Ухвала суду № 141325072, 09.11.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1335/26

Провадження №2/567/958/26

УХВАЛА

про зупинення провадження

09 листопада 2026 рокум.Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Клімович О.О.

розглянувши цивільну справу за позовом ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

В провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26.10.2026 року на адресу суду від ОСОБА_2 , яка є матір`ю відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила долучити до матеріалів справи довідку про перебування її сина ОСОБА_1 на військовій службі, що об`єктивно перешкоджає останньому приймати участь під час судового розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був повідомлений належним чином. В поданому до суду разом з позовом клопотанні просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був повідомлений відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи в частині обставин, вважає, що провадження у справі підлягає зупиненню з наступних підстав.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. На даний час воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено і такий стан продовжує діяти на даний час.

З довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2024 року №1049 вбачається, що старший сержант ОСОБА_1 з 14 січня 2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Окрім того, відповідно до сповіщення сім`ї №01/6/2448 від 03.08.2026р., яке було направлено матері відповідача - ОСОБА_2 , старший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 01.08.2026 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України поблизу населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі.

Відповідно до абзацу 7 частини 3 статті 24 вказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім або оголошення померлим або свідоцтво про його смерть. ОСОБА_1 на даний час має статус військовослужбовця, тобто перебуває у складі утвореного відповідно до закону військовому формуванні Збройних Сил України, яке переведене на воєнний стан.

Відтак відповідач ОСОБА_1 має право брати особисту участь під час розгляду даної справи у суді, проте через перебування на військовій службі він позбавлений такої можливості.

Вирішуючи питання підставності зупинення провадження у даній справі, суд виходить з того, що згідно із ст.252 ЦПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за наявності для того підстав, водночас згідно із ст.251 ЦПК України передбачено імперативний обов`язок суду зупинити провадження у справі за наявності для того підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які перебувають на військовій службі у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 р. у справі №754/947/22 суд прийшов до висновку про те, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України судам потрібно виходити з наступного: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Приписи п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008).

Таким чином, норма п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, враховуючи те, що військова служба відповідача ОСОБА_1 станом на даний час не припинена, а також встановлений законом обов`язок суду зупинити провадження по справі, суд прийшов до висновку, що у зв`язку із перебуванням відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, з метою недопущення порушення прав відповідача як учасника провадження на справедливий судовий розгляд, провадження у даній справі необхідно зупинити до припинення перебування його у складі Збройних Сил України.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, -

ухвалив:

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_1 та/або його представника повідомити суд про закінчення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення, а особою, без якої її постановлено, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.