Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 1-кп/537/327/2026
Справа № 536/2212/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.11.2026 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука у складі колегії:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Кременчук кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2026 року за № 12026170540000120, по обвинуваченню
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, який не працює, не одружений, не має на утриманні дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК раніше не судимий.
у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_9 та ОСОБА_12 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в останні роки за адресою: АДРЕСА_2 .
06 травня 2026 року близько 11 год 50 хв. ОСОБА_9 разом із ОСОБА_13 , знаходилися за місцем їх спільного мешкання у спальній кімнаті будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно розпивали алкогольні напої, але між ними сталася сварка, в ході якої у ОСОБА_9 виник злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів неприязні до потерпілої та з метою позбавлення її життя, діючи з особливою жорстокістю, розуміючи, що його протиправні дії заподіють особливого фізичного страждання потерпілій, облив її невстановленою у ході досудового слідства легкозаймистою речовиною, після чого підпалив за допомогою сірників. Таким чином ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді опікових ран в проекції лобної ділянки в центрі та праворуч з переходом на праву та ліву орбіту; на верхніх і нижніх повіках обох очей, у виличній, на лівій та правій щічних ділянках, на правій вушній раковині, на кінчику та крилах носу, губах, підборідді, на переднє-бічній поверхні шиї на всій площині; по передній поверхні грудної клітини від рівня молочних залоз з переходом на передню-черевну стінку, в клубових ділянках, на переднє-внутрішній та бічній поверхні стегон, промежини, сідниць, по передній та задній поверхні верхніх кінцівок в ділянці плеч, передпліч до рівня п`ясно-фалангових суглобів пальців лівої та правої кисті, опік полум`ям верхніх дихальних шляхів, опіковий шок II, III ступеню, які утворилися від дії високої температури - відкритого полум`я, прижиттєво, незадовго до смерті, по ступеню тяжкості, відносно до живих осіб відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на момент їх спричинення, що призвели до ускладнення з розвитком гнійної пневмонії, інтоксикації, набряку головного мозку, легень та настанню смерті, згідно наказу №6 від 17.01.1995р. МОЗ України, пп. правил встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, пп. 2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 р).
Смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21:00 год. в реанімаційному відділенні Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень (прямий причинно-наслідкових зв`язок), а саме в результаті інтоксикації, набряку головного мозку та легень, гнійної пневмонії, які розвинулися після отримання опіку полум`ям 2-3 ступеню шкіряних покровів тіла більш ніж 70%, що підтверджується результатами судово-медичного дослідження трупу та даними лабораторних досліджень, при яких виявлено: опікові рани 2-3 ступеню, обличчя, кінцівок, тулуба більш 70% поверхні тіла, опік верхніх дихальних шляхів, гнійна пневмонія, крововиливи у альвеолах, плевра фіброзована, коагуляційний некроз дерми, венозне повнокрів`я внутрішніх органів, набряк головного мозку та легень.
Таким чином ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство з особливістю жорстокістю ОСОБА_12 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 визнавав вину у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, за обставин, наведених в обвинувальному акті. Разом з тим пояснив, що близько 20 років проживав з ОСОБА_12 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Останні роки проживали в будинку її матері - ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_12 отримувала пенсію. Він заробляв тимчасовими підробітками. 05.05.2026 року Вони разом поїхали у с. Омельник, щоб ОСОБА_12 отримала пенсійні виплати. Там же ОСОБА_12 купила горілки, на вулиці її вживала. В той же день вони пішли на поминки знайомого, де теж вживали горілку. Потім повернулися у с. Гуньки до дому, де у вечірній час продовжили вживати горілку. Загалом в той день вони випили близько 1 л горілки на двох, після чого заснули. Наступного дня 06.05.2026 року ОСОБА_9 прокинувся, точного часу не пам`ятає, можливо близько 09 год., й побачив, що ОСОБА_12 придбала зранку нову пляшку горілки і сама випила її половину. ОСОБА_9 розсердився на ОСОБА_12 , що вона так багато вживає горілки, й навіщо вона взагалі її придбала. При цьому вони разом продовжили вживати горілку. ОСОБА_9 випив 1-2 чарки, але продовжив сердитися на ОСОБА_12 , що вона сама вживає алкоголь та ще його схиляє до вживання, просив припинити зловживати алкоголем. З цих підстав між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 виникла сварка. В ході сварки ОСОБА_9 обурився ще більше, вирішив провчити ОСОБА_12 , щоб вона припинила зловживати алкоголем, вийшов зі спальні у коридор, взяв там пластикову пляшку з паливом для мотокосилки, повернувся у спальню, кинув цю пляшку на підлогу, від чого рідина вилилася з пляшки й попала на ОСОБА_12 . Далі ОСОБА_9 смутно пам`ятає події, бо був на емоціях. Пам`ятає, що побачив полум`я на ОСОБА_12 . На той момент вони були вдвох у хаті, пічка не горіла. Отже, це він підпалив ОСОБА_12 сірниками, що зазвичай лежали на пічці. Не пам`ятає, щоб вона кричала. Щоб врятувати ОСОБА_12 , ОСОБА_9 взяв ковдру, накинув її на ОСОБА_12 , обняв, й таким чином потушив полум`я. Після чого ОСОБА_12 вибігла з дому. Тоді ОСОБА_9 теж вийшов у двір, але там ОСОБА_12 не знайшов. Тому ОСОБА_9 повернувся у хату, де чекав на її повернення. ОСОБА_9 не викликав швидку та поліцію, бо не має свого телефону, й не знав, де телефон ОСОБА_12 . Через деякий час до нього до дому прийшли працівники поліції, які повідомили, що ОСОБА_12 отримала тяжкі опіки, її забрала екстрена медична допомога у лікарню. За це в той же день ОСОБА_9 затримали працівники поліції. ОСОБА_9 щиро кається у скоєному. Просив пробачення у потерпілої ОСОБА_10 , хоча розумів, що вона внаслідок його дій втратила доньку, тому не зможе його пробачити. ОСОБА_9 визнав в повному обсязі пред`явлені позови прокурора та потерпілої. Просив не призначати йому довічне покарання, щоб він мав можливість реально відшкодувати заподіяну шкоду - витрати на лікування ОСОБА_12 , та моральну шкоду ОСОБА_10 від втрати єдиної доньки.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 повідомила, що ОСОБА_12 - її донька. ОСОБА_12 була одружена з 19 років, народила сина, навчалася на хлібопекаря, потім працювала на хлібозаводі, але у 22 роки отримала виробничу травму, від якої стала інвалідом ІІІ групи, а чоловік покинув її з дитиною. Після чого, ОСОБА_12 , будучи розведеною, зустріла ОСОБА_9 , з яким проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу близько 20 років. ОСОБА_9 був двічі одружений, від попередніх шлюбів мав дітей. Коли проживав з її донькою - він майже не працював, зловживав алкоголем, власного житла не мав, легальних постійних доходів не мав. Донька ОСОБА_12 з ОСОБА_9 проживали у житлі ОСОБА_10 на її допомогу, а також на пенсійні виплати по інвалідності ОСОБА_12 , лише іноді ОСОБА_9 заробляв тимчасовими підробітками. Також ОСОБА_9 не лише сам зловживав алкоголем, але і схиляв ОСОБА_12 разом з ним вживати алкоголь. Незважаючи на наведені обставини, ОСОБА_9 постійно чинив до ОСОБА_12 насильство фізичне та психологічне. Донька це скривала від неї. Доводи та вмовляння матері не терпіти такого насильства від ОСОБА_9 - не бажала чути. ОСОБА_10 намагалася скаржитися у поліцію на застосування ОСОБА_9 до її доньки ОСОБА_12 насильства фізичного та психологічного характеру, але донька заперечувала такі скарги, а ОСОБА_9 за це погрожував фізичним насильством і самій ОСОБА_10 . Тому ОСОБА_10 не змогла вчасно уберегти свою доньку від застосування ОСОБА_9 до неї насильства. 06.05.2026 року до ОСОБА_10 зателефонували з поліції, повідомили про таку біду, що ОСОБА_9 облив бензином її доньку ОСОБА_12 та підпалив, від чого її доньці були заподіяні тяжкі термічні опіки. Швидка медична допомога доставила доньку у лікарню, де її намагалися врятувати, лікували, але марно. Від заподіяних ОСОБА_9 термічних опіків, зокрема дихальних шляхів, донька ОСОБА_12 померла на 11 добу, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2. Спочатку під час лікування ОСОБА_12 знов виправдовувала ОСОБА_9 , але потім, коли зрозуміла тяжкість заподіяних їй тілесних ушкоджень, то зізналася, що він постійно застосовував до неї психологічне та фізичне насильство, погрожував вбити, спалити. Після вчинення цього злочину, ОСОБА_9 не випускав доньку з хати, щоб вона не змогла втекти від нього. ОСОБА_10 болісно сприймала такі зізнання та муки доньки від заподіяних їй термічних опіків. Внаслідок вчинення ОСОБА_9 злочину, настала смерть її єдиної доньки ОСОБА_12 . Тому ОСОБА_10 залишилася сама, без надії на допомогу доньку у старості. З цих підстав ОСОБА_10 просила суд задовольнити поданий нею цивільний позов, стягнути з ОСОБА_9 на її користь понесені витрати на лікування та поховання її доньки ОСОБА_12 , а також моральну шкоду, заподіяну втратою єдиної доньки. Просила призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, оскільки таке покарання, на її думку необхідне та достатнє для його виправлення та упередження вчинення нових злочинів, а довічно в місцях позбавлення волі він не зможе заробити грошові кошти, щоб відшкодувати заподіяну їй шкоду.
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, за обставин викладених у обвинувальному акті та вироку, з огляду на його визнавальні показання, а також на досліджені належні, допустимі та достатні докази, а саме:
?електронним рапортом про повідомлення зі служби 102 від 06.05.2026 ЄО № 2131 про те, що на лінію 102 звернулася сусідка потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_14 і повідомила, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході сварки облив свою співмешканку ОСОБА_12 бензином 500-600 мл та підпалив сірником. Коли одяг ОСОБА_12 зайнявся полум`ям, то ОСОБА_9 погасив її ковдрою. Після чого ОСОБА_12 зняла обгорілий одяг, вдягнула інший халат та прибігла до сусідки ОСОБА_14 , яка викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Також на лінію 102 надійшло повідомлення від ШМД, про те, що 06.05.2026 року у с. Гуньки ОСОБА_12 отримала опіки тіла, а саме за місцем проживання у ОСОБА_12 виник конфлікт зі співмешканцем ОСОБА_9 , в ході якого той взяв літрову пляшку з бензином 500-600 мл для мотокоси, вилив бензин на ОСОБА_12 та підпалив сірником. Потерпіла ОСОБА_12 госпіталізована до реанімаційного відділення Кременчуцької лікарні планового лікування з діагнозом: опікова хвороба, опіки обличчя, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, сідниць, 2А-2Б ступеню, площею до 70%, опіки дихальних шляхів. (т.1 а.с.190).
Електронним рапортом про повідомлення зі служби 102 від 06.05.2026 ЄО № 2132 про те, що на лінію 102 звернувся черговий лікар КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Голбердт, який повідомив про доставлення до опікового відділення потерпілої ОСОБА_12 , яку чоловік облив бензином та підпалив. ОСОБА_12 помістили до реанімації, стан вкрай тяжкий. (т.1 а.с.191).
?За вказаним викликом сусідки ОСОБА_14 та медичних праціників на місце події приїхали працівники поліції.
За запитом слідчого в порядку ст. 93 КПК України було надано відеозаписи з камер СРПП та СОГ від 08.05.2026 на оптичному носії. Згідно з протоколом огляду оптичного носія від 26.06.2026, слідчим було оглянуто відеозапис виїзду СОГ ВнП № 2 Кременчуцького РУП на місце події, що відбулося 06.05.2026 року. Також, цей відеозапис було досліджено судом в судовому засіданні.
Так, на відеозаписі виїзду СОГ ВнП № 2 Кременчуцького РУП на місці події було зафіксовано, що СОГ приїхали за викликом у с. Гуньки. Побачили подвір`я, на якому стояв автомобіль Швидкої медичної допомоги, були присутні медичні працівники. На землі на простирадлі лежала жінка з опіками, яка стогнала від болю, просила про допомогу. Медичні працівники намагалися допомогти жінці, надати їй першу медичну допомогу та доставити її у лікарню. Поряд стояла жінка, яка представилася ОСОБА_14 , яка повідомила, що до неї прибігла сусідка ОСОБА_12 з опіками тіла, тому вона викликала поліцію та швидку медичну допомогу, щоб їй допомогти. На питання поліцейського та відповідей цієї жінки з опіками тіла вбачається, що вона ОСОБА_12 , проживає поряд, за місцем проживання чоловік облив її бензином та підпалив, бо він в стані алкогольного сп`яніння. Після чого працівники поліції поїхали у сусіднє домоволодіння, де проживає ОСОБА_12 . Там виявили у житловому будинку ОСОБА_9 . На питання працівників поліції ОСОБА_9 повідомив, що його жінка у сусідки, бо він її підпалив, оскільки був незадоволений її поведінкою, бачив у неї опіки, але він їй допомагав потушити полум`я.
?Листом КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради» від 12.05.2026 року №01-19/885, копією картки виїзду бригади ЕМД від 06.05.2026 року підтверджено, що бригада екстреної медичної допомоги за викликом, що надійшов 06.05.2026 року о 12:00 виїжджала за адресою: Кременчуцький район, с. Гуньки, вул. Центральна, буд. 1, для надання медичної допомоги ОСОБА_12 , у якої були виявлені численні опіки тіла, тому вона була госпіталізована до КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування».
?Листом КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 06.05.2026 року №01-16/818 повідомлено, що ОСОБА_12 була доставлена у лікарню ЕМД 06.05.2026 року о 12:58 у приймальне відділення, госпіталізована до відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії. Діагноз: термічні опіки ІІА-ІІБ ст.S до 70%. Стан важкий.
?Листом директора КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №01-16/844 повідомлено, що стан здоров`я ОСОБА_12 стабілізувався та дозволяє участь у проведенні слідчих дій (допиту) з використанням відеозаписів.
Згідно з протоколом допиту від 08.05.2026 року потерпіла ОСОБА_12 повідомила слідчому, що 20 років співмешкає з ОСОБА_9 . Останні роки в будинки, яким володіє її мати у с. Гуньки Кременчуцького району. 06.05.2026 року за місцем свого проживання вони разом вживали горілку, близько 0,5 л. на двох. Коли вона попросила ОСОБА_9 скласти диван, але йому це не сподобалося, він обурився. Тоді співмешканець ОСОБА_9 сварив її за те, що вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Потім він вибіг з будинку, коли повернувся - приніс пляшку та сказав, що спалить її з будинком. Пляшка було десь на 0,5 л чи на 1 л, з рідиною, якою він заправляє косилку. Вона зазвичай у сарайчику поряд. ОСОБА_9 плеснув в її сторону, але на неї не лив, а як на підлогу та на її ноги, попало більше на лівий бік в область тулубу, на грудну клітину, тобто на нижню частину тіла. А на обличчя опікати пішло потім від полум`я. Після того як облив, ОСОБА_9 кинув запалений сірник на підлогу. Одразу спалахнуло. Почалося з підлоги, бо там було більше легкозаймистої рідини. Полум`я піднялося вверх на неї. ОСОБА_12 одразу кричала, зірвала з себе одяг, облитий легкозаймистою рідиною, добре, що був халат, легко знявся. ОСОБА_9 казав, що давно хотів це зробити. Але потім одразу допомагав її тушити. Спочатку ганчіркою тушив, Потім накрив її ковдрою, щоб потухло полум`я. ОСОБА_12 вділа інший халат та побігла до сусідки ОСОБА_15 по допомогу. ОСОБА_12 розповіда сусідці, що чоловік облив її бензином та підпалив, благала допомогти, викликати швидку медичну допомогу. Зіна допомагала. Потім приїхала Швидка медична допомога, її забрали у лікарню, зараз їй краще.
?Протоколом огляду місця події від 06.05.2026, проведеним з 14:53 год по 16:43 год. за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого зафіксовано обстановку у домоволодінні, а саме: 1) в житловому будинку у спальній кімнаті на ліжку - обгорілий сірник, жіночий халат зеленого кольору зі слідами горіння, ковдра зі слідами горіння, спортивні штани синього кольору зі слідами горіння, кофта; на підлозі ближче до ліжка - сліди горіння підлоги поряд зі слідами речовини бурого кольору схожі на кров, тканина зі слідами горіння, штани зі слідами паливно-мастильних матеріалів, штани зі слідами горіння, зламаний сірник; на пічці, що напроти ліжка, - коробок сірників, на підлозі біля пічки, що напроти ліжка - паперовий короб з дровами та металевий піддон; 2) у нежитловому приміщенні - пляшки з рідиною, схожою на паливно-мастильні матеріали. (т.1 а.с.192-231).
Ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.05.2026 року у справі №524/5829/26, провадження №1-кс/524/1133/26, задоволено клопотання слідчого, накладено арешт на майно, вилучене під час огляду місця події 06.05.2026 року за адресою: АДРЕСА_2 .
З протоколу огляду місця події від 06.05.2026 року та відеозапису до нього вбачається, що цей огляд проводився з дозволу володілиці житла ОСОБА_10 . Також ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.05.2026 року у справі №524/5829/26, провадження №1-кс/524/1131/26, задоволено клопотання слідчого, надано дозвіл на проведення огляду домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.246).
?Експертами досліджувалися речі, вилучені в ході огляду місця події, а саме 06.05.2026 року у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_9 з ОСОБА_12 .
Так, висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/9372-ФХД від 22.05.2026 установлено, що в наданій на дослідження полімерній пляшці об`ємом 5 л з синьою кришкою знаходиться рідина світло-жовтого кольору, що відноситься до нафтопродуктів, яка є бензином.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/9374-ФХД від 26.05.2026, установлено, що в наданій на дослідження полімерній пляшці з написом «Stihl» виявлено маслянисту рідину червоного кольору, що відноситься до пально-мастильних матеріалів. Досліджувана рідина містить вуглеводні характерні для нафтової оливи.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/9370-ФХД від 26.05.2026, установлено, що в наданій на дослідження полімерній пляшці виявлено залишки нафтопродуктів. Установити вид нафтопродукти не видалося можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/9376-ФХД від 26.05.2026, установлено, що надана на дослідження рідина червоного кольору в полімерній пляшці відноситься до нафтопродуктів, є бензином з домішками фракції нафтової оливи.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/8895-ФХД від 14.05.2026, установлено, що на наданому на дослідження фрагменті одягу (тканина) зі слідами горіння виявлено залишки зміненого світлого нафтопродукту, установити вид якого не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/8900-ФХД від 21.05.2026, відповідно до якого на наданому на дослідження фрагменті обгорілої тканини виявлено залишки зміненого світлого нафтопродукту, установити вид якого не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/8905-ФХД від 21.05.2026, відповідно до якого на наданих на дослідження спортивних штанах блакитного кольору виявлено залишки зміненого світлого нафтопродукту, установити вид якого не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/8902-ФХД від 21.05.2026, відповідно до якого на наданому на дослідження вирізі ковдри зі слідами горіння виявлено залишки зміненого світлого нафтопродукту, установити вид якого не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/9371-ФХД від 25.05.2026, відповідно до якого в наданій на дослідження полімерній пляшці з білою кришкою об`ємом 600 мл виявлено залишки світлого нафтопродукту та нафтової оливи. Установити вид нафтопродукту не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/9375-ФХД від 22.05.2026, відповідно до якого надана на дослідження рідина в полімерній пляшці з написом «Розріджувач» є нафтопродуктом, склад якого характерний для бензину-розчиннику.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/9373-ФХД від 27.05.2026, відповідно до якого надана на дослідження масляниста рідина чорного кольору в полімерній пляшці з написом «Carat Antifrreeze» відноситься до пально-мастильних матеріалів, містить вуглеродні характерні для нафтової оливи.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/8898-ФХД від 28.05.2026, відповідно до якого на наданому на дослідження халаті зеленого кольору виявлено залишки зміненого світлого нафтопродукту, установити вид якого не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
?06.05.2026 року був затриманий ОСОБА_9 на підставі ст.208 КПК України з домоволодіння, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено протоколом про його затримання.
?06.05.2026 року з затриманого ОСОБА_9 був вилучений одяг та взуття, які досліджувалися експертами.
Так, висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/8912-ФХД від 13.05.2026, відповідно до якого на наданих на дослідження підштаниках виявлено залишки зміненого світлого нафтопродукту, установити вид якого не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
Висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/117-26/8899-ФХД від 14.05.2026, відповідно до якого на наданих на дослідження кросівках виявлено залишки зміненого світлого нафтопродукту, установити вид якого не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
?протоколом огляду від 06.05.2026 за адресою: м. Кременчук, проспект Полтавський, 40, відповідно до якого у приміщенні Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області виявлено та вилучено халат (коричневого кольору з леопардовим візерунком), у який була одягнена потерпіла ОСОБА_12 на момент прибуття у лікарню (т.1 а.с.236-240).
Ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.05.2026 року у справі №524/5829/26, провадження №1-кс/524/1132/26, задоволено клопотання слідчого, накладено арешт на майно, а саме на халат з леопардовим візерунком, вилучене під час огляду місця події 06.05.2026 року за адресою: м. Кременчук, проспект Полтавський, 40, у приміщенні Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
?Експертами досліджувалися речі, вилучені 06.05.2026 року в ході огляду у лікарні, а саме халат з леопардовим візерунком, в якому ОСОБА_12 була доставлена у лікарню.
Так, висновком судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів №СЕ-19/117-26/8897-ФХД від 28.05.2026 установлено, що на наданому на дослідження халаті з леопардовим візерунком виявлено залишки зміненого світлого нафтопродукту, установити вид якого не видалось можливим з причин їх фізико-хімічних змін.
?Протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2026 року, коли ОСОБА_9 показав на місці події слідчому як напередодні 06.05.2026 року за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а саме у спальній кімнаті він вживав алкогольні напої зі своєю співмешканкою ОСОБА_12 . Потім між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_9 обурився, вийшов зі спальної кімнати у коридор, взяв там полімерну пляшку з бензином, повернувся у спальну кімнату, облив цим бензином з пляшки ОСОБА_12 , яка на той момент стояла біля ліжка. Потім взяв з пічки сірники, запалив сірник та підпалив ОСОБА_12 , від чого вона миттєво спалахнула. Тоді ОСОБА_9 взяв з ліжка ковдру, накинув її на ОСОБА_12 та потушив полум`я. Після чого ОСОБА_12 вибігла з хати до сусідки. А ОСОБА_9 виніс з хати у сарай пляшку із залишками бензину, повернувся у хату, де через деякий час його затримали працівники поліції.
?електронним рапортом про повідомлення зі служби 102 від 16.05.2026 ЄО № 2280 про те, що на лінію 102 звернувся черговий лікар КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», який повідомив про смерть потерпілої ОСОБА_12 від тяжких опіків.
?протоколом огляду трупа від 16.05.2026, відповідно до якого зафіксовано факт смерті потерпілої ОСОБА_12 , оглянуто її труп з 70% термічних опіків від площі тіла, що був у палаті КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування».
?Висновком судово-медичної експертизи № 491 від 24.06.2026 установлено, що на трупі ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді опікових ран в проекції лобної ділянки в центрі та праворуч з переходом на праву та ліву орбіту; на верхніх і нижніх повіках обох очей, у виличній, на лівій та правій щічних ділянках, на правій вушній раковині, на кінчику та крилах носу, губах, підборідді, на переднє-бічній поверхні шиї на всій площині; по передній поверхні грудної клітини від рівня молочних залоз з переходом на передню-черевну стінку, в клубових ділянках, на переднє-внутрішній та бічній поверхні стегон, промежини, сідниць, по передній та задній поверхні верхніх кінцівок в ділянці плеч, передпліч до рівня п`ясно-фалангових суглобів пальців лівої та правої кисті, опік полум`ям верхніх дихальних шляхів, опіковий шок II, III ступеню, які утворилися від дії високої температури - відкритого полум`я, прижиттєво, незадовго до смерті, по ступеню тяжкості, відносно до живих осіб відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя на момент їх спричинення, що призвели до ускладнення з розвитком гнійної пневмонії, інтоксикації, набряку головного мозку, легень та настанню смерті, згідно наказу №6 від 17.01.1995р. МОЗ України, пп. правил встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, пп. 2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 р). Між виявленими тілесними ушкодженнями та смертю, що настала, є прямий причинно-наслідковий зв`язок.
Смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21:00 год. в реанімаційному відділенні Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень (прямий причинно-наслідкових зв`язок), а саме в результаті інтоксикації, набряку головного мозку та легень, гнійної пневмонії, які розвинулися після отримання опіку полум`ям 2-3 ступеню шкіряних покровів тіла більш ніж 70% поверхні тіла, що підтверджується результатами судово-медичного дослідження трупу та даними лабораторних досліджень, при яких виявлено: опікові рани 2-3 ступеню, обличчя, кінцівок, тулуба більш 70% поверхні тіла, опік верхніх дихальних шляхів, гнійна пневмонія, крововиливи у альвеолах, плевра фіброзована, коагуляційний некроз дерми, венозне повнокрів`я внутрішніх органів, набряк головного мозку та легень.
?висновком додаткової судово-медичної експертизи № 491/1 від 24.06.2026, додатково установлено, що всі виявлені на трупі ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді множинних опікових ран, площею більш 70% поверхні тіла, могли утворитися від дії високої температури - відкритого полум`я під час обливання легкозаймистою речовиною та підпалу рукою сторонньої людини. Враховуючи анатомно-топографічне розташування знайдених тілесних ушкоджень, можна висловити думку, що у момент обливання легкозаймистою речовиною та підпалу ОСОБА_12 могла знаходитись як у вертикальному так і у горизонтальному положенні, за умови, що ділянки локалізації тілесних ушкоджень були доступні для обливання та підпалу. Смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21:00 год. У медичній карті ОСОБА_12 немає будь-яких даних про наявність алкоголю в її крові. У разі перебування Білокінь у стані алкогольного сп`яніння, остання могла відчувати фізичний біль у неповній мірі від отриманої травми. У разі якщо ОСОБА_12 не перебувала у стані алкогольного сп`яніння на момент отримання вище зазначеної травми, вона могла відчувати фізичний біль у повній мірі. Якщо після отриманої травми ОСОБА_12 не втрачала свідомості, то вона могла вчиняти будь-які самостійні дії не цілеспрямованого характеру з урахування важкості фізичного стану на фоні травми (шоковий стан).
?висновком додаткової судово-медичної експертизи № 491/2 від 24.06.2026 установлено, що показання ОСОБА_9 , які відомі з протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2026 року за його участю, по механізму, локалізації спричинення тілесних ушкоджень потерпілій можуть відповідати об`єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході прведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_12
?висновком судової-психіатричної експертизи № 300 від 21.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_9 за своїм психічним станом здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час огляду та на час вчинення злочину не страждав і не страждає будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності чи недоумством. На час огляду виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. На момент вчинення злочину виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, гостра інтоксикація неускладнена. На час огляду не потребує застосування до себе примусових заходів медичного характеру.
?Згідно з висновком щодо результату медичного огляду №165/1 від 06.05.2026 року о 19:15 год. ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Оцінивши наведені докази, суд дійшов висновку, що всі досліджені докази є допустимими, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, узгоджуються між собою, ніким не оспорюються.
Зокрема, відповідно до ч.11 ст.615 КПК України, показання, отримані під час допиту потерпілої у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді, оскільки хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, а сама потерпіла ОСОБА_12 померла.
Сукупність наведених доказів, що були безпосередньо досліджені судом першої інстанції, є достатньою для доведення вини ОСОБА_9 в умисному вбивстві ОСОБА_12 , вчиненому з особливою жорстокістю, у визначений обвинувальним актом спосіб та період часу. Ці докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності.
Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_9 в судовому засіданні, суд враховує, що він визнавав вчинення інкримінованого йому злочину за обставин, наведених в обвинувальному акті, проте щодо способу його спричинення плутався, казав, що не пам`ятає точно як облив потерпілу ОСОБА_12 легкозаймистою рідиною, не пам`ятає від чого спалахнуло полум`я.
Суд оцінює такі суперечності в показаннях ОСОБА_9 як намагання зменшити свою вину, щоб уникнути максимального покарання - довічного ув`язнення, визначеного законом за такий злочин, що вказує на відсутність у нього щирого каяття.
Разом з тим, з аналізу досліджених доказів, а саме показань самої ОСОБА_12 , яка підтвердила 06.05.2026 року сусідці, медичним працівникам, працівникам поліції, а також 08.05.2026 року під час її допиту слідчим із застосуванням відеозапису, що за місцем її проживання у спальній кімнаті саме співмешканець ОСОБА_9 облив її легкозаймистою речовиною та підпалив сірником, від чого вона одразу спалахнула та отримала опіки, потім ОСОБА_9 потушив її ковдрою. Такі обставини заподіяння потерпілій ОСОБА_12 тілесних ушкоджень також об`єктивно підтверджені тим, що на місці вчинення злочину у спальній кімнаті в будинку були виявлені сліди підпалу, жіночий халат зеленого кольору, ковдра, ганчірка, зі слідами легкозаймистої речовини та слідами горіння. Вогню у пічці не було. Біля пічки паперовий короб з дровами - не мали слідів горіння. Проте з іншого боку в спальній кімнаті ближче до ліжка, де виявлені сліди горіння, було виявлено сірник зламаний на підлозі та сірник зі слідами горіння на ліжку, що підтверджує саме умисний та цілеспрямований підпал потерпілої сірниками. Оскільки в хаті були лише потерпіла та обвинувачений, то очевидно, що саме обвинувачений ОСОБА_9 облив потерпілу легкозаймистою рідиною, після чого підпалив цим сірником. І цей факт підтверджено ще й тим, що на одязі ОСОБА_9 , в якому він був затриманий на місці одразу після скоєння злочину, теж виявлено сліди легкозаймистої рідини. Після злочину 06.05.2026 року ОСОБА_12 була доставлена у лікарню, де їй поставили діагноз термічні опіки 70% поверхні тіла, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 вона і померла, що підтверджено висновками судово-медичного експерта.
Суд критично відноситься к доводам обвинуваченого ОСОБА_9 , що він не мав умислу на вбивство співмешканки ОСОБА_12 із особливою жорстокістю. А навпаки, після того як підпалив співмешканку, потушив полум`я, чим намагався врятувати їй життя.
При вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку.
До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, який завдає нестерпного болю).
При цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
З огляду на показання обвинуваченого та досліджені докази в їх сукупності щодо обраного ним способу вбивства, послідовності дій останього у вигляді демонстративного облиття потерпілої легкозаймистою речовиною, після чого умисний підпал потерпілої сірником, до речі цілеспрямовано, бо один сірник зламався і не загорівся, а він ще взяв другий сірник, який загорівся, і ним він підпалив потерпілу, яка очевидно миттєво запалала, бо була облита легкозаймистою рідиною. Також цілеспрямованість умислу підтверджує і те, що обвинувачений сварився з потерпілою у спальній кімнаті в будинку, а легкозаймисту речовину, якою її підпалив, він взяв та приніс з іншого приміщення. Наведені факти свідчать про те, що ОСОБА_9 свідомо бажав не лише вбити потерпілу ОСОБА_16 , а й прагнув того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були необхідними для настання її смерті.
Також суд враховує, ч.1 ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В свою чергу, частина 2 статті 121 КК передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
При цьому згідно з усталеною правозастосовною практикою (постанова Верховного Суду України, ухвалена у справі 5-24кс15; постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-313км17, № 51-4716км18, №51-7637км18, № 51-1269км18, № 51-2031км18; постанова Великої Палати Верховного Суду, ухвалена у провадженні № 13-32кс18), у тому числі відповідно до орієнтирів, наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», основним критерієм є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій:
при умисному вбивстві на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного;
якщо винний діяв із умислом на вбивство, тривалість часу, що минув із моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
З юридичної точки зору для відмежування умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), беруться до уваги докази щодо змісту та спрямованості умислу винного. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, і його способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації заподіяних тілесних ушкоджень та причин припинення посягання.
А, як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_9 умисно облив потерпілу ОСОБА_12 легкозаймистою рідиною і підпалив її, чим з особливою жорстокістю спричинив тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпіла померла.
Таким чином, про спрямування умислу ОСОБА_9 саме на умисне вбивство потерпілої з особливою жорстокістю свідчить, зокрема спосіб вчинення злочину - умисний підпал потерпілої, яку перед цим облили легкозаймистою рідиною, засіб його вчинення (легкозаймиста речовина та сірники), взаємовідносини між засудженим та потерпілою - тривале проживання разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, сварки, вживання алкоголю, небажання працювати.
Суд вважає, що намагання ОСОБА_9 допомогти потерпілій, а саме загасити полум`я, вказує на усвідомлення засудженим протиправності своїх дій та наслідків, які можуть настати у виді смерті потерпілої, однак не свідчать про його намір завдати потерпілій лише тяжких тілесних ушкоджень.
Сам факт тушіння вогню на потерпілій не спростовує висновків про умисність дій ОСОБА_9 на заподіяння смерті ОСОБА_12 , вчинене з особливою жорстокістю.
Ураховуючи сукупність указаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 цілеспрямовано обливши легкозаймистою рідиною та підпаливши її сірником, не міг не усвідомлювати суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачав його наслідки і свідомо допускав настання саме смерті потерпілої, тобто мав непрямий умисел (ч. 3 ст. 24 КК) на вбивство з особливою жорстокістю.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 24.03.2021 року по справі № 703/1992/17, провадження № 51-5824км20.
Отже суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_9 в умисному вбивстві з особливістю жорстокістю ОСОБА_12 , а тому його дії правильною кваліфіковані за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до вимогст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У кожному конкретному випадку мають бути дотриманні вимоги кримінального закону і враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Поведінка обвинуваченого та його висловлювання під час судового розгляду свідчать про те, що останній підтверджуючи свою причетність до загибелі ОСОБА_12 , наполягає на вчиненні потерпілою віктимної поведінки, стверджуючи про те, що потерпіла зловживала алкоголем та схиляла його зловживати алкоголем, що йому не подобалося, й він просив її зупинитися, але вона не слухала. Зазначав, що такі його дії були обраним ним способом виховання дружини за її зловживання алкоголем. В судовому засіданні обвинувачений висловлював жаль, що від його дій настала смерті потерпілої, просив вибачення у її матері, не оспорював свою вину у вчиненні злочину та кваліфікацію своїх дій, визнав повністю цивільні позови як прокурора, так і потерпілої.
Обставини, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, - активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 одразу визнав свою вину у вчиненому злочині, приймав участь у слідчих діях, зокрема у слідчому експерименті, в ході якого на місці події назвав обставини вчинення злочину, що відповідали об`єктивним даним - висновку судово-медичної експертизи про виявлені на трупі потерпілої тілесні ушкодження, виявленим на місці злочину доказам, які він після вчинення злочину до приходу поліції не знищив, хоча перебував сам та мав достатньо для цього часу. До затримання віг не зник з місця події, не ухилився від органів досудового розслідування, хоча був для цього час і можливість, бо він не має стійких соціальних зв`язків, місця роботи, місця проживання. В судовому засіданні належно виконував свої процесуальні обов`язки.
Суд вважає, що не вказують на щире каяття визнання ОСОБА_9 своєї вини під тиском зібраних органами досудового розслідування доказів, коли він ухилявся в судовому засіданні назвати спосіб вчинення ним злочину, посилаючись на те, що не пам`ятає його, але суд оцінює це як намагання зменшити свою вину, щоб уникнути максимального покарання, визначеного законом за такий злочин.
Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї провини, висловлені жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.
Відповідно до статті 67 КК України, обставини що обтяжують покарання обвинуваченому, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_9 на момент вчинення злочину він сам визнав, а також підтверджений висновком лікаря.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 в п. b ст. З встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім?ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
ОСОБА_9 та ОСОБА_12 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому на них розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
В Україні право на життя гарантується Конституцією (ст. 27 Конституції). Відповідно до ст.3 Конституції України, життя людини визнано найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя. Тому охорона життя людини найважливіше завдання кримінального права. Серед злочинів проти особи вбивство становить особливу небезпеку.
Суд зауважує, що належна кримінально-правова охорона життя людини є важливим завданням, успішне виконання якого значною мірою залежить від правильного застосовування кримінального закону, вважає, що особа, яка вчинила злочин проти життя іншої особи, що є найвищою цінністю, повинна нести справедливе покарання.
Санкцією п.4 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк під десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Відповідно до ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Суд при призначенні ОСОБА_9 покарання, вважає за необхідне приділити увагу тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься за своєю класифікацією до особливо тяжкого кримінального правопорушення та становить надмірну суспільну небезпечність скоєного, характеру і способу спричинення тілесних ушкоджень, непоправним наслідкам скоєного у вигляді смерті жінки, яка була єдиною донькою для своєї матері.
Суд враховує особу ОСОБА_9 , який на момент ухвалення вироку віком 58 років, в силу ст.89 КК України він вважається раніше не судимим. Розлучений, після чого тривалий час проживав однією сім`єю з потерпілою ОСОБА_12 без реєстрації шлюбу. Не має малолітніх та неповнолітніх дітей. Хоча є особою працездатного віку, проте тривалий час не мав постійного місця роботи. Не має власного житла чи права користування житлом. Суду не подані негативні характеристики обвинуваченого за місцем його проживання чи лікування. Перебуває на обліку в ТЦК, але не призивався по мобілізації.
Суд враховує думку потерпілої ОСОБА_10 , яка просила призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, не призначати йому довічне позбавлення волі, оскільки вона подала до нього цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, внаслідок якого померла її єдина донька, тепер їй немає від кого чекати допомоги. Можливо, як ОСОБА_9 відбуте таке покарання, він виправиться, почне працювати, щоб реально відшкодувати їй заподіяну шкоду.
З такою думкою потерпілої погодилися і прокурори, коли в дебатах аналогічно просили призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нового злочину, відповідатиме вимогам ст.65 КК України, принципам індивідуалізації, необхідності і справедливості та визначеної статтею 50 КК України, мети призначення покарання.
Враховуючи спосіб вчинення вбивства, що додав кваліфікуючу ознаку вбивства - з особливою жорстокістю, відсутність щирого каяття у ОСОБА_9 , його особу, суд не вбачає підстав для призначення мінімального покарання, визначеного законом за вчинений ним злочин у стані алкогольного сп`яніння з особливою жорстокістю проти життя жінки, з якою він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Наразі, вирішуючи питання міри покарання, суд керувався правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к , де розтлумачено поняття судової дискреції у кримінальному судочинстві.
Пунктом 1 ч.4 ст.374 КПК України унормовано, що в резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Згідно з п.п."а" п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім відповідно до процедури, встановленої законом та у випадку, зокрема, законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.
Незважаючи на те, що відповідно до національного законодавства України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком суду, що набрав законну силу, з погляду ст.5 Конвенції воно розглядається як таке, що підпадає під наведений вище випадок (п."а").
Згідно з правовою позицією, яка міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 вересня 2024 року (справа №554/5107/22, провадження №51-2413км24), вирішення судом питання про обрання запобіжного заходу під час призначення покарання не є порушенням конституційних прав обвинуваченого, як і конвенційних прав, оскільки, виходячи з погляду ст.5 Конвенції, воно буде розглядатися як таке, що підпадає під п. «а», а саме законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. Обрання судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою не буде вважатися порушенням вимог закону, оскільки суд у цьому випадку діє як влада, що призначила покарання і забезпечує його виконання.
У справі «Руслан Яковенко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що підсудний вважається таким, який перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінніп.п. «а`п.1 ст.5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, словосполучення «після засудження» не має тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено. Слово «після» уп.п.«а» п.1 ст.5 Конвенції не просто означає, що ув`язнення має хронологічно відбуватися після «засудження»: крім цього, «ув`язнення» має бути наслідком, «випливати із засудження та залежати від нього» або відбуватися «на підставі» «засудження». Іншими словами, має існувати достатній причинно-наслідковий зв`язок між засудженням та зазначеним позбавленням волі.
Європейський суд із прав людини встановлював, що різні форми попереднього ув`язнення, яке не було частиною призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, становили ув`язнення особи «після засудження компетентним судом» (зокрема, рішення у справах «Ван Дроогенбрук проти Бельгії», «М. проти Німеччини», «Джеймс, Уеллс та Лі проти Сполученого Королівства». За таких обставин відповідне тримання під вартою не було частиною покарання, а радше випливало з «іншого заходу, пов`язаного з позбавленням свободи».
Під час досудового розслідування ОСОБА_9 був затриманий 06.05.2026 року. Ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.05.2026 року у справі №524/5829/26, провадження № 1-кс/524/1138/26 до підозрюваного ОСОБА_9 застосовувався запобіжний захід тримання під вартою, а саме на 60 днів з 06.05.2026 року по 04.07.2026 року, який був продовжений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.07.2026 року та ухвалами Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.07.2026 року та від 15.09.2026 року у справі №536/2212/26, провадження №1-кп/537/327/2026 до 13.11.2026 року.
З урахуванням особи обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, проте не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, не працює, не має власного житла, а також з врахуванням призначеного йому реального покарання у виді позбавлення волі, суд вважає щодо ОСОБА_9 наявними ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити нові кримінальні правопорушення. А тому з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_9 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що відповідає положенням п. «а» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Про обрання в аналогічний спосіб запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнято рішення, зокрема, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року (справа №760/14509/22, провадження №51- 5710 км 23), 28 лютого 2024 року (справа №333/5989/18, провадження №51-7682 км 23).
Вирок в частині продовження запобіжного заходу до обвинуваченого підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня ухвалення вироку 09.11.2026 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_17 зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі його попереднє ув`язнення з моменту його затримання 06.05.2026 року по 08.11.2026 року включно, із розрахунку день за день.
На підставі ст.124 КПК України, стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експертів Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в розмірі 65464,96 грн.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100, 174 КПК України.
Прокурор Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_5 разом з обвинувальним актом подав два цивільні позови до відповідача ОСОБА_9 про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_12 , а саме: 1) в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України - 29 138,28 грн., 2) в інтересах держави в особі Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області - 16 118,27 грн.
Потерпіла ОСОБА_10 в підготовчому засіданні подала цивільний позов до відповідача ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди - понесених нею витрат на лікування та поховання її доньки ОСОБА_12 в розмірі 12 819,74 грн., моральної шкоди - 1 500 000 грн., заподіяної злочином з вини відповідача, від якого настала смерть її єдиної доньки.
В обґрунтування позовів зазначено, що 06.05.2026 року ОСОБА_9 облив ОСОБА_12 легкозаймистою речовиною та підпалив, від чого остання отримала опіки 70% поверхні тіла, була госпіталізована у КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, де їй надавалося лікування з 06.05.2026 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте від заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В період з 06.05.2026 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 на лікування ОСОБА_12 у КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, де їй надавалося лікування було витрачено: 1) Національною службою здоров`я України - 29 138,28 грн., 2) Фінансовим управлінням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області - 16 118,27 грн. Що підтверджено довідками з лікарні про призначене лікування та його вартість.
Також потерпіла ОСОБА_10 витратила на лікування своєї доньки ОСОБА_12 в період з 06.05.2026 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 від заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, від яких остання померла, а також на поховання ОСОБА_12 в загальному розмірі - 12 819,74 грн., що підтверджено поданими квитанціями про придбання ліків та понесених витрат на поховання. ОСОБА_10 боролося за життя своєї доньки, болісно спостерігала за стражданнями доньки від заподіяних співмешканцем ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. ОСОБА_10 втратила свою єдину доньку, залишилася самотня, без сенсу для існування та надії на допомогу у старості. Таким чином очевидно, що ОСОБА_10 понесла моральну шкоду, яку вона оцінила у 1 500 000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_9 визнав подані у кримінальному провадженні цивільні позови, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Вирішуючи цивільні позови, суд керувався такими положеннями Закону.
В ст. 127 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Статтею 129 КПК України врегульовано порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні. Так, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
У ст. 1166 ЦК України встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Положення ч.4 ст.23 ЦК України прямо вказує на те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана із розміром цього відшкодування.
Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
В ст.1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
В п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року (далі - Постанова Пленуму ВСУ) дано роз`яснення, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В п. 5 Постанови Пленуму ВСУ дано роз`яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Верховний Суд виснував у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 709/1173/17 (провадження № 51-875км19) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/84814495, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, у тому числі стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Верховний Суд виснував у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №572/3209/17 (провадження № 6448км19) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749718, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди становить предмет оціночної діяльності суду та визначається залежно від визначених ЦК критеріїв з урахуванням вимог розумності та справедливості, а не на підставі висновку експертизи. Зменшення розміру суми відшкодування шкоди, завданої злочином, через скрутне матеріальне становище винного не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 1193 ЦК.
Відповідно до ст.12-ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах замагальності та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Керуючись наведеними положеннями Закону, враховуючи, що ОСОБА_9 винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, яким ОСОБА_12 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження (опіки 70% поверхні тіла), від яких її лікували з 06.05.2026 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 у КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», проте ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була похована своєю матір`ю, що є непоправимою втратою для неї, а тому мати очевидно понесла психічні страждання, змінила звичний спосіб життя. Матеріальні витрати понесені закладом охорони здоров`я на лікування ОСОБА_12 підтверджені відповідними довідками медичного закладу про вартість лікування. Матеріальні витрати потерпілої ОСОБА_10 на лікування та поховання ОСОБА_12 підтверджені відповідними квитанціями про придбання ліків та понесених витрат на поховання.
За наведених обставин, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, визнання обвинуваченим ОСОБА_9 позовних вимог в повному обсязі, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд
у х в а л и в :
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років.
Продовжити щодо ОСОБА_9 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня ухвалення вироку 09.11.2026 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_9 у строк покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення із розрахунку день за день з 06.05.2026 року по 08.11.2026 року включно.
На підставі ст.124 КПК України, стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експертів Полтавського НДЕКЦ МВС України в розмірі 65464,96 грн.
Цивільний позов Прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_5 , в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, до ОСОБА_9 про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_12 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь на користь Держави в особі Національної служби здоров`я України (ГУК в Полтавській області, м. Кременчук/ 24060300, р/р UA108999980313020115000016706, код ЄДРПОУ 37959255, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_12 - 29 138,28 грн.
Цивільний позов Прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_5 , в інтересах держави в особі Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, до ОСОБА_9 про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_12 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь Держави в особі Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (39614, м. Кременчук, пл. Перемоги, 2, ГУК в Полтавській області, м. Кременчук/ 24060300, р/р UA378999980314030544000016706, код ЄДРПОУ 37959255, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_12 - 16118,27 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 у відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди - 12 819,74 грн., моральної шкоди - 1 500 000 грн.
Відповідно до ст.174 КПК України, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.05.2026 року у справі №524/5829/26, провадження № 1-кс/524/1130/26.
Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази: сорочку в клітинку; майку; кросівки білого кольору; джинси синього кольору; підштаники, які були вилучені 06.05.2026 під час особистого обшуку ОСОБА_9 та зберігаються у камері зберігання речових доказів ВнП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, - повернути власнику ОСОБА_9 .
Відповідно до ст.174 КПК України, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.05.2026 року у справі №524/5829/26, провадження № 1-кс/524/1132/26.
Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази: халат з леопардовим візерунком, який був вилучений 06.05.2026 під час огляду потерпілої ОСОБА_12 та зберігаються у камері зберігання речових доказів ВнП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, - повернути потерпілій ОСОБА_10 .
Відповідно до ст.174 КПК України, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.05.2026 року у справі №524/5829/26, провадження № 1-кс/524/1133/26.
Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази: два сірники; фрагмент обгорілої тканини; спортивні штани блакитного кольору; спортивні штани синього кольору; фрагмент волосся зі слідами термічної дії; халат зеленого кольору зі слідами термічної дії; обгорілий сірник; виріз із ковдри зі слідами горіння; коробку з сірниками; сорочку біло-чорно-червоного кольору в клітинку; полімерну пляшку з написом CARAT ANTIFREEZE білого кольору; порожню пляшку з червоною кришкою слідами ПММ; порожню полімерну пляшку об`ємом 600 мл з білою кришкою зі слідами ПММ; полімерну пляшку з рідиною та червоною кришкою зі слідами ПММ; полімерну пляшку з рідиною з написом STHIL з червоною кришкою; полімерну пляшку з синьою кришкою об`ємом 5 літрів, яка на 1/3 заповнена рідиною; полімерну пляшку з написом Розріджувач з рідиною та фрагменти одягу зі слідами горіння, які були вилучені 06.05.2026 під час огляду місця вчинення злочину, передані на зберігання у камері зберігання речових доказів ВнП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, - знищити.
Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази: оптичні носії інформації з відеозаписами з камер працівників поліції, що за викликом приїхали на місце скоєння злочину, які надані суду для дослідження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження у суді. Копії медичної документації про лікування потерпілої ОСОБА_12 , що зберігається в матеріалах кримінального провадження у прокурора, - зберігати в матеріалах кримінального провадження у Кременчуцькій окружній прокуратурі Полтавської області.
Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази: зіскоб речовини бурого кольору у паперовому пакеті НПУ, фрагмент волосся зі слідами термічної дії у паперовому пакеті НПУ, відібрані у потерпілої ОСОБА_12 зразки крові на двох марлевих тампонах, контрольний виріз марлевого тампону, зразки волосся з п`яти ділянок голови, поміщені у паперові пакети НПУ, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВнП №2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, - знищити.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука у строк 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту його вручення.
У частині продовження запобіжного заходу до обвинуваченого вирок підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
головуюча суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Судове рішення № 141324455, Крюківський районний суд м. Кременчука було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 536/2212/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: