Рішення № 141322160, 03.11.2026, Баришівський районний суд Київської області

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
361/15339/25
Номер документу
141322160
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 361/15339/25

Провадження № 2/355/924/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю:

секретарів судового засідання Білоног В. О., Котенко Л. О., Харченка С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (надалі також позивач, АТ «СК «ББС ІНШУРАНС») подало до суду позов до ОСОБА_1 (надалі також відпоідачка, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідачки матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 33882 грн. 00 коп, витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач зазначає, що 29 червня 2025 року, приблизно о 12 год 15 хв на вул. Центральній в селищі Баришівка Броварського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Hyunday», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Баришівського районного суду Київської області від 31.07.2025 ОСОБА_1 було визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 130 КУпАП.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 226526162.

01 липня 2025 року потерпіла ОСОБА_2 звернулась до АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

15 липня 2025 року потерпіла звернулася до АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» із заявою про напрямок виплати страхового відшкодування.

15 серпня 2025 року між позивачем та АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» було підписано заяву про узгодження суми страхового відшкодування.

18 серпня 2025 року АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» здійснено виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту №154229/1 та наказу про виплату страхового відшкодування №154229/1 у розмірі 33882,00 грн.

За наведених обставини у позивача виникли підстави для звернення до суду з позовом з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

02 квітня 2026 року до суду, на підставі ст. 28, 31 ЦПК України до Баришівського районного суду Київської області надійшла цивільна справа №361/15339/25 за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (а.с. 1-6).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.05.2026 відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 28.07.2026. В ухвалі про відкриття провадження у справі, серед іншого, встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відповідачкою відзиву на позов (а.с. 44-45).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 30.06.2026 (а.с. 50), що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника позивача Молдавської Ольги Володимирівни про відкладення (перенесення) розгляду справи (а.с. 51-52).

У судове засідання 28.07.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших клопотань та/або заяв до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 28.07.2026 розгляд справи відкладено на 25.08.2026 (а.с. 60).

У позовній заяві не міститься клопотання про розгляд справи без участі позивача. Клопотання, оформленого окремим процесуальним документом, позивачем, в особі уповноваженого представника, до суду також не подано.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду цієї справи, судові повістки позивачу та його представнику доставлені до електронного кабінету позивача/його представника Молдавської О. В. в системі «Електронний суд» 30.07.2026 о 07:18:02 год та 07:20:06 год відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документу, що відповідно до пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 18.08.2026.

У судове засідання 25.08.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Жодних клопотань та/або заяв до суду не надходило.

Відтак, суд констатував, що сторони не з`явилися в судове засідання з причин, що не є поважними.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.08.2026 розгляд справи відкладено на 29.09.2026.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду цієї справи, судові повістки позивачу та його представнику доставлені до електронного кабінету позивача/його представника Молдавської О. В. в системі «Електронний суд» 30.08.2026 о 03:58:00 год та 04:00:00 год відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документу

Суд повторно зауважив, що в позовній заяві не міститься клопотання про розгляд справи без участі позивача. Клопотання, оформленого окремим процесуальним документом, позивачем, в особі уповноваженого представника, до суду також не подано.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 25.09.2026.

У судове засідання 29.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Жодних клопотань та/або заяв до суду не надходило.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 25.09.2026.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29.09.2026 розгляд справи відкладено на 03.11.2026 з повідомленням учасників справи.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 20.10.2026.

03.11.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача Молдавської О. В. про розгляд справи без участі сторони позивача.

03.11.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести, протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість судового розгляду цивільної справи за відсутності представника позивача та відповідачки, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що згідно повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за договором ОСЦПВВНТЗ (Потерпіла особа) від 01 липня 2025 року, потерпілою особою є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька селища Баришівка, Броварський район, Київська область, яка повідомила про подію, яка мала місце 29.06.2025 о 12 год 15 хв. в селищі Баришівка, Броварський район, Київська область. Так, ОСОБА_2 керувала транспортним засобом «Suzuki Aerio», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відомості про страхувальника ТОВ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Про ДТП повідомлено поліцію (а.с. 9-10).

Відповідно до заяви на виплату/доплату страхового відшкодування від 15.07.2026 ОСОБА_2 звернулась до ТОВ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», з метою виконання означеною страховою компанією вимог п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 12).

Як вбачається із заяви про погодження страхового відшкодування від 13.08.2025, між ТОВ «СК «ББС ІНШУРАНС» та ОСОБА_2 було погоджено розмір страхового відшкодування у сумі 33882,00 грн. (а.с. 13).

Відповідно до постанови Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року в справі №355/1364/25 (провадження №3/359/505/2025), справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП (об`єднано в одне провадження). На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з`явилася. За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 КУпАП і ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років (а.с. 14-16).

Згідно із розрахунком страхового відшкодування від 14.08.2025 у страховій справі №154229, на підставі договору страхування серії ЕР-226526162 від 15.01.2025, на випадок страхового випадку (страхового ризику) у виді дорожньо-транспортної пригоди, застраховано об`єкт - «HYUNDAI» д.н.з. НОМЕР_2 . Пошкоджений транспортний засіб - «Suzuki Aerio», реєстраційний номер НОМЕР_1 . За вказаним розрахунком ТОВ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» сума страхового відшкодування становить 33882,00 грн (а.с. 20).

Як слідує із страхового акту №154229/1, затвердженого 14 серпня 2025 року начальником відділу врегулювання збитків з майнових видів ОСОБА_3 , згідно з договором страхування (полісом), вимогами діючого законодавства та з документами, зібраними під час розслідування та опрацювання страхової справи, комісія дійшла висновку, що заявлена подія є страховим випадком. Сума страхового відшкодування на підставі розрахунку 33882,00 грн. Окрім того, зазначено, що право регресу допускається (а.с. 21).

Страховою компанією «ББС ІНШУРАНС» здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 , шляхом перерахування коштів в сумі відповідно до наданого страхового акту №154229/1 від 14.08.2025 в сумі 33882,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №293674 від 18.08.2025 та наказом №154229/1/1 від 14.08.2025 (а.с. 22-23).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч. 2 та ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначено у ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Як передбачено статтею 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі також Закон 3720-IX) визначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 3720-IX у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Положенням ч. 1 ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором) набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора): замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За п. 2, 4, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини(факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Насамперед, з огляду на предмет та підстави позовних вимог у цій справі, суд зазначає, що для встановлення обставин, чи є підстави для настання відповідальності за спричинення майнової шкоди необхідні: наявність шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України. Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені судом фактичні обставини, зважаючи на предмет та підставу позовних вимог, суд виснує, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є регресними.

Відповідно до постанови Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року в справі №355/1364/25, провадження №3/359/505/2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень за ч. 3 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП з накладенням відповідного адміністративного стягнення. Матеріали справи не містять доказів, що відповідачка оскаржувала вказану постанову. Відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачена за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Відповідальність за ч.3 ст. 130 КУпАП, передбачена за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, яка після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

З врахуванням вище наведеного, вбачаються підстави для застосування норм означеного закону, відповідно до якого страховик, після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, яка відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Suzuki Aerio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на день дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.06.2025, була застрахована в АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 250000 грн.

Позивач - АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» - виплатив страхове відшкодування у зв`язку із пошкодженням застрахованого транспортного засобу «Suzuki Aerio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , його власнику в розмірі 33882,00 грн.

При ухваленні рішення суд враховує, що станом на день подачі позовної заяви та судового розгляду, відповідачкою не надано доказів відшкодування завданої нею матеріальної шкоди.

Відтак, суд доходить висновку, що оскільки обставини, викладені позивачем, доведені належними доказами, відповідачкою не спростовані, позовні вимоги позивача щодо стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 3028,00 грн , що підтверджується платіжною інструкцією № 299967 від 26.12.2025 (а.с. 7).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в означеній сумі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідачки, суд зазначає та виснує таке.

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

03.11.2026 за вхідним №12875 представником позивача надано до Баришівського районного суду Київської області заяву в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести.

Відтак, суд не вирішує при ухваленні судового рішення в цій справі питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 33882,00 грн (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06.11.2026.

Дані відносно позивача:

Акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС»

Код ЄДРПОУ 20344871

вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА

Часті запитання

Який тип судового документу № 141322160 ?

Документ № 141322160 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141322160 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141322160 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141322160 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141322160, Баришівський районний суд Київської області

Судове рішення № 141322160, Баришівський районний суд Київської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141322160 відноситься до справи № 361/15339/25

Це рішення відноситься до справи № 361/15339/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141297791
Наступний документ : 141322161