Ухвала суду № 141322369, 09.11.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 640/19601/20

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора, члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора Зайцевої Наталії Вікторівни, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправною бездіяльність члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора Зайцевої Наталії Вікторівни та Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні дисциплінарного провадження за скаргою №122 від 24.03.2020 року;

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора, в особі відповідної кадрової комісії, здійснити дисциплінарне провадження та розглянути по суті дисциплінарну скаргою №122 від 21.04.2020 року стосовно Генерального прокурора ОСОБА_2 в порядку та у спосіб, встановлених Законом України «Про прокуратуру».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2020 р. визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

У зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано для розгляду до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року справу прийнято до провадження.

Під час розгляду справи Чернівецьким окружним адміністративним судом з`ясовано наявність підстав для розгляду питання про закриття провадження в даній справі відповідно до вимог ч. 1 ст. 238 КАС України.

Розглянувши питання про закриття провадження в адміністративній справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження в адміністративній справі, з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абзац 1 пункту 4.1 Рішення).

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд встановив, що предметом спірних правовідносин є оскарження позивачем бездіяльності члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, яка полягає у нездійсненні дисциплінарного провадження дисциплінарного провадження за скаргою №122 від 24.03.2020 року адвоката Воротнинцева Є.В. (захисника ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42014000000000369 від 08.05.2014). Зі змісту обґрунтувань позову заявником вказано на допущену бездіяльність Генерального прокурора, що є підставою для порушення дисциплінарного провадження відносно нього, у зв`язку із чим було подано скаргу №122 від 24.03.2020 р. Позивач зазначає, що на вказану скаргу він отримав листа від 16.06.2020 р. за підписом члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора Зайцевої Наталії Вікторівни, в якому повідомлено про неможливість розгляду скарги та про залишення її без розгляду. Позивачем обрано у позові спосіб захисту та відновлення порушеного права шляхом формування позовної вимоги про зобов`язання Офісу Генерального прокурора, в особі відповідної кадрової комісії, здійснити дисциплінарне провадження та розглянути по суті дисциплінарну скаргою №122 від 21.04.2020 року стосовно Генерального прокурора ОСОБА_2 в порядку та у спосіб, встановлених Законом України «Про прокуратуру». Тобто, спір в даній справі фактично спрямований на захист порушеного права позивача в частині не проведення відповідачами дисциплінарного провадження та розгляду по суті дисциплінарної скарги №122 від 21.04.2020 року.

Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини 1 статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

За пунктами 3, 4 частини 4 статті 19 Закону №1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Частиною 1 статті 45 Закону №1697-VII визначено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону №1697-VII органом, що здійснює дисциплінарне провадження, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка є колегіальним органом, що відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 45 Закону №1697-VII рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарних скарг, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, визначена приписами Закону №1697-VII, передбачає: відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги (стаття 46); розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (стаття 47); прийняття рішення відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора (стаття 48).

Частиною 1 статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону №1697-VII за відсутності підстав, передбачених частиною 2 цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Пунктом 96 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 року (далі - Положення), визначено, що в дисциплінарній скарзі рекомендовано зазначати: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, адреса електронної пошти (за наявності) особи, яка подає дисциплінарну скаргу; прізвище, ім`я, по батькові та посада прокурора, стосовно якого подається дисциплінарна скарга; відомості про факт вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 62 Положення орган, що здійснює дисциплінарне провадження, не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону №1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону №1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Норми аналогічного змісту наведено в пункті 1 розділу VI Порядку №266.

Аналогічні приписи містяться в пункті 130 Положення, відповідно до якого рішення, дії або бездіяльність органу можуть бути оскаржені до суду у випадках і порядку, встановлених законом. Рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, може бути оскаржено прокурором до суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Тобто, оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення, дії чи бездіяльність органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має виключно прокурор, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу, як суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарними скаргами яких орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення, не є суб`єктами дисциплінарного провадження, та згідно із Законом №1697-VII та Положення не наділені правом на оскарження рішень органу, що здійснює дисциплінарне провадження, як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання під час відкриття такого провадження.

Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30.09.2020 року у справі №9901/28/20 та від 18.09.2019 у справі №9901/414/19.

Згідно з ч. 10 ст. 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів.

Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями та прокурорами своїх професійних обов`язків шляхом створення єдиного органу - Вищої ради правосуддя, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів та прокурорів.

Наведене підтверджує той факт, що можливість притягнення прокурора до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності за його правопорушення повинна бути розумно обмеженою національним законом. Проте за будь-яких умов прокурор повинен на рівні з іншими фізичними особами нести кримінальну відповідальність за вчинені ним злочини та мати можливість оскаржити рішення про притягнення його до юридичної відповідальності будь-якого виду згідно з національним законом.

Стосовно права на оскарження відмови у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора, то відсутність його регламентації в національному праві є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, на таке оскарження, що чітко передбачено ч. 10 ст. 78 Закону №1697-VII.

Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.09.2019 року у справі №9901/414/19, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

З огляду на зазначені обставини справи та враховуючи характер спірних правовідносин, що виникли між позивачем та органом державної влади - відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, та її членом у зв`язку з розглядом дисциплінарної скарги позивача щодо дій прокурора, рішення, дії чи бездіяльність члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, зокрема й відмова у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача про вчинення дисциплінарного проступку прокурором не може розглядатися як таке, що порушує індивідуальні охоронювані законом права чи інтереси безпосередньо позивача, оскільки сам позивач не є суб`єктом дисциплінарного провадження, а подана ним скарга не створює для нього юридичних прав чи обов`язків у межах відповідної процедури.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, не може розглядатися як такий, що здатен вплинути на хід досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні та не спрямований на поновлення індивідуальних прав позивача як заявника у цьому провадженні. Оскаржувані дії члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора Зайцевої Наталії Вікторівни та Офісу Генерального прокурора, хоча й пов`язані із розглядом дисциплінарної скарги позивача, однак не породжують для нього жодних юридичних прав, обов`язків чи наслідків. Враховуючи завдання дисциплінарного провадження та правовий статус відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, рішення цього органу не може порушувати особисті права чи охоронювані законом інтереси скаржника.

Вказана позиція в даній справі узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.03.2018 у справі №800/554/17, від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 24.04.2018 у справі №800/435/17, від 11.12.2018 у справі №9901/609/18, від 18.12.2018 у справі №9901/737/18, від 18.09.2019 у справі №9901/414/19.

Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 19 березня, 14 та 21 травня, 11 червня, 13 серпня 2026 року у справах №320/7766/24, № 320/50680/24, №320/54630/24, №320/18055/24, №320/1927/23, від 10 вересня 2026 р. справі №320/50666/24.

За правилом п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Статтею 239 КАС України передбачено, що в разі закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №9901/28/20, у цьому випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, суд звертає увагу, що провадження в даній справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки даний спір взагалі не підлягає судовому розгляду.

На підставі наведеного та керуючись статтями 5, 19, 142, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративний справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора, члену кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора Зайцевої Наталії Вікторівни, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду"" ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Т.М. Брезіна