідношення 50/50 за п. 4.8 посадової інструкції) є інститутом трудового права; вона не доводить ні умислу, ні домовленості на привласнення.
При цьому, зібрані самим слідством докази свідчать про одноосібні дії ОСОБА_9 та спростовують версію про змову. Так, у ході досудового розслідування слідчим вилучено відеозаписи з камер відеоспостереження відділення А454 за 08.10.2025. Із зафіксованого на них вбачається, що о 12:20, безпосередньо після вилучення інкасаторами всієї готівки з каси (процедура «обнулення»), касир ОСОБА_9 вийшла із приміщення каси до залу обслуговування клієнтів, де їй стало зле; на запитання керівника відділення ОСОБА_4 , що сталося, ОСОБА_9 у присутності інших працівників банку пояснила, що в касі не вистачає значної суми іноземної валюти; на подальші запитання ОСОБА_4 про суму та причини ОСОБА_9 пояснила, що без офіційного оформлення операцій видавала кошти третім особам, які за її проханням «обмінювали» старі доларові банкноти на нові та повертали їх, і що вона робила так і раніше; ОСОБА_4 неодноразово зауважувала, що так робити не можна, вимагала пояснень, чому їй про це не було відомо, і зателефонувала представнику керівництва банку, доповівши про ситуацію; ОСОБА_9 повідомила, що певна її знайома має протягом години привезти 100 000 доларів США. Зазначає, що висновок судово-економічної експертизи та акт ревізії від 18.09.2025 доводять факт і розмір недостачі, але не причетність ОСОБА_4 . При цьому, документи банку не є доказами змови; недбалість не тотожна умислу. Вказані докази, на думку захисника, підтверджують незаконність підозри ОСОБА_4 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.
Також захисник посилається на відсутність будь-яких даних про корисливу мету та отримання ОСОБА_4 вигоди, оскільки повідомлення стверджує, що ОСОБА_4 і ОСОБА_9 «розпорядились на власний розсуд» вилученими коштами, однак не зазначає, на що саме, коли, в якій частині і через кого кошти надійшли до ОСОБА_4 . У матеріалах, відомих стороні захисту, немає ні банківських виписок, ні рухів коштів, ні переписки, ні показань, які свідчили б про отримання нею хоча б частини вилученого. Натомість ОСОБА_9 сама пояснила, що кошти передавалися її знайомим, і вдавалася до пошуку 100 000 доларів США у стороннього клієнта банку ОСОБА_10 , а не у керівника відділення, що логічно лише за одноосібного характеру дій.
Крім того, повідомлення не відповідає вимогам ст. 277 КПК України щодо часу, місця та суттєвих обставин, оскільки ключова ознака, що вирізняє підозру щодо ОСОБА_4 від підозри щодо касира, «змова» і «вказівка» описана без часу, без місця, без форми і без зв`язку з будь-яким джерелом даних. За таких умов повідомлення позбавлене процесуальної визначеності, а підозра фактично не може бути перевірена ні стороною захисту, ні судом.
На підставі викладеного захисник вказує, що як на момент повідомлення про підозру, так і на час подання скарги, у слідства відсутні фактичні дані, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 вступила в змову з ОСОБА_9 та надала їй вказівку вилучити кошти, а зібрані докази вказують на одноосібні дії ОСОБА_9 і на протилежну поведінку ОСОБА_4 , відтак, підозра є необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню
Ухвалою слідчого судді від 04.11.2026 року відкрито провадження за скаргою та призначено її до судового розгляду; витребувано з СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221190001351 від 09.10.2025, для огляду в судовому засіданні.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У судовому засіданні захисник підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти скарги та просив відмовити в її задоволенні.
Підозрювана та слідчий у судове засідання не прибули, про розгляд скарги повідомлялися.
Слідчий суддя, заслухавши захисника та прокурора, дослідивши скаргу, додані до неї матеріали та матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржене повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником.
Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК).
Зі змісту ч. 1 ст. 42 КПК випливає, що підозрюваним є: (1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак, його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте, вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК).
Згідно зі ст. 277 КПК письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: (1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; ( 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; ( 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; ( 4) зміст підозри; ( 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; ( 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; ( 7) права підозрюваного; ( 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК).
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження внесене в ЄРДР за №12025221190001351 від 09.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
03.09.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
Згідно повідомлення про підозру вказано, що : "на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами), в Україні з 05:30 год. 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та відповідно до Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 та Закону України від 15.08.2022 № 2500-ІХ тривав станом на момент вчинення кримінального правопорушення.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 з грудня 2008 року до грудня 2025 року працювала в АТ «Акцент банк».
Так, відповідно до наказу від 31.12.2008 Э.AB-ПП-2008-679 ОСОБА_4 призначена на посаду провідного менеджера відділення № 3 м. Харків. Наказом від 19.06.2009 № Э.AB-ПП-2009-534 переведена на посаду провідного спеціаліста з обслуговування клієнтів, а відповідно до наказу від 29.03.2010 № Э.AB-ПП-2010-60 на посаду керуючого відділенням. З 12.12.2016 відповідно до наказу від 08.12.2016 Э.AB-ПП-2016-23006038 обіймала посаду керівника відділення групи Б регіональний директор (наказ від), а з 01.04.2017 відповідно до наказу від 31.03.2017 Э.AB-ПП-2017-22921542 регіонального директора (наказ від 31.03.2017).
Наказом від 20.03.2019 E.AB-ПП-2019-22935240 ОСОБА_4 переведена на посаду керівника відділення та з 04.07.2022, згідно з наказом АТ «Акцент банк» від 01.07.2022 E.AB-ПП-2022-22998990, перебувала на посаді керівника відділення групи Б АТ «А-банк» «Центр обслуговування клієнтів № А454 в м. Харків АТ «Акцент банк» (далі відділення А454 АТ «Акцент-банк», АТ «А-банк»), яке розташоване за адресою: м.Харків, пр-т Петра Григоренка, 3.
Функціональні обов`язки, права і відповідальність співробітника на посаді «Керівник відділення групи Б» визначені посадовою інструкцією керівника відділення групи Б АТ «А-банк».
Відповідно до посадової інструкції керівника відділення АТ «А-банк» (далі Інструкція), затвердженої головою правління АТ «Акцент-банк» ОСОБА_11 , з якою ОСОБА_4 ознайомлена під особистий електронний підпис 14.05.2025, мета діяльності керівника відділення групи Б виконання затверджених Стратегії та бюджету відділення, забезпечення отримання банком прибутку від надання банківських послуг клієнтам, залучення нових клієнтів, збільшення охоплення продуктами та послугами банку діючих клієнтів та їх обслуговування.
При цьому, до посадових обов`язків керівника відділення групи Б АТ «А-банк» (далі керівник відділення), серед іншого: - забезпечує виконання планових показників ЄСП відділення (п.2.1. Інструкції); - забезпечує виконання завдань лінійного керівника або функціонального керівника, або іншого керівника Банку (п. 2.5 Інструкції); - бере участь у заходах регулярного менеджменту Банку (п. 2.6 Інструкції); - погоджує зі співробітниками відділення дати та терміни відпусток та визначає графік відпусток по відділенню (п. 2.15 Інструкції); - контролює прибирання приміщень відділення, несе відповідальність за пошук прибиральниці (п. 2.15 Інструкції); - контролює своєчасне оновлення рекламної продукції у відділенні (п. 2.16 Інструкції); - проводить щодення відкриття та закриття каси відділення, ранкову та вечірню звірку каси відділення. Звіряє безпосередню фактичну наявність готівки та цінностей у сейфі відділення з даними ПК на балансових та позабалансових рахунках відділення. Завіряє факт проведеної звірки шляхом зчитування QR-коду через мобільний додаток «Табелювання» на своєму смартфоні (п.2.17 Інструкції); - забезпечує схоронність цінностей відділення. Відповідає за один з двох ключів від сейфа каси відділення (п. 2.18 Інструкції); - контролю виконання касиром відділення своїх посадових обов`язків, забезпечення касової дисципліни та схоронності цінностей. Дотримання мовного модуля касиром при обслуговуванні клієнтів (п. 2.19 Інструкції); - перевіряє справність системи відеоспостереження в зонах касового вузла та сховища (п. 2.20 Інструкції); - забезпечує контроль та перерахунок цінностей, що переміщуються у відсік інкасатора з каси відділення (п. 2.23 Інструкції); - забезпечує контроль та перерахунок цінностей (підкріплення) готівковими коштами відділення з інкасаторських сумок (п. 2.24 Інструкції); - контролює та завіряє підписом та печаткою пакет документів по інкасації відділення (описи цінностей) - п. 2.25 Інструкції; - проводить ревізії каси при зміні матеріально-відповідальних осіб (відпустка, лікарняний, ротація та інше) - п. 2.26 Інструкції; - забезпечує своєчасну заміну касира відділення у випадку відсутності касира згідно з затвердженими пріоритетами заміни (п. 2.27 Інструкції); - контролює та перевіряє порядок формування касових документів касиром відділення (п. 2.28 Інструкції); - забезпечує своєчасне передавання касового конверту з відділення до архіву банку (п.2.29 Інструкції); - контролює дотримання режиму роботи каси відділення (п. 2.30 Інструкції); - організовує відкриття та закриття відділення згідно з графіком роботи, забезпечує дотримання режиму роботи відділення (п. 2.31 Інструкції); - контролює передачу документів співробітниками відділення шляхом формування пакетів та відповідає за своєчасну передачу паперових документів до архіву банку згідно з регламентом передачі документів (п. 2.43 Інструкції); - своєчасно інформує керівництво щодо виявлених порушень правил внутрішнього трудового розпорядку серед співробітників Банку (п. 2.45 Інструкції); - забезпечення виявлення подій як потенційних, так в фактичних ризиків (операційних та комплаєнс-ризиків) на рівні підрозділу та інформує напрямок «ризик- менеджмент» або напрямок Compliance про такі події (п. 2.46 Інструкції).
Відповідно до розділу 3 Інструкції, керівник відділення має права та повноваження, у т.ч.: - здійснювати контроль дотримання співробітниками відділення стандартів, процедур, технологій в частині роботи з клієнтами (п. 3.1. Інструкції); - здійснювати повноваження щодо підлеглих співробітників: проводити підбір співробітників масових професій на вакантні посади відділення, погоджувати кадрові накази, брати участь у синхронних інтерв`ю при прийомі кандидатів на роботу, проводити навчання і майстер-класи з продажів, обмін передовим досвідом, контролювати виконання нормативів та аналізувати причини у випадках їх невиконання, проводити серйозні розмови та індивідуальний зворотний зв`язок з підлеглими співробітниками, вносити пропозиції щодо переміщень та ротацій, заохочень та дисциплінарних стягнень (п. 3.2. Інструкції); - повідомляти про виявлені в процесі своєї діяльності порушення і невідповідності та вносити пропозиції щодо їх усунення (п. 3.3. Інструкції); - приймати рішення в межах своєї компетенції (п. 3.4. Інструкції); - подавати керівництву пропозиції щодо вдосконалення своєї роботи і роботи Банку (п. 3.5. Інструкції); - контролювати дотримання корпоративного стилю одягу співробітниками відділення (п. 3.6. Інструкції); - ініціювати застосування зниженої змінної винагороди до співробітників відділення (штрафи від керівника) - п. 3.7. Інструкції); - в разі виникнення інцидентів проводити серйозні розмови з підлеглими співробітниками (п. 3.8. Інструкції); - отримувати, надавати, підписувати, завіряти печаткою банку довідки, запити, клопотання, заяви, листи та ніші документи (п. 3.9. Інструкції); - неухильно дотримуватися встановлених правил проведення операцій з цінностями та їх зберігання (п. 3.10. Інструкції); - уважно ставитись до довірених на зберігання або на інші цілі матеріальних цінностей і вживати заходів щодо запобігання збиткам (п. 3.11. Інструкції); - своєчасно інформувати ГО про всі обставини, які загрожують безпеці зберігання довірених цінностей (п. 3.12. Інструкції).
Відповідно до розділу 4 Інструкції, керівник відділення несе дисциплінарну, адміністративну та іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства, у т.ч. за невиконання або недостатнє виконання службових обов`язків, приховування фактів порушення, зловживання та використання службового становища у корисних цілях (п. 4.13. Інструкції), за шахрайські дії (п. 4.15 Інструкції), за незбереження матеріальних цінностей Банку, які знаходяться у використанні (п. 4.17. Інструкції), за несвоєчасне інформування щодо виявлених ризиків (п. 4.18. Інструкції), за невиконання завдань та обов`язків, покладених на нього цією Інструкцією (п. 4.19. Інструкції), за порушення норм щодо заборони здійснення незаконної діяльності (п. 4.21. Інструкції), за порушення норм Антикорупційної програми (п. 4.22 Інструкції), за порушення норм Політики управління інформаційної безпеки банку (п. 4.22. Інструкції), за порушення норм щодо заборони здійснення незаконної діяльності, запобігання корупційним дім та хабарництву (п. 4.25. Інструкції), за невиконання або неналежне виконання інших завдань та функцій, що належать до його компетенції (п. 4.26. Інструкції).
У разі виявлення порушень вимог касової дисципліни та забезпечення схоронності цінностей, що виразилося в нанесенні збитку банку: крадіжкою, знищенням, нестачею або втратою цінностей з вини матеріально відповідальних осіб, після розслідування обставин і причин збитків, ГО затверджується рішення про відшкодування збитків. Матеріальна відповідальність за цінності відділення (балансові та позабалансові) у співвідношенні 50/50 керівник/касир відділення (п. 4.8 Інструкції).
За договором про повну матеріальну відповідальність Е.АВ-КП-2.19/2019/1- 23502120, укладеним 20.03.2019 між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_4 (далі Договір), остання взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності і/або схоронності матеріальних цінностей роботодавця (АТ «Акцент-банк»), за своєчасне поповнення карток клієнтів у разі встановлення бонусів, виконання покладених трудовим договором і локальними актами роботодавця (АТ «Акцент-банк») трудових обов`язків і встановлених законодавством вимог, порушення яких тягне за собою фінансові втрати роботодавця (АТ «Акцент- банк»).
За умовами цього ж Договору, ОСОБА_4 погодилась з тим, що до її функціональних обов`язків входять, в тому числі, роботи, безпосередньо пов`язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їй цінностей.
Відповідно п. 3.1 Договору працівник, що обіймає посаду і/або виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі зберіганням, обробкою, розподілом, продажем, відпуском, перевезенням або застосуванням у процесі роботи матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності матеріальних цінностей, і у зв`язку з вищевикладеним зобов`язується: дбайливо ставитися до матеріальних цінностей Роботодавця і вживати заходів для запобігання заподіянню їм шкоди; здійснювати свої повноваження відповідно до процедур, правил, порядків, зазначених у нормативних актах Роботодавця; вчасно повідомляти Роботодавцеві про всі обставини, які загрожують забезпеченню цілісності і/або схоронності матеріальних цінностей, своєчасності поповнення карток клієнтів у разі встановлення бонусів, шахрайських дій відносно матеріальних цінностей; суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій зі встановлення бонусів; належним чином виконувати покладені нормативними актами Роботодавця посадові обов`язки; вести облік, складати й надавати у встановленому порядку товарно-грошові й інші звіти про рух і залишки переданих йому для зберігання, застосування Роботодавцем матеріальних цінностей; брати участь у інвентаризації переданих Працівникові для зберігання, використання матеріальних цінностей, у тому числі перевірках прийнятих Працівником рішень у процесі розподілу матеріальних цінностей; відшкодувати повну вартість нанесеного винними діями і / або бездіяльністю збитку, заподіяного матеріальним цінностям.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи матеріально-відповідальною особою, що здійснює адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, відповідно до ст. 18 КК України являлась службовою особою.
При цьому, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , у невстановлений під час досудового розслідування час, однак не пізніше 08.10.2025, перебуваючи у невстановленому під час досудового розслідування місці, в період дії в Україні воєнного стану, маючи корисливу мету та прямий злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вступила у злочинну змову з касиром-операціоністом відділення А454 АТ «Акцент банк» ОСОБА_9 .
З цією метою, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді керівника відділення А454 АТ «Акцент банк», яке розташоване за адресою: м. Харків, пр-т Петра Григоренка, буд. 3, будучи службовою особою, яка несе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності матеріальних цінностей, усвідомлюючи, що в Україні введений та діє воєнний стан, в період часу з 19.09.2025 по 08.10.2025, більш точні дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні зазначеного відділення АТ «Акцент-банк» за вищевказаною адресою, діючи умисно, за попередньою змовою з касиром-операціоністом вказаного відділення банку ОСОБА_9 , маючи єдиний умисел, спрямований на привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, надала вказівку касиру-операціоністу вказаного відділення ОСОБА_12 , яка мала безпосередній доступ до грошових коштів, які перебували у касі та грошовому сховищі (сейфі), безпідставно вилучити частину грошових коштів з каси відділення А454 АТ «Акцент банк».
В результаті зазначених спільних умисних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з каси зазначеного відділення в період часу з 19.09.2025 по 08.10.2025 безпідставно вилучено, тобто привласнено останніми, грошові кошти у розмірі 20 635, 30 грн., 59 100, 00 доларів США (в еквіваленті до гривні за курсом Національного банку станом на 08.10.2025 дорівнювало 2 441 763, 78 грн.) та 37 000, 00 євро (в еквіваленті до гривні за курсом Національного банку станом на 08.10.2025 дорівнювало 1 782 445, 40 грн.), що в сумі за курсом Національного банку України станом на 08.10.2025 становило 4 244 844, 48 грн., якими ОСОБА_4 та ОСОБА_9 розпорядились на власний розсуд, чим АТ «Акцент-банк» спричинено матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, тобто на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах".
З огляду на викладене, 03.09.2026 ОСОБА_4 набула статусу підозрюваної у вищевказаному кримінальному провадженні.
У скарзі сторона захисту не посилається на наявність, на їх думку, порушення порядку вручення повідомлення про підозру, скарга мотивована виключно твердженням про необхідність скасування повідомлення про підозру з підстав його необґрунтованості.
З даного приводу слідчий суддя зазначає, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
«Обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин («Селахаттін Демірташ проти Туреччини (№ 2)» (Selahattin Demirtaє v.Turkey (no. 2) [ВП], 2020, § 314; «Ілгар Маммадов проти Азербайджану» (Ilgar Mammadov v.Azerbaijan), 2014, § 88; «Ердагоз проти Туреччини» (Erdagoz v. Turkey), 1997, § 51; «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), 1990, § 32).
Що є обґрунтованим залежить від всіх обставин справи, але факти, які викликають підозру, не обов`язково повинні бути того ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування засудження або навіть пред`явлення обвинувачення («Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia)). Поняття «обґрунтованість» також означає поріг, який повинна подолати підозра, щоб переконати об`єктивного спостерігача в тому, що факти, які є предметом обвинувачення, ймовірно, мали місце («Кавала проти Туреччини» (Kavala v. Turkey), 2019, § 128).
При вирішенні питання про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, слідчий суддя виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому, системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Так, положення частини 3 статті 17 КПК, частини 1 статті 47 та частини 1 статті 94 КПК дають підстави для висновку, що під час оскарження повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, наявність достатності доказів для підозри. Така перевірка здійснюється виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК у повідомленні про підозру, серед іншого зазначається стислий виклад суттєвих фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, відомих на момент повідомлення про підозру.
Отже, законом допускається, що на цій стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності не всі суттєві обставини можуть бути відомі слідству.
Тож логічним наслідком можливості з`ясування інших важливих фактичних обставин розслідуваного злочину є право сторони обвинувачення повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру (ст. 279 КПК).
Отже, як фактична сторона кримінального провадження, так і правова оцінка, ймовірно, кримінально-протиправної поведінки, не обов`язково є сталими з моменту первинної підозри (вони можуть коригуватися як протягом досудового розслідування, так і в межах судового провадження).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Розгляд скарги за правилами судового розгляду, визначеними ст. 318-380 КПК України, відбувається на стадії досудового розслідування з урахуванням обмежень, визначених для цієї стадії положеннями 221-222 КПК України.
Зокрема, КПК України при розгляді скарги на підозру не покладає на сторону обвинувачення такого обов`язку, як спростуванню версії сторони захисту, оскільки, в цьому випадку, вочевидь, сторона обвинувачення здійснює обстоювання позиції з урахуванням положень ст. 222 КПК України, тобто, сторона обвинувачення не має обов`язку та можливості (з огляду на інтереси слідства) розкривати усі наявні в її розпорядженні докази.
Змагальність у спростуванні версій сторін відповідно до положень ст. 91 КПК України може відбуватися виключно на стадії судового розгляду, і саме на цій стадії застосовується стандарт доведення «поза розумним сумнівом».
На переконання слідчого судді, доводи захисника зведені до питань доведеності винуватості та достатності доказів, а також наявності складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Однак, з`ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Доводи захисника з приводу необґрунтованості підозри, а також про те, що інформація, викладена в повідомленні про підозру, не відповідає фактичним обставинам справи - ґрунтуються на відомостях, які стосуються оцінки доказів, отриманих під час досудового розслідування, з точки зору їх процесуальної допустимості та належності або достатності. З огляду на це, слідчий суддя не може погодитись з такими доводами, оскільки з процесуальної точки зору обґрунтованість підозри не може підмінюватись питаннями обґрунтованості обвинувачення. Питання щодо оцінки доказів, зібраних сторонами, підлягають процесуальному розгляду в порядку, передбаченому ст. 318-376 КПК України, під час судового розгляду. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. Відповідно до статті 89 КПК України визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, а тому сукупність інших зібраних органом досудового розслідування доказів будуть перевірятися, оцінюватися в ході судового розгляду і не дає підстав для скасування підозри.
Слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування це динамічний процес під час якого здійснюється збір доказів у кримінальному провадженні та встановлюються дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння.
Викладена у змісті повідомлення про підозру позиція органу досудового розслідування про вчинення злочину, та зазначення певних фактичних обставин вчинення такого злочину, на цей час є лише версією, обґрунтованою за стандартом «достатніх підстав», яка може бути остаточно підтверджена або спростована саме за наслідками здійснення досудового розслідування, складення обвинувального акту, або винесення постанови про закриття кримінального провадження, та (у визначених законом випадках) наступного судового розгляду провадження по суті.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про пов`язаність підозрюваного з кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Подальша перевірка версії захисту про непричетність ОСОБА_4 до інкримінованого їй злочину, відсутність у її діях складу злочину, недоведеність її вчинення за встановленим найвищим стандартом доказування тощо, має здійснюватися на етапі судового провадження у разі завершення досудового розслідування зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом на підставі ґрунтовного дослідження та оцінки усієї сукупності зібраних доказів.
Проте під час розгляду цієї скарги слідчий суддя, на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей, лише визначає, що причетність підозрюваної до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою (за стандартом достатніх підстав (доказів)) для повідомлення їй на підставі наданих стороною обвинувачення доказів та документів, які на цій стадії не викликають сумніву та є достатніми.
Також слідчий суддя зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 перевірялася як під час обрання їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, так і під час продовження дії вказаного запобіжного заходу (ухвали слідчого судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 04.09.2026 року та 29.10.2026 року у справі №645/7161/25).
На переконання слідчого судді, матеріали кримінального провадження на цей час містять достатні підстави для висновку про обґрунтованість підозри, необхідність здійснення досудового розслідування, та необхідність об`єктивного встановлення усіх обставин можливої причетності підозрюваного до вчинення злочину.
Наведені матеріали, за оцінкою слідчого судді, з огляду на баланс інтересів особи та суспільства, у повній мірі виправдовують певне обмеження прав та інші негативні наслідки, яких зазнає підозрювана у цьому провадженні внаслідок повідомлення їй про підозру.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновків, що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст. ст. 9, 26, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
п о с т а н о в и в :
В задоволенні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру від 03.09.2026 року в кримінальному провадженні №12025221190001351 від 09.10.2025 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосереднього до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Матеріали кримінального провадження №12025221190001351 від 09.10.2025 повернути до СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області для продовження досудового розслідування.
Повний текст ухвали складено 09.11.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141328191, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 645/7161/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: