Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 135/1499/26
Провадження № 2/135/938/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
09.11.2026 ?????????м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т. В.,
за участю секретаря судових засідань Безпалька С. О.,
розглянувши в м. Ладижині в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позовних вимог та позицій учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1672-0237 від 10 березня 2026 року в розмірі 37 202 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 10 березня 2026 року між товариством і відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1672-0237, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 4 000 грн строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитом та одноразової комісії за його видачу в розмірі 15 % від суми кредиту. Базовий період, в останній день якого позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом, становить 28 днів.
Позивач зазначав, що договір укладено в електронній формі через вебсайт товариства та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За твердженням позивача, до укладення договору відповідач ознайомився з його умовами, правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів.
29 березня 2026 року сторони уклали додаткову угоду до зазначеного договору, за якою відповідачу надано додаткові кредитні кошти в сумі 9 700 грн.
Позивач стверджував, що виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти через ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначив під час оформлення кредиту. Водночас відповідач не виконував належним чином передбачених договором грошових зобов`язань.
У зв`язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом понад один календарний місяць товариство скористалося передбаченим договором правом вимагати дострокового повернення кредиту, направивши відповідачу відповідну вимогу. Позивач зазначав, що відповідач вимогу не виконав і допущеного порушення не усунув.
За розрахунком позивача, станом на 8 липня 2026 року заборгованість відповідача становила 37 202 грн, з яких: 13 700 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 14 597 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 850 грн проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України; 2 055 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Обґрунтовуючи вимогу про стягнення комісії, позивач зазначав, що цей платіж передбачено договором і включено до загальних витрат за споживчим кредитом, а інформацію про нього надано позичальнику до укладення договору. На переконання товариства, встановлення та стягнення такої комісії відповідають Закону України «Про споживче кредитування» та нормативно-правовим актам Національного банку України.
Щодо стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України позивач посилався на зміну пункту 6 та виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Товариство вважало, що передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності за прострочення не поширюється на договори, укладені починаючи з 23 січня 2024 року, зокрема на спірний договір від 10 березня 2026 року, тому відповідні нарахування підлягають стягненню.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, своєї позиції щодо позовних вимог не виклав.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
Директор товариства Резуєв Є. В. подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Ухвалу про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами направлено відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання, підтвердженим матеріалами справи.
Про дату, час і місце судового розгляду відповідача повідомляли двічі шляхом направлення судових повісток за цією адресою. Поштові відправлення повернулися до суду з відмітками оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відомостей про зміну відповідачем зареєстрованого місця проживання або повідомлення суду іншої адреси матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання або перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частина перша статті 131 ЦПК України покладає на учасників судового процесу обов`язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання або перебування під час провадження у справі.
З огляду на зазначені обставини та вимоги пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
ІІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин.
З огляду на належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача суд визнав можливим провести заочний розгляд справи відповідно до статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних доказів.
Водночас неподання відповідачем відзиву та його неявка не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
10 березня 2026 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему товариства укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1672-0237 (а. с. 1324).
Договір містить відомості про сторони, умови кредитування та електронний підпис одноразовим ідентифікатором, використаний для його підписання (а. с. 23, зворот).
До матеріалів справи також долучено паперові копії паспорта споживчого кредиту та пов`язаних із ним документів, які містять відомості про умови кредитування, розмір процентів і комісії, загальну вартість кредиту, порядок погашення заборгованості та наслідки невиконання зобов`язань (а. с. 2559).
Відповідно до умов договору товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит у сумі 4 000 грн строком на 365 календарних днів з 10 березня 2026 року до 9 березня 2027 року, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші передбачені договором платежі.
Базовий період сплати процентів становить 28 календарних днів. Договором визначено стандартну процентну ставку в розмірі 1 % на день протягом перших 180 календарних днів користування кредитом та 0,74 % на день у період із 181-го до 365-го календарного дня. Також передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми наданих коштів (пункти 4.8, 4.10, 4.11 договору).
У договорі зазначено реквізити електронного платіжного засобу позичальника, на який підлягали перерахуванню кредитні кошти.
Згідно з інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» 10 березня 2026 року о 14:22 виконано платіжну операцію з перерахування 4 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 із призначенням платежу видача кредитних коштів за договором № 1672-0237. Статус операції «Виконано» (а. с. 60).
Зазначені відомості узгоджуються з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування кредитних коштів за договором № 1672-0237, у якій відображено відповідну платіжну операцію із зазначенням її дати, суми та номера (а. с. 65).
29 березня 2026 року сторони в електронній формі уклали додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1672-0237, відповідно до якої кредитодавець зобов`язався надати позичальнику додаткові грошові кошти в сумі 9 700 грн (а. с. 61, зворот 63).
Додаткову угоду оформлено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. До неї додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (графік платежів), яка також містить відповідні відомості про електронне підписання (а. с. 63, зворот 64).
Відповідно до пунктів 2.12.4 додаткової угоди після надання додаткових коштів загальна сума кредиту становить 13 700 грн. Строк її повернення визначено у 365 календарних днів із моменту укладення додаткової угоди, тобто до 28 березня 2027 року. Загальна тривалість кредитування за договором з урахуванням додаткової угоди становить 384 календарні дні.
Пунктом 2.5 додаткової угоди передбачено, що після надання додаткових кредитних коштів перебіг базового періоду, який триває на дату її укладення, продовжується без змін.
Відповідно до пункту 2.6 додаткової угоди комісія за видачу додаткових кредитних коштів становить 15 % від їх суми, а згідно з пунктом 2.8 проценти за користування збільшеною сумою кредиту нараховуються на її залишок за кожен день користування коштами.
Згідно з інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» 29 березня 2026 року о 01:10 виконано платіжну операцію з перерахування 9 700 грн на ту саму платіжну картку. Відомості про цю операцію містяться також у довідці кредитодавця (а. с. 60, зворот; 65).
Отже, платіжні документи підтверджують здійснення двох операцій із перерахування кредитних коштів на загальну суму 13 700 грн. Зазначені в них суми, дати та реквізити узгоджуються з умовами кредитного договору й додаткової угоди.
Згідно з поданим товариством розрахунком заборгованості станом на 8 липня 2026 року за договором № 1672-0237 обліковується заборгованість у загальному розмірі 37 202 грн, зокрема: основний борг 13 700 грн; проценти за користування кредитом 14 597 грн; проценти за статтею 625 ЦК України 6 850 грн; комісія за видачу кредиту 2 055 грн (а. с. 6667).
Розрахунок містить щоденні нарахування процентів з урахуванням збільшення суми кредиту. Платежів у рахунок погашення заборгованості в ньому не відображено.
10 липня 2026 року товариство склало вимогу про дострокове повернення кредиту у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошових зобов`язань понад один календарний місяць (а. с. 68).
Зазначену вимогу направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням 16 липня 2026 року, що підтверджується списком поштових відправлень. Вимогу доведено до відома відповідача у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Протягом передбаченого законом строку відповідач допущеного порушення не усунув, вимогу про дострокове повернення кредиту не виконав.
Доказів повернення кредиту, сплати нарахованих процентів або комісії на час вирішення справи не подано.
V. Норми права, які застосовує суд, та мотиви їх застосування
5.1. Укладення електронного договору про споживчий кредит
Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Порядок укладення електронних договорів визначено Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Акцепт може здійснюватися, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, визначеному статтею 12 Закону, заповнення електронної форми з накладенням електронного підпису або вчинення дій, які в інформаційній системі чітко роз`яснені як прийняття пропозиції.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Верховний Суд у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 сформулював висновки щодо можливості укладення кредитних договорів в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Електронний договір, укладений із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. При цьому встановлення факту його укладення потребує оцінки доказів, які підтверджують волевиявлення сторін, погодження істотних умов та вчинення відповідних електронних дій.
Досліджені судом документи містять індивідуалізовані відомості про сторони, умови кредитування та використані електронні підписи одноразовими ідентифікаторами. Зокрема, у договорі від 10 березня 2026 року зазначено ідентифікатор A9858, а в додатковій угоді від 29 березня 2026 року A3954.
Паспорт споживчого кредиту та графіки платежів містять інформацію про суму кредиту, строки його повернення, проценти, комісію й загальні витрати за кредитом.
Суд ураховує також документи про виконання платіжних операцій, які узгоджуються зі змістом електронних договорів за датами, сумами та реквізитами.
Оцінивши зазначені докази в сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що вони підтверджують укладення сторонами кредитного договору та додаткової угоди до нього в електронній формі.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підстав, які б свідчили про недодержання сторонами встановленої законом форми кредитного договору чи відсутність погодження його істотних умов, судом не встановлено.
Отже, договір про відкриття кредитної лінії № 1672-0237 від 10 березня 2026 року та додаткова угода від 29 березня 2026 року є укладеними й обов`язковими для виконання сторонами.
5.2. Розрахунок заборгованості та доказування її розміру
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк. Невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд установив, що кредитодавець виконав зобов`язання щодо надання відповідачу коштів у загальній сумі 13 700 грн, що підтверджується документами про виконання платіжних операцій. Відомостей про повернення цієї суми або її частини розрахунок заборгованості не містить.
Умовами кредитування встановлено процентну ставку 1 % на день протягом перших 180 календарних днів користування кредитом. Згідно з пунктом 2.8 додаткової угоди після її укладення зазначена ставка застосовується до залишку збільшеної суми кредиту. Саме її кредитодавець використав під час нарахування заявлених до стягнення договірних процентів.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що за період із 10 до 28 березня 2026 року включно проценти нараховувалися на суму кредиту 4 000 грн у розмірі 40 грн за день. За 19 календарних днів сума нарахувань становила 760 грн.
Після надання додаткових кредитних коштів 29 березня 2026 року проценти нараховувалися на загальну суму кредиту 13 700 грн у розмірі 137 грн за день. За період із 29 березня до 7 липня 2026 року включно, що становить 101 календарний день, нараховано 13 837 грн.
Отже, загальна сума договірних процентів за зазначені періоди становить 14 597 грн (760 грн + 13 837 грн).
Нарахування здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування за визначеною договором ставкою.
Частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює максимальний розмір денної процентної ставки в розмірі 1 %, розрахованої за правилами частини четвертої цієї статті. Така ставка визначається з урахуванням загальних витрат за кредитом та строку кредитування і не є тотожною договірній ставці процентів за користування коштами.
Відповідно до пункту 4.20 кредитного договору загальні витрати за споживчим кредитом становлять 13 396 грн 93 коп. за суми кредиту 4 000 грн і строку кредитування 365 днів. Розрахована на підставі цих показників денна процентна ставка становить 0,918 %.
Згідно з додатковою угодою загальні витрати за кредитом з урахуванням змінених умов кредитування визначено в розмірі 46 649 грн 80 коп. за суми кредиту 13 700 грн і строку 365 днів від дня її укладення. Відповідна денна процентна ставка становить 0,933 %.
Зазначені показники відповідають наведеним у договірних документах розрахункам і не перевищують установленого законом граничного розміру.
Щодо строків сплати договірних процентів суд ураховує, що відповідно до пунктів 4.8, 4.9 кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти не пізніше останнього дня відповідного 28-денного базового періоду.
Пунктом 2.5 додаткової угоди від 29 березня 2026 року передбачено збереження перебігу базового періоду, який тривав на дату її укладення. Отже, надання додаткових коштів не змінило встановлених договором дат закінчення базових періодів.
Останній базовий період, до якого належать заявлені позивачем проценти, нараховані до 7 липня 2026 року, тривав із 30 червня до 27 липня 2026 року. Тому на час звернення позивача до суду строк сплати всіх заявлених договірних процентів настав.
Крім того, проценти, заявлені до стягнення, нараховані за період, який передував пред`явленню кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту від 10 липня 2026 року.
Щодо основної суми кредиту суд установив, що додатковою угодою від 29 березня 2026 року кінцевий строк її повернення визначено 28 березня 2027 року.
Водночас відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту у випадках, передбачених цією нормою та договором, зокрема в разі прострочення сплати частини кредиту або процентів щонайменше на один календарний місяць.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає дострокового повернення кредиту, споживачу надається 30 календарних днів із дня одержання відповідного повідомлення для виконання вимоги або усунення порушення.
Умовами укладеного сторонами договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі прострочення сплати процентів понад один календарний місяць.
Як убачається з розрахунку заборгованості, відповідач не виконував обов`язку зі сплати процентів у передбачені договором строки. Прострочення тривало понад один календарний місяць.
У зв`язку з цим товариство пред`явило відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту від 10 липня 2026 року, доведену до його відома в установленому законом порядку. Передбачений частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» строк для усунення порушення минув, однак відповідач вимоги не виконав.
Отже, кредитодавець реалізував передбачене законом і договором право вимагати дострокового повернення кредиту, у зв`язку з чим настав строк виконання відповідачем обов`язку щодо повернення всієї непогашеної основної суми кредиту.
Оцінивши розрахунок заборгованості в сукупності з кредитним договором, додатковою угодою, графіками платежів і документами про перерахування коштів, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення 13 700 грн основного боргу та 14 597 грн договірних процентів. Доказів погашення цієї заборгованості матеріали справи не містять.
5.3. Щодо вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом охоплюють витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаючи проценти, комісії та інші обов`язкові платежі.
Частина друга статті 8 цього Закону передбачає включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Водночас можливість передбачення комісій у договорі не звільняє кредитодавця від обов`язку дотримуватися вимог законодавства щодо змісту відповідних платежів, їх визначеності та належного інформування споживача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення комісій за кредитними договорами. Водночас умова договору про споживчий кредит, яка передбачає плату за надання інформації про стан кредитної заборгованості, що відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною.
У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду оцінювала умову про щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, зокрема за надання інформації споживачу. Натомість у цій справі предметом вимоги є одноразова комісія за видачу кредитних коштів. Тому правомірність спірного платежу суд визначає з урахуванням змісту договірної умови та вимог законодавства про споживче кредитування.
За умовами пункту 4.11 договору № 1672-0237 від 10 березня 2026 року позичальник зобов`язався сплатити одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми наданих коштів. За первісним кредитуванням у сумі 4 000 грн її розмір становить 600 грн.
Пунктом 2.6 додаткової угоди від 29 березня 2026 року передбачено аналогічну комісію за видачу додаткових коштів у сумі 9 700 грн, розмір якої становить 1 455 грн.
Отже, загальна сума комісії за договором та додатковою угодою становить 2 055 грн.
Відповідно до пунктів 4.8, 4.9, 4.11 кредитного договору комісія за видачу кредиту нараховується одноразово в день надання коштів та підлягає сплаті у складі обов`язкового платежу не пізніше останнього дня відповідного базового періоду.
Пунктом 2.6 додаткової угоди також визначено, що комісія за видачу додаткових кредитних коштів нараховується в день їх видачі та сплачується не пізніше закінчення поточного базового періоду.
Оскільки перший базовий період тривав із 10 березня до 6 квітня 2026 року, строк сплати обох комісій настав 6 квітня 2026 року.
Крім того, у пункті 1 додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на 29 березня 2026 року первісна комісія в сумі 600 грн була нарахована та залишалася несплаченою.
Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, крім передбачених законом винятків.
У цій справі обидві комісії прямо передбачені кредитним договором і додатковою угодою та враховані у складі загальних витрат за кредитом під час розрахунку денної й орієнтовної річної процентних ставок.
Зі змісту погоджених сторонами умов убачається, що спірна комісія встановлена саме за видачу кредитних коштів, а не за періодичне обслуговування заборгованості чи надання інформації про її стан.
Матеріали справи не свідчать про те, що ця комісія є платою за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно, або що під її найменуванням приховано інший платіж, заборонений законом.
З огляду на зміст договірних умов, визначеність комісій, їх урахування в розрахунках вартості кредиту та настання строків сплати суд не встановив підстав для висновку про нікчемність відповідних умов. Тому вимога позивача про стягнення 2 055 грн комісії за видачу кредитних коштів підлягає задоволенню.
5.4. Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України
Позивач просить стягнути з відповідача 6 850 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 кредитного договору передбачено, що в разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за його видачу позичальник зобов`язаний сплатити проценти відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 401 500 % річних від суми простроченої заборгованості з установленими договором обмеженнями, зокрема не більше 2 % від неповернутої суми кредиту за день.
За своїм змістом ці проценти є заходом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що кредитодавець нараховував відповідні проценти з 7 квітня до 1 травня 2026 року включно в розмірі 274 грн за день, що становить 2 % від неповернутої суми кредиту 13 700 грн. Загальна сума нарахувань за 25 календарних днів становить 6 850 грн.
Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення.
Цим пунктом також передбачено списання кредитодавцем неустойки та інших платежів, нарахованих включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання відповідних кредитних зобов`язань.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 дійшов висновку, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитні договори.
У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 Верховний Суд, застосовуючи зазначену норму, наголосив, що встановлені нею особливі правові наслідки прострочення грошових зобов`язань поширюються на договори позики та кредитні договори, зокрема договори про споживчий кредит, і полягають у звільненні позичальника від відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати неустойку за відповідне прострочення.
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. Його дію надалі продовжено, зокрема Указом Президента України від 26 жовтня 2026 року № 1060/2026.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, нарахування процентів за статтею 625 ЦК України та вирішення справи в Україні діяв воєнний стан.
Оцінюючи доводи позивача щодо зміни пункту 6 та виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд виходить із такого.
Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, з урахуванням передбачених ним винятків, пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, а пункт 6-1 цього розділу виключено.
Відповідно до нової редакції пункту 6 передбачене ним звільнення споживача від відповідальності за прострочення поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX.
Оскільки спірний договір укладено 10 березня 2026 року, положення пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» на нього не поширюються.
Водночас зазначені законодавчі зміни не скасували пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який передбачає звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 цього Кодексу в період дії воєнного стану.
На відміну від пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не встановлює обмежень щодо дати укладення кредитного договору, на який поширюється відповідне звільнення.
Тому непоширення на спірний договір передбаченого Законом України «Про споживче кредитування» звільнення від відповідальності не виключає застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
За таких обставин незалежно від погодженого сторонами розміру процентів, передбачених пунктом 8.2 договору як відповідальність за прострочення, їх стягнення суперечить зазначеній нормі ЦК України. Отже, вимога позивача про стягнення 6 850 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням 30 352 грн заборгованості за кредитним договором.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
Суд установив, що під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 11 серпня 2026 року (а. с. 12).
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено частково у розмірі 30 352 грн із заявлених 37 202 грн.
Отже, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 172 грн 17 коп. Решта судового збору в сумі 490 грн 23 коп. залишається за позивачем.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 279282, 284, 287, 288, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1672-0237 від 10 березня 2026 року в розмірі 30 352 (тридцять тисяч триста п`ятдесят дві) грн 00 коп., з яких: 13 700 (тринадцять тисяч сімсот) грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 14 597 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 055 (дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. заборгованість за комісією за видачу кредитних коштів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн 17 коп.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 6 850 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Оскільки рішення ухвалено за відсутності всіх учасників справи без його проголошення, відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення 9 листопада 2026 року.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений і з інших поважних причин у випадках, передбачених законом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення складено та підписано суддею 09 листопада 2026 року.
Суддя????????? ??????Т. В. Волошина
Судове рішення № 141325603, Ладижинський міський суд Вінницької області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 135/1499/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: